УХВАЛА
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа №540/2341/19
адміністративне провадження № К/9901/20325/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року (суддя Морська Г.М.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року (колегія суддів: Крусян А.В., Градовський Ю.М., Яковлєв О.В.) у справі № 540/2341/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 09.09.2019 №11812/0301 про відмову в призначенні йому пенсії; зобов'язати призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 16 травня 2019 року в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05.12.2019, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу обгрунтовано тим, що позивач з 1994 року постійно проживає в Ізраїлі, де перебуває на обліку в консульському відділі посольства України. Вказує, що досяг всіх необхідних умов для призначення пенсії за віком (71 рік, стаж роботи понад 27 років), а тому через представника звернувся із заявою про призначення пенсії. Відповідач відмовив у призначенні пенсії із посиланням на те, що у ОСОБА_1 відсутня реєстрація на території України за місцезнаходженням відповідача, а також не надано паспорт громадянина України та будь-який документ, який посвідчує особу позивача.
Вважає, що вимога про надання паспорта громадянина України є надмірним формалізмом, оскільки відповідачем не надано доказів втрати громадянства позивача. Посилається на неврахування судами правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18.
Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2020 відкрито касаційне провадження на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, а саме невідповідності правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїхав до Ізраїлю в 1994 році та прийнятий на консульський облік в Посольстві України в державі Ізраїль.
16.05.2019 ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком.
До заяви надано копії документів: оригінал довіреності; посвідчення особи № НОМЕР_1 , видане органом МВС Держави Ізраїль, засвідчене нотаріально та апоситильоване; трудову книжку; диплом; військовий квиток; довідку про заробітну плату від 26.08.2011 №24/1601 ВАТ «Херсонський електромашинобудівний завод»; та особисту заяву про призначення пенсії.
04.06.2019 позивач через свого представника за довіреністю подав до ГУ ПФУ в Херсонській області копію картки платника податків, засвідчену нотаріально.
03.07.2019 ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю подав до ГУ ПФУ в Херсонській області оригінал довідки Херсонського об'єднаного міського військового комісаріату від 05.06.2019 №4/359 про проходження військової служби з жовтня 1967 року по грудень 1969 року.
11.07.2019 позивач через свого представника за довіреністю подав до ГУ ПФУ в Херсонській області копію свідоцтва про зміну імені засвідчену нотаріально.
ГУ ПФУ в Херсонській області винесено відмову від 09.09.2019 №11812/03-01 у призначенні пенсії позивачу, оскільки до заяви не додано паспорт громадянина України та документ про реєстрацію на території України.
Не погоджуючись з відмовою в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії має здійснюватися з дотриманням вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №22-1 від 25.11.2005, згідно яких документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах та із завіреними належним чином копіями документів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, законодавець чітко визначив, які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:
суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;
спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Встановлюючи обов'язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п'ята статті 242 КАС України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.
Так, за обставинами, встановленими у справі № 815/1226/18, позивачем є громадянка України, яка перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримувала пенсію за віком з 18 січня 1979 року. В 1999 році позивачка виїхала за кордон на постійне місце проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль. Пенсія ОСОБА_2 була виплачена за шість місяців наперед. З моменту виїзду за кордон виплату пенсії позивачці було припинено на підставі статей 49, 51 Закону № 1058-IV.
Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи № 815/1226/18 сформувала висновки щодо застосування строків звернення до суду при вирішенні питання про поновлення виплати пенсії особам, які виїхали за кордон на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009.
Зокрема зазначила, що статті 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
З 07 жовтня 2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону № 1058-ІV. Із цього часу орган Пенсійного фонду має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Отже, обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
Отже, за обставинами справи № 815/1226/18 позивачці по досягненню пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу призначено пенсію за віком до виїзду на постійне проживання за кордон, а спір стосувався поновленню її виплати.
У справах № 263/3644/17 та 127/20588/17, на які позивач посилається в касаційній скарзі також спір стосується поновлення виплати вже призначеної пенсії.
Haтомість, у справі, яка розглядається, предметом спору є призначення пенсії позивачу, як особі, яка виїхала на постійне проживання за кордон, а перевірці судами підлягало рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії з підстав ненадання паспорта громадянина України та довідки про реєстрації місця проживання.
Відтак аналіз постанов Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 815/1226/18 та Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 263/3644/17, від 27.02.2018 у справі № 127/20588/17, на які зроблено посилання у касаційній скарзі, як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України за цією касаційною скаргою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
З урахуванням наведеного, касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, підлягає закриттю.
Керуючись статтями 345, 339 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі № 540/2341/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук