ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2022 року Справа № 915/754/21(915/90/22)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661, e-mail: energoatom@atom.gov.ua)
в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ідентифікаційний код 20915546, e-mail: office@sunpp.atom.gov.ua)
до відповідача: Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866, e-mail: kptvkg@meta.ua)
про: стягнення заборгованості,
за участі представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу " Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою 32/1069 від 23.10.2020 про стягнення з Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" заборгованості за Договором №276 від 29.11.2018 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в сумі 23443380,75 грн, з яких: основний борг у розмірі 20649345,54 грн, інфляційні втрати в сумі 349345,28 грн, 3% річних в сумі 300137,08 грн, 7% штрафу в сумі 1384128,91 грн, пеня з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ в сумі 1055691,12 грн та судових витрат в розмірі 351650,71 грн.
Крім того, позивач просить суд зазначити в рішенні суду, що органу(особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України та ч. 10 ст. 238 ГПК України за формулами: 3% річних: борг х кількість днів прострочення х 3/365/100%; інфляційні втрати (за місяць): сума інфляційних втрат = сума боргу х індекс інфляції/100% - сума боргу. Загальна сума інфляційних втрат визначається шляхом додавання сум втрат за кожний місяць. Дані нарахування здійснювати з 23.10.2021 року до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на норми ст. ст. 526, 530, 546, 601, 610, 611, 612, 625, 626 Цивільного кодексу України та ст. 193, 232 Господарського кодексу України та мотивовано тим, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором щодо оплати наданих послуг за період з 1 липня 2020 року по 31 липня 2021 року.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/90/22 та визначено головуючою у справі суддю Давченко Т.М.
Ухвалою від 27.01.2022 суд постановив передати Матеріали справи №915/90/22 за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" до Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (код ЄДРПОУ 31948866) про стягнення 23443380,75 грн. передати головуючому судді, у провадженні якого перебуває справа №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (код ЄДРПОУ 31948866).
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №47 від 01.02.2022, призначено повторний автоматизований розподіл на підставі ухвали суду від 27.01.2022.
Згідно витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 01.02.2022 головуючим у справі №915/90/22 визначено суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 03.02.2022 справу №915/90/22 прийнято до свого провадження суддею Ржепецьким В.О. для розгляду в межах справи №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866) та присвоєно їй номер 915/754/21(915/90/22). Судом постановлено: розгляд справи почати спочатку, підготовче засідання у справі призначити на 21.02.2022 року о 10:15 год., встановити сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.
21.02.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 21.03.2022 о 10:15.
Підготовче засідання у справі, призначене на 21 березня 2022 року о 10:15, не відбулося у зв'язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.
25.07.2022 відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 було відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою суду від 29.08.2022 підготовче засідання у справі призначено на 16 вересня 2022 року о 10:20.
Відзивом від 06.09.2022 відповідач позовні вимоги не визнає, просить суд у задоволені позову відмовити.
У відзиві відповідач зазначає наступне:
1) подача позивачем даного позову за умови, що зазначені спірні відносини вже розглядаються в рамках справи про банкрутство, є маніпуляцією позивача та зловживанням процесуальними правами;
2) згідно договору №89 від 02.09.2014 за комісійну винагороду в травні 2021 року КП «ТВКГ» погашено 70462,51 грн;
3) вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу є незаконними оскільки нараховані під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
16.09.2022 відповідачем подано до господарського суду заяву за вих.. №32/805 від 16.09.2022 про збільшення розміру позовних вимог.
Зокрема позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 20620733,91 грн, інфляційні втрати в сумі 383183,26 грн, 3% річних в сумі 232183,63 грн, 7% штрафу в сумі 1398080,47 грн, пеню в сумі 1118043,13 грн та судові витрати в розмірі 356283,36 грн.
Заявою від 09.09.2022 позивач просить суд взяти до уваги, що 26.04.2022 було змінено найменування позивача з Відокремлений підрозділ "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
19.09.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 19.10.2022 об 11:00 год.
05.10.2022 відповідачем подано до господарського суду письмові пояснення до судових дебатів, якими відповідач визнає позовні вимоги в частині основного боргу в повному обсязі. Разом з тим, відповідач просить суд відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних, 7% штрафу та пені у зв'язку з дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 31.08.2021 у справі №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство".
19.10.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 16.11.2022 2022 о 12:20 год.
16.11.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 09.12.2022 об 11:30 год.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Сторони правом участі у судовому засіданні не скористались.
Заявою від 09.12.2022 представник позивача просить суд здійснювати розгляд справи без його участі.
Ухвалою суду від 07.12.2022 представнику відповідача відмовлено у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у зв'язку з порушенням строку, передбаченого ч. 2 ст. 197 ГПК України.
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов'язок, якщо інше не визначено законом.
Явка представників сторін у судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу, суду не повідомлялося.
Таким чином, враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду заяви, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
09.12.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
29 листопада 2018 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (далі - теплогенеруюча організація, позивач) та Комунальним підприємством "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (далі - споживач, відповідач) був укладений договір № 276 купівлі-продажу теплової енергії (код 09320000-8) - пара, гаряча вода та пов'язана продукція) (далі - Договір) (а.с.9-15).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 року у справі № 915/22/19 визнано договір від 29.11.2018 № 276 купівлі-продажу теплової енергії (код 09320000-8 - пара, гаряча вода та пов'язана продукція) укладеним між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" та Комунальним підприємством "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" у редакції Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" з урахуванням протоколу розбіжностей до договору від 29.11.2018 № 276 купівлі-продажу теплової енергії (код 09320000-8 - пара, гаряча вода та пов'язана продукція) в редакції Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ", за винятком пунктів 12.9, 12.10, 12.11 (арк. 20-31).
Відповідно до предмету вказаного договору позивач, теплогенеруюча організація, бере на себе зобов'язання у 2019 році постачати споживачу теплову енергію у гарячій воді (далі - теплова енергія) в потрібних обсягах для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання об'єктів споживача, приєднаних до його теплових мереж, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) згідно структури споживачів та у терміни, передбачені цим договором (п.1.1. Договору).
За умовами наведеного Договору:
- розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до обсягів споживання теплової енергії кожною категорією споживачів комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (населення, бюджетні установи, релігійні організації, інші споживачі) та за тарифами, встановленими для Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" окремо для кожної категорії споживачів (п.3.1. Договору);
- ціна цього договору становить орієнтовно 23 694 415,46 грн. з урахуванням ПДВ 20% - 3 949 069, 24 грн за такими складовими:
- виробництво теплової енергії 18 785 391, 52 грн. з ПДВ 20%;
- транспортування теплової енергії 4 824 123, 94 грн. з ПДВ 20%;
- постачання теплової енергії 84 900, 00 грн. з ПДВ 20% (п.3.4. Договору);
- остаточна ціна договору визначається виходячи з фактичного обсягу відпущеної теплової енергії у порядку, визначеному умовами договору і відповідно до вимог п. 7 частини 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" . Ціна договору може змінюватися при зміні регульованих цін (тарифів) (п. 3.5.Договору);
- оплату за фактично спожиту теплову енергію споживач проводить щомісячно на підставі пред'явлених теплогенеруючою організацією рахунків на оплату протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку. (п. 4.1. Договору);
- теплогенеруюча організація направляє споживачу рахунок цінним листом з повідомленням про вручення (п.4.2.Договору);
- розрахунковим періодом є календарний місяць (п.4.4.Договору);
- щомісячно, для фіксації показань приладів обліку, теплогенеруюча організація разом зі споживачем складають акт купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням обсягів спожитої теплової енергії (п.6.3. Договору);
- споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсязі і в терміни, передбачені договором (п.7.2.2. Договору);
- споживач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію ( п. 7.2.8 Договору).
- у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством (п. 8.2 Договору).
Відповідно до п. 8.2.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей), за порушення строків оплати теплової енергії споживач сплачує теплогенеруючій організації пеню у розмірі 0,1% від вартості спожитої теплової енергії, за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
До договору сторонами складено та підписано Додаток № 1 "Температурний графік", Додаток № 2 від "Обсяги закупівлі теплової енергії" та Додаток № 3 "Акт розмежування балансової належності тепломережі та експлуатаційної відповідальності сторін" (а.с.16-19).
Відповідно до п. 11.1. Договору, договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення печатками та діє з 01.01.2019 по 31.12.2019 включно в частині постачання теплової енергії, а в частині розрахунків - до повного розрахунку. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін письмово не заявить про необхідність його перегляду.
Договір з додатками підписано та скріплено печатками сторін.
На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується:
1) актами про обсяги теплової енергії, що надійшли в мережі КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" від ВП "Южно-Українська АЕС": №АК.0.3104ц.1119 від 03.08.2020 за липень 2020 року, №АК.0.3104ц. 1130 від 01.09.2020 за серпень 2020 року, №АК.0.3104ц. 1149 від 01.10.2020 за вересень 2020 року, №АК.0.3104ц. 1076 від 02.11.2020 за жовтень 2020 року, №АК.0.3104ц. 1193 від 01.12.2020 за листопад 2020 року, №АК.0.3104ц. 1202 від 04.01.2021 за грудень 2020 року, №АК.0.3104ц. 1211 від 01.02.2021 за січень 2021 року, №АК.0.3104ц. 1219 від 01.03.2021 за лютий 2021 року, №АК.0.3104ц. 1227 від 01.04.2021 за березень 2021 року, №АК.0.3104ц. 1234 від 05.05.2021 за квітень 2021 року, №АК.0.3104ц. 1240 від 01.06.2021 за травень 2021 року, №АК.0.3104ц. 1266 від 01.07.2021 за червень 2021 року, №АК.0.3104ц. 1278 від 02.08.2021 за липень 2021 року (а.с.73-85);
2) актами купівлі-продажу теплової енергії: №19 від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 650720,19 грн, №20 від 31.08.2020 за серпень 2020 року на суму 461919,20 грн; №21 від 30.09.2020 за вересень 2020 року на суму 682772,10 грн; №22 від 31.10.2020 за жовтень 2020 року на суму 1150812,77 грн; №23 від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 4335022,07 грн; №24 від 31.12.2020 за грудень 2020 року на суму 5518324,12 грн, №25 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 5703975,66 грн, №26 від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 5826778,56 грн, №27 від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 4829158,61 грн, №28 від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 2652794,34 грн, №30 від 30.06.2021 за червень 2021 року на суму 804855,50 грн, №31 від 31.07.2021 за липень 2021 року на суму 683021,82 грн (а.с.60-71);
3) рахунками на оплату за виробництво теплової енергії: №РС,21-1108 від 30.06.2021 на суму 676551,55 грн, №РС,21-1286 від 31.07.2021 на суму 574139,68 грн, №РС,21-83 від 31.01.2021 на суму 4794691,18 грн, №РС,21-390 від 28.02.2021 на суму 4897917,78 грн, №РС,21-611 від 31.03.2021 на суму 4059330,82 грн, №РС,21-833 від 30.04.2021 на суму 2229906,02 грн, №РС,21-941 від 31.05.2021 на суму 775879,75 грн, №РС,20-1166 від 31.07.2020 на суму 546987,32 грн, №РС,20-1308 від 31.08.2020 на суму 388283,56 грн, №РС,20-1476 від 30.09.2020 на суму 573929,76 грн, №РС,20-1710 від 31.10.2020 на суму 967358,95 грн, №РС,20-1846 від 30.11.2020 на суму 3643965,77 грн, №РС,20-2081 від 31.12.2020 на суму 4638634,80 грн та рахунками на оплату постачання/транспортування теплової енергії: №РС,21-1107 від 30.06.2021 на суму 1751,59 грн, №РС,21-1287 від 31.07.2021 на суму 107395,70 грн, №РС,21-1285 від 31.07.2021 на суму 1486,44 грн, №РС,21-84 від 31.01.2021 на суму 896871,04 грн, №РС,21-82 від 31.01.2021 на суму 12413,44 грн, №РС,21-391 від 28.02.2021 на суму 916180,09 грн, №РС,21-389 від 28.02.2021 на суму 12680,69 грн, №РС,21-612 від 31.03.2021 на суму 759318,19 грн, №РС,21-610 від 31.03.2021 на суму 10509,60 грн, №РС,21-834 від 30.04.2021 на суму 417115,10 грн, №РС,21-832 від 30.04.2021 на суму 5773,22 грн, №РС,21-942 від 31.05.2021 на суму 145132,20 грн, №РС,21-940 від 31.05.2021 на суму 2008,75 грн, №РС,20-1167 від 31.07.2020 на суму 102316,73 грн, №РС,20-1309 від 31.08.2020 на суму 72630,38 грн, №РС,20-1477 від 30.09.2020 на суму 107356,44 грн, №РС,20-1711 від 31.10.2020 на суму 180949,34 грн, №РС,20-1847 від 30.11.2020 на суму 681622,08 грн, №РС,20-2082 від 31.12.2020 на суму 867679,91 грн, №РС,20-1165 від 31.07.2020 на суму 1416,14 грн, №РС,20-1307 від 31.08.2020 на суму 1005,26 грн, №РС,20-1475 від 30.09.2020 на суму 1485,90 грн, №РС,20-1712 від 31.10.2020 на суму 2504,48грн, №РС,20-1845 від 30.11.2020 на суму 9434,22 грн, №РС,20-2080 від 31.12.2020 на суму 12009,41 грн (а.с. 86-123).
Відповідачем зобов'язання за Договором виконано частково, сплачено заборгованість за липень-жовтень 2020 року у повному обсязі.
На підставі заяви відповідача від 14.12.2020 №05/1587 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-1846 всього на суму 378103,22 грн. Крім того, згідно реєстру оплати за Договором відповідач перерахував на рахунок позивача суму 2915873,33 грн в рахунок погашення заборгованості за листопад 2020 по рахунку №РС, 20-1846.
Таким чином, заборгованість по оплаті за теплову енергію за листопад 2020 року становить 1041045,52 грн.
Відповідач перерахував на рахунок позивача суму 1525169,54 грн в рахунок заборгованості за грудень 2020 по рахунку №РС,20-2081.
Таким чином, заборгованість по оплаті за теплову енергію за грудень 2020 року становить 3993154,58 грн.
На підставі заяви відповідача від 10.02.2021 №05/177 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 21-83 всього на суму 491990,39 грн. Крім того, відповідач перерахував на рахунок позивача суму 1019929,22 грн в рахунок заборгованості за січень 2021 року по рахунку №РС,21-83.
Таким чином, заборгованість по оплаті за теплову енергію за січень 2021 року становить 4192056,05 грн.
На підставі заяви відповідача від 12.03.2021 №05/311 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 21-390 всього на суму 607903,14 грн. Крім того, відповідач перерахував на рахунок позивача суму 1184030,16 грн в рахунок заборгованості за лютий 2021 року по рахунку №РС, 21-390.
Таким чином, заборгованість по оплаті за теплову енергію за лютий 2021 року становить 4034845,26 грн.
На підставі заяви відповідача від 12.04.2021 №05/480 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 21-611 всього на суму 487663,52 грн. Крім того, відповідач перерахував на рахунок позивача суму 976979,95 грн в рахунок заборгованості за березень 2021 року по рахунку №РС, 21-611.
Таким чином, заборгованість по оплаті за теплову енергію за березень 2021 року становить 3364515,14 грн.
На підставі заяви відповідача від 12.05.2021 №05/594 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 21-833 всього на суму 297872,18 грн. Крім того, відповідач перерахував на рахунок позивача суму 616574,78 грн в рахунок заборгованості за квітень 2021 року по рахунку №РС, 21-833.
Таким чином, заборгованість по оплаті за теплову енергію за квітень 2021 року становить 1738347,38 грн.
На підставі заяви відповідача від 25.06.2021 №05/836 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 21-941 всього на суму 2753,47 грн. Крім того, відповідач перерахував на рахунок позивача суму 25858,16 грн та 44634,35 грн в рахунок заборгованості за травень 2021 року по рахунку №РС, 21-941.
Таким чином, заборгованість по оплаті за теплову енергію за травень 2021 року становить 849774,72 грн.
На підставі заяви відповідача від 22.07.2021 №05/973 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 21-1108 всього на суму 1344,27 грн. Крім того, відповідач перерахував на рахунок позивача суму 44671,12 грн в рахунок заборгованості за червень 2021 року по рахунку №РС, 21-1108.
Таким чином, заборгованість по оплаті за теплову енергію за червень 2021 року становить 758840,11 грн.
Відповідач перерахував на рахунок позивача суму 34866,67 грн в рахунок заборгованості за липень 2021 року по рахунку №РС,21-1286.
Таким чином, заборгованість по оплаті за теплову енергію за липень 2021 року становить 648155,15 грн.
Загальна сума заборгованості відповідача по оплаті за теплову енергію за період з липня 2020 року по липень 2021 року включно становить 20620733,91 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями від 29.03.2021, від 25.06.2021 та від 12.08.2021 з вимогою про оплату заборгованості.
Відповідач на претензію відповіді не надав, зобов'язання щодо оплати теплової енергії за вказаний період у повному обсязі не виконав, чим порушив договірні зобов'язання.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як теплогенеруючої організації, до відповідача, як споживача заборгованості за теплову енергію, а також відсотків річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При вирішенні даного спору судом враховано наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за послуги з постачання теплової енергії закон покладає на споживача.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором суду не надав, доводи позивача не спростував. Суму основного боргу визнав у повному обсязі.
З зазначеного витікає, що позовні вимоги в частині стягнення оплати за споживчі послуги за період липень 2020 року - липень 2021 року включно є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 20620733,91 грн.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає таке.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні нарахування.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційний втрат судом встановлено, що розрахунки позивача правильні.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення в повному обсязі позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 383183,26 грн та 3% річних в сумі 232183,63 грн.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення пені в сумі 1118043,13 грн та 7% штрафу в сумі 1398080,47 грн, суд зазначає таке.
За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.4. Договору, за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором виробник сплачує споживачу пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. За порушення строків оплати водовідведення споживач сплачує виробнику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Таким чином, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.
Судом перевірено розрахунок пені, заявленої до стягнення та встановлено, що позивачем неправильно визначено періоди нарахування та здійснено розрахунок без дотримання ч. 6 ст. 232 ГК України за листопад-грудень 2020 року.
За розрахунком суду, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня за рахунками:
- №РС.20-1846 від 30.11.2020 на суму 1041045,52 за період з 17.01.2021 по 16.07.2021 становить 71019,27 грн,
- №РС,20-2080, №РС,20-2081, №РС,20-2082 від 31.12.2020 на суму 3993154,58 грн за період з 18.02.2021 по 17.08.2021 становить 285756,71 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в сумі 1109330,13 грн. В задоволені вимог про стягнення пені в сумі 8713,00 грн слід відмовити.
Розрахунок 7% штрафу правильний, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 1398080,47 грн.
Заперечення відповідача щодо незаконності нарахування 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій суд не бере до уваги з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Згідно ч. 2 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Частиною 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Судом встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" введений ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення сум 3% річних, інфляційних витрат, пені та штрафу, нарахованих до 31.08.2021 - дня відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.
Окрім того, позивач, звертаючись з позовом, керуючись положеннями ч. 10 ст. 238 ГПК України, просив зазначити в рішенні про зобов'язання органу (особи), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України за формулами: 3% річних за формулою: сума боргу * кількість днів прострочення * 3/365/100; інфляційні втрати за місяць за формулою: сума боргу * індекс інфляції/100 - сума боргу, до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
За приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Відповідно до абз. 6 ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми.
Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини щодо відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача до винесення судового рішення в цій справі та положення абз. 6 ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовної заяви в частині зобов'язання органу (особи), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке нарахування не допускається у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Стосовно заперечень відповідача щодо того, що подача позивачем даного позову за умови, що зазначені вимоги вже розглядаються в рамках справи про банкрутство відповідача, є маніпуляцією автоматичним розподілом справи та штучним перенавантаженням суду, суд зазначає наступне.
В абз. 2 ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) законодавець імперативно визначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними і забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах цього провадження.
За змістом ст.1 КУзПБ конкурсними є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абз. 1 ч. 1 ст.45 КУзПБ).
Ухвала господарського суду про визнання вимог конкурсних кредиторів за результатами розгляду їх заяв з грошовими вимогами до боржника є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (абз. 4, 5 ч. 6 ст. 45 КУзПБ).
За загальним правилом, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю в особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).
Лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 ГПК України) (див. висновки, викладені у пункті 56.16 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).
Тлумачення статей 39, 45 - 48, 64 КУзПБ дає підстави для висновку, що особа з майновими (грошовими) вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, може реалізувати своє право на задоволення таких вимог виключно через набуття статусу кредитора з підстав і в порядку, передбачених КУзПБ, з урахуванням особливостей і черговості задоволення таких вимог згідно з реєстром вимог кредиторів та обмежень виконання боржником зобов'язань перед кредиторами, встановлених спеціальним законом.
Натомість позовній формі захисту інтересів кредитора у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника в межах справи про банкрутство властива процесуальна автономія та інше правове регулювання, адже за змістом статті 7 КУзПБ вони розглядаються господарським судом за правилами ГПК України та за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Склад учасників розгляду спору визначається ГПК України.
При цьому рух справи про банкрутство, зокрема на стадії визнання судом вимог конкурсних кредиторів, не залежить від вирішення позовного провадження за майновими (грошовими) вимогами тих самих осіб у порядку статті 7 КУзПБ.
Відтак, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, заявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для залишення без розгляду позовної заяви з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру правомірно та обґрунтовано заявлених позовних вимог) 356152,67 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866, e-mail: kptvkg@meta.ua) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661, e-mail: energoatom@atom.gov.ua) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ідентифікаційний код 20915546, e-mail: office@sunpp.atom.gov.ua) заборгованість за Договором №276 від 29.11.2018, а саме:
- 20620733,91 грн - основна заборгованість;
- 383183,63 грн - інфляційні втрати;
- 232183,63 грн - 3% річних;
- 1398080,47 грн - 7% штраф;
- 1109330,13 грн - пеня;
- 356152,67 грн - витрати по сплаті судового збору.
3. Відмовити в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 8713,00 грн, а також в частині зобов'язання органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
6.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661, e-mail: energoatom@atom.gov.ua)
в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ідентифікаційний код 20915546, e-mail: office@sunpp.atom.gov.ua),
відповідач: Комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866, e-mail: kptvkg@meta.ua).
Повний текст судового рішення складено та підписано судом 19.12.2022.
Суддя В.О.Ржепецький