Справа № 344/12793/22
Провадження № 2/344/3254/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗАОЧНЕ
07 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Домбровської Г.В.,
секретаря Маланія Ю.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі - «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі - «Відповідач»), в якому просила стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердому грошовому розмірі 5 000 грн., щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Відповідачем не надається в належному розмірі в добровільному порядку матеріальна допомога на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом із матір'ю, у зв"язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Позивач подала заяву про розгляд справи у її відсутності, просила позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзиву на позов від Відповідача до суду не надходило.
Оскільки Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини свої неявки в судове засідання не повідомив, відзиву на позов до суду не подав, а Позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, Суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
Як зазначено в позовній заяві, Відповідачем не надається в належному розмірі в добровільному порядку матеріальна допомога на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом із матір'ю.
Як зазначено в позовній заяві, сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 18.09.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського МУЮ, про що в книзі актових записів зроблено запис №1459. ( а.с.3).
У шлюбі народилась дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с.10).
Протягом тривалого часу у сторін виникали непорозуміння та конфліктні ситуації, спільне життя не склалось, сторони шлюбних стосунків не підтримують, разом не проживають, тому ОСОБА_1 подала до суду позов про розірвання шлюбу, неповнолітня дитина проживає разом із нею. Обов'язки по утриманні та вихованні дитини позивач здійснює одноособово.
Оскільки утримання дитини такого віку потребує значних коштів, а Позивач не здатна в повній мірі цього забезпечити, враховуючи те, що Відповідач в належному порядку відмовляється надавати кошти на утримання дитини, з позовної заяви вбачається, що Відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків та має можливість надавати матеріальну допомогу неповнолітній дитині, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним цивільним позовом.
Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).
Частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України (надалі - «СК України») визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина 1 статті 180 СК України).
Таким чином, Суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.
Як зазначила в позовній заяві Позивач, станом на сьогоднішній день неповнолітня дитина перебуває на її утриманні, в той же час Відповідач, як батько дитини, належної участі у її утриманні та вихованні не приймає.
Доказів, які б спростовували зазначені Позивачем обставини, Відповідачем суду не надано, а Судом таких доказів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, враховуючи те, що зі змісту позову випливає, що Відповідач є матеріально забезпеченим та може сплачувати аліменти на утримання дочки в добровільному порядку, хоча обов'язки по утриманні дитини не виконує в добровільному порядку, Позивач просила стягувати з Відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом із матір'ю, щомісячно в розмірі 5000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 статті 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частина 2 статті 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з пунктами 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів» «за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно».
Порядок визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі визначено статтею 184 СК України.
Так, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (частина 1 статті 184 СК України).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного законодавства України, виходячи з інтересів неповнолітньої дитини, Суд дійшов висновку про доцільність стягування з Відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 3000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, з моменту звернення до суду з цим позовом до досягнення дитиною повноліття, оскільки даний розмір аліментів відповідає інтересам дитини, а також відповідає обов'язку батька на утримання дитини.
При визначенні розміру аліментів Суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, зокрема те, що дитина проживає разом з Позивачем. Також Судом враховано, що Відповідач є працездатною особою, інших осіб на своєму утриманні не має і спроможний платити аліменти на утримання неповнолітньої дитини. Доказів, які б спростовували вищевказане, Відповідачем Суду подано не було, а Судом таких обставин не встановлено.
Визначений Судом розмір аліментів у розмірі 3 000 грн. щомісячно для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, за висновком Суду, є обґрунтованим та доцільним з точки зору віку, стану здоров'я та матеріального становища дитини, а також з точки зору стану здоров'я, матеріального становища та сімейних обставин Відповідача.
Суд звертає увагу на те, що на момент розгляду справи в суді, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», установлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні;
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні;
Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи матеріальне становище сторін та те, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, розмір витрат на утримання дитини, виходячи з принципів розумності та справедливості, потреби дитини у розвитку, Суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягувати з Відповідача на користь Позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 3 000 гривень щомісячно до досягнення нею повноліття з моменту звернення до суду з цим позовом 06 жовтня 2022 року до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.182 СК України обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Тому з відповідача слід стягнути 496, 20 судового збору в дохід держави.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік», п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», ст. 11, 88 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст. ст. 174, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,- задовольнити частково.
2. Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердому грошовому розмірі 3 000 грн., щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06 жовтня 2022 року до досягнення дитиною повноліття.
3. В задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ):37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету:22030106, судовий збір в розмірі 496.20, грн.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Домбровська Г.В.