Справа 22ц- 296/ 07 Головуючий по 1 інстанції -Андрощук В.В.
Категорія -34 Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.
19 лютого 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі
головуючого Лисенка П.П.
суддів Данилової 0.0., Кутової Т.З.
при секретарі Варміш О.С
за участю позивача ОСОБА_1. та його представника ОСОБА_2 представника відповідачки ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2006 року за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_4
про визнання права власності на частину спільного майна
У березні 2006 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до ОСОБА_4. про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Позивач посилався на те, що перебував у шлюбі з відповідачкою з 1993 по 2001 рік, а спірна квартира була придбана у період шлюбу за спільні кошти.
Відповідачка позов не визнала, зазначаючи, що позивач не проживає в квартирі з 2001 року, не надавав достатньої допомоги на утримання сина, а в квартирі вона зробила капітальний ремонт за свій рахунок.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2006 року позов задоволено. За ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину квартири.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просила рішення скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що суд не взяв до уваги обставини, на які вона посилалася, заперечуючи позов.
Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія не вбачає підстав для його скасування, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 1993 по 2001 рік. У 1998 році вони за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1
За такого суд дійшов обгрунтованого висновку, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, та визнав за кожним право власності на 1/2 частину відповідно до положень ст.70 СК України про рівність часток майна дружини та чоловіка.
Колегія не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що її частка має бути збільшена, бо з нею проживає неповнолітній син, оскільки ч.З ст.70 СК України передбачає певні умови, за яких частка майна одного з подружжя може бути збільшена.
У судовому засідання ОСОБА_4. такі вимоги не заявляла та наявність передбачених законом обставин не доводила. Відповідач ОСОБА_1. заперечував
2
недостатність допомоги на утримання сина протягом 2001-2005 років, посилаючись на взаємну домовленість про розмір грошової та іншої допомоги.
Доводи відповідачки про те, що квартира не є спільною власністю через судове рішення від 23 лютого 2006 року / а.с.22/, правового значення не мають. Рішення суду про визнання угоди купівлі-продажу квартири від 14.04.1998 року на ім'я ОСОБА_4. дійсним не позбавляє позивача права ставити питання про визнання цього майна спільною власністю подружжя. Більш того, факт придбання майна за спільні кошти ОСОБА_4. не заперечує.
Не може вважатися пропущеним і строк звернення до суду, бо з матеріалів справи вбачається, що питання про добровільний поділ майна стало спірним влітку 2005 року /а.с.37/.
Проведення капітального ремонту квартири одним із співвласників також не може бути підставою для позбавлення власності чи зменшення частки іншого співвласника. Але таке не позбавляє цього співвласника права на відшкодування частини витрат на утримання та покращення спільного майна.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які би спростовували висновки суду чи доводили би порушення ним вимог матеріального права, колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом: суддя