РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
21 грудня 2022 р. Справа № 120/9287/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі- ОСОБА_2 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1) , Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - ГУ ПФУ в Чернівецькій області, відповідач 2) , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №023830018410 від 08.06.2022 р. про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати призначити та виплачувати пенсію відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 31.05.2022 р., зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в Російській Федерації згідно довідки №07 від 10.12.2019 р. з 01.01.2004 р. по 31.08.2004 р. та згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 28.03.2008 р. по 10.04.2012 р. та пільгового стажу з 01.03.2000 р. по 31.08.20004 р. згідно довідки №07 від 10.12.2019 р. та період роботи в Російській Федерації згідно довідки від 26.03.2019 №0397 з 28.03.2008 р. по 19.03.2019 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що звернувся до Головного управління ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком, однак відповідач 2 відмовив у її призначенні з мотивів відсутності страхового таа спеціального (пільгового) стажу. Позивач не погоджується із таким рішенням та вважає, що до його пільгового стажу достатньо для призначення пенсії, у зв'язку із чим, звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 14.11.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
25.11.2022 року представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенню позову вказуючи на те, що за наданими документами до стажу позивача не зараховано періоди роботи:
- з 01.01.2004 р. по 31.08.2004 р. згідно довідки №07 від 10.12.2019 р. та згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 28.03.2008 р. по 10.04.2012 р., оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків;
- з 28.03.2008 року по 19.03.2019 року , згідно довідки №0397 від 26.03.2019 р., оскільки не підтверджений страховий стаж.
Окрім того, до пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.03.2000 р. по 31.08.20004 р. згідно довідки №07 від 10.12.2019 р. , оскільки в пільговій довідці зазначена професія не відповідає п.8 ч 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак, спірним рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового та страхового стажу, а отже таке (рішення) є правомірним та не підлягає скасуванню.
05.12.2022 р. надійшов відзив відповідача 2, в якому також просив відмовити в задоволенні позову із підстав відсутності у позивача необхідного страхового та пільгового стажу для призначення пенсії.
Ознайомившись із матеріалами справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступне.
31.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
За наслідком розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України Чернвіецькій області прийнято рішення №023830018410 від 08.06.2022 року, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Зокрема , у висновку цього рішення вказано, що не зараховано до стажу наступні періоди:
- з 01.01.2004 р. по 31.08.2004 р. згідно довідки №07 від 10.12.2019 р. та згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 28.03.2008 р. по 10.04.2012 р., оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
- з 01.03.2000 р. по 31.08.20004 р. згідно довідки №07 від 10.12.2019 р. , оскільки в пільговій довідці зазначена професія не відповідає п.8 ч 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ;
- з 28.03.2008 року по 19.03.2019 року , згідно довідки №0397 від 26.03.2019 р., оскільки не підтверджений страховий стаж.
Не погоджуючь із цим рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, учасником якої є Україна визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Обчислення пенсії проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.
Отже пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон 1058-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 8 частини другої статті 114 такого змісту: на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом "з" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "з" статті 13 Закону № 1788-ХІІ стаж роботи, а саме для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах для водіїв міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині стажу набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий стаж 25 років, тоді як другий - 30 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд зауважує, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, тобто для призначення пенсії на пільгових умовах позивач має досягнути 55 років, мати стаж 25 років, з яких: 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку 22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.п.1, 2, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій (їх правонаступників). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Так, підставою для прийняття спірного рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стала відсутність у позивача необхідного страхового та пільгового стажу роботи.
Надаючи оцінку спірному рішенню в частині не зарахування страхового стажу згідно довідки №07 від 10.12.2019 р. період з 01.01.2004 р. по 31.08.2004 р. та згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 28.03.2008 р. по 10.04.2012 р. з підстав відсутності інформації про сплату страхових внесків та період роботи в Російській Федерації, а також згідно довідки від 26.03.2019 №0397 з 28.03.2008 р. по 19.03.2019 р. з підстав не підтвердженості стажу, суд вказує наступне.
Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Відтак, фактично внаслідок невиконання страхувальником свого обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а тому не сплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Поряд з цим, суд наголошує, що згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження того, що страхувальником позивача не сплачено до Пенсійного фонду Російської Федерації внесків відповідачем не надано та матеріали справи не містять.
Натомість, згідно довідки №07 від 10.12.2019 р. вказано, що за період з 01.03.2000 р. по 31.08.2004 р. виконані відрахування до Пенсійного фонду, що спростовує доводи відповідачів наведені в спірному рішенні стосовно періоду з 01.01.2004 р. по 31.08.2004 р.
Окремо, суд вказує, що у довідці №0397 від 26.03.2019 р. вказано, що ОСОБА_1 працював в якості водія автобуса міських пасажирських маршрутів автобусному парку ГУП «Мосгосртранс» в наступні періоди:
· з 10.08.1994 по 10.11.1995 р.;
· з 25.01.1996 по 10.06.1996 р.;
· з 28.12.1996 по 23.04.1997 р.;
· з 26.09.1997 по 25.03.1998 р.;
· з 16.05.1998 по 10.09.1998 р.;
· з 21.10.1998 по 25.03.1999 р.;
· з 12.08.1999 по 11.02.2000 р.;
· з 12.02.2000 по 24.04.2000 р.;
· з 28.03.2008 по 25.12.2008 р.;
· з 27.12.2008 по 27.03.2009 р.;
· з 30.04.2009 по 15.09.2009 р.;
· з 27.10.2009 по 12.03.2010 р.;
· з 01.05.2010 по 05.10.2010 р.;
· 04.11.2010 по 10.03.2011 р.;
· 20.05.2011 по 10.04.2012 р.;
· 29.05. 2012 по 24.04.2013 р.
· 14.06.2013 по 23.04.2014 р.
· 20.06.2014 по 07.04.2015 р.
· 24.06.2015 по 31.03.2016 р.
· 01.04.2016 по 14.06.2016 р.
· 21.07.2016 по 22.05.2017 р.
· 29.08.2017 по 17.03.2019 р.
В трудовій книжці НОМЕР_1 містяться записи про роботу водієм автобуса в період з 28.03.2008 по 25.12.2008 р.; з 27.12.2008 по 27.03.2009 р.; з 30.04.2009 по 15.09.2009 р.; з 27.10.2009 по 12.03.2010 р.; з 01.05.2010 по 05.10.2010 р.; 04.11.2010 по 10.03.2011 р.;20.05.2011 по 10.04.2012 р.
Також в трудовій книжці НОМЕР_2 наявні записи про роботу ОСОБА_2 водієм автобуса в періоди з 29.05. 2012 по 24.04.2013 р., 14.06.2013 по 23.04.2014 р., 20.06.2014 по 07.04.2015 р., 24.06.2015 по 31.03.2016 р., 01.04.2016 по 14.06.2016 р. , 21.07.2016 по 22.05.2017 р., 29.08.2017 по 19.03.2019 р.
Окремо суд зазначає про те, що згідно довідки №213 від 27.05.2019 р. за позивача сплачувались роботодавцем страхові внески з березня 2008 по 2009 р.
Аналогічні відомості містять довідки №214 та №215 від 27.05.2019 р. про сплату страхових внесків за ОСОБА_2 з січня 2010 р. по березень 2016 р., з квітня 2016 по лютий 2019 за виключенням місяців червня та липня 2017 р.
Отже, як видно записами в трудових книжках, довідками підтверджена робота позивача на посаді водія автобуса міського транспорту .
Відтак, до страхового стажу підлягають зарахуванню періоди з 28.03.2008 по 25.12.2008 р.; з 27.12.2008 по 27.03.2009 р.; з 30.04.2009 по 15.09.2009 р.; з 27.10.2009 по 12.03.2010 р.; з 01.05.2010 по 05.10.2010 р.; 04.11.2010 по 10.03.2011 р.;20.05.2011 по 10.04.2012 р., з 29.05. 2012 по 24.04.2013 р., 14.06.2013 по 23.04.2014 р., 20.06.2014 по 07.04.2015 р., 24.06.2015 по 31.03.2016 р., 01.04.2016 по 14.06.2016 р. , 21.07.2016 по 22.05.2017 р., 29.08.2017 по 19.03.2019 р.
Також до страхового стажу підлягає зарахуванню період роботи з 01.01.2004 р. по 31.08.2004 р., оскільки несплата страхових внесків не є підставою для не зарахування роботи до стажу. Більш того, довідкою №07 від 10.12.2019 р. вказано, що за період з 01.03.2000 р. по 31.08.2004 р. виконані відрахування до Пенсійного фонду.
В свою чергу, до пільгового стажу підлягають зарахуванню періоди з 28.03.2008 по 25.12.2008 р.; з 27.12.2008 по 27.03.2009 р.; з 30.04.2009 по 15.09.2009 р.; з 27.10.2009 по 12.03.2010 р.; з 01.05.2010 по 05.10.2010 р.; 04.11.2010 по 10.03.2011 р.;20.05.2011 по 10.04.2012 р., з 29.05. 2012 по 24.04.2013 р., 14.06.2013 по 23.04.2014 р., 20.06.2014 по 07.04.2015 р., 24.06.2015 по 31.03.2016 р., 01.04.2016 по 14.06.2016 р. , 21.07.2016 по 22.05.2017 р., 29.08.2017 по 17.03.2019 р.
Що ж стосується періоду роботи з 18.03.2019- 19.03.2019 р., то в цій частині стаж не підлягає зарахуванню до пільгового, оскільки в довідці №0397 від 26.03.2019 р. вказано, що позивач не виконував роботу водія в ці дати. Отже у наведеній частині позов не підлягає задоволенню.
За таких обставин, беручи до уваги вищевказане слід зобов'язати відповідача 1 зарахувати до страхового стажу періоди з 01.01.2004 р. по 31.08.2004 р. , з 28.03.2008 по 25.12.2008 р.; з 27.12.2008 по 27.03.2009 р.; з 30.04.2009 по 15.09.2009 р.; з 27.10.2009 по 12.03.2010 р.; з 01.05.2010 по 05.10.2010 р.; 04.11.2010 по 10.03.2011 р.;20.05.2011 по 10.04.2012 р., з 29.05. 2012 по 24.04.2013 р., 14.06.2013 по 23.04.2014 р., 20.06.2014 по 07.04.2015 р., 24.06.2015 по 31.03.2016 р., 01.04.2016 по 14.06.2016 р. , 21.07.2016 по 22.05.2017 р., 29.08.2017 по 19.03.2019 р., тобто 10 років 11 днів. Відтак, загальний страховий стаж із урахуванням зарахованого пенсійним органом складає 31 рік 8 місяці 12 днів.
До пільгового стажу відповідачем 1 підлягає зарахуванню періоди роботи з 28.03.2008 по 25.12.2008 р.; з 27.12.2008 по 27.03.2009 р.; з 30.04.2009 по 15.09.2009 р.; з 27.10.2009 по 12.03.2010 р.; з 01.05.2010 по 05.10.2010 р.; 04.11.2010 по 10.03.2011 р.;20.05.2011 по 10.04.2012 р., з 29.05. 2012 по 24.04.2013 р., 14.06.2013 по 23.04.2014 р., 20.06.2014 по 07.04.2015 р., 24.06.2015 по 31.03.2016 р., 01.04.2016 по 14.06.2016 р. , 21.07.2016 по 22.05.2017 р., 29.08.2017 по 17.03.2019 р. , тобто 9 років 4 місяці 11 днів. Пільговий стаж із урахуванням зарахованого відповідачем 2 складає 14 років 2 місяці 4 дні.
За таких обставин, беручи до уваги, що позивач досяг 55 річного віку, має загальний стаж 31 рік 8 місяці 12 днів, а пільговий 14 років 2 місяці 4 дні, відповідно, має право на призначення пенсії згідно пункту "з" статті 13 Закону № 1788-XII , а не як просить згідно п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
А отже, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, як наслідок, підлягає задоволенню вимога щодо призначення та виплати пенсії відповідачем 1.
Разом з тим, оцінюючи вимоги про зарахування до пільгового стажу період роботи з 01.03.2000 р. по 31.08.20004 р. згідно довідки №07 від 10.12.2019 р., то така вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як зазначено вище, право на призначення пільгової пенсії мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв.
Однак, довідка №07 від 10.12.2019 р. не містить відомостей про те, що позивач працював водієм міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) чи великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв. Лише зазначає, що ОСОБА_2 працював водієм категорії "С" і підприємство здійснювало діяльність по будівництву будинків, що, на думку суду, не є достатнім для підтвердження роботи позивача на посаді водія великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв.
За таких обставин, суд доходить висновку, що довідка №07 від 10.12.2019 р. не підтверджує факт роботи водієм міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, а отже такий стаж не підлягає зарахуванню до пільгового, відповідно, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Одночасно, надаючи оцінку вимозі "виплачувати пенсію", то суд підстав для її задоволення не вбачає, виходячи з наступного.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливіть їх порушення у майбутньому.
Отже, вимога про зобов'язання "виплачувати пенсію", є передчасною/заявленою на майбутнє, адже спір в цій частині на день звернення з позовом фактично не існує.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 992, 40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 661, 60 грн. (2/3 задоволених вимог).
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькі області №023830018410 від 08.06.2022 р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 31.05.2022 р. згідно пункту "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII , зарахувавши до страхового стажу періоди роботи: з 01.01.2004 р. по 31.08.2004 р. , з 28.03.2008 по 25.12.2008 р.; з 27.12.2008 по 27.03.2009 р.; з 30.04.2009 по 15.09.2009 р.; з 27.10.2009 по 12.03.2010 р.; з 01.05.2010 по 05.10.2010 р.; 04.11.2010 по 10.03.2011 р.;20.05.2011 по 10.04.2012 р., з 29.05. 2012 по 24.04.2013 р., 14.06.2013 по 23.04.2014 р., 20.06.2014 по 07.04.2015 р., 24.06.2015 по 31.03.2016 р., 01.04.2016 по 14.06.2016 р. , 21.07.2016 по 22.05.2017 р., 29.08.2017 по 19.03.2019 р. та до пільгового стажу періоди роботи з 28.03.2008 по 25.12.2008 р.; з 27.12.2008 по 27.03.2009 р.; з 30.04.2009 по 15.09.2009 р.; з 27.10.2009 по 12.03.2010 р.; з 01.05.2010 по 05.10.2010 р.; 04.11.2010 по 10.03.2011 р.;20.05.2011 по 10.04.2012 р., з 29.05. 2012 по 24.04.2013 р., 14.06.2013 по 23.04.2014 р., 20.06.2014 по 07.04.2015 р., 24.06.2015 по 31.03.2016 р., 01.04.2016 по 14.06.2016 р. , 21.07.2016 по 22.05.2017 р., 29.08.2017 по 17.03.2019 р.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 661, 60 (шістсот шістдесят однієї гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21050)
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, Центральна площа, 3 , м.Чернівці)
Повний текст рішення сформовано: 21.12.22 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна