Дата документу 21.12.2022 Справа № 2-1430/2011
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 2-1430/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Нещеретна Л.М.
Провадження №22-ц/807/2157/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ларченко Юлії Олександрівни на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2011 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на двох дітей.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що сторони перебували в шлюбі з 26 жовтня 2007 року, який рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від було розірвано. Від даного шлюбу сторони мають двох дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З моменту розірвання шлюбу сторони проживають окремо одне від одного. На день звернення позивачем до суду з позовом діти зареєстровані та проживають разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 не надає матеріальну допомогу на утримання дітей, тому діти перебувають на повному її утриманні, хоча відповідач як батько дітей не звільнений від обов'язку їх утримання. Свої обов'язки відносно дітей ОСОБА_2 виконує, виховує та піклується про синів, турбується про їх фізичне та моральне виховання.
З огляду на викладене ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) на кожну дитину, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання позову до суду та до повноліття дітей. Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2011 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) на кожну дитину, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26 травня 2011 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 держмито в дохід держави в розмірі 51 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь державного бюджету Хортицького району у розмірі 120 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.
У серпні 2022 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Ларченко Юлії Олександрівни звернувся до суду із заявою про роз'яснення заочного рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2011 року.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2022 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду від 01 липня 2011 року у цій справі.
У вересні 2022 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Ларченко Юлії Олександрівни звернувся до суду із заявою про перегляд вказаного вище заочного рішення у цій справі.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2022 року заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ларченко Ю.О. про перегляд заочного рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2011 року у цій справі, залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Ларченко Юлія Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2011 року у справі № 2-1430/2011 та призначити аліменти на обох дітей в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), по 1/8 на кожного з дітей, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26 травня 2011 року і до досягнення дітьми повноліття.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що він не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо стягнення з нього аліментів на двох дітей розмірі 1/4 частини на кожну дитину. При визначенні розміру аліментів суд не врахував положення частини першої статті 182 СК України, а саме, що на його утриманні є непрацездатні батьки - інваліди І групи загального захворювання та ІІ групи (трудове каліцтво), які станом на 2011 року були інвалідами І та ІІІ групи - трудове каліцтво. Позовну заяву та судові повістки ОСОБА_1 неотримував, його особистого підпису на поштових повідомленнях немає. Про наявність судового рішення дізнався в 2018 році з отриманого ним розрахунку заборгованості по аліментам.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2022 року це 248 100 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2481,00 грн (2481,00 грн Х 100 = 248 100 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Встановлено, що предметом позову в цій справі є стягнення аліментів.
Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей, на кожну дитину у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку ( доходу), алем не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26 травня 2011 року і до досягнення дітьми повноліття, суд першої інстанції виходив насамперед з інтересів дітей та з того, що ОСОБА_1 є працездатним, з якого стягнень по іншим виконавчим листам не проводиться, тобто може надавати аліменти саме у визначеному позивачем розмірі.
Колегія суддів не може повністю погодись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 10ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому Хортицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції шлюбі з 26 жовтня 2007 року (актовий запис № 738, свідоцтво про шлюб серії - НОМЕР_1 ) (а.с.16), по день набрання законної сили рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2010 року у справі № 2-2066/2010 (а.с.9)
Шлюб між сторонами розірвано 31 травня 2011 року, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний запис за № 104, та підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 31 травня 2011 року виданого Хортицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції (а.с.17).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Хортицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №516, ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаному шлюбі народився ОСОБА_3 , батьками якого є сторони у справі (а.с. 7).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Хортицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 83, ІНФОРМАЦІЯ_4 у вказаному шлюбі народилася ОСОБА_4 , батьками якої є сторони у справі (а.с. 8).
З копії довідки № 3570, виданої Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 8» Розрахунково-реєстраційний центр 24 травня 2011 року, вбачається, що ОСОБА_2 , 1980 року народження дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дітьми: ОСОБА_3 , 2007 року народження та ОСОБА_4 , 2009 року народження (а.с.10), що підтверджується також паспортом громадянки України серії НОМЕР_5 (а.с.4).
Як вбачається з паспорту громадянина України серії (нечитаєма), виданого Комунарським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області 11 травня 2007 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.6).
Відповідно до довідки Адресно-довідкового бюро Запорізької області від 07 червня 2011 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14).
Постановою державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Кисліценою Ю.Д. у ВП № 54512383 від 20 лютого 2018 року за виконавчим листом № 2-1430/2011 виданий 21 липня 2011 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти, звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 що отримує дохід у Головному управлінні пенсійного фонду України в Запорізькій області у розмірі 50 % щомісяця для погашення заборгованості, яка станом на 31 січня 2018 року складає 147 324,17 грн, а після погашення заборгованості у розмірі ј частини заробітку, щомісяця і до досягнення дитиною повноліття (а.с.41-42).
05 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про здійснення перерахунку заборгованості по сплаті ним аліментів за рішенням суду (а.с.43).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За умовами частини першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на првазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно із статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин першої - третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума якихперевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення для справи.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з положеннями статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України (чинна редакція) розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законом України від 17 травня 2017 року № 037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" (набрав чинності 08 липня 2017 року) частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: "Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін до статті 182 СК України - 30 %).
Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну правову оцінку в силу статтей 12, 81, 89 ЦПК України, керуючись вимогами статтей 180, 182 СК України, вірно виходив із того, що відповідач як батько зобов'язаний матеріально утримувати своїх дітей, забезпечивши їх мінімально необхідними благами, які потрібні для їх життя та виховання.
Згідно із ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Визначаючи розмір аліментів, з огляду на положення частини другої статті 182 СК України суд врахував матеріальне становище платника аліментів та інші обставини, що мають істотне значення, проте колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначеного розміру сплати аліментів з відповідача на користь позивача на утримання двох неповнолітніх дітей на кожну дитину по ј частці від його доходів з наступних підстав.
За частинами першою, другою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.
Щодо максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частини третьої статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 % заробітної плати боржника.
Порядок стягнення аліментів визначено у статті 74 цього Закону та статтях 194-197, 274 СК України.
Отже, ураховуючи зазначене та положення ч. 2 ст. 183 СК України, обов'язком суду у разі стягнення аліментів на двох і більше дітей є визначення єдиної частки від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у справі № 307/2610/21 (провадження № 61-6279св22).
Так, розмір аліментів визначається у твердій грошовій сумі за ст. 184 СК України або у єдиній частці від заробітку (доходу) платника аліментів за ст. 183 СК України. Словосполучення «у єдиній частці» означає, що суд не має права вдаватись до будь-яких інших додаткових присуджень або якимось чином розширено тлумачити цю норму.
У порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення судового рішення, суд першої інстанції, визначивши розмір аліментів на двох дітей у розмірі ј частині усіх видів заробітку (доходу) на кожну дитину, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26 травня 2011 року і до досягнення дітьми повноліття, не врахував положень ч. 2 ст. 183 СК України про обов'язок суду у разі стягнення аліментів на двох і більше дітей визначити єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Тобто, самодіяльність не допускається. Після досягнення першою дитиною повноліття або новий суд, або за згодою діємо за ст. 183 СК України.
З огляду на викладене колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував вимоги частини другої статті 183 СК України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки обставини справи судами встановлені повно і правильно, додаткового дослідження доказів чи встановлення обставин у справі не вимагається, проте в частині визначення розміру на двох дітей судом рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому воно в цій частині підлягає зміні з ухваленням нового рішення у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше ніж 30 %прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 26 травня 2011 року (до внесення змін Законом України від 17 травня 2017 року № 037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів", який набрав чинності 08 липня 2017 року), тобто до 07 липня 2017 року включно, після стягувати аліменти не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 08 липня 2017 рокута до досягнення повноліття найстаршою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника щодо визначення судом розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) батька дітей, тому в цій частині доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.
Щодо доводів апелянта про зміну розміру аліментів з 1/4 на 1/8 частину частини його доходів (заробітку) є безпідставними з наступних підстав.
Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Установивши, що неповнолітні діти проживають разом із матір'ю і перебувають на її утриманні, а батьки в добровільному порядку не домовились про участь в утриманні дітей, суд першої інстанції, урахувавши якнайкращі інтереси дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, та розмір доходів відповідача, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з нього аліментів.
У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.
Як на підставу зміни розміру аліментів, ОСОБА_1 зазначає, що у нього на утриманні перебувають його батьки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 , серія НОМЕР_7 , виданого Пенсійним фондом України 19 січня 2021 року, має вид пенсії по інвалідності, перша група загального захворювання, строком: довічно та матір ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_8 , серія НОМЕР_9 , виданого Пенсійним фондом України 22 жовтня 2019 року, має вид пенсії за віком, друга група трудове каліцтво, строком: довічно (а.с.38,39,70).
Водночас, ОСОБА_1 не надано як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції доказів щодо отримання його доходів та розміру пенсії його батьків, у зв'язку з чим, суд не може об'єктивно оцінити його матеріальне становище та зменшити розмір стягнутих аліментів на двох дітей.
Крім того, ОСОБА_1 не було надано суду доказів щодо несення ним додаткових витрат на своїх дітей, наприклад купівля іграшок, одягу, канцелярії, шкільного приладдя, в разі необхідності ліків.
Також, колегія суддів зауважує, що відповідач має здоровий фізичний стан, відсутність обмежень у виборі роботи з гідним рівнем заробітної плати та працевлаштування. Забезпечення належного рівня життя своїх дітей є обов'язком батька та не звільняє його від цього обов'язку.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обо'язковим), якщо такий учасник справи обгрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2011 року справу № 2-1430/2011 було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні 01 липня 2011 року на 09-30 год. з повідомленням осіб, які беруть участь у справі (а.с.19) та 01 липня 2011 року судом ухвалено заочне рішення у цій справі (а.с.22).
Відповідно до ст. 225 ЦПК України, про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.
В порушення вимог ч. 1 ст. 225 ЦПК України, суд першої інстанції ухвалив заочне рішення по справі без постановлення ухвали про заочний розгляд справи.
Оскільки справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, останній обгрунтовує апеляційну скаргу такою підставою, що відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 .
При цьому, колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції N 2) [ВП], § 41.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Керуючись ст.ст.367, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ларченко Юлії Олександрівни - задовольнити частково.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2011 рокуу цій справі скасувати прийняти нове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше ніж 30 %прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 26 травня 2011 року (до внесення змін Законом України від 17 травня 2017 року № 037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів", який набрав чинності 08 липня 2017 року), тобто до 07 липня 2017 року включно, після стягувати аліменти не менше ніж 50 %прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 08 липня 2017 рокута до досягнення повноліття найстаршою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадкуякщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цьогоКодексупозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 21 грудня 2022 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.