ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року м. Житомир справа № 240/17578/22
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів (військова частина НОМЕР_1 ) Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
встановив:
Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів (військова частина НОМЕР_1 ) Національної гвардії України звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 6270,92 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що в період проходження військової служби ОСОБА_1 неналежним чином виконував службові обов'язки , у зв'язку з чим наказом начальника Міжнародного центру від 14.01.2022 №2 о/с розірваний контракт про проходження військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем та наказом начальника Міжнародного центру від 14.01.2022 №9 (по строковій частині) направлено для проходження строкової служби. Наказом начальника Міжнародного центру від 01.02.2022 №26 (по строковій частині) виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та направлений для взяття на військовий облік до Подільського РТЦК та СП м.Київ. Під час проходження служби відповідач забезпечувався речовим майном. Станом на день звільнення відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі, за даними бухгалтерського обліку за відповідачем рахується заборгованість у сумі 6270, 92 грн.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду від 18.08.2022 направлялась поштовим зв'язком відповідачу 22.08.2022, та була повернута АТ «Укрпошта» за номером відправлення 1001431069199 за закінченням терміну зберігання.
Повторно ухвала суду від 18.08.2022 направлялась поштовим зв'язком відповідачу 19.10.2022, та була повернута АТ «Укрпошта» за номером відправлення 1001431384060 за закінченням терміну зберігання.
25.11.2022 судом було опубліковано оголошення на офіційному веб-порталі судової влади з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та встановлення строку для подання відзиву.
Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 КАС України та встановлений ухвалою суду від 18.08.2022 відзив на адміністративний позов не надіслав.
Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Відповідачем клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву подано не було.
Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Як встановлено судом, наказом начальника Міжвідомчого центру № 2 о/с від 14.01.2022 старшого солдата військової служби за контрактом було звільнено з військової служби (через службову невідповідність).
Наказом начальника Міжвідомчого центру від 14.01.2022 №9 (по стройовій частині) направили відповідача для проходження строкової військової служби. У наказі вказано, провести відрахування одноразової грошової допомоги, яка виплачувалась після укладання першого контракту, 22.09.2020, у сумі обчисленній у повних календарних місяцях пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту з 14.01.2022 по 21.09.2023.
Згідно з довідкою-розрахунком на утримання вартості речового майна від 31.01.2022 підтверджуються відсутність факту утримання з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 3780,82 грн.
Згідно розрахунку фінансової служби на видачу грошового забезпечення при звільненні від 14.01.2022 встановлено факт наявності заборгованості в сумі 2490,10 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 2 статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Також згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Пунктом 17 частини 1 статті 3 КАС України встановлено, що публічною службою є, серед іншого, військова служба.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Частиною 3 статті 6 КАС передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори з приводу прийняття громадян на військову службу, її проходження, звільнення з військової служби.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №818/1688/16 вказано, що спори щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень віднесено до розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служб
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, Міжнародний центр Національної Гвардії України звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі позивача матеріальні збитки в розмірі 6270,92 грн., зумовлені нестачею речового майна, яке було видано відповідачу та утримання заборгованості із грошового забезпечення, що виникла внаслідок виплати одноразової грошової допомоги, яка виплачувалась у сумі обчисленій у повних календарних місяцях пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту.
Суд зазначає, що вирішення питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача збитків, спричинених ним державі під час проходження військової служби, нерозривно пов'язане з наданням судом оцінки правомірності наказу командира військової частини, тобто наказу суб'єкта владних повноважень, про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності.
Так, загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі ст.9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до ст.11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Стаття 26 Статуту визначає, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з пунктами 1 та 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР, це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. Дія цього Положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України. Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Приписами п.3 Розділу І Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.
Згідно п.4 Розділу І Положення встановлено, що відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.
Відповідно до п.13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі, зокрема, недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Отже, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.
Так, наказом командира Міжнародного центру Національної гвардії України від 14.01.2022 № 9 (по стройовій частині) направлено відповідача для проходження строкової військової служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі Закон №2011).
Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №2011 дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Абзацом 2 частини 1 статті 91 Закону №2011 передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, затверджена Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Порядок №232).
Згідно абзацу 7 пункту 4 розділу ІІІ Порядку №232 у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Враховуючи, що відповідач був звільнений з військової служби через службову невідповідність, він зобов'язаний відшкодувати суму вартості виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися.
Будь-яких заперечень щодо нарахованої суми вартості речей, строки носіння яких не закінчилися відповідач не висловив. Відзиву на позов з обґрунтуванням своєї правової позиції також не надав.
З розрахунком боргу за речове майно ознайомлений, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на зобов'язанні від 01.02.2022.
Відповідно до пунктів 1-12 Розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам №200, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 (далі - Інструкція 200), грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у військових частинах за місцем служби.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям за поточний місяць здійснюється щомісяця до 20 числа. У ці терміни проводяться виплати грошового забезпечення за перерахунками у зв'язку з присвоєнням (позбавленням) військового звання, призначенням на інші посади, змінами розмірів процентної надбавки за вислугу років тощо.
Відповідно до пунктів 1-2 Розділу XXІ Інструкції 200, військовослужбовцям після укладення ними першого контракту, передбаченого у додатку 1 до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та вступу до виконання обов'язків за посадою, на яку вони призначені, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року; особам сержантського і старшинського складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року; особам офіцерського складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.
Право на отримання одноразової грошової допомоги настає з дня видання наказу командира військової частини про вступ до виконання обов'язків за посадою, на яку призначено військовослужбовця.
Одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, який видається на підставі інформації, наданої кадровим (стройовим) підрозділом військової частини про заключення військовослужбовцем першого контракту про проходження військової служби.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав одноразову грошову допомогу, яка виплачується військовослужбовцям після укладення ними першого контракту відповідно до пункту 1-2 Розділу XXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам №200, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018.
Як зазначалось вище, наказом начальника Міжвідомчого центру № 2 о/с від 14.01.2022 старшого солдата військової служби за контрактом було звільнено з військової служби (через службову невідповідність) та наказом начальника Міжвідомчого центру від 14.01.2022 №9 (по стройовій частині) направили відповідача для проходження строкової військової служби. Відповідно до пункту 3 Розділу XXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам №200, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018, утримано одноразову грошову допомогу, яка виплачувалась після укладання першого контракту, у сумі обчисленній у повних календарних місяцях пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту з 14.01.2022 по 21.09.2023.
Отже, відповідач взяв на себе ряд зобов'язань при укладанні контракту, в подальшому їх не виконав (порушив), та, як наслідок, отримав надлишкове грошове забезпечення у вигляді одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту.
Пунктом 3 розділу ХХI Інструкції 200 встановлено, що одноразова грошова допомога підлягає стягненню з військовослужбовців, визначених у пункті 1 цього розділу, у сумі, обчисленій у повних календарних місяцях пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту, у разі дострокового припинення (розірвання) першого контракту та звільнення з військової служби (направлення для проходження строкової військової служби) у зв'язку із: систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади; позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; установленням за результатами спеціальної перевірки відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади; застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»; через службову невідповідність.
Оскільки, заборгованість відповідачем не погашена, відтак такі кошти підлягають стягненню.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) 6270,92 грн.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи те, що спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_2 ) на користь Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів (військова частина НОМЕР_1 ) Національної гвардії України (вул.Загатка,65, с.Старе, Бориспільский р-н, Київська обл., 08362, ЄДРПОУ: 40163246) заборгованість за отримане речове майно, що не виносило встановлені терміни та виплачене на момент розірвання контракту через службову невідповідність грошове забезпечення у сумі 6270,92 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва