Справа № 214/4129/22
2/214/4224/22
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
21 грудня 2022 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ткаченка А.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, при заочному розгляді, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/4129/22 за позовною заявою ОСОБА_1 , пред'явленою в його інтересах адвокатом Фустіченко Анною Вікторівною, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Представники: від позивача - адвокат Фустіченко А.В.,
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Фустіченко А.В., діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою 23 серпня 2022 року, в якій просила суд розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 листопада 1995 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого РВК м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис №1007; витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що 18 листопада 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого РВК м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент пред'явлення позову вже є повнолітнім. Шлюбно-сімейні стосунки між подружжям не склались у зв'язку з виникненням непорозумінь, розходженням поглядів на сімейні права та обов'язки, а фактично припинено вже близько 20 років. Уже тривалий час вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, будь-які відносини не підтримують. Майновий спір між ними відсутній. На переконання позивача, шлюб між ними розпався остаточно та носить формальний характер, а його збереження на майбутнє суперечитиме інтересам позивача. Надання строку на примирення вважає недоцільним, оскільки наразі він перебуває у стосунках з іншою жінкою, з якою має намір укласти шлюб та створити сім'ю. Майновий спір відсутній.
Ухвалою суду від 30 вересня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.14).
Правом на участь в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Фустіченко А.В. не скористались, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явилася без повідомлення причин, відзив на позовну заяву не подала. Клопотань про відкладення розгляду справи, надання сторонам строку на примирення на адресу суду будь-якими засобами зв'язку не подавала.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, його неявку до суду без поважних причин, не подання відзиву у встановлений законом строк, суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень позивача та його представника проти заочного розгляду справи, що відповідатиме п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України.
Суд акцентує увагу на тому, що навіть в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року та в черговий раз продовженого з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб на підставі Указу Президента України №757/2022 від 07 листопада 2022 року, затвердженого Законом України №2738-ІХ від 16 листопада 2022 року, право особи на судовий захист не може бути обмежено, оскільки відповідно до ст.ст.10, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану повноваження судів не можуть бути припинені.
Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 18 листопада 1995 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ) було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого РВК м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис №1007 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 18 листопада 1995 року, а.с.8).
Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2 від 23 січня 1997 року (а.с.9). На момент пред'явлення позову він досяг повноліття. Інших спільних малолітніх чи неповнолітніх дітей на момент пред'явлення позову сторони не мають.
Як вказував позивач, шлюбні стосунки між сторонами припинено вже близько 20 років, вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, єдиного бюджету не мають, жодних стосунків, притаманних подружжю, не підтримують.
Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Відповідно до ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду згідно зі ст.110 СК України.
Як передбачено ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам хоча б одного із них, інтересам їх дітей.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання».
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 червня 2019 року у справі №605/434/18, яку кореспондує п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.
Суд не застосовує положення ст.111 СК України, яка є диспозитивною, оскільки в судовому засіданні зібрано достатньо доказів, які підтверджують, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, а збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, моральним засадам, адже позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач своїх заперечень проти його розірвання у встановлений законом строк суду не надала, клопотань про надання строку на примирення не заявляла.
Відповідно до ч.2 ст.114, ч.3 ст.115 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про його розірвання. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду, яке набрало законної сили.
Аналізуючи викладене, виходячи із фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову про розірвання шлюбу, а також того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 18 листопада 1995 року (а.с.8) слідує, що під час державної реєстрації шлюбу відповідач змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », яке суд вважає за можливе залишити без змін за відсутності заяви відповідача про відновлення дошлюбного прізвища.
При розподілі судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, суд враховує, що позивачем не заявлялася вимога про відшкодування понесених ним витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу, які він просив залишити за ним, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для їх стягнення з відповідача.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 136, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 274 ч.4, ст.ст.280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , пред'явлені в його інтересах адвокатом Фустіченко Анною Вікторівною, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ), зареєстрований 18 листопада 1995 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого РВК м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис №1007 - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 залишити без змін - « ОСОБА_5 ».
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення суду є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу.
Копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб відповідно до ч.2 ст.115 СК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте судом першої інстанції за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно зі ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку безпосередньо до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач та його представник мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення суду складено та підписано 21 грудня 2022 року.
Суддя А.В. Ткаченко