Справа № 760/27201/21
Провадження №2/760/1760/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М.О., в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. від 25 січня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №292 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором №67/П/56/2008-840 від 07 квітня 2008 року з усіма додатками та додатковими угодами у сумі 1065850 грн, а також стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що оспорюваний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі вчинених написів нотаріусів, адже кредитний договір №67/П/56/2008-840 від 07 квітня 2008 року укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, заборгованість за кредитним договором не є безспірною, а також на момент вчинення виконавчого напису минуло більше трьох років з дня виникнення права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором.
07 жовтня 2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2021 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
15 листопада 2021 року представник відповідача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» подала відзив, в якому у задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі та покласти судові витрати на позивача. В обґрунтування заперечень проти позову вказала, що станом на дату подання відзиву заборгованість позивача перед ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» є непогашеною, зобов'язання по виплаті кредитних коштів не виконані та не виконуються. ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було надано приватному нотаріусу усі документи, які підтверджують безспірність заборгованості. А тому вважає, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було порушено вимоги законодавства. Крім того, вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а тому відсутні підстави для їх стягнення.
Третя особа пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст.181 ЦПК України, не подавала.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилося та особи, які беруть участь у справі не викликалися.
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, що 07 квітня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №67/П/56/2008-840.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.1.2., 1.1.3.1., 1.1.4. ВАТ «КБ «Надра» надав позичальнику ОСОБА_1 кредит в сумі 21848,66 дол. США для придбання автомобіля зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12,8% річних з терміном погашення до 05 квітня 2013 року.
25 січня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №292, яким стягнуто на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (який є правонаступником ПАТ «КБ «Надра» на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 26 серпня 2020 року) заборгованість, що виникла за кредитним договором №67/П/56/2008-840 від 07 квітня 2008 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між ВАТ «КБ «Надра» (правонаступник ПАТ «КБ «Надра») та ОСОБА_1 за період з 26 серпня 2020 року по 22 жовтня 2020 року у сумі 1065850,34 грн, з яких 436745,86 грн - заборгованість за кредитом, 628804,48 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 300 грн - плата, здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.
Позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог законодавства.
Згідно положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.18 цього Кодексу встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як вбачається з положень ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 цього Закону (у редакції, чинній на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Аналогічні положення містяться також в главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.
Згідно з п.п. 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
У 2014 році дійсно до вказаного Переліку були внесені зміни, затверджені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662, якими, зокрема, доповнено перелік новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Так, документом, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з тим, у справі № 826/20084/14 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині, наведеній вище.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
За положеннями п. 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Оспорюваний виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 25 січня 2021 року, тобто на момент коли вже були скасовані внесені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662 зміни та діяла редакція Переліку, яка передбачає вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Відповідно до п.п. 3.5. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Виконавчий напис, який оспорюється позивачем, стосується стягнення з неї заборгованості за кредитним договором №67/П/56/2008-840 від 07 квітня 2008 року.
Проте, як вбачається із копії договору №67/П/56/2008-840 від 07 квітня 2008 року, він не є нотаріально посвідченим.
Таким чином, приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушення вимог чинного законодавства.
Крім того, щодо визначення безспірності суми заборгованості, то указане питання досліджене судом вищої інстанції (постанова від 05.07.2017 року по справі № 754/9711/14-ц; від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15; від 18.07.2018 року по справі № 486/388/16-ц; від 06.06.2019 року № 750/1627/18).
Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 вказано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Тобто, підсумовуючи викладене, під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.
Згідно виконавчого напису від 25 січня 2021 року стягнення заборгованості за кредитним договором №67/П/56/2008-840 від 07 квітня 2008 року проводиться за період з 26 серпня 2020 року по 22 жовтня 2022 року.
Як вбачається з кредитного договору ВАТ «КБ «Надра» надав позичальнику ОСОБА_1 кредит в сумі 21848,66 дол. США для придбання автомобіля строком по 05 квітня 2013 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12,8% річних.
Таким чином, на момент вчинення виконавчого напису 25 січня 2021 року минуло більше трьох років з дня виникнення права вимоги про стягнення заборгованості за указаним договором.
Крім того, згідно виконавчого напису від 25 січня 2021 року стягнення заборгованості за кредитним договором №67/П/56/2008-840 від 07 квітня 2008 року проводиться за період з 26 серпня 2020 року по 22 жовтня 2022 року, сума заборгованості становить 1065850,34 грн, з яких 436745,86 грн - сума заборгованості за кредитом, 628804,48 грн - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом, 300 грн - сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.
Разом з тим, за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У цій же постанові зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
З огляду на викладене, відповідач позбавлений можливості стягувати з позивача заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування, оскільки у даному випадку відповідач має право на захист своїх прав на підставі статті 625 ЦК України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушення вимог чинного законодавства.
Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.1 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Таким чином, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1362 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат (судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 грн, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454).
Позивач просила стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №3 від 09 вересня 2021 року, укладеного між адвокатом Безрук М.В. та ОСОБА_1., ордер, попередній розрахунок судових витрат, копію додатку до договору №3 про надання правової допомоги від 09 вересня 2021 року, копію квитанції від 04 жовтня 2021 року, дублікат квитанції від 04 жовтня 2021 року, копія акту приймання-передачі від 06 жовтня 2021 року.
Однак з доданих позивачем доказів не вбачається можливим встановити, що сплачені ОСОБА_1 на користь адвоката Безрук М.В. кошти у сумі 7000 грн пов'язані з розглядом саме цієї справи - про визнання виконавчого напису від 25 січня 2021 року таким, що не підлягає виконанню.
А тому відсутні підстави для покладення цих витрат на відповідача.
Одночасно суд роз'яснює, що на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» позивач має право звернутися до суду із клопотанням про повернення судового збору у сумі 454 грн, оскільки при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову нею було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (замість 454 грн сплачено 908 грн).
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 25 січня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., зареєстрований в реєстрі за №272, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором №67/П/56/2008-840 від 07 квітня 2008 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 1362 (одну тисячу триста шістдесят дві) гривні в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
- позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження за адресою: 03056, м. Київ, пров. Ковальський, буд. 19, оф. 147;
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна, місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Солом'янського районного
суду міста Києва Н.М. Аксьонова