ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
20.12.2022Справа № 910/10362/22
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно- страхова компанія"
вулиця Кирилівська, будинок 40, м. Київ, 04080
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт"
вул. Багговутівська, 17-21, м. Київ, 04107
про стягнення 28 802,52 грн.
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (далі-відповідач) відшкодування шкоди 28 802,52 грн. в порядку регресу, посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/10362/22 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення №0105492959118 повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/10362/22, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
13.01.2021 між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_1 (Страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №011/078/004670 (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані із володінням користуванням та розпорядженням транспортним засобом LEXUS LS460L. д.р.н. НОМЕР_1 .
Транспортний засіб LEXUS LS460L. д.р.н. НОМЕР_1 належить Страхувальнику на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 5.1 Договору страхування автомобіль застраховано за програмою «Класична» та відповідно до п. 9 Договору страхування передбачає страхування і від такого ризику як ДТП дорожньо-транспортна пригода).
Строк страхування: 1 рік-з 15.01.2021 р. до 14.01.2022 р. (п. 12.1.).
Страхова сума за Договором страхування склала 954 000 грн. (п. 10.1 та .п 10.3)
Страховий тариф визначений у розмірі 3,21% від страхової суми, що склало 30623,40 грн. та мав бути сплачений на рахунок ПрАТ «УПСК» до 14.01.2021 р. (п. П.тап. 12.1.).
Франшиза (безумовна) склала 10% від страхової суми за ризиком «викрадення» та при «конструктивній загибелі» та 0,5% від страхової суми - за іншими страховими випадками (п. 13)
Місце дії Договору страхування - Україна (п. 14).
Знос деталей при виплаті страхового відшкодування «враховується» (п. 15).
14.01.2021 Страхувальником на рахунок ПрАТ «УПСК» було страховий платіж у розмірі 30623,40 грн., що засвідчує Квитанція 74584998 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
27.10.2021 року у м. Київ, по пр. Перемоги, 80/57 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортних засобів:
«OPEL COMBO», д.р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .
«LEXUS LS460L», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримати механічні ушкодження.
Оскільки автомобіль «LEXUS LS460L», д.р.н. НОМЕР_1 , був застрахований в ПрАТ «УПСК», на випадок його пошкодження внаслідок ДТП, ОСОБА_1 28.10.2021 р. звернувся до ПрАТ «УПСК» із заявою-повідомленням (АВТОКАСКО) про настання страхового випадку та із заявою про виплату страхового відшкодування.
29.10.2021 року спеціалістами ПрАТ «УПСК» було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу (Акт огляду транспортного засобу) та зафіксовані наявні пошкодження внаслідок ДТП.
Відповідно до ремонтної калькуляції №016833/21_ від 30.11.2021 р., складеної на підставі Акту огляду транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля «LEXUS LS460L», д.р.н. НОМЕР_1 склала 46929,90 грн., з яких: 21736,75 грн. - вартість запасних частин, що підлягають заміні; 13763,40 грн. - вартість робіт; 11429,75 грн. - вартість матеріалів.
Враховуючи, що автомобіль має 2013 рік випуску, та умовами Договору страхування передбачена виплата страхового відшкодування з врахуванням зносу, спеціалістами ПрАТ «УПСК» відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів було здійснено Розрахунок коефіцієнта фізичного зносу КТЗ №СА6/8170, згідно з яким він склав 0,5547.
Таким чином, вартість збитку склала 34872,52 гри. (21736,75 грн. (вартість запасних частин, що підлягають заміні) X (1-0,5547) + 13763,40 грн. (вартість робіт) + 11429,75 грн. (вартість матеріалів). 34872,52 грн.)
Враховуючи, що умовами договору страхування передбачена франшиза у розмірі 0,5% від страхової суми 954 000 грн., що складає 4770 грн., до виплати Страхувальнику належало 30102,52 грн. (34872,52 вартість ремонту - 4770 грн. франшизи)
Платіжним дорученням №22837 від 24 січня 2022 року ПрАТ «УПСК» перерахувало ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 30102,52 грн.
При цьому, з акту виконаних робіт №ЕЛюСА-020029 від 02.12.2021 р., вбачається, що ОСОБА_1 здійснив ремонт автомобіля ще до отримання страхового відшкодування на суму 47733,95 грн. на ТОВ ВіДІ «Еліт».
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 4 836,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням №782568 від 25.05.2021.
Таким чином, Позивач - Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" виконав свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.
Згідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 29.04.2021) наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № АР/001837090. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.
Відповідно до полісу № АР/001837090, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 130 000,00 грн.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АР/001837090, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі 910/7449/17, у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/171/17, а також і у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 916/2517/17.
Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом №АР/001837090 становить 1300,00 грн.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 836,36 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню повністю.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно- страхова компанія" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2481,00 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (вул. Багговутівська, 17-21, м. Київ, 04107; ідентифікаційний код 22229921) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно- страхова компанія" (вулиця Кирилівська, будинок 40, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 20602681) страхове відшкодування у сумі 28 802,52 грн. та судовий збір у сумі 2 481,00 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов