ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/1008/22
Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу
за позовом Приватного підприємства "СТД ЛОГІСТИКА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХРИСТИНІВКА-ПРОДТОВАРИ"
про стягнення 228679,35 грн,
Секретар судового засідання Безверха І.М.
Представники учасників справи:
Позивач - не з'явився;
Відповідач - не з'явився;
1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.
05.10.2022 Приватне підприємство "СТД ЛОГІСТИКА" (ідентифікаційний код 39720844, адреса місцезнаходження: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Вадима Пугачова, буд. 11, кв. 60) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХРИСТИНІВКА-ПРОДТОВАРИ" (ідентифікаційний код 34971966, адреса місцезнаходження: 20000, Черкаська область, м. Христинівка, вул. Пушкіна, буд. 113) про стягнення 228679,35 грн заборгованості за договором про надання послуг по організації перевезення вантажу № 190722/2 від 19.07.2022, а саме 21590,15 грн пені та 207089,20 грн за простій транспортних засобів.
У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3430,20 грн та 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу. (а.с. 1-4)
10.10.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №925/1008/22. Вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 28-31). Судовий розгляд справи призначив на 26.10.2022 о 10 год. 00 хв. Задовольнив клопотання позивача про участь представника позивача адвоката Шулік Олени Йосипівни у судовому засіданні, призначеному на 26.10.2022 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.
26.10.2022 представник позивача адвокат Шулік Олена Йосипівна подала до суду заяву про розгляд справи 26.10.2022 о 10 год. 00 хв. без її участі, підтримала позовні вимоги повністю та просила суду у разі призначення розгляду даної справи на іншу дату забезпечити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, через один із трьох судів, вказаних у позовній заяві. (а. с. 37-38)
26.10.2022 суд відклав судове засідання на 08.11.2022 на 12 год. 30 хв. (а. с. 39-41)
Ухвала суду від 26.10.2022 про відкладення судового засідання у справі надіслана учасникам справи: позивачу та представнику позивача - електронною поштою, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення та електронною поштою.
01.11.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову відповідач стверджує про існування форс-мажорних обставин - військової агресії російської федерації проти України, які унеможливлюють здійснення зобов'язань за договором про надання послуг по організації перевезення вантажу № 190722/2 від 19.07.2022 (а. с. 46-47).
08.11.2022 суд ухвалив відкласти судове засідання на 23.11.2022 на 11 год. 00 хв. у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.
Ухвала суду від 08.11.2022 про відкладення судового засідання у справі надіслана учасникам справи: позивачу та представнику позивача - електронною поштою, відповідачу- рекомендованим листом з повідомленням про вручення та електронною поштою.
23.11.2022 представник позивача адвокат Шулік О.Й. подала клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (а. с. 58, 60).
23.11.2022 суд ухвалив відкласти судове засідання на 07.12.2022 на 11 год. 00 хв. у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання (а. с. 62-63).
Ухвала суду про відкладення судового засідання у справі надіслана учасникам справи: позивачу та представнику позивача - електронною поштою, відповідачу-електронною поштою.
25.11.2022 представник позивача адвокат Шулік Олена Йосипівна через систему Електронний суд подала до суду заяву про її участь у судовому засіданні, яке призначене на 07.12.2022 на 11 год. 00 хв., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у зв'язку із значною віддаленістю Господарського суду Черкаської області від місцезнаходження представника позивача, а також у зв'язку з наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України.
28.11.2022 представник позивача адвокат Шулік Олена Йосипівна подала до суду заяву, в якій просила суд провести судове засідання 07.12.2022 о 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції (а. с. 65).
28.11.2022 суд ухвалив задовольнити заяву представника позивача та провести судове засідання, призначене 07.12.2022 о 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції (а. с. 68-69).
28.11.2022 представник позивача Шулік Олена Йосипівна подала до суду відповідь на відзив, в якій вказує, що договір про надання послуг по організації перевезення вантажу № 190722/2 укладено 19.07.2022, тобто більш як через чотири місяці після початку військової агресії російської федерації проти України. Отже, укладаючи даний договір, відповідачу було достеменно відомо про наявність даних обставин і в умовах даних обставин взяв на себе зобов'язання належним чином виконати умови договору (а.с.7-9).
07.12.2022 в судове засідання сторони не з'явились.
Суд дослідив письмові докази та завершив розгляд справи по суті.
Керуючись частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд підписав вступну та резолютивну частину рішення без його проголошення.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться у справі, та оцінивши їх у сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення 228 679,35 грн, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг по організації перевезення вантажу №190722/2 від 19 липня 2022 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання за договором про надання послуг по організації перевезення вантажу, передбачені п. 3.3 (оплата за надані послуги) та п. 2.1.5 (вантажно-розвантажувальні роботи) договору.
Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, предметом доказування у справі є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору; обставини невиконання умов договору; розмір та підстави застосування штрафних санкцій за порушення зобов'язання; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1.На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:
19.07.2022 Приватне підприємство "СТД Логістика" (Перевізник) та ТОВ "Христинівка-Продтовари" (Замовник) уклали договір про надання послуг по організації перевезення вантажу №190722/2. (а.с.7-9).
Відповідно до умов договору (п.1.1.) перевізник надає замовнику платні послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом на території України та за межами митної території України.
Замовник зобов'язується (п. 2.1.5) організовувати вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більше ніж:
- за 48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території України та 48 години на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні, якщо інше не обумовлено в Замовленні перевезення.
Згідно п.4.З. договору, у випадку збільшення терміну, вказаного у пункті 2.1.5., замовник сплачує штраф за простій автомобіля, який розраховується у розмірі 100 (сто) євро за кожну розпочату добу простою, згідно офіційного курсу НБУ станом на дату завантаження вантажу.
За умовами п. 4.5 договору, у випадку затримки оплати, вказаної у пунктах 3.3, 4.1 даного договору, замовник виплачує перевізнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. Неустойка у вигляді пені та штрафних санкцій нараховується за весь час існування заборгованості.
На виконання договору сторони уклали заявку №1 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу України (м. Христинівка, Черкаської області) в Польщу (Воля-Жендзінська) (а.с.10).
Відповідно до Заявки №1: дата завантаження вантажу 21.07.2022 - 22.07.2022 та дата розвантаження до 30.07.2022. Відповідно до пункту 12 заявки вартість та умови оплати становлять еквівалент 6000,00 євро за 1 автотранспортний засіб по курсу НБУ на дату замитнення, оплата: 50% при розмитненні, 50% по факту вивантаження в пункті призначення.
На підставі міжнародних товаро-транспортних накладних №415281 та № 415296 (а. с. 11-12), суд установив:
- дата завантаження вантажу: 21.07.2022;
- дата перетину державного кордону України: 27.07.2022;
- дата розмитнення вантажу: 29.07.2022;
- дата вивантаження вантажу та передання вантажоодержувачу: 06.09.2022, що підтверджується підписом та штампом вантажоодержувача.
21.07.2022 позивач склав рахунок №88 на оплату транспортних послуг на суму 357676,80 грн (а. с. 13).
За надані транспортні послуги згідно з рахунком №88 від 21.07.2022 відповідач сплатив на користь позивача 357676,80 грн:
- 24.08.2022 50000,00 грн, на підставі платіжного доручення №1020 від 24.08.2022. (а. с. 14);
- 15.09.2022р 307676,80 грн, на підставі платіжного доручення №1195 від 15.09.2022 (а. с.15).
11.08.2022 відповідач направив позивачу повідомлення вих. №81, в якому повідомив про неможливість вигрузки в пункті призначення. Зобов'язався виконати умови договору та здійснити оплату за перевезення та простій в повному обсязі (а. с. 21).
08.09.2022 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості від 06.09.2022, в якій вимагав негайно оплатити послуги з автоперевезення та експедиційну винагороду, згідно рахунку №88 від 21.07.2022. До претензії позивач додав розрахунок пені у розмірі 19129,79 грн та простою транспортних засобів, та рахунки на оплату простою №88/1 від 11.08.2022, №88/2 від 02.09.2022, №88/3 від 06.09.2022 (а. с.16-17).
27.09.2022 позивач надіслав відповідачу претензію про сплату боргу, в якій просив перерахувати сплатити залишок боргу з простою транспортних засобів у розмірі 207 089,20 грн та пені у розмірі 22080,12 грн (а. с.18-19).
05.08.2022 відповідач на підставі платіжного дорученням №926 згідно з рахунку №88/1 від 04.08.2022 сплатив на користь позивача 14896,00 грн за простій автоцистерн (а. с. 20).
У повідомленні від 04.10.2022 вих. №99, надісланому ТОВ "Христинівка-Продтовари" до ПП "СТД Логістика", відповідач гарантував доплату простою до 31.10.2022 (а. с.75).
3.2. Відповідач на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доказів не подав.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі
Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими обставини:
- виникнення між позивачем та відповідачем майнового господарського зобов'язання на підставі договору про надання послуг по організації перевезення вантажу №190722/2 від 19 липня 2022;
- виконання позивачем умов договору про надання послуг по організації перевезення вантажу на надання відповідачу послуги з автоперевезення;
- виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату за транспортні послуги у розмірі 50% (178838,41 грн) у строк до 29.07.2022; 50% (178838,41 грн) у строк до 06.09.2022;
- невиконання відповідачем вчасно свого обов'язку з оплати за надані послуги та виконання вантажно-розвантажувальних робіт;
- за затримку оплати позивач нараховував відповідачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати у розмірі 21590,15 грн;
- з 01.08.2022 по 06.09.2022 (37 днів) 2 транспортних засоби позивача перебували у понаднормовому простої;
- розмір штрафу за простій транспортних засобів становить 221985,20 грн;
- за простій транспортних засобів відповідач сплатив позивачу 14896,00 грн;
- залишок заборгованості за пpoстій транспортних засобів становить 207089,20 грн. (221985,20-14896,00);
- дотримання позивачем порядку досудового врегулювання даного спору, зокрема направлення відповідачу претензій від 06.09.2022 та 27.09.2022.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. (частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Сумніву у добросовісному здійсненні позивачем процесуальних прав та виконанні обов'язку щодо доказів у суду не виникло.
За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору про надання послуг по організації перевезення вантажу №190722/2, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг по організації перевезення вантажу №190722/2 в частині оплати за надані послуги позивачем, та невиконання вантажно-розвантажувальних робіт, вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору.
Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
У даній справі, враховуючи наявність чітких та переконливих доказів, а також вірогідність поданих позивачем доказів суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі господарського договору та неналежне виконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні.
Відповідач доказів на спростування обставин, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги не подав. З огляду на вказане суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
5. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок про порушення, невизнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.
Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.
Передумовою виникнення спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору перевезення.
Причиною виникнення спору є простій транспортних засобів позивача та несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Звертаючись з позовом позивач прагне відшкодувати майнові втрати, яких зазнав у зв'язку з простоєм транспортних засобів.
На підставі встановлених обставин у справі суд дійшов висновку про виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору перевезення.
Позивач належним чином виконав зобов'язання та надав послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом відповідно до умову договору.
Відповідач зобов'язання з оплати наданих послуг виконав несвоєчасно, що зумовлює право позивача застосувати штрафні санкції.
Укладаючи договір сторони погодили підстави та розмір штрафу у випадку простою транспортних засобів.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
Невиконання відповідачами своїх обов'язків у зобов'язанні порушує право позивача на належне виконання зобов'язаною стороною свого обов'язку у зобов'язанні.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є застосування штрафних санкцій.
На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов переконання про порушення відповідачем господарського зобов'язання внаслідок його неналежного виконання й несвоєчасної оплати за надані послуги у строк, передбачений договором. Затримка у розвантаженні зумовила простій транспортних засобів позивача. Невиконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на належне виконання зобов'язаною стороною свого обов'язку у зобов'язанні та отримання коштів за надані послуги у строки, передбачені умовами договору. Розмір штрафних санкцій (пені) за порушення виконання грошового зобов'язання, суд визнає встановленим, а вимоги про його стягнення обґрунтованими. Розмір штрафу за простій транспортних засобів нарахований позивачем відповідно до умов договору.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 21590,15 грн пені за порушення строку оплати за послуги перевезення, та 207089,20 грн штрафу за простій транспортного засобу суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Аргументи сторін:
Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що несвоєчасне виконання зобов'язання виникло внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних) обставин - збройної агресії російської федерації проти України.
В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. (частини 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України)
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 ЦК України).
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого договором обов'язку виконати зобов'язання.
Норми статті 617 Цивільного кодексу України регулюють підстави звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, але не звільняють управнену сторону від виконання свого обов'язку у зобов'язанні.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).
Позивач, реалізуючи право на застосування штрафних санкцій за порушення строку виконання грошового зобов'язання та простою транспортних засобів звернувся до відповідача з вимогою про стягнення штрафу та пені.
Відповідач не довів належними і допустимими доказами, яким чином виникнення обставин непереборної сили зробило неможливим своєчасне виконання ним свого обов'язку з оплати послуг перевезення. Відповідач не довів, що обставин, які зумовили простій транспортних засобів за межами митної території України, виникли через обставини непереборної сили
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
Суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем обставин, які б зумовлювали неможливість виконання відповідачем зобов'язання через обставини непереборної сили.
6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Мотивом застосування вказаних норм права є висновок суду про виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання.
Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини з надання послуг перевезення.
Відповідно до частини 1 статті 910 Цивільного кодексу України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.
Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. (частина 2 статті 918 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). (стаття 920 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Мотивом застосування вказаних норм прав є висновок суду про порушення відповідачем зобов'язання, зокрема неповна та несвоєчасна сплата за послуги перевезення.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (частини 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За змістом статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. (частина 1 статті 217 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Мотивом застосування цієї норми є правова підстава позову позивача в частині стягнення суми пені за час прострочення виконання відповідачем зобов'язання та штрафу за простій транспортних засобів.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Невиконання відповідачем обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на належне виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.
7. Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
У відзиві на позов відповідач просив суд застосувати до спірних правовідносин норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, за змістом яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки, відносини, що виникли між сторонами не є відносинами позики (кредиту), а виникли на підставі договору перевезення, суд не застосовує до спірних правовідносин норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
8. Розподіл судових витрат.
При зверненні до суду позивач сплатив за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 3430,20 грн (три тисячі чотириста тридцять гривень 20 копійок), на підставі платіжного доручення №538 від 30 вересня 2022 року (а. с. 6).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодування йому за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХРИСТИНІВКА-ПРОДТОВАРИ" (ідентифікаційний код 34971966, адреса місцезнаходження: 20000, Черкаська область, м. Христинівка, вул. Пушкіна, буд. 113) на користь Приватного підприємства "СТД ЛОГІСТИКА" (ідентифікаційний код 39720844, адреса місцезнаходження: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Вадима Пугачова, буд. 11, кв. 60) 21590,15 грн (двадцять одну тисячу п'ятсот дев'яносто гривень 15 копійок) пені, 207089,20 грн (двісті сім тисяч вісімдесят дев'ять гривень 20 копійок) штрафу за простій транспортних засобів, 3430,20 грн (три тисячі чотириста тридцять гривень 20 копійок) витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 20.12.2022.
Суддя А.І. Гладун