Справа № 185/611/22
Провадження № 2/185/1618/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2022 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Врони А.О., за участю секретаря Астапчук Д.В., прокурора Скрипник К.Ю., представника відповідача - Меркулової Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, позивача Павлоградської міської ради в особі Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину,-
ВСТАНОВИВ:
17 січня 2022 року (враховуючи уточнену позовну заяву від 25.02.2022 року) керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, позивача Павлоградської міської ради в особі Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи позов тим, що вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.08.2019 року у кримінальному провадженні № 120190 40000000011 від 07.01.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткований мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. З отриманими тілесними ушкодженнями потерпіла по вищевказаному кримінальному провадженню ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП «ПЛІЛ» ПМР 10 ліжко/дні з 06.01.2019 по 16.01.2019 та на її лікування витрачено 4 656,58 грн., що підтверджується листом КНП «ПЛІЛ» ПМР № З від 04.01.2022, та доданою довідкою про витрати на стаціонарне лікування. Приймаючи до уваги, що витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілої ОСОБА_2 здійснені внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 , тому між діями останнього та цими витратами є прямий причино-наслідковий зв'язок, що встановлено вироком Павлоградського міськрайонного суду, а тому обов'язок по відшкодуванню витрат необхідно покласти на відповідача. В свою чергу Павлоградською міською радою та КНП «ПЛІЛ» ПМР з моменту закінчення лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , а саме з 16.01.2019 по теперішній час, жодних заходів, направлених на відшкодування витрат, понесених КНП «ПЛІЛ» ПМР на лікування потерпілої ОСОБА_2 від кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , не вжито, цивільний позов під час досудового розслідування та під час судового розгляду кримінального провадження № 12019040000000011 до Павлоградського міськрайонного суду не заявлявся.
Просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради (р/р UА 338201720344330005000036032 ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 01984174) витрати на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 , в сумі 4656,58 грн. (чотири тисячі шістсот п'ятдесят шість гривень).
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.03.2022 відкрито загальне позовне провадження по вищевказаній справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 року закрито підготовче судове засідання, справи призначено до розгляду по суті.
Прокурор в судовому засіданні позовну заяву підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.
Представник Павлоградської міської ради в судове засідання не з'явилась, просила розглянути справу за відсутності представника, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні визнала позов частково, визнала обґрунтованим включення до суми шкоди витрати на ліки та харчування потерпілої. Вказала, що не підтверджено належно розрахунок витрат на стаціонарне лікування, зокрема витрати на заробітну плату лікарів включено неправомірно, викликає сумнів також включення до майнової шкоди витрати на комунальні послуги. Вважає, що прокурором не підтверджено наявність повноважень щодо звернення до суду в інтересах лікарні, оскільки прокурор може звернутися до суду в інтересах держави, прокурор мав би звернутися до міськради для врегулювання питання стягнення шкоди.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2019 року відповідача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Вирок набрав законної сили 05.11.2021 року (а.с. 28-30).
За приписами ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з копії листа КНП «ПЛІЛ» ПМР № 3 від 04 січня 2022 року та довідки про витрати на стаціонарне лікування, ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні з 06 січня 2019 року по 16 січня 2019 року КНП «ПЛІЛ» ПМР на лікування якої витрачено 4656,58 грн (а.с.34-36).
Відповідно до ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства (ч. 7 ст. 128 КПК України).
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003(у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонарного лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
Оскільки витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілої ОСОБА_2 здійснені внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 та фактично останнім не відшкодовані, розмір таких витрат на стаціонарне лікування є належно обґрунтованим та розрахованим відповідно до норм чинного законодавством, суд вважає за необхідне задовольнити позов в повному обсязі.
Що стосується посилань представника відповідача про відсутність підстав для представництва інтересів прокурором у даній справі, суд враховує позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18 (п.7.21, п.7.22). Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/17).
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч. 1, ч.6 статті 141 ЦПК України належна сума стягується з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, позивача Павлоградської міської ради в особі Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради» витрати на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 в сумі 4656 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн 58 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення в повному обсязі складено 20 грудня 2022 року.
Суддя А. О. Врона