Справа № 22а - 123/07 Суддя суду 1 -ої інстанції Шкірай М.І.
Категорія 39 Суддя-доповідач апеляційного суду Вовненко Г.Ю.
Іменем України
14 лютого 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Вовненко Г.Ю., судців Галущенка О.І., Колосовського С.Ю., при секретарі судового засідання Фірсовій Т.В.,
за участю позивача ОСОБА_1., представника відповідача Соломатіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 9 листопада 2006 року, ухвалену за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-4465 про визнання дій неправомірними,
встановила:
4 травня 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до військової частини А- 4465 про визнання дій неправомірними.
Позивач зазначав, що проходить службу у військовій частині А-4465. Має стаж безперервної військової служби більше 29 років.
Відповідно до Указу Президента України № 389/2003 від 5 травня 2003 року (далі - Указ № 389/2003) має право на надбавку до грошового забезпечення за безперервну службу в розмірі до 90%.
Проте в період з 1 травня 2003 року по 1 січня 2006 року відповідач нараховував йому зазначену надбавку в розмірах, менших ніж 90% і в зв'язку з цим йому недоплачена дана надбавка за вказаний період на загальну суму 14134 грн. 81 коп.
Це в свою чергу призвело до зменшення розміру премії, яка нараховувалась згідно з Указом Президента України від 14 червня 1995 року № 479. Всього за вказаний період йому було недоплачено премії в сумі 2732 грн. 84 коп.
Порушення термінів виплати зазначених сум призвело до втрати доходів, тому на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати доходів в зв'язку з порушенням термінів їх виплати" позивач просив стягнути на свою користь компенсацію в сумі 3666 грн. 59 коп.
Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 9 листопада 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, які регулюють виплату спірної надбавки, просить постанову суду скасувати, ухвалити нову про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що позивач з серпня 1976 року проходить дійсну військову службу і має безперервний стаж більше 29 років. З лютого 2002 року проходить військову службу і находиться на грошовому забезпеченні у військовій частині А 4465.
Починаючи з травня 2003 року позивачу щомісячно нараховувалась та виплачувалась надбавка за безперервну військову службу. При цьому в грудні 2003 року, січні 2004 року - в граничних розмірах* встановлених Указом № 389/2003 та Інструкцією про порядок та умови виплати щомісячної надбавки за безперервну
2
військову службу в Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України 26 травня 2003 року за № 149, а за інші місяці - в менших розмірах, але в жовтні - грудні 2004 року, січні 2005 року - в розмірі 70 відсотків, а за квітень - грудень 2005 року - 85 відсотків, тобто в розмірах, близьких до граничного (довідка від 3.02.2006 р. на а.с. 9).
Відповідно до Указу № 389/2003 Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України, які мають високі результати у службовій діяльності, щомісячні надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, залежно від стажу роботи в таких розмірах: понад 5 років - до 10 %, понад 10 років - до ЗО %, понад 15 років - до 50 %, понад 20 років - до 70 %, понад 25 років - до 90%.
В межах наданої Указом № 389/2003 компетенції Міністром оборони України видавались розпорядження за № 146/20/2095 від 26 травня 2003 року, № 146/1/11/463 від 13 листопада 2003 року, № 146/1/11/641 від 26 липня 2004 року, № 220/2098 від 7 жовтня 2004 року, № 248/9/384 від 27 грудня 2005 року, № 142 від 13 березня 2006 року про встановлення конкретних розмірів спірної надбавки військовослужбовців в залежності від стажу військової служби та виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, встановленого Державним бюджетом для Збройних Сил України.
Аналіз зазначених розпоряджень та довідки про виплату позивачеві спірної надбавки свідчить, що надбавка за безперервну військову службу нараховувалась відповідачем в розмірах, встановлених Міністром оборони України відповідно до положень Указу № 389/2003. Таким чином, дії військової частини з приводу виплати спірної надбавки були законними, тому підстав для визнання їх неправомірними та перерахунку грошового забезпечення, виходячи з граничних розмірів, встановлених Указом № 389/2003 немає, а твердження ОСОБА_1. про наявність заборгованості є помилковими. Тому і дії відповідача щодо нарахування премії були правомірними.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено згідно з вимогами норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195,198, 200,206 КАС України, колегія судців
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 9 листопада 2006 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом одного місяця може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
суддя Г.Ю.Вовненко