Справа № 192/1296/21
Провадження № 2/192/240/22
РІШЕННЯ
Іменем України
20 грудня 2022 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Стрельникова О.О.
за участю: секретаря судового засідання - Петровської О.Д.,
представника відповідачки - адвоката Жила Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулись до суду з позовом до відповідачки про захист честі та гідності.
На обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що 19 вересня 2019 року відповідачка публічно опублікувала на своїй сторінці Facebook, інформацію з джерела невідомого походження відносно того, що позивачка перебуває у розшуку Солонянським відділенням поліції та під даною інформацією опублікувала коментар наступного змісту : « ОСОБА_3 махати руками на чужих жінок!».
Позивачка вважає, що в таких діях відповідачки наявний склад цивільного правопорушення, яке полягає у тому, що остання публічно розмістила на своїй сторінці у мережі Фейсбук скріншот з інформацією з невідомого джерела, яка є тайною слідства і додала коментар. Даний коментар має ознаки цькування, фактично стверджував вину позивача у вчиненні кримінального правопорушення, завдяки діям відповідачки став відомим широкому колу осіб, позивачці довелось дуже хвилюватись за свою репутацію, оскільки довготривале поширення негативної інформації про неї може безповоротно зіпсувати її репутацію, вона вимушена була виправдовуватись перед близькими та друзями, що жодних злочинів не вчиняла, внаслідок чого особистий час, який вона могла провести з сім'єю або на роботі, вона витрачала на телефоні розмови та листування як з родичами так і з слідчим. Позивачка довго знаходиться в пригніченому психологічному стані, також погіршився фізичний стан здоров'я, чого раніше не ніколи було. Приймає заспокійливі ліки, бо без них більше неможе заснути. Постраждала репутація як матері, погіршились відносини із знайомими людьми, сусідами, що призвело до інших негативних наслідків психологічного характеру: відчуття відторгнення суспільством, приниження, пригнічений моральний стан, довготривалий стрес. Їй довелось вислуховувати образливі слова, безпідставні звинувачення у злочинах. Відчуває хвилювання за безпеку всіх членів сім'ї. Не впевнена в тому, що завтрашній день буде спокійним та безпечним для сім'ї.
Тому просила зобов'язати ОСОБА_2 , не пізніше наступного дня від набрання рішенням у даній справі законної сили, публічно, шляхом опублікування на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» вибачення перед ОСОБА_1 за опубліковані відомості, що паплюжать її честь та гідність, не допускаючи при цьому жодних коментарів.
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, представник позивачки надав заяву в якій просив проводити судовий розгляд без його участі, позовні вимоги підтримав (а.с. 152).
Представник відповідачки в судовому засіданні проти позову заперечувала, з підстав недоведеності позивачкою позовних вимог, і просила в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши представника відповідачки, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2020 року, ОСОБА_1 визнано невинуватою за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення (а.с. 42-70).
Також з доданої до позову фотокопії вбачається фото невідомих осіб напис ОСОБА_4 , запис: отак руками махати на чужих жінок!, детальна інформація ОСОБА_1 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , особа, що ховається від органів досудового розслідування, розшукує: Солонянське відділення поліції Дніпровського відділу ГУНП в Дніпропетровській області з 30.08.2019 за звинуваченням: ст. 125 ч. 1, запобіжний захід: не застосовувався (а.с. 72-75).
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.
Відповідно до статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно зі статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Позивачка повинна довести факт поширення інформації відповідачкою, а також те, що внаслідок цього було порушено її особисті немайнові права.
Разом з тим позивачка на підтвердження своїх позовних вимог надала суду лише фотокопії з невідомого ресурсу, при цьому будь-яких даних кому належить даний ресурс і що це саме за ресурс позивачка суду не повідомила.
Також позивачка з клопотанням про призначення у справі судової експертизи для проведення комп'ютерно-технічного дослідження та дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів для встановлення власників аккаунтів, розміщених на ресурсах-посиланнях із залученням фахівців для дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) до суду не зверталась.
Доменне ім'я facebook.соm є приватним доменним іменем другого рівня в домені соm, який є загальним доменом верхнього рівняю. Доменне ім'я facebook.соm не відноситься до українського сегменту Інтернет.
Адреса facebook не належить до адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється.
Дані про власника веб-сайт можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Дані висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду викладеним в постанові №201/6995/17 від 02 червня 2021 року.
Враховуючи викладене суд вважає, що позивачка не довела суду належними та допустимими доказами, що саме відповідачка поширила недостовірну інформацію щодо позивачки на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, а також додала коментар до неї, і тому суд вважає, що в задоволені позовних вимог позивачки слід відмовити.
Також суд зауважує, що в позовній заяві позивачка зазначає, що діями відповідачки їй заподіяно моральна шкода, яку вона оцінює в 5000 грн. 00 коп., але при цьому будь-яких вимог про стягнення такої шкоди з відповідачки позивачкою в позові не заявлялось, у зв'язку з чим дані вимоги судом не розглядались.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, покладаються на позивачку.
На підставі викладеного, ст.ст. 201, 277, 297 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволені позову ОСОБА_1 , яка мешкає: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , яка мешкає: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 про захист честі та гідності - відмовити.
Судові витрати по справі покласти на позивачку.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 21 грудня 2022 року.
Головуючий: суддя Стрельников О.О.