ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/5098/20 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М. за участю секретаря: Висоцького А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від "29" жовтня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
1) визнати протиправною відмову Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Київській області, викладену у листі від 05.05.2020 за №29/Н-316 щодо не складення висновку про виплату грошової допомоги ОСОБА_1 , передбаченого пунктом 8 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850;
2) зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області, з врахуванням поданих та наявних документів на виплату грошової допомоги, скласти висновок на виплату грошової допомоги ОСОБА_1 згідно пункту 8 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, та направити необхідні документи до Міністерства внутрішніх справ України для вирішення питання призначення та виплати грошової допомоги ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у періоди 1978 - 1998 років проходив службу в органах внутрішніх справ, та під час служби приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У квітні 1998 року позивача звільнено зі служби в міліції за станом здоров'я. За змістом наявних у позивача свідоцтва про хворобу №187 від 17.04.1998, виданого ВЛК, довідки Обласної спеціалізованої МСЕК серії 2-18 МАВ №013378 від 29.06.1998 про результати втрати професійної працездатності у відсотках, захворювання позивача є такими, що пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а обсяг втрати працездатності позивачем станом на червень 1998 року становив 70%. При цьому, страхових виплат з підстав втрати працездатності у відсотках позивач від страхової організації не отримував (про що свідчать довідки HACK «Оранта»). 22.09.2019 після встановлення йому Обласною спеціалізованою МСЕК вищого ступеня втрати працездатності (а саме з 70% до 85%, що зафіксовано в довідці серії АГ №0006478 від 22.08.2019) позивач декілька разів звертався до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Київській області із заявами про виплату одноразової грошової допомоги з підстав втрати працездатності у відповідному розмірі відсотків, а також зі скаргою на дії відповідача. Однак відповідач своїми листами від 21.10.2019 № 29/Н-632лк, від 18.02.2020 та від 05.05.2020 безпідставно відмовив ОСОБА_1 у складанні висновку на виплату грошової допомоги та направленні його до МВС разом із заявою.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від "29" жовтня 2021 р. позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, що полягає у неоформленні та неподання до Міністерства внутрішніх справ України висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, разом із заявою (рапортом) позивача від 03.02.2020.
Визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області щодо направлення на адресу ОСОБА_1 листів 18.02.2020 вих. №23/н-143 та від 05.05.2020 вих. №29/н-316 з висновками про відсутність підстав для призначення грошової допомоги.
Зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області скласти та надіслати Міністерству внутрішніх справ України висновок щодо наявності підстав для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, разом із заявою (рапортом) позивача від 03.02.2020.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем по відношенню до позивача була допущена саме протиправна бездіяльність, що полягає у неоформленні та неподання до МВС України висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, разом із заявою (рапортом) позивача від 03.02.2020. Тому, обраний позивачем спосіб захисту, а саме: визнання протиправною відмову відповідача щодо не складення висновку про виплату грошової допомоги, є неналежним.
Також суд першої інстанції визнав протиправними дії відповідача щодо направлення на адресу позивача листів висновками про відсутність підстав для призначення грошової допомоги, оскільки такий порядок дій не відповідав нормам чинного законодавства, а саме: п. 8 і 9 Порядку № 850.
Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що оскільки, позивачу первинно встановлено групу інвалідності та відповідний відсоток втрати працездатності у 1998 році, тобто з моменту первинного встановлення інвалідності та відсотка втрати працездатності пройшло більше 21 року, то підстав для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, відсутні.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що за змістом свідоцтва про хворобу № 187 від 17.04.1998, виданого військовою лікарською комісією, витягу з акту огляду у МСЕК серії КИО-І №067347 (складеного за результатом первинного огляду) та розпорядження Обласної військової лікарської комісії ГУ МВС у м. Києві від 24.02.1998 №6-ц, встановлено, що захворювання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1., пов'язані з виконанням службових обов'язків та є наслідком аварії на Чорнобильській АЕС, та останньому з 03.04.1998 встановлено ІІ групу інвалідності довічно.
Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 2-18 МАВ №013378, виданої 29.06.1998 Обласною спеціалізованою медико-соціальною експертною комісією на підставі акта огляду МСЕК №3373 (дата огляду 29.06.1998), ступінь втрати професійної працездатності позивача на дату огляду складав 70%.
Під час повторного огляду згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0006478, виданої 22.08.2019 Обласною спеціалізованою медико-соціальною експертною комісією на підставі акта огляду МСЕК №1311, дата огляду 22.08.2019, ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 85%. При цьому, в якості причини втрати професійної працездатності зазначена наступна: «захворювання зв'язано з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС».
24.09.2019 позивач звернувся до ліквідаційної комісії ГУ МВС в Київській області з заявою про виплату страхових сум за державним обов'язковим особистим страхуванням працівників органів внутрішніх справ за періоди 1991 - 2019 років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Крім того, 03.02.2020 позивач звернувся до ліквідаційної комісії ГУ МВС в Київській області із заявою, у якій просив здійснити йому, як колишньому працівнику ОВС виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із визначенням позивачу за даними довідки МСЕК серії АГ №0006478 вищого ступеню втрати професійної працездатності (85%). При цьому, у тексті даної заяви позивач послався на те, що до цього часу жодних виплат одноразової грошової допомоги не отримував. До своєї заяви позивач додав копії наступних документів: довідки МСЕК серії АГ №0006478, постанови Обласної ВЛК від 24.02.1998, свідоцтва про хворобу №187 від 17.04.1998, сторінок паспорту громадянина та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідки НАСК «Оранта», наказу про звільнення зі служби.
Листами від 21.10.2019 вих №29/н-632; 29/н-652, 18.02.2020 вих. №23/н-143 ГУ МВС в Київській області повідомило позивача, що виплата одноразової допомоги до 01.01.2007 здійснювалась на підставі ст. 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1991 №59 «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів внутрішніх справ республіки», та проводилася НАСК «ОРАНТА». З 01.01.2017 ця Постанова втратила чинність. Натомість була введена в дію постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції». З 12.03.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції». Крім того, ГУ МВС із посиланням на зміст п. 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2018 №850, зазначило про відсутність підстав для складання висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки з моменту первинного встановлення останньому групи інвалідності та відповідного відсотку втрати працездатності у 1998 року минуло більше 21 року, а з дати первинного огляду - більше 2 років.
Не погоджуючись з такими діями ГУ МВС, позивач подав на ім'я голови Ліквідаційної комісії Головного управління скаргу заяву від 10.04.2020, з посиланням на нерозгляд його заяв з питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
У відповідь ГУ МВС надіслало позивачу лист від 05.05.2020 вих. №29/н-316, у якому повідомила ОСОБА_2 про відсутність підстав для складання висновку щодо виплати грошової допомоги з мотивів, що наведені у попередніх адресованих позивачу листах Головного управління.
Вважаючи таку відповідь відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VII), тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано ст. 23 Закону України «Про міліцію» (далі - Закон №565-XII) та Порядком і умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Постанова №850), відповідно.
Так, відповідно до ст. 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На реалізацію вимог ст. 23 Закону №565-XII Уряд ухвалив постанову від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», якою затвердив Порядок № 850, що визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Відповідно до п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 2 п. 3 Порядку №850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно з п. 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пунктом 8 Порядку № 850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
У свою чергу, відповідно до п. 9 Порядку №850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Пунктом 14 Порядку № 850 встановлено, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:
учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;
учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
З аналізу наведених положень Порядку слідує, що колишній працівник міліції має право на призначення йому одноразової грошової допомоги у разі встановлення йому інвалідності, якщо така інвалідність настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Така особа подає відповідну заяву (рапорт) із документами, які керівник органу внутрішніх справ подає до МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документів. При цьому, саме МВС в місячний строк після надходження зазначених документів приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як орган внутрішніх справ (де свого часу за даними трудової книжки працював позивач) всупереч вимог п. 8 Порядку №850 не вчинив дій з оформлення та подання до МВС України висновку за наслідками отримання від позивача заяви (рапорту) від 03.02.2020 з питання призначення одноразової грошової допомоги за Порядком №850. Натомість ГУ МВС в Київській області повідомило позивача письмово про відсутність підстав для складання відповідного висновку, що також суперечить положенням п. 9 Порядку №850, оскільки за змістом зазначеного пункту прийняття рішення щодо наявності підстав для призначення грошової допомоги, шляхом погодження отриманого від органу внутрішніх справ висновку, - надано виключно МВС України.
Отже, відповідачем по відношенню до позивача була допущена протиправна бездіяльність, що полягає у неоформленні та неподанні до МВС України висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, разом із заявою (рапортом) позивача від 03.02.2020.
Також, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій ГУ МВС України щодо направлення на адресу позивача листів 18.02.2020 вих. №23/н-143 та від 05.05.2020 вих. №29/н-316 з висновками про відсутність підстав для призначення грошової допомоги, оскільки такий порядок дій не відповідає нормам чинного законодавства, а саме: п. 8 і 9 Порядку № 850. При цьому, відповідач не був позбавлений можливості викласти свою позицію щодо наявності чи відсутності правових підстав для призначення позивачу грошової допомоги у тексті відповідного висновку, що підлягав погодженню МВС України.
Тож, колегія суддів вважає обґрунтований вихід судом першої інстанції за межі позовних вимог та законним рішенням суду про визнання протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у неоформленні та неподання до МВС України висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, разом із заявою (рапортом) позивача від 03.02.2020; визнання протиправними дій відповідача щодо направлення на адресу позивача листів 18.02.2020 вих. №23/н-143 та від 05.05.2020 вих. №29/н-316 з висновками про відсутність підстав для призначення грошової допомоги; зобов'язання відповідача скласти та направити до МВС України висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, разом із заявою (рапортом) позивача від 03.02.2020.
Безпідставним є посилання скаржника в апеляційній скарзі на відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що з моменту первинного встановлення інвалідності та відсотка втрати працездатності пройшло більше 21 року, оскільки судом у цій справі досліджувалося питання щодо протиправної бездіяльності відповідача, який всупереч вимог пунктів 8, 9 Порядку №850 не вчинив дій з оформлення та подання до МВС України висновку щодо виплати грошової допомоги за результатами поданих позивачем документів, а не право позивача на отримання вказаної допомоги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від "29" жовтня 2021 р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 21 грудня 2022 року.
Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків