Справа № 761/28061/22
Провадження № 1-кс/761/15669/2022
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1
з участю: прокурора ОСОБА_2
підозрюваного ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України підполковник юстиції ОСОБА_6 за погодженням з прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 , у кримінальному провадженні № 22022000000000617, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.11.2022 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів маючого на утриманні малолітню дитину, раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України,
ВСТАНОВИВ:
14 грудня 2022 року старший слідчий в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України підполковник юстиції ОСОБА_6 за погодженням з прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 подав слідчому судді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000617 від 16.11.2022 за підозроюза ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Офісом Генерального прокурора.
Так, Досудовим розслідуванням встановлено, що починаючи з 2022 року по даний час, але не пізніше 10.10.2022, громадяни України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, маючи проросійські погляди, не сприймаючи державної влади в Україні, достовірно усвідомлюючи факт військового вторгнення російської федерації на територію України та введення у зв'язку з цим воєнного стану, діючи умисно, добровільно, з метою завдання шкоди національній безпеці України, вирішили сприяти військовій агресії російської федерації шляхом збору та подальшої передачі представникам військових формувань країни-агресора інформації про місця розташування складів боєприпасів, дислокації та переміщення техніки підрозділів Збройних сил України на території Донецької області, вступивши для цього між собою у злочинну змову та заздалегідь домовившись про вчинення вказаного кримінального правопорушення.
З метою реалізації вказаного вище злочинного умислу, направленого на надання представникам рф допомоги в проведенні підривної діяльності проти України ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.10.2022, діючи за попередньою змовою, вступили у злочинну змову з не встановленою особою на ім'я ОСОБА_8 , яка є представником підконтрольних російській федерації незаконних збройних формувань, які діють на тимчасово окупованій території Донецької області, та запропонували їй надавати інформацію стосовно подій, які відбуваються у
м. Часів Яр та інших населених пунктах Донецької області, а також щодо розташування та руху військової техніки, боєприпасів та військовослужбовців ЗС України.
З метою прихованого обміну інформацією ОСОБА_3 та ОСОБА_7 домовилися з ОСОБА_8 , що надавати необхідні відомості будуть шляхом використання месенджера «Telegram», де остання зареєстрована під псевдонімом « ОСОБА_9 ».
Для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_3 та ОСОБА_7 також домовилися з ОСОБА_8 , що остання буде передавати надані їй відомості громадянину України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - заступнику командира по роботі з особовим складом окремого розвідувального батальйону «ІНФОРМАЦІЯ_4», що входить до складу 1-го армійського корпусу російської федерації (далі - НЗФ ОРБ «ІНФОРМАЦІЯ_4»), позивний «ОСОБА_11», з метою подальшого використання отриманої інформації збройними силами країни-агресора для ураження особового складу та техніки ЗС України.
В межах вказаного кримінального провадження 13.12.2022 ОСОБА_3 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
14.12.2022 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
В обґрунтування свого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи характер вчиненого підозрюваним ОСОБА_3 злочину, з метою забезпечення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, а також беручи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: наявність вагомих доказів, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_3 злочину, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі в тому числі довічне ув'язнення з конфіскацією майна, що згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину. Крім того, враховуючи наявність ризиків щодо можливості переховування від органу досудового слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; вчинення іншого кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, а також той факт, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі та в межах, передбачених КПК України.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_3 найбільш суворого запобіжного заходу, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та необґрунтованість підозри і зазначив, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, а відтак запобіжний захід без позбавлення волі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_3 підтримав доводи свого захисника.
Заслухавши доводи прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши клопотання слідчого та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку річ чи документ, які мають істотне значення для встановлення обставин у кримінальному правопорушенні; незаконно впливати на потерпілого, свідка та інших осіб; перешкоджати кримінальному провадженню; вчинити інше або продовжити кримінальне правопорушення.
У силу ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 КПК, на які вказує слідчий; а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначених у клопотанні ризиків.
При розгляді клопотання встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000617 від 16.11.2022 за підозроюза ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Офісом Генерального прокурора.
13.12.2022 ОСОБА_3 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
14.12.2022 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно вимог до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 Рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає,що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п.32, Series A, N 182).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Водночас, слідчому судді під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, яким закінчується судове провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення(рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.
При цьому, на стадії досудового розслідування кримінального провадження, слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Так, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_3 та причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення підтверджується долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження, зокрема: протокол затримання ОСОБА_3 ; протоколами допиту підозрюваних ОСОБА_3 ; протоколами обшуку за адресою АДРЕСА_1 ; протоколом від 13.12.2022 допиту як свідка оперативного співробітника; протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього матеріалів кримінального провадження можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_3 міг вчинити інкриміноване йому правопорушення.
З огляду на зазначене та враховуючи матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність у діях підозрюваного ОСОБА_3 ознак інкримінованого йому злочину на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.
Водночас, при розгляді клопотання та вирішенні питання про доцільність застосування тримання під вартою, слідчий суддя повинен переконатися, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання особи під вартою.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відзначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Так, аналізуючи зазначені слідчим та прокурором ризики, слідчий суддя враховує, що ризиками неналежної процесуальної поведінки підозрюваного визнано можливість переховування від органу досудового слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; вчинення іншого кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваний у даному кримінальному провадженні.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя бере до уваги, що існує ймовірність того, що ОСОБА_3 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, вчинить дії щодо ухилення від органу досудового розслідування та суду.
Так, інкриміноване ОСОБА_3 діяння відповідно до ст. 12 КК України віднесене до особливо тяжкого злочину, відповідальність за яке передбачає виключно позбавлення волі строком від 15 років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, скоєний злочин пов'язаного із тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, крім того, враховуючи, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні державної зради на користь російської федерації, висновок органу досудового розслідування про можливі зв'язки підозрюваного з представникам рф, які на теперішній час вчинюють особливо тяжкі злочини та військові операції на території України - не може бути визнаний очевидно безпідставним в очах стороннього та незацікавленого спостерігача, а тому слідчий суддя вважає існуючим ризик того, що підозрюваний, розуміючи невідворотність покарання за діяння, у вчиненні якого є достатні підстави його підозрювати, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування, суду, зокрема у російській федерації.
Наявність у підозрюваного місця проживання, наявність дітей на утриманні хоча і мінімізує ризик переховування ОСОБА_3 від органу досудового розслідування та суду, однак повністю його не виключає.
Водночас, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «W. проти Швейцарії» небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.
Також, що стосується ризику втечі підозрюваного, то Європейський суд з прав людини вказує, що він не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня «Панченко проти Росії». Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню «Бекчиєв проти Молдови».
Ґрунтується на матеріалах клопотання також і доводи сторони обвинувачення про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки метою підозрюваного ОСОБА_3 є надання іноземній державі - російській федерації, в тому числі представникам спеціальних служб та іншим правоохоронним органам рф допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тому є підстави вважати, що підозрюваний, розуміючи, що іноземна держава - російська федерація, в тому числі спецслужби і військовослужбовці ЗС рф та інші правоохоронні органи рф можуть забезпечити його переховування на території російської федерації, буде вважати, що єдиним способом уникнути кримінальної відповідальності за вчинення вказаних протиправних дій є доведення своїх злочинних намірів до кінця, продовжить кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, та вчинить інші протиправні дії, на користь іноземної держави - рф, з якою Україна перебуває в стані збройного конфлікту.
Також слідчий суддя вважає доведеним і ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, оскільки з метою зміни ними своїх показань або безпідставної відмови від них підозрюваний зможе впливати на них шляхом тиску, підбурювання, вмовляння, залякування чи підкупу, що буде перешкоджати здійсненню об'єктивного досудового розслідування.
Таким чином, слідчий суддя вважає доведеними наявність заявлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
При застосуванні запобіжного заходу слідчим суддею враховано також вік підозрюваного, його стан здоров'я, дані про сімейні та соціальні зв'язки і спосіб життя, а також слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства в цілому, наявністю реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому, будь-яких даних на підтвердження поганого стану здоров'я або існування інших обставин, що виключали би можливість тримання під вартою останнього, слідчому судді не надано.
Відповідно до положень ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України
При вирішенні питання щодо можливості визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, в межах розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 слідчий суддя враховує наведене, а також фактичні обставини кримінального правопорушення, його наслідки, те, що в Україні введено воєнний стан у зв'язку із нападом збройних сил російської федерації, в інтересах спецслужб якої ОСОБА_3 вчиняв, згідно підозри, дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, ту обставину, збройна агресія з боку російської федерації, що призвела до загибелі багатьох людей, слідчий суддя не визначає розмір застави у кримінальному провадженні для підозрюваного ОСОБА_3 .
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 206, 208, 309, 395 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України підполковник юстиції ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк дії ухвали, про тримання підозрюваного ОСОБА_3 , під вартою визначити строком на 60 днів, а саме по 11 лютого 2023 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником, протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1