ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.12.2022Справа № 910/10874/22
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68; ідентифікаційний код: 30603572)
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)
про стягнення 5296,02 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
18.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» з вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 5296,02 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що залізницею було прострочено доставку вантажу за залізничною накладною №23156530, що відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 є підставою для стягнення з залізниці неустойки у розмірі 5296,02 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 відкрито провадження у справі №910/10874/22; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.
При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/10874/22 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду була отримана відповідачем 03.11.2022 (за ідентифікатором пошуку 0105492980931).
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/10874/22.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
20.12.2021 АТ «Укрзалізниця» прийняло згідно із залізничною накладною №23156530 вантаж для перевезення на адресу ПІІ «Амік Україна» від станції Новополоцьк Білоруської залізниці до станції Кременець Української залізниці.
Відстань перевезення від станції Новополоцьк до станції Горинь становить 617 км, від станції Удрицьк до станції Кременець - 234 км км, що разом становить 851 км.
Як вбачається з залізничної накладної №23156530, вантаж прибув на станцію призначення 02.01.2022.
При цьому, у накладній №23156530 містяться відомості про затримку вантажу на 1 добу під час перевезення (на підставі акту №17934 від 24.12.2021, на підставі акту №17961 від 24.12.2021).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку, нараховану за прострочення доставки вантажу за вказаною залізничною накладною №23156530, який за розрахунком позивача становить 5296,02 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до статті 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалося у міжнародному сполученні, а отже спірні правовідносини регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС).
Так, УМВС являє собою міжнародну угоду про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна.
УМВС є чинною з 01.11.1951 для УРСР, а для України УМВС є чинною з 05.06.1992 та відповідно до Закону України «Про правонаступництво України"» та «Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів», тобто, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України, є частиною національного законодавства України та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, у постанові Кабінету Міністрів України № 246 від 03.04.1993 «Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення» зазначено, що у зв'язку з прийняттям Державної адміністрації залізничного транспорту України до Організації співдружності залізниць та її приєднанням до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Угоди про міжнародне залізничне пасажирське сполучення залізницям, морським пароплавствам, вантажовідправникам і вантажоодержувачам України слід забезпечити виконання цих угод.
Відповідно до § 1 статті 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.
Параграфом 1 ст. 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.
Відповідно до параграфу 2 ст. 24 УМВС термін доставки вантажу визначається, виходячи з наступних норм:
- для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км;
- для інших відправок - 1 доба на кожні розпочаті 200 км.
Також параграфом 3 вказаної статті передбачено, що доставка вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
Згідно параграфу 5 ст. 24 УМВС, перебіг строку доставки вантажу починається з 0.00 год. дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають за повну.
Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу у розпорядження одержувача (параграф 7 ст. 24 УМВС).
Відповідно до ст. 2 УМВС та додатку 1 до УМВС «Правила перевезення вантажів», розділу 1 пункту 2.1. «відправка» - це вантаж за однією накладною (відправлення) приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.
Як встановлено судом, 20.12.2021 АТ «Укрзалізниця» прийняло згідно із залізничною накладною №23156530 вантаж для перевезення на адресу ПІІ «Амік Україна» від станції Новополоцьк Білоруської залізниці до станції Кременець Української залізниці.
Відстань перевезення від станції Новополоцьк до станції Горинь становить 617 км, від станції Удрицьк до станції Кременець - 234 км км, що разом становить 851 км.
Як вбачається з залізничної накладної №23156530, вантаж прибув на станцію призначення 02.01.2022.
При цьому, у накладній №23156530 містяться відомості про затримку вантажу на 1 добу під час перевезення (на підставі акту №17934 від 24.12.2021, на підставі акту №17961 від 24.12.2021).
Таким чином термін доставки вантажу за залізничною накладною №23156530 повинен був не перевищувати 7 діб.
У § 7 статті 24 УМВС вказано, що термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки та перевізник повідомляє одержувача про прибуття вантажу та можливість передачі вантажу у розпорядження одержувача. Порядок повідомлення одержувача визначається національним законодавством, яке діє у місці видачі вантажу.
З огляду на те, що позивач отримав повідомлення про прибуття вантажу та вантаж прибув на станцію призначення 02.01.2022, строк доставки вантажу за накладною №23156530 прострочено на 6 діб.
Відповідно до § 1 статті 45 УМВС, якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 «Термін доставки вантажу», перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Так, § 2 статті 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:
6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;
30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
Судом встановлено, що долучений позивачем розрахунок неустойки до позовної заяви є обґрунтованим (17653,40 грн (розмір провізної плати - графа 51 електронної накладної №23156530) * 30%) та арифметично правильним.
Параграфом 1 статті 47 УМВС передбачено, що позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення претензії.
Згідно з параграфом 3 статті 46 УМВС претензія пред'являється щодо кожної відправки окремо.
Судом встановлено, що позивач 23.02.2022 звернувся до відповідача з претензією про сплату неустойки за прострочення доставки вантажу за залізничною накладною №23156530, яка була отримана відповідачем 07.04.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Параграфом 1 статті 48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред'являються: про перевищення терміну доставки вантажу - протягом 2 місяців.
Зазначені в § 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права пред'явлення позову, встановленого в § 2 статті 47 «Вимоги за договором перевезення. Підсудність» цієї Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається (§ 2 ст. 48 УМВС).
Згідно з § 3 статті 48 УМВС пред'явлення претензії, оформленої відповідно до статті 46 «Претензії» цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у § 1 цієї статті.
Перебіг терміну давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претендателю про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення терміну, встановленого в § 7 статті 46 «Претензії» цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.
Відповідно до § 7 статті 46 «Претензії» Угоди перевізник зобов'язаний у 180-денний термін з дня одержання претензії розглянути її, дати відповідь претенденту та при повному чи частковому визнанні претензії сплатити претенденту належну суму.
Зважаючи на ті обставини що позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату неустойки за залізничною накладною №23156530, що є зупиненням перебігу строків позовної давності, та строки, встановлені у § 7 статті 46 «Претензії» УМВС, для її розгляду, позивачем не були пропущені строки для звернення з даним позовом до суду.
Згідно з § 1 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлений тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію до перевізника.
Відповідно до § 3 статті 41 УМВС тягар доказування того, що перевищення терміну доставки вантажу сталося не з вини перевізника, покладається на перевізника.
Відповідачем не доведено відсутність його вини у перевищенні терміну доставки вантажу за залізничною накладною №23156530, відповіді на претензію не надано, претензію позивача не задоволена.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5296,02 грн. неустойки є обґрунтованими, доведеними та документально підтвердженими.
При цьому, суд зазначає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).
Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України ).
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи №904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи №916/553/19).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України від 17.05.2022 №341/20222 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
З 18 листопада 2022 року діє Закон №2738, яким воєнний стан в Україні продовжується до 19 лютого 2023 року.
Є загальновідомим фактом, що АТ «Українська залізниця» після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні.
Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури, і відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.
Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомість фактів військової агресії Російської Федерації, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об'єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.
Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.
Порушення відповідачем зобов'язань мало місце до початку військової агресії Російської Федерації, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки.
З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, так як таке зменшення є правом суду, реалізація якого не пов'язана з поданням відповідачем відповідного клопотання, та стягнути з відповідача на користь позивача 10% від суми штрафу - 529,60 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з огляду на часткове задоволення позову.
При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68; ідентифікаційний код: 30603572) неустойку у розмірі 529 (п'ятсот двадцять дев'ять) грн 60 коп. та судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесяти одна) грн 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак