Єдиний унікальний номер справи 183/7807/21
Провадження № 2-а/183/42/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2022 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Майної Г. Є., розглянувши в письмовому, спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, поліцейського батальйону № 1 роти № 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області молодшого лейтенанта поліції Бойка Владислава Олександровича з вимогами про:
- скасування постанови серії ЕАО № 4953739 від 26 жовтня 2021 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
11 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним адміністративним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 26 жовтня 2021 року поліцейським батальйону № 1 роти № 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області молодшим лейтенантом поліції Бойком В. О. було складено постанову серії ЕАО № 4953739 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.
У постанові зазначено про те, що позивач рухався з причепом, на якому було не освітлено державний номерний знак, чим порушив пп. "в" п. 2.9 ПДР України. Позивач зазначає, що перед початком руху ним був перевірений технічний стан його транспортного засобу, усі лампочки горіли, номерний знак був підсвічений. Пояснив, що у його діях відсутня винна дія чи бездіяльність, адже підсвітка на причепі перестала працювати під час руху транспортного засобу, чого він не міг бачити, тобто все сталося поза його волею. Після зупинки інспектором його транспортного засобу, позивач повідомив йому, що він може на місці виправити зазначену несправність та замінити лампу, проте інспектор відмовив йому та склав постанову. На думку позивача, інспектором, при складанні оскаржуваної постанови, не було належним чином з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи наявна вина позивача у вчиненні такого правопорушення. Тож, позивач вважає, що винесена інспектором постанова є незаконною, оскільки вона винесена з порушенням норм права, суперечить вимогам закону та не відображає дійсних обставин справи, а тому підлягає скасуванню.
За таких обставин, позивач був змушений звернутися за захистом своїх порушених прав із цим адміністративним позовом до суду та просить скасувати постанову серії ЕАО № 4953739 від 26 жовтня 2021 року, винесену поліцейським батальйону № 1 роти № 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області молодшим лейтенантом поліції Бойком В. О. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КупАП.
Ухвалою судді від 16 листопада 2021 року позовну заяву позивача було залишено без руху з наданням йому строку для усунення недоліків його позовної заяви (а.с. 13-14), що було зроблено позивачем 17 листопада 2021 року (а.с. 16-17). Ухвалою судді від 19 листопада 2021 року постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та цією ж ухвалою було установлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень (а.с. 18-19).
Сторони відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень суду не подавали, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судом установлено, що 26 жовтня 2021 року поліцейським батальйону № 1 роти № 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області молодшим лейтенантом поліції Бойком В. О. було винесено постанову серії ЕАО № 4953739 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП із накладенням на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. Відповідно до змісту вказаної постанови, ОСОБА_1 , 26 жовтня 2021 року о 19 год. 56 хв. рухався у м. Запоріжжя на вул. Магістральна, 88, з причепом днз НОМЕР_1 , на якому не було освітлено державний номерний знак, чим порушив п. 2.9 "в" ПДР - керування водієм транспортного засобу з номерним знаком перевернутим чи неосвітленим (а.с. 6).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Згідно зі ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до пп. "в" п. 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Указане правило кореспондується із диспозицією частини 6 статті 121 КУпАП, згідно з якою передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, його експлуатація з номерним знаком, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 204/8036/16 сформував позицію, згідно з якою щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності, а якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. У цьому судовому рішенні Верховний Суд погодився з позиціями судів нижчих інстанцій, які скасували постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності за недотримання правил стоянки транспортних засобів, зокрема врахувавши, що недотримання цих правил має бути здійснено саме водієм під час керування транспортним засобом.
Статтею 245 КУпАП установлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Для виконання визначених статтею 245 КУпАП завдань на орган чи посадову особу, яка розглядає справи про адміністративні правопорушення, статтею 280 КУпАП покладено обов'язок з'ясувати всі обставини для встановлення істини у справі.
Для доведення того чи іншого факту орган чи посадова особа, уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, повинна навести відповідні докази.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно зі ст. 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII, встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
З огляду на викладене, суд вважає, що належним доказом правопорушення є фото- або відеофіксація вчиненого правопорушення розміщена на видному місці із наданням доказу щодо порушення позивачем Правил дорожнього руху.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16 зазначив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень; у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 дійшов до висновку, що при винесенні покарання за порушення ПДР судді не можуть покладатися на свідчення інспектора поліції, який виніс постанову про штраф (у цій справі Верховний Суд встановив, що основним та єдиним доказом вчинення правопорушення стали пояснення зацікавленої особи - відповідача, який є працівником поліції, тому такі свідчення не можуть бути допустимим доказом).
У цій справі поліцейським не наведено будь-яких доказів про наявність неосвітленого номерного знаку на причепі під час керування позивачем транспортного засобу. Відеозаписів, які б підтверджували факт того, що позивач рухався з причепом, у якому був неосвітлений номерний знак, відповідачами суду не надано.
Суд також враховує твердження позивача про ймовірність виникнення технічних проблем, які могли вплинути на роботу приборів, які освітлюють номерний знак причепа впродовж руху транспортного засобу.
При цьому, як убачається зі змісту позовної заяви, ймовірність неосвітленого номерного знаку припускає й позивач, проте згідно з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 537/2088/17 факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. У цій справі позивач, по-перше, заперечує факт порушення ним правил щодо освітлення номерного знаку та, по-друге, лише припускає ймовірність настання такого випадку.
За правилами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутністю будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень (Правовий висновок Конституційного Суду України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року).
Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що відповідачами належними та допустимими доказами не доведено факту порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 121 КУпАП та не доведено правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу.
Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування постанови про адміністративне правопорушення є цілком обґрунтованими і підлягають задоволенню, постанова серії ЕАО № 4953739 у справі про адміністративне правопорушення від 26 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Запорізькій області, як структурного підрозділу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України слід стягнути судовий збір у сумі 454,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 120, 139, 229, 241-246, 250, 268-271, 286 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, поліцейського батальйону № 1 роти № 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області молодшого лейтенанта поліції Бойка Владислава Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову поліцейського батальйону № 1 роти № 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області молодшого лейтенанта поліції Бойка Владислава Олександровича серії ЕАО № 4953739 від 26 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП - закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Запорізькій області, як структурного підрозділу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Управління патрульної поліції в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження за адресою: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96;
- відповідач: поліцейський батальйону № 1 роти № 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області молодшого лейтенанта поліції Бойко Владислав Олександрович, адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96.
Рішення суду складено і підписано 10 січня 2022 року.
Суддя Г.Є. Майна