Справа № 128/2649/21
Провадження № 22-ц/801/2095/2022
Категорія: 61
Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.
Доповідач:Оніщук В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 рокуСправа № 128/2649/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г.,
з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Лука - Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником - адвокатом Ткачук Вікторією Вікторівною на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Саєнко О.Б., в залі суду,
встановив:
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Лука - Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки.
Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , на день смерті якої позивач була зареєстрована та проживала разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що за життя її мати склала заповіт, який 04 березня 2009 року посвідчений секретарем Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області - Мельничук Л.Д. за реєстровим номером №7, відповідно до якого її мати заповіла усе належне їй майно з чого воно не складалося і де б не знаходилося на користь позивача - ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки, площею 0,15 га, кадастровий номер 0520686300:01:004:0243, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Хижинецька сільська рада Сокиринецької об'єднаної територіальної громади.
ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Надольської Т.П. для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер якої 0520686300:01:004:0243, цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Хижинецька сільська рада Сокиринецької об'єднаної територіальної громади, в рамках заведеної нею 22 лютого 2021 року спадкової справи №3/2021 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Однак, 09 липня 2021 року приватним нотаріусом видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки спадкоємець не пред'явив будь-яких документів, що підтверджували б право власності спадкодавиці на вищевказану земельну ділянку.
Крім того, позивачем вказано, що 18 травня 2020 року ОСОБА_3 зверталася до Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,35 га для передачі у власність, що розташована на території Хижинецької сільської ради (масив «За майорами»).
19 червня 2020 року на 52 сесії 1 скликання Хижинецькою сільською радою Сокиринецької об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області було прийнято рішення №238 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, на території Хижинецької сільської ради, Сокиринецької об'єднаної територіальної громади «за межами населеного пункту». З метою реалізації вищевказаного рішення, ОСОБА_3 розпочала процедуру приватизації вищевказаної земельної ділянки, уклавши договір на виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність, що підтверджується копією договору №б/н від 03.08.2020, укладеного із ТОВ «Центр експертиз та бізнесу "Капітал-інвест», однак 10.09.2020 остання померла та не встигла завершити процедуру приватизації земельної ділянки.
Також, позивач зазначає, що ОСОБА_3 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, земельна ділянка сформована і їй присвоєний кадастровий номер 0520686300:01:004:0243.
Наведене вище стало підставою для звернення в суд з позовом, у якому ОСОБА_1 просила визнати за нею право на завершення приватизації та здійснення Державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 0520686300:01:004:0243, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Хижинецька сільська рада Сокиринецької об'єднаної територіальної громади в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13 вересня 2022 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції свій висновок обґрунтував тим, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя не розпочала процедуру приватизації спірної земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а тому позивач, як спадкоємець не набула права на завершення приватизації у порядку спадкування.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ту обставину, що 03.08.2020 ОСОБА_3 розпочала процедуру приватизації, уклавши договір на виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність, що суперечить правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду у справі №723/1061/17 від 17.04.2019 та у справі №632/1910/18 від 26.11.2020.
Відтак, місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Представником Лука - Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області надіслано на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність скарги та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу від іншого учасника справи впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив.
У судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причин неявки не повідомила, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_3 , що підтверджується: копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.05.1952, в якому матір'ю зазначена ОСОБА_4 (а.с. 9); копією свідоцтва про укладення шлюбу від 07.04.1994, згідно якого ОСОБА_4 , у зв'язку із реєстрацією шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с. 11); копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 31.10.1970, відповідно до якого позивач у зв'язку із реєстрацією шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с. 10).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 94 роки померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 14.09.2020 виконавчим комітетом Хижинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис №37 (а.с. 12).
Згідно з довідкою №914, виданою 14.09.2020 Хижинецькою сільською радою Сокиринецької об'єднаної громади, позивач ОСОБА_1 постійно проживала разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_3 . Останні вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 61).
04.03.2009 ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті, склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось в тому числі те, що належатиме їй на час смерті і на що вона матиме право за законом заповіла ОСОБА_1 - позивачу. Вказаний заповіт посвідчений 04.03.2003 секретарем Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області Мельничук Л.Д. та зареєстровано в реєстрі за №7, що підтверджується копією вказаного заповіту (а.с. 13).
18.05.2020 ОСОБА_3 зверталась до Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарство орієнтовною площею 0,35 га для передачі у власність, що розташована на території Хижинецької сільської ради (масив «За майорами»), про що свідчить копія вказаної заяви (а.с. 16).
Рішенням Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади №238 від 19.06.2020 надано дозвіл гр. ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,15 га, що розташована на території Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади, Вінницького району Вінницької області «за межами населеного пункту», за рахунок земель комунальної власності (а.с. 17).
03.08.2020 укладено договір на виготовлення проекту землеустрою між групою осіб, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в особі ОСОБА_9 (за дорученням ОСОБА_3 ), з однієї сторони та ТОВ «Центр експертиз та бізнесу «Капітал-Інвест» з іншої сторони, предметом якого являється виконання з дотриманням вимог законодавства проектно - вишукувальних робіт з виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки, загальною площею 0,4500 га, що розташована на території Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади, Вінницького району Вінницької області (а.с. 18).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, виготовлено ТОВ «ЦЕБ «Капітал-Інвест» 18.09.2020 (після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), (а.с. 19-56).
Також, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 0,1500 га, однак постановою приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Надольської Т.П. від 09.07.2021 їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки згідно відомостей з Витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, сформованого 18.03.2021 за №НВ-0521550912021, інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки, площею 0,1500 га, кадастровий номер якої 0520686300:01:004:0243, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства - відсутня. Спадкоємець також не пред'явив будь-яких документів, що підтверджували б право власності спадкодавця на вищевказану земельну ділянку.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, сформованого 18.03.2021 за №НВ-0521550912021, 18.03.2021 було проведено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,1500 га, кадастровий номер якої 0520686300:01:004:0243, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства на підставі технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 27.08.2020 ТОВ «Центр експертиз та бізнесу "Капітал-інвест» ( а.с. 57).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Положеннями статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі №723/1061/17 провадження №61-26091св18, зазначено, що «ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Зазначений висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №14-652цс18».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року у справі №623/633/17 (провадження №61-41370св18), зроблено висновок, що «особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі №128/1911/15-ц (провадження №61-14127св18), зроблено висновок, що «у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації».
Право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочала за життя у встановленому порядку та не завершила у зв'язку зі смертю, входить до складу спадщини.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові №752/1229/21 від 23.11.2022.
Отже, з наведеного слідує висновок, що у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв'язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.
Як встановлено судом, спадкодавець ОСОБА_3 03.08.2020 уклала договір на виготовлення проекту землеустрою з ТОВ «Центр експертиз та бізнесу «Капітал-Інвест», який в результаті було виготовлено. Відтак, спадкодавець розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до законодавства України, проте не завершила її у зв'язку зі смертю, а тому право на завершення приватизації мають її спадкоємці.
Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка за життя розпочала процедуру приватизації земельної ділянки, то вважається, що позивач набула права на спадкування усіх прав та обов'язків, що належали ОСОБА_3 на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що в даному випадку відповідач фактично заперечує право позивача на завершення приватизації з посиланням на те, що спадкодавець не розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до законодавства України, тому позивач правомірно реалізувала своє право на звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені положення норм матеріального права, не встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини у справі, що мають значення для правильного вирішення справи та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права на завершення приватизації спірної земельної ділянки в порядку спадкування.
Разом з тим, вимога позивача про визнання права на здійснення реєстрації речових прав на земельну ділянку задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною, так як після завершення приватизації земельної ділянки, ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до державного реєстратора та зареєструвати своє право власності на земельну ділянку в установленому законом порядку з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог частково, визнання за ОСОБА_1 права на завершення приватизації земельної ділянки, площею 0,15 га, кадастровий номер 0520686300:01:004:0243, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Хижинецька сільська рада Сокиринецької об'єднаної територіальної громади в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведені обставини, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 вересня 2022 року скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Ткачук Вікторією Вікторівною задовольнити частково.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 вересня 2022 року скасувати та постановити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лука - Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації земельної ділянки, площею 0,15 га, кадастровий номер 0520686300:01:004:0243, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Хижинецька сільська рада Сокиринецької об'єднаної територіальної громади в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: В. В. Оніщук
Судді: С. К. Медвецький
С. Г. Копаничук