21.12.2022
ЄУН №328/764/20
Провадження № 1-і/337/14/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з ДУ «Черкаський слідчий ізолятор»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі клопотанням прокурора Пологівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному 25.08.2020р. до ЄРДР за № 12020080350000588, відносно обвинуваченого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Пологівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 звернувся до Хортицького районного суду міста Запоріжжя з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, яке він мотивує тим, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України перебувало на стадії судового розгляду в Токмацькому районному суді Запорізької області, який на даний час зупинив здійснення судочинства. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисних корисливих кримінальних правопорушеннях, у тому числі, одне з яких вчинив під час застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Обвинувачений раніше неодноразово був судимий, до затримання офіційно не працював, постійного джерела доходу та стійких соціальних зв'язків не має, проживав та був зареєстрований на території, яка даний час є тимчасово окупованою територією України, ризики, передбачені п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України та які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились та не відпали. ОСОБА_5 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти зазначеним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків. Строк застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 25.12.2022р., проте до закінчення строку тримання під вартою завершити судовий розгляд вказаного кримінального провадження не надається можливим з об'єктивних причин.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, викладених в ньому, просив його задовольнити. Додатково зазначив, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуває під вартою з вересня 2020 року. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був обраний та неодноразово продовжений оскільки обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, судимості не погашені та не зняті. До затримання ОСОБА_5 офіційно не працював, стійких соціальних зв'язків немає.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання прокурора та вказали на те, що ризики, на які вказує прокурор у своєму клопотанні, є недоведеними. Обвинувачений тривалий час тримається під вартою, що є невиправданим. Достатнім запобіжним заходом, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у квартирі, яку орендує його співмешканка у м.Черкаси. У зв'язку з цим просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, приходить до такого.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст.176, 177, 194 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.
Тримання під вартою є найбільш суворим та винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Судом встановлено, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, перебувало в провадженні Токмацького районного суду Запорізької області.
В межах даного кримінального провадження відносно ОСОБА_5 було обрано та неодноразово продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Наразі обвинувачений ОСОБА_5 утримається під вартою в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», строк тримання під вартою спливає 25.12.2022р.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні був обраний та в подальшому неодноразово продовжений з урахуванням тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, даних про його особу та у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Водночас судом встановлено, що 12.01.2022р. ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_5 було визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49620,00 грн., яку він або заставодавець можуть внести протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» та на підставі рішення зборів Токмацького районного суду Запорізької області від 10.03.2022р., Токмацьким районним судом Запорізької області тимчасово зупинено здійснення судочинства.
На підставі розпорядження Верховного Суду України № 49/0/9-22 від 14.09.2022р. територіальну підсудність судових справ Токмацького районного суду Запорізької області визначено за Хортицьким районним судом міста Запоріжжя.
Вирішуючи питання про продовження строку дії обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що заявлені прокурором ризики, передбачені п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились, не відпали та є актуальними. На даний час судом не встановлено підстав для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Так, суд враховує, що практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, суд бере до уваги те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисних корисливих кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії умисного тяжкого і нетяжкого злочину, суворість покарань за які передбачає позбавлення волі на певний строк.
Також суд враховує, що ОСОБА_5 раніше був неодноразово судимий за аналогічні злочини, судимості за які у встановленому законом порядку не зняті та не погашені, а також те, що одне з кримінальних правопорушень, в якому він обвинувачується, він вчинив під час застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та стійку антисоціальну направленість його особистості.
Вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 не є перешкодою для його тримання під вартою, а також суд враховує те, що обвинувачений до затримання офіційно працевлаштований не був, відомості про наявність будь-яких джерел доходу відсутні, одружений, неповнолітніх дітей та інших утриманців не має, до затримання проживав та був зареєстрований на території, яка даний час є тимчасово окупованою територією України. Актуальні дані про його соціальні зв'язки, фактичне місце проживання його рідних наразі відсутні.
Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також суд вважає, що введення в Україні воєнного стану не є підставою для звільнення обвинуваченого з-під варти, а навпаки зазначені вище ризики підсилюються запровадженим на території України воєнним станом, зокрема, ризик втечі тільки збільшується.
За вказаних обставин, суд вважає, що більш м'які запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання, особиста порука, застава не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання наявним ризикам.
Крім того, суд вважає доведеним неможливість застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки останній, будучи вже судимим, продовжив вчиняти корисливі злочини, легального джерела доходів не має, актуальні докази стійких соціальних зв'язків на даний час відсутні та, як вже зазначалось, вчинив кримінальне правопорушення під час перебування під домашнім арештом.
Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження строку дії раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і неможливість обрання йому інших запобіжних заходів, в тому числі домашнього арешту, на що вказує сторона захисту.
Доводи обвинуваченого про наявність у його співмешканки постійного місця проживання у м. Черкасах, де він теж буде проживати у разі звільнення з-під варти, міцні соціальні зв'язки, нічим не підтверджені та на переконання суду, не є тими стримуючими чинниками, які могли б у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування тримання під вартою.
Суд вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на даний час в достатній мірі не забезпечать адекватне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не перешкодять спробі переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення як ризиків, передбачених в п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Також суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за даних обставин не виходить за межі розумного строку, характер та ступінь тяжкості діяння, в яких він обвинувачується, сукупність інших обставин однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено.
На підставі викладеного суд вирішив продовжити ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, задовольнивши клопотання прокурора.
Керуючись ст. 331, главою 18 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 18 лютого 2023 року включно.
Копії ухвали надіслати начальнику ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання та вручення обвинуваченому ОСОБА_5 .
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, але може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 21 грудня 2022 року о 15.00 год.
Суддя ОСОБА_6 ОСОБА_7