ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" грудня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1816/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11)
до Комунального закладу культури "Муніципальний центр культури та аматорського мистецтва" (61001, м. Харків, м-н. Героїв Небесної Сотні, буд. 19-А)
про стягнення 680013,19 грн.
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Комунального закладу культури "Муніципальний центр культури та аматорського мистецтва" про стягнення заборгованості у розмірі 680013,19 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за Договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №4628/21 від 10.02.2021 в частині повної та своєчасної сплати вартості теплової енергії за період: січень-лютий 2022 року.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається з витрат зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 10200,20 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.10.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України на адресу суду не надходило.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 20.10.2022, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було вручено відповідачу, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 20.10.2022 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Між тим, 05.12.2022 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано клопотання (вх. №15511), в якому відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача 50% судового збору на підставі частини 1 статті 130 ГПК України та частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Із зазначеного клопотання судом встановлено, що таке було подано від імені Комунального закладу культури "Муніципальний центр культури та аматорського мистецтва" та підписано директором А. А. Шинкаренко, на підтвердження чого до клопотання додано відповідні докази.
Пунктом 1 частини 2 статті 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з частиною 4 статті 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Враховуючи визнання відповідачем позову, відсутність у суду підстав для постановлення ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовження судового розгляду, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити з огляду на наступне.
10.02.2021 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (надалі - позивач, постачальник) та Комунальним закладом культури "Муніципальний центр культури та аматорського мистецтва" (надалі - відповідач, споживач) було укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №4628/21 (надалі - Договір).
Пунктом 1.1. Договору визначено, що предметом договору є закупівля код згідно ДК 021:2015 09320000-8 - пара, гаряча вода та пов'язана продукція (постачання теплової енергії)
Умовами пункту 1.2. Договору сторони погодили, що теплопостачальна організація зобов'язується у період дії договору поставити споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач - прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію; гаряче водопостачання.
Згідно з пунктом 3.1. Договору ціна договору становить 632524,20 грн., ПДВ 126504,84 грн., усього 759029,04 грн.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що ціна договору може бути змінена згідно випадків, вказаних у частині 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 р. №922-VIII (зі змінами).
Умовами пункту 3.3. Договору погоджено, що тарифи за теплову енергію становлять за 1 Гкал: для потреб населення - 1457,06 грн. (без ПДВ) (постанови від 31.11.2020 року №2265 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09.09.2020 №1673", які діють з 01.12.2020; для потреб бюджетних установ - 1369,10 грн. (без ПДВ) (постанова від 30.11.2020 року №2265 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09.09.2020 №1673", які діють з 01.12.2020; для потреб інших споживачі (крім населення) - 1318,86 грн. (без ПДВ) (постанова від 30.11.2020 №2265 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.09.2020 №1673", які діють з 01.12.2020.
Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться шляхом перерахування коштів на рахунок теплопостачальної організації, вказаний в договорі, відповідно до встановлених тарифів, діючих в період постачання теплової енергії та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконані шляхом розрахунків відповідно до теплових навантажень, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що розрахунковим періодом є місяць, за результатом якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період (в 2-х примірниках).
Відповідно до пункту 4.4. Договору розрахунки за показниками приладів комерційного обліку здійснюються наступним чином: якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в договорі, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в договорі обсягу, вартість такого перевищення оплати зараховується в рахунок майбутньої оплати заявленого обсягу за період, наступний за розрахунковим.
Згідно до пунктом 4.8. Договору передбачено, що споживач з 29 числа розрахункового місяця до 1 числа, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від теплопостачальної організації наступні документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що обладнані приладами обліку. По одному примірнику оформлених актів споживач повертає теплопостачальній організації протягом 10 днів після їх отримання.
Пунктом 10.1. Договору передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2021 року і діє у частині поставки теплової енергії по 31 грудня 2021 року включно (згідно частини 3 статті 631 ЦК України), а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно з пунктом 10.3. Договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної плати на умовах договору за фактично спожиту теплову енергію.
Розділом XII Договору передбачено, що невід'ємними додатками до договору є: додаток №1 - обсяги постачання теплової енергії споживачу по всім об'єктам теплоспоживання; додаток №2 - схема межі поділу теплової мережі та акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін; додаток №3 - умови припинення постачання теплової енергії; додаток №4 - перелік об'єктів теплоспоживання; додаток №5 - облік теплової енергії при наявності вузла обліку та експлуатація вузла обліку теплової енергії.
Додатковою угодою №5 від 31.12.2021 до договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №4628/21 від 10.02.2021 сторони керуючись частиною 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII (із змінами) та пунктом 10.4., 11.1. Договору узгодили заявлену споживачем величину споживання теплової енергії на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2022 року, але не пізніше ніж до 31.03.2022 в обсязі 42.37115 Гкал, що в коштовному вираженні становить 118633,21 грн., ПДВ 23726,64 грн., усього 142359,85 грн.
Разом з тим, сторони узгодили, що дія договору продовжується на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2022 року, але не пізніше ніж до 31.03.2022. Споживач сплачує фактичний обсяг теплової енергії за розрахунковий період.
На підставі розпорядження Харківського міського голови від 06.10.2021 №85/1 у зв'язку із початком опалювального періоду проведено підключення опалення споживача на підставі Акту підключення споживача №178/12653 від 19.10.2021.
На підставі розпорядження Харківського міського голови від 13.04.2022 №43 у зв'язку із закінченням опалювального періоду проведено відключення опалення споживача на підставі Акту відключення споживача №178/12876 від 15.04.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві зазначається про належне виконання взятих на себе зобов'язань за Договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №4628/21 від 10.02.2021 та Додаткової угоди №5 від 31.12.2021 щодо поставки відповідачу теплової енергії на потреби опалення. Втім, відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання в частині здійснення своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії, у зв'язку із чим, за відповідачем обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення за період: січень-лютий 2022 р. у розмірі 680013,19 грн., яка залишається не сплаченою.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 509 ЦК України унормовано, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
В силу приписів частини 1 статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Відповідно до положень статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. При цьому, вказана норма права покладає на споживача обов'язок щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Тобто, Закон не передбачає безоплатного споживання теплової енергії та зобов'язує споживачів здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Із матеріалів справи слідує, що на підставі розпорядження Харківського міського голови від 06.10.2021 №85/1 у зв'язку із початком опалювального періоду проведено підключення опалення споживача на підставі Акту підключення споживача №178/12653 від 19.10.2021.
На підставі розпорядження Харківського міського голови від 13.04.2022 №43 у зв'язку із закінченням опалювального періоду проведено відключення опалення споживача на підставі Акту відключення споживача №178/12876 від 15.04.2022.
Зазначені вище Акти №178/12653 від 19.10.2021 та №178/12876 від 15.04.2022 підписано постачальником та споживачем, підписи яких скріплено відтисками печаток.
Разом з тим, між позивачем та відповідачем було узгоджено та підписано відомості щодо обліку споживання відповідачем теплової енергії за період січень-лютий 2022 р.
Враховуючи зазначене, позивачем здійснено розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії та оформлено відповідні рахунки-фактури, а саме: №17800-1054 від 03.02.2022 за січень 2022 у розмірі 541412,81 грн. та №17800-1054 від 16.03.2022 за лютий 2022 у розмірі 287143,82 грн., які за допомогою засобів поштового зв'язку було направлено супровідним листом №53/ТП-1263 від 31.08.2022 на адресу відповідача та сплачено відповідачем лише частково.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до частини 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Отже, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що споживач зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість спожитої теплової енергії згідно умов та в порядку, передбачені договором.
Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди споживач сплачує фактичний обсяг теплової енергії за розрахунковий період.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено правомірність та обґрунтованість здійсненого позивачем детального розрахунку заборгованості зі сплати вартості спожитої відповідачем теплової енергії у розмірі 680013,19 грн. за період: січень-лютий 2022 р.
У той же час, матеріали справи не містять жодних доказів на спростування правомірності заявлених позовних вимог, які свідчать про належне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що визначені умовами пункту 6.1. Договору та пункту 3 Додаткової угоди щодо здійснення своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії у розмірі 680013,19 грн. за період: січень-лютий 2022 р.
Таким чином, із обставин справи та наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів судом встановлено порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань за Договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №4628/21 від 10.02.2021 та Додаткової угоди №5 від 31.12.2021 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості теплової енергії у розмірі 680013,19 грн. за період: січень-лютий 2022 року.
За таких обставин, оскільки відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Варто відмітити, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 680013,19 грн. за період: січень-лютий 2022 р. є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, визнаною відповідачем у повному обсязі, а тому підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи, суд враховує наступне.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
З огляду на визнання відповідачем заявлених позовних вимог, останнім подано клопотання про покладення на відповідача 50% судового збору у розмірі 5100,10 грн., на підставі частини 1 статті 130 ГПК України та частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Згідно з частиною 1 статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Тобто вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, вирішується в разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті.
Частинами 1, 2 статті 252 ГПК України унормовано, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.10.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1816/22. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Враховуючи, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, судом встановлено, що станом на дату звернення до суду із відповідним клопотанням про покладення на відповідача 50% судового збору, розгляд справи по суті з огляду на вище вказані процесуальні положення частини 1, 2 статті 252 ГПК України вже розпочато, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення судом вказаного клопотання.
Отже, здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору у розмірі 10200,20 грн. на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального закладу культури "Муніципальний центр культури та аматорського мистецтва" (61001, м. Харків, м-н. Героїв небесної сотні, буд. 19-А, код ЄДРПОУ 01276891) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість у розмірі 680013,19 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 10200,20 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "20" грудня 2022 р.
Суддя Г.І. Сальнікова