УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 183/8886/22
№ 1-кс/183/2250/22
21 грудня 2022 року м. Новомосковськ
Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в закритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_4 , про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному 22.01.2015 року до ЄРДР за № 42015130610000025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 408, ч. 1 ст. 2583 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Слідчому судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що з 29 грудня 1994 року ОСОБА_5 зарахований до Управління Служби Безпеки України в Луганській області та проходить військову службу на прапорщицьких та офіцерських посадах: механік-водій, розвідник, старший розвідник, офіцер, старший офіцер, старший спеціаліст, спеціаліст 1 категорії, начальник сектора.
23 липня 2009 року ОСОБА_5 призначений на посаду начальника 1 сектору ВС відділу оперативного документування УСБ України в Луганській області.
15 жовтня 2011 року на підставі наказу СБ України №1400 - ос, ОСОБА_5 присвоєно військове звання «підполковник».
Проходячи військову службу, підполковник ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України, ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» 14 квітня 2014 року на сході України розпочата антитерористична операція (далі АТО) «комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності».
Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 до антитерористичної операції були залучені сили СБУ, МВС, підрозділи Міністерства оборони та Прикордонної служби, а також центральні та місцеві органи влади.
Переліком, який затверджений розпорядженням № 1053[114] Кабінету Міністрів України, визначений район проведення антитерористичної операції.
Начальник 3 сектору ВС відділу оперативного документування УСБ України в Луганській області підполковник ОСОБА_5 в період часу проведення «АТО» знаходився в зоні проведення «АТО» на території м. Луганська, тобто на підконтрольній незаконним збройним формуванням, угрупованням території, де за наказом командування виконував окремі оперативні завдання.
29 вересня 2014 року розпорядженням Голови СБ України № 255 від 29.09.2014 року з метою відвернення загрози життю та здоров'ю співробітників УСБ України в Луганській області та членів їх родин внаслідок терористичної діяльності на території Луганської області незаконних збройних формувань, прийнято рішення про вибуття підлеглого особистого складу співробітників УСБ України в Луганській області з 7 жовтня 2014 року протягом 7 днів з міста дислокації у м. Старобільськ до м. Сєвєродонецьк та м. Рубіжне Луганської області для виконання ними функціональних (посадових) обов'язків за новим місцем дислокації.
09 жовтня 2014 року начальником відділу оперативного документування (далі ВОД) УСБ України в Луганській області підполковником ОСОБА_6 , в чийому підпорядкуванні знаходився підполковник ОСОБА_5 , телефонним дзвінком довів останньому про вказане розпорядження № 255 від 29.09.2014 року, довівши та встановивши ОСОБА_5 термін прибуття до 14 жовтня 2014 року до УСБ України в Луганській області за адресою: вул. Леніна, 4а, м. Сєвєродонецьк Луганської області.
Однак, підполковник ОСОБА_5 , будучі військовослужбовцем Управління Служби Безпеки України в Луганській області та отримавши призначення, відмовився його виконувати та прибувати до нового місця призначення.
14 жовтня 2014 року підполковник ОСОБА_5 для виконання функціональних (посадових) обов'язків за новим місцем дислокації за адресою: АДРЕСА_1 , не прибув.
22 грудня 2014 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України - нез'явлення на службу буз поважних причин тривалістю понад один місяць.
Викладені обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України, підтверджуються зібраними матеріалами: протокол допиту ОСОБА_7 , рапорт ВОД УСБ України в Луганській області підполковника ОСОБА_6 , повідомлення УСБ України в Луганській області, довідки стосовно ОСОБА_5 згідно наявних облікових даних (картка військовослужбовця ВКЗ УСБ України в Луганській області), розпорядженням Голови СБ України № 255 від 29.09.2014 року та іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином дії ОСОБА_5 підпадають під кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 408 КК України, а саме діючи умисно, з метою ухилитися від військової служби, без поважних причин не з'явився до військової служби, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років, та відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України вказаний злочин віднесений до категорії тяжких.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, а саме того що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, скоїти інше кримінальне правопорушення.
Так, підозрюваний ОСОБА_5 на виклики до органу досудового розслідування не з'являється. Про реальне місце свого мешкання ОСОБА_5 слідчому та прокурору не повідомляє.
Окрім того, ОСОБА_5 не повідомляє слідчому та прокурору свій особистий номер телефону, за яким з останнім можливо зв'язатись.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 до місця проходження військової служби не з'являвся.
Крім того, згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» та відповідно до додатку №1 вказаного розпорядження територія м. Луганська має правовий статус населеного пункту, на якій органи державної влади не здійснюють свої повноваження.
За вказаних обставин, підозрюваний ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження.
Запобігти настанню вказаного ризику неможливо застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування.
Вручити ОСОБА_5 копії клопотання про обрання запобіжного заходу та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність його застосування не надалось можливим у зв'язку із тим, що місцезнаходження ОСОБА_5 органу досудового розслідування не відоме.
За таких обставин, досудове розслідування по даному кримінальному провадженню неодноразово відновлювалося та зупинялося з метою вжиття вичерпних заходів, спрямованих на встановлення місце перебування підозрюваного, які позитивного результату не надали. Останній раз досудове розслідування відновлено у день складання клопотання.
Приймаючи до уваги викладене, з метою приводу підозрюваного ОСОБА_5 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий за погодженням з прокурором звернулися до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на затримання з метою приводу.
В судове засідання прокурор не з'явилася у зв'язку з обмеженнями, встановленими військовим станом в Україні. Слідчий суддя вважає, що її неявка не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, слідчий суддя вважає, що дане клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою приводу підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 189 КПК України слідчий суддя не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено доведеним, що зазначені у клопотанні обставини вказують на наявність підстав для затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою приводу.
При вирішенні питання про затримання підозрюваного з метою приводу слідчий суддя враховує, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 408, ч. 1 ст. 2583 КК України, обґрунтована. Також вказані під час судового розгляду прокурором ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, дійсно наявні.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, які віднесені законом до категорії тяжких, санкцією яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, що може бути підставою та мотивом для підозрюваного навмисно переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; крім того, під час досудового розслідування ОСОБА_5 оголошено у розшук, тобто він вже переховувався від органів досудового розслідування та суду.
Тому слідчий суддя приходить до висновку, що підозрюваний, розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 фактично своїми діями підтверджує намір продовжити скоювати кримінальні правопорушення, а також це дає йому можливість скоїти інше кримінальне правопорушення.
Тому слідчий суддя приходить до висновку, що підозрюваний, розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.
Оцінюючи вищевказані обставини, слідчий суддя також приймає до уваги у розумінні практики ЄСПЛ те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Аналізуючи вищевикладене, слідчий суддя прийшла до висновку, що існують обставини, зазначені у п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 189 КПК України, що має важливе значення для прийняття рішення про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 177, 189, 190 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИЛА:
Надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, громадянина України, з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, який буде здійснювати процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_8 ОСОБА_9