Справа № 289/2003/22
Номер провадження 2/289/509/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2022 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - Кириленка О.О.,
з участю секретаря судового засідання - Шуби В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Радомишль за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.
Ухвалою судді від 08.11.2022 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Сторони в судове засідання не з'явились, однак звернулись до суду з відповідними заявами, в яких просять суд проводити розгляд справи без їх участі, позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, а відповідач позовні вимоги визнає та просить ухвалити рішення відповідно до вимог законодавства.
Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачу на праві спільної часткової власності належить 72/100 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 , а третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 належить 28/100 ідеальних часток цього ж будинку, що підтверджується ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 11.01.1989, якою затверджена мирова угода між позивачем та відповідачем, довідкою про наявність зареєстрованого майна, а також договором дарування частини житлового будинку, згідно якого відповідач передав у власність (в дар) ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності 28/100 ідеальних часток спірного будинку (а.с. 15-18, 20).
З довідки №302 від 13.10.2022 виданої Лутівським старостинським округом Радомишльської міської ради Житомирського району Житомирської області, свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 10.06.1988 та листа № 551 від 01.11.2022 відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Радомишльської міської ради Житомирської області вбачається, що відповідач був зареєстрований у вищевказаному будинку з 14.07.1983, як член сім'ї позивача, а саме як її чоловік.
Разом з тим, відповідно до акту обстеження соціальних умов проживання від 07.10.2022, складеного депутатом Радомишльської міської ради Житомирської області та сусідами позивача, у згадуваному житловому будинку відповідач дійсно зареєстрований, але фактично не проживає з 1993 року (а.с. 19).
Отже, судом встановлено, що між сторонами діють житлові правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною першою, другою статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 386, 391 ЦК України власник має право звертатися до суду за захистом свого права власності перед іншою особою та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
За правилами ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення про позбавлення права користування житловим приміщенням. Відтак визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням має наслідок зняття її з реєстрації.
Таким чином, встановлення судом факту відсутності відповідача без поважних причин понад рік за зареєстрованим місцем проживання, а саме у вищенаведеному будинку, враховуючи позицію відповідача та третьої особи щодо вирішення даного спору, суд вважає є підставою для повного задоволення позову, тобто для визнання відповідача таким, що втратив право на користування цим житловим будинком.
Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 383, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 23, 76, 81, 141, 258, 273, 280, 284, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), з участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 992,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О. О. Кириленко