ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року Справа № 160/9196/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в письмовому порядку у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення №912480117468 від 05.01.2022 Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період перебування на інвалідності з 03.12.2010 по 05.01.2022, тобто 11 років 01 місяць 02 дні;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з дня подачі заяви, тобто, з 05.01.2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно, на думку позивача, не врахував до страхового стажу період перебування позивача на пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання, що стало підставою для відмови у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до суду надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача, оскільки оскаржуване рішення, як зазначає даний відповідач, прийнято ГУ ПФУ в Вінницькій області.
Від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки час перебування на інвалідності, у зв'язку з нещасним випадком на виробництві зараховується саме до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 витребувано від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та від ГУ ПФУ в Чернівецькій області докази того, яким саме органом ПФУ прийнято оскаржуване позивачем рішення, чи то ГУ ПФУ в Чернівецькій області чи то ГУ ПФУ в Вінницькій області.
На виконання даної ухвали суду, органами ПФУ надано докази того, що оскаржуване рішення прийнято саме ГУ ПФУ в Вінницькій області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 замінено відповідача-2 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
Відповідно до статті 48 КАС України, після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки за нормами статті 24 Закону №1058 час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є особою з інвалідністю 3-ої групи у зв'язку з професійним захворюванням, з 05.11.2008 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва.
Після досягнення 60-річного віку, позивач 05.01.2021 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання на пенсію за віком.
Відповідно до принципу екстериторіальності дана заява направлена для розгляду до ГУ ПФУ в Вінницькій області.
За результатами розгляду заяви, ГУ ПФУ в Вінницькій області прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 05.01.2022 №912480117468, в якому зазначено , що страховий стаж заявниці становить 23 роки 02 місяці 09 днів, додатковий стаж (час перебування на інвалідності) - 7 років 01 місяць 27 днів. Згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 28 років. При переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, страховий стаж заявниці залишився не змінним (23 роки 02 місяці 09 днів), оскільки відповідно до ст.24 Закону, час перебування на інвалідності у звязку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. З огляду на те, що заявниця не має необхідного страхового стажу, їй відмовлено у переведенні на пенсію за віком.
Не погоджуючись із такою відмовою, а саме: не зарахування до страхового стажу періоду перебування на пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання, позивач звернувся до суду, за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).
За змістом абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 2 частини 1 статті 24 Закону №1058 визначено, що до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною 1 статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною 1 статті 26 цього Закону.
Тобто, вказана правова норма, передбачає зарахування періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку (у разі, коли особа в цей період не працює), зокрема, для визначення розміру пенсії по інвалідності, однак такий період не може бути врахований при визначені пенсії за віком чи по інвалідності в розмірі пенсії за віком.
Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 24 Закону №1058 (в редакції закону після 03.10.2017), час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
На момент призначення 05.11.2008 позивачу пенсії по інвалідності, у зв'язку із професійним захворюванням і до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148 від 03.10.2017 до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" редакція абзацу 4 частини 1 статті 24 Закону №1058 була викладена наступного змісту: «Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах».
Позивач, обґрунтовуючи доводи щодо необхідності врахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до страхового стажу, з якого обчислюється розмір пенсії за віком, посилається саме на норму частини 1 статті 24 Закону №1058, яка діяла до 03.10.2017.
Окрім того, позивач вказує на положення частини 5 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788 (далі - Закон №1788), відповідно до якої час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Суд, досліджуючи наявність правових підстав для врахування органом пенсійного фонду часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до страхового стажу, з якого обчислюється розмір пенсії за віком, з урахуванням наведених доводів позивача, зазначає наступне.
Так, слід констатувати, що на момент призначення позивачу пенсії по інвалідності і до 03.10.2017, діяла норма Закону №1058, яка передбачала зарахування часу перебування особи на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до страхового стажу для призначення пенсії за віком.
Проте, в період звернення позивача 05.01.2021 із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, абзац 4 частини 1 статті 24 Закону №1058 викладено у новій редакції та передбачає зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, тільки до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, наведена правова норма не містить положень, які б визначали право позивача на врахування часу перебування на інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням до страхового стажу для призначення пенсії за віком.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на норми Закону України "Про пенсійне забезпечення", зокрема частину 5 статті 56, відповідно до якої час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14), виходячи із з наступного.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина 1).
В силу вимог частини 2 статті 5 Закону №1058, виключно цим Законом визначаються, серед іншого, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
За змістом частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Слід відмітити те, що позивачу пенсія по інвалідності призначена з 05.11.2008 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки спірні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нормами абзацу 4 частини 1 статті 24 якого, чітко визначено єдину умову за якої здійснюється зарахування часу перебування особи на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням - зарахування такого часу тільки до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Окрім того, слід вказати на те, що статтею 4 Закону №1058 визначено законодавство про пенсійне забезпечення, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (надалі по тексту також - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
До переліку законодавчих актів (законів), визначених як законодавство про пенсійне забезпечення, Закон України "Про пенсійне забезпечення" коментованою нормою Закону №1058 не віднесено. В свою чергу, Закон України "Про пенсійне забезпечення", в тому числі частина 5 статті 56 Закону №1788, не є такими, що прийнятий відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Одночасно, суд звертає увагу позивача на те, що згідно вимог частини 3 статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, які знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи наведені положення законодавства, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись ст.ст.241-246, 250, 257 - 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат - не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська