ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/903/22
Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Бузун Л.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 925/903/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Центр-М",
до відповідача - держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації,
про стягнення 154 940 212 грн,
За участю представників сторін:
від позивача - Гончарук О. М. в порядку самопредставництва (в режимі відеоконференцзв'язку);
від відповідача - участі не брав.
ВСТАНОВИВ:
12.09.2022 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Центр-М" з вимогою стягнути з держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації 154 940 212 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України зазнали обстрілу та руйнування об'єкти нерухомості позивача, чим останньому завдано збитків.
Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право", пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі в справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову та звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно до положень ст. 5 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 держава користується імунітетом, щодо себе та своєї власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції.
Згідно зі ст. 7 зазначеної Конвенції держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді у суді іншої держави по відношенню до будь-якого питання або справи, якщо вона явно висловила згоду на здійснення цим судом юрисдикції щодо такого питання або справи у силу: a) міжнародної угоди; b) письмового договору; або c) заяви у суді або письмового повідомлення у рамках конкретного розгляду.
У даній справі, позивач звернувся до суду з позовом до Російської Федерації про відшкодування шкоди, завданої йому внаслідок ворожого обстрілу зі сторони Російської Федерації на території України.
У цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров'ю, життю у результаті збройної агресії РФ) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.
У таких висновках суд керується тим, що дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.
У п. 4 ч. 1 ст. 2 Статуту ООН закріплений принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Статуту ООН Організація Об'єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.
У міжнародному праві кодифіковані підстави для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий "деліктний виняток" (англ. "tort exсeption"). Умовами, необхідними для застосування "деліктного винятку", є: 1) принцип територіальності: місце дії/бездіяльності має бути на території держави суду; 2) присутність автора дії/бездіяльності на території держави суду в момент вчинення дії/бездіяльності (агента чи посадової особи іноземної держави); 3) дія/бездіяльність ймовірно може бути привласнена державі; 4) відповідальність за дії/бездіяльність передбачена положеннями законодавства держави суду; 5) завдання смерті, фізичної шкоди особі, збитків майну чи його втрата; 6) причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю і завданням смерті, фізичної шкоди особі або збитків майну чи його втратою.
Визначаючи, чи поширюється на РФ судовий імунітет у даній справі, суд врахував таке: предметом позову є відшкодування шкоди, завданої юридичній особі внаслідок ворожого обстрілу зі сторони РФ; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана РФ, яка порушила принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом "генерального делікту").
Крім того, юрисдикція судів України поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України). Тобто, у разі застосування "деліктного винятку" будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й РФ, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 ЩОДО СУДОВОГО ІМУНІТЕТУ РФ У СПРАВАХ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ ДЕРЖАВОЮ-АГРЕСОРОМ Верховний Суд дійшов висновку, що РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Таким чином, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.
У Постановах від 18.05.2022 у справах у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Касаційний цивільний суд Верховного Суду розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов'язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.
Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17 (п. 49) підтримала правовий висновок, викладений у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, стосовно того, що суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, суд України має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17 (п. 50) дійшла висновку, що Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на РФ як на державу, що здійснює окупацію (частини п'ята та дев'ята статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що звертаючись із позовом до Російської Федерації для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
Стосовно звернення з позовом до Російської Федерації саме в особі Генеральної прокуратури РФ позивач правомірно посилається на норми підп. 3.1. ст. 1 федерального закону «Про прокуратуру Російської федерації», відповідно до якого Генеральна прокуратура Російської федерації в межах своєї компетенції забезпечує представництво та захист інтересів Російської федерації в міждержавних органах, іноземних та міжнародних судах, іноземних та міжнародних третейських судах.
Ухвалою від 19.09.2022 господарський суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 17.10.2022 об 11:00 год. Визначив сторонам строк для подання заяв по суті.
Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено шляхом опублікування оголошення на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області вебсайту "Судова влада" в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України (відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи).
Ухвалою від 17.10.2022 господарський суд зобов'язав позивача надати суду докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу. Продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 18.11.2022 о 10:00.
Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено шляхом опублікування оголошення на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області вебсайту "Судова влада" в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України.
10.11.2022 за допомогою системи "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, з яким він на виконання ухвали суду від 17.10.2022 надав докази направлення позовної заяви з додатками на електронну адресу відповідача.
15.11.2022 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів, відповідно до якого ТОВ "Ресурс Центр-М" просить долучити до матеріалів справи оригінал Звіту про оцінку вартості відшкодувань внаслідок пошкодження комплексу нежитлових будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н, с.р. Паланська, автодорога Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка (через Вінницю) 535 км, будинок б/н. Враховуючи, що до позовної заяви додано копію титульної сторінки, безпосередньо розрахунок вартості заміщення об'єкту оцінки та останню сторінку такого звіту, суд вважає, що такий доказ поданий вчасно, разом з позовом, відповідно до вимог ст. 80 ГПК України, тому суд долучає до матеріалів справи і сам Звіт, поданий в оригіналі в повному обсязі.
Ухвалою від 18.11.2022 господарський суд закрив підготовче провадження по справі № 925/903/22 та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.12.2022 о 10:00. Визначив наступну дату судового засідання 16.01.2023 об 11:00.
В судовому засіданні 19.12.2022 представник відповідача участі не брав.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідача повідомлено шляхом опублікування оголошення на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області вебсайту "Судова влада" в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України.
19.12.2022 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява, в якій представник позивача просить у випадку відсутності електроенергії в останнього для проведення засідання в режимі відеоконференції за межами приміщення суду чи відсутності такої можливості у Господарському суді Черкаської області, провести розгляд справи без участі представника позивача.
Також у вказаній заяві позивач повідомляє суд про зміну свого місцезнаходження: вул. Тищика, буд. 13, кв. 18, м. Умань, Уманський район, Черкаська область, 20304.
Суд здійснивши запит, отримав інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача, відповідно до якої підтверджено, що адреса місцезнаходження ТОВ «Ресурс Центр-М» вул. Тищика, буд. 13, кв. 18, м. Умань, Уманський район, Черкаська область, 20304.
Присутній у судовому засіданні 19.12.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, господарський суд встановив таке.
ТОВ "Ресурс Центр-М" з 21.07.2015 був власником комплексу нежитлових будівель та споруд за адресою: Черкаська область Уманський район, сільська рада Паланська, автодорога Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка (через Вінницю) 535 км, будинок б/н, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 695366371243, складовими частинами об'єкту нерухомого майна є: нежитлова будівля, адмінбудинок, А1, загальна площа (кв.м): 119, нежитлова будівля, трансформаторна, Д1, загальна площа (кв.м): 22.2, нежитлова будівля, склад , Ж1, загальна площа (кв.м): 3099.1, нежитлова будівля, рампа, Ж2, нежитлова будівля, склад, З1, загальна площа (кв.м): 3112.3, нежитлова будівля, рампа, з2, нежитлова будівля, гараж для тепловоза, И1, загальна площа (кв.м): 62.1, нежитлова будівля, майстерня та побутові приміщення, К1, загальна площа (кв.м): 513.9, нежитлова будівля, вагова, М1, загальна площа (кв.м): 9, нежитлова будівля, навіс, м2, нежитлова будівля, вагова, Н1, загальна площа (кв.м): 25.6, будівля, вбиральня, О1, споруда, огорожа, №1, споруда, ворота, №2, споруда, хвіртка, №3, споруда, огорожа, №4, споруда, огорожа, №5, споруда, пожежний резервуар, №6, споруда, вимощення, І.
Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.01.2022 № 293687306.
24.02.2022 Російська Федерація розпочала широкомасштабний наступ на територію України. По всій території України розпочалися масові авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових та цивільних об'єктів.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
17.08.2022 опубліковано Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 № 2500-ІХ). Закон № 2500 затверджує Указ Президента "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022, за яким воєнний стан в Україні продовжують з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року.
24.02.2022 об'єкти нерухомості ТОВ "Ресурс Центр-М" зазнали обстрілу та руйнування, внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України.
24.02.2022, після потрапляння снаряду на території комплексу, виникла пожежа, яка завдала збитків позивачу та була ліквідована працівниками Уманського районного управління Головного управління ДСНС у Черкаській області. Доступ до приміщень був неможливий та значно утруднений внаслідок здійснення евакуаційних заходів та знешкодження нездетонованих снарядів, ліквідацією пожежі.
24.02.2022 комісією складено Акт про пожежу, що виникла 24.02.2022 о 09:00 год на об'єкті - склад для зберігання готової промислової продукції за адресою: Уманський район, Черкаська область, Стрий - Тернопіль із зазначенням ймовірної причини пожежі - вибух. В акті вказано «складський комплекс Агроальянс МЛС».
На підтвердження того, що акт про пожежу складено саме щодо майна позивача в матеріалах справи міститься Договір від 04.01.2021 № 1 оренди частини комплексу нежитлових будівель та споруд, відповідно до якого орендодавець ТОВ «Ресурс Центр-М» (орендодавець) передав в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «АгроАльянс МЛС» (орендар) частину комплексу нежитлових будівель та споруд, реєстраційний номер 695366371243, складу «3-1» площею 750 кв.м, що знаходить за адресою: Черкаська область, Уманський район, Паланська сільська рада, автодорога Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка (через Вінницю), 535 км, буд. б/н.
На підставі вказаного суд встановив, що майно, пошкоджене внаслідок вибуху та пожежі на час вказаної події належало позивачеві.
07.03.2022 Уманським РУ ГУ ДСНС України у Черкаській області направлено лист № 154 начальнику ВПД № 3 Уманського РУП ГУНП у Черкаській області майору поліції Євгену Вієцькому з матеріалами для прийняття рішення по факту пожежі (вибуху) складського комплексу Агроальянс МЛС за адресою: Уманського району, Стрій Тернопіль - Кропивницький Знам'янка через Вінницю 535 км зі звітом про причину виникнення пожежі 1 прим, 2 арк.
Як зазначає позивач, 10.03.2022 після отримання можливості потрапити на територію, що зазнала військових атак, директором ТОВ "Ресурс Центр-М" було оглянуто руйнування та подано заяву про вчинення злочину до Уманського районного управління поліції.
15.03.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за заявою ТОВ "Ресурс Центр-М" та розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню 12022250320000324 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення - (КК України 2001) ст. 43 ч. 1.
08.04.2022 ТОВ "Ресурс Центр-М" звернулось до Паланської сільської ради з листом про надання інформації про наявність затверджених програм на відновлення об'єктів інфраструктури на території громади, які зазнали руйнувань та включення Товариства до переліку суб'єктів, що постраждали від воєнної агресії у період війни та за можливості провести розподіл коштів на їх підтримку при забезпеченні фінансування з боку держави, інших приватних структур, в тому числі шляхом грандів та інвестування.
У листі від 11.05.2022 № 02-07/Ф-14 Паланська сільська рада повідомила ТОВ "Ресурс Центр-М" про відсутність затверджених програм на відновлення об'єктів інфраструктури на території Паланської сільської ради, які зазнали руйнувань (пошкоджень) внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, ТОВ "Ресурс Центр-М" включено до переліку об'єктів приватного та комунального майна, що постраждали внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації на території Паланської сільської ради.
Відповідно до Звіту від 23.03.2022 про оцінку вартості відшкодувань внаслідок пошкодження комплексу нежитлових будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н, с.р. Паланська, автодорога Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка (через Вінницю) 535 км, будинок бн, загальна вартість збитків ТОВ "Ресурс Центр-М" внаслідок військового удару Російської Федерації, складає 154 940 212,00 грн.
Позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування завданих йому збитків внаслідок неправомірних воєнних дій Російської Федерації, а саме вибуху, який є наслідком влучання артилерійського снаряду відповідача в об'єкт нерухомого майна позивача.
Вказане стало підставою для звернення позивачем до суду з цим позовом.
При розгляді справи суд враховує такі положення чинного законодавства.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року «Про Заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні"» визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч. 3 ст. 85 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Саме внаслідок бомбардування зі сторони російських військ територій у Черкаській області, був пошкоджений комплекс нежитлових будівель та споруд, які належать позивачу.
Вказане підтверджується такими доказами:
- Актом про пожежу, що виникла 24.02.2022 о 09:00 год на об'єкті - склад для зберігання готової промислової продукції за адресою: Уманський район, Черкаська область, Стрий - Тернопіль із зазначенням ймовірної причини пожежі - вибух. В акті вказано «складський комплекс Агроальянс МЛС»;
- Договором від 04.01.2021 № 1 оренди частини комплексу нежитлових будівель та споруд, відповідно до якого орендодавець ТОВ «Ресурс Центр-М» (орендодавець) передав в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «АгроАльянс МЛС» (орендар) частину комплексу нежитлових будівель та споруд, реєстраційний номер 695366371243, складу «3-1» площею 750 кв.м, що знаходить за адресою: Черкаська область, Уманський район, Паланська сільська рада, автодорога Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка (через Вінницю), 535 км, буд. б/н;
- листом від 07.03.2022 № 154 Уманського РУ ГУ ДСНС України у Черкаській області начальнику ВПД № 3 Уманського РУП ГУНП у Черкаській області майору поліції Євгену Вієцькому з матеріалами для прийняття рішення по факту пожежі (вибуху) складського комплексу Агроальянс МЛС за адресою: Уманського району, Стрій Тернопіль - Кропивницький Знам'янка через Вінницю 535 км зі звітом про причину виникнення пожежі;
- відомостями з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що внесені 15.03.2022 за заявою ТОВ "Ресурс Центр-М" , відповідно до якої розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню 12022250320000324 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення - (КК України 2001) ст. 43 ч. 1;
- зверненням 08.04.2022 ТОВ "Ресурс Центр-М" до Паланської сільської ради з листом про надання інформації про наявність затверджених програм на відновлення об'єктів інфраструктури на території громади, які зазнали руйнувань та включення Товариства до переліку суб'єктів, що постраждали від воєнної агресії у період війни та за можливості провести розподіл коштів на їх підтримку при забезпеченні фінансування з боку держави, інших приватних структур, в тому числі шляхом грандів та інвестування;
- листом від 11.05.2022 № 02-07/Ф-14 Паланської сільської ради, відповідно до якого повідомляється ТОВ "Ресурс Центр-М" про відсутність затверджених програм на відновлення об'єктів інфраструктури на території Паланської сільської ради, які зазнали руйнувань (пошкоджень) внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, ТОВ "Ресурс Центр-М" включено до переліку об'єктів приватного та комунального майна, що постраждали внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації на території Паланської сільської ради.
Отже причинно-наслідковий зв'язок між збройною агресією Російської Федерації, яка у даному випадку виражена у незаконному артилерійському обстрілі, та завданими ушкодженнями нерухомого майна позивача доведений належними доказами.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.
Щодо суми збитків, то суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.
Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом:
18) економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Основні показники, які оцінюються:
вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;
вартість втрачених фінансових активів державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;
упущена вигода державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
упущена вигода підприємств недержавної форми власності;
втрати державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях;
втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.
Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна за погодженням з Мінреінтеграції.
Відповідальними за визначення шкоди та збитків за наведеним напрямом є:
міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, які є уповноваженими органами управління, - в частині державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що належать до сфери їх управління;
обласні, Київська міська держадміністрації (на період воєнного стану - військові адміністрації) - в частині підприємств недержавної форми власності, господарських товариств (крім тих, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі), які розміщуються на території відповідних областей та м. Києва.
Згідно з п. 5 Порядку під час підготовки проектів методик, передбачених підпунктами 3, 4, 6-8, 10, 15-21 пункту 2 цього Порядку, а також визначення шкоди та збитків відповідно до зазначених методик відповідальні за визначення шкоди та збитків центральні та місцеві органи виконавчої влади зобов'язані керуватися Загальними засадами оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, згідно з додатком.
Відповідно до п. 8 Порядку фіксація фактів пошкоджень або руйнування будівель та споруд, зумовлених збройною агресією Російської Федерації, здійснюється відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов'язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473.
Проте, враховуючи, що руйнування нерухомого майна, яке станом на час руйнування належить на праві власності позивачеві відбулося до затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов'язаних із пошкодженням будівель та споруд, його норми не можуть застосовуватися до подій, що відбулися раніше. Тому суд, як досліджено вище, вважає належними доказами на підтвердження руйнування майна позивача внаслідок влучання артилерійського снаряду військ Російської Федерації - акт про пожежу від 24.02.2022, лист Паланської сільської ради № 02-07/Р-14 від 11.05.2022 та інші докази, наявні у справі.
До Порядку доданий Додаток - ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Загальні засади).
Оскільки станом на день подання позову і станом на час розгляду справи Мінекономіки разом з Фондом державного майна за погодженням з Мінреінтеграції не розробило методику відшкодування збитків, суд враховує норми Загальних засад при визначенні розміру завданих збитків внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Так, відповідно до ч. 2 Загальних засад у них і методиках оцінки шкоди та збитків, передбачених пунктом 5 Порядку, терміни вживаються у такому значенні:
акт оцінки збитків - документ, що є результатом стандартизованої оцінки і містить висновки про вартість майна та (або) розмір збитків, підтверджує виконані процедури з оцінки, проведеної органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якому Кабінетом Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації;
вартість заміщення - актуальні на дату оцінки витрати на заміщення майна його сучасним еквівалентом;
висновок експерта - складений відповідно до вимог законодавства документ, що містить докладний опис проведених судовим експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед судовим експертом, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України “Про судову експертизу”;
збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії Російської Федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода);
звіт про оцінку збитків - документ, в якому викладаються результати незалежної оцінки збитків, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання (оцінювачем) відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”;
оцінка реальних збитків - визначення вартості пошкодженого або знищеного індивідуально визначеного майна (майна, визначеного родовими ознаками), а також вимушені витрати сторони, яка зазнала збитків внаслідок пошкодження або знищення зазначеного майна;
оцінка потреб у відновленні майна - визначення обсягу витрат, необхідного для відновлення пошкодженого або знищеного майна та майнових прав;
постраждалі - громадяни України, іноземці або особи без громадянства, суб'єкти господарювання незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, державні або комунальні установи, організації, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, держава Україна, яким завдано збитків внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Інші терміни, що використовуються в цих Загальних засадах, вживаються у значенні, наведеному в національних стандартах оцінки, інших нормативно-правових актах з оцінки майна, що відповідно до статті 9 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” здійснюють методичне регулювання оцінки майна.
Відповідно до п. 5 Загальних засад оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Аналітична оцінка шкоди та збитків проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування самостійно або із залученням фахівців, підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності, а також може проводитися самостійно підприємствами, установами, організаціями з урахуванням вимог стандартної методології, що визначені цими Загальними засадами та відповідними методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Особливості проведення аналітичної оцінки та форми її проведення визначаються методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Стандартизована оцінка збитків проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування, яким Кабінетом Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру збитків, завданих внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів, спричинених збройною агресією Російської Федерації, із використанням стандартного набору вихідних даних та дотриманням вимог стандартної методології, що визначені цими Загальними засадами та відповідними методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” (далі - суб'єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Проведення судової експертизи, що пов'язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов'язана з оцінкою майна, здійснюються на умовах і в порядку, передбачених Законом України “Про судову експертизу”, з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації, визначених цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. При цьому в дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються усі процедури, пов'язані з оцінкою збитків, що визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. Організаційні засади проведення судовими експертами експертних досліджень визначаються законодавством з питань судово-експертної діяльності.
Отже, визначення розміру збитків, завданих російською агресією, відповідно до Загальних засад, може бути здійснено шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або за результатами проведення судової експертизи.
Позивач надав суду Звіт про оцінку вартості відшкодувань внаслідок пошкодження комплексу нежитлових будівель та споруд, що знаходять за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н, с.р. Паланська, автодорога Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка (через Вінницю) 535 км, будинок № б/н (далі - Звіт).
Отже, позивачем визначено розмір збитків шляхом проведення незалежної оцінки збитків, що відповідає вимогам Загальних засад.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності, зокрема, є суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; відповідно до ст. 6 цього ж Закону оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.
Звіт виконаний працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Естіма», а саме директором ОСОБА_1 , який є оцінювачем відповідно до кваліфікаційного свідоцтва МФ № 7932 від 02.07.2011 та залученим кошторисником Лавренко С.С., кваліфікаційний сертифікат серія АР № 006568 від 26.02.2013.
До Звіту додані такі документи, на підтвердження повноважень осіб, що здійснили незалежну оцінку вартості відшкодувань:
- Сертифікат № 891/20 від 02.10.2020 Фонду державного майна, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Естіма»;
- Свідоцтво Фонду державного майна від 16.08.2013 № 10285 про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності видане Поповичу О.І., який має право здійснювати оцінку майна та майнових прав за такими напрямами: напрям 1 «Оцінка об'єктів у матеріальній формі», зокрема, спеціалізація 1.1. «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них»;
- Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, від 02.07.2011 МФ № 7932, видане Фондом державного майна України Поповичу О.І. на підтвердження його достатнього фахового рівня підготовки оцінювача за програмою базової підготовки за напрямом оцінки майна «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» та спеціалізації в межах напряму, зокрема, «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них»;
- Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача від 19.11.2020 МФ № 11997-ПК видане Фондом державного майна України Поповичу О.І.;
- Кваліфікаційний сертифікат серія АР № 006568 від 26.02.2013 відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури, що виданий атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України інженеру-проектувальнику Лавренко С.С.;
- Свідоцтво № 00504 від 25.05.2018 інженера-проектувальника ОСОБА_2 , що видане Всеукраїнською громадською організацією «Гільдія проектувальників у будівництві» ТОВ «Науково-методичний центр «Інпроект» про те, що така особа з 23.05.2018 по 25.05.2018 відповідно до ст. 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» підвищила кваліфікацію за напрямом: Інженерно-будівельне проектування у частині кошторисної документації.
Відповідно до Звіту загальна вартість заміщення об'єкту оцінки складає 154 940 212 грн.
Отже Звіт виконаний суб'єктом оціночної діяльності в розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», тому відповідно до Загальних засад є належним доказом, що підтверджує розмір завданих збитків.
Відтак позивачем належними доказами доведено суму завданих збитків.
Підсумовуючи викладене, суд встановив, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).
З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.
На підставі вищевикладеного, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд доходить висновку про задоволення позову у повному обсязі.
При зверненні з позовом позивач не сплатив судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» - від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки 1,5% від суми позову перевищує суму 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судовий збір за розгляд даної справи складає максимальну суму: 2481 грн * 350 = 868 350 грн.
Так як позов задоволено повністю, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України у повному обсязі.
Керуючись ст. 74, 76 - 77, 123, 129, 233, 236 - 241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з держави Російська Федерація на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Центр-М" (ідентифікаційний код 36780963, вул. Тищика, буд. 13, кв. 18, м. Умань, Уманський р-н, Черкаська обл., 20304) 154 940 212 (сто п'ятдесят чотири мільйони дев'ятсот сорок тисяч двісті дванадцять) грн шкоди завданої збройною агресією 24 лютого 2022 року за адресою: Черкаська область, Уманський район, сільська рада Паланська, автодорога Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка (через Вінницю) 535 км, будинок б/н.
Стягнути з держави Російська Федерація в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) 868 350 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 22.12.2022.
Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА