Єдиний унікальний номер справи 185/10982/22
Провадження № 1-кп/185/829/22
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2022 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
розглянувши у спрощеному провадженні в період воєнного стану матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022046370000234 від 01 серпня 2022 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Булахівка Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 , маючи прямий умисел, направлений на злісне ухилення від сплати аліментів, достовірно знаючи про покладений на нього згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2007 року обов'язок щодо сплати аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі ј частини усіх видів його заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, злісно ухилився від повного та своєчасного виконання рішення суду. Документів, які б свідчили про неможливість працевлаштування чи погіршення стану здоров'я у виконавчу службу не пред'являв, про суму заробітку та джерела доходів державного виконавця не повідомляв, на неодноразові виклики та попередження державного виконавця про обов'язковість сплати аліментів не реагував, хоча неофіційно працював та заробляв кошти, будучи працездатною особою та не маючи об'єктивних причин не працювати, не прийняв заходів для офіційного працевлаштування, що в подальшому а саме з травня 2021 року по серпень 2022 року призвело до утворення заборгованості, яка станом на 01 серпня 2022 року складає 61053 гривень, що в сукупності складає суму виплати більшої ніж за 3 місяці відповідних платежів.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Вказані обставини встановлені органом досудового розслідування не оспорюються учасниками судового провадження.
Судом встановлено, що відповідно до положень ч. 2 ст. 302 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_7 , прокурором роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
До обвинувального акту долучена письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 , складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_7 , відповідно до якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_6 також подала заяву щодо згоди з установленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку.
Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист обвинуваченого було роз'яснено та дотримано, сумнівів у добровільності відповідної заяви обвинуваченого у суду не виникло, перешкод для спрощеного провадження судом не встановлено.
Судом, у відповідності до ч. 2 ст. 381 КПК України, визнано можливим розглядати обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч. 2 ст. 382 КПК України.
Суд, дослідивши матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості, приходить до висновку, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України, тобто злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного: в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, під наглядом у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання характеризується позитивно, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків.
Обставиною, що пом'якшує покарання згідно ст. 66 КК України є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України не встановлено.
Суд приходить до висновку, що обставина, яка пом'якшує покарання обвинуваченого не є винятковою і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшує його суспільну небезпеку до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом.
За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
За правилами ст. 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов'язковими до застосування судом. Наведені у ній положення зобов'язують суд при призначенні покарання враховувати не лише ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, що обтяжують покарання, а й особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.
Таким чином, покарання ОСОБА_3 слід призначити в межах санкції статті, за якою він обвинувачується у вигляді обмеження волі.
Суд прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства і вважає можливим звільнити його від основного покарання відповідно до ст. 75 КК України з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та досягнення самої мети покарання, згідно ст. 50 КК України.
Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не обиралась.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винним за ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у вигляді обмеження волі, якщо протягом іспитового строку 1 (одного) року він не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної чинності не обирається.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_8 ОСОБА_9