ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2022 року Справа № 280/6312/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Деревянко А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.05.2022 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Позивач звернувся до відповідача із запитом щодо не виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-IV, однак у задоволенні відповідного запиту фактично відмовлено. Позивач вважає дії відповідача протиправними, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 08.11.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області копію звернення ОСОБА_1 на вебпортал Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення (№ ВЕБ-08001-Ф-С-22-076560 від 06.09.2022).
22.11.2022 відповідач подав до суду документи на виконання ухвали суду від 08.11.2022 в частині витребування доказів та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та з посиланням на пункт 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV вказує, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “є” - “ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), і мають страховий стаж не менше 30 років (для жінок) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Позивачкою не було надано відповідачу інформації/довідки, що на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, вона працювала в установах державної або комунальної форми власності та про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати. Отже, у відповідача відсутні правові підстави на даний момент у виплаті позивачці десяти місячних пенсій, що не підлягають оподаткуванню. Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
З 23.05.2022 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, на час виникнення спірних правовідносин позивач перебувала на обліку в Управлінні.
Позивач звернулась до відповідача із запитом № ВЕБ-08001-Ф-С-22-076560 від 01.09.2022 щодо не виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-ІV.
Управління листом від 08.09.2022 №9426-9175/К-02/8-0800/22 відмовило позивачу в проведенні виплати допомоги та повідомило, що відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Для обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати необхідно надати довідку про періоди роботи по теперішній час та інформацію про періоди перебування (не перебування) у відпустках без збереження заробітної плати. У разі надання довідок, в яких міститься інформація, що на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058-IV позивач працювала в установах державної або комунальної форми власності та про періоди перебування у відпустках, можливо буде повернутися до визначення права на призначення грошової допомоги та її виплати.
Вважаючи, що право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV порушене відповідачем, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-1V передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” і “ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, що передбачені, зокрема, Переліком №909.
Пунктом 5 вказаного Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е”-“ж” статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту “е” статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років.
З аналізу наведених норм законодавства можна дійти висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17.
Зі змісту листа відповідача від 08.09.2022 №9426-9175/К-02/8-0800/22 слідує, що єдиною підставою для відмови у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій стало те, що позивач не надала довідку про періоди роботи по теперішній час та інформацію про періоди перебування (не перебування) у відпустках без збереження заробітної плати.
В контексті вищенаведеного суд звертає увагу, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), отримання грошової допомоги у розмірі десятимісячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV, визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Суд зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій в першу чергу пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
При цьому, твердження відповідача необхідність надання позивачем довідки про періоди роботи по теперішній час та інформації про періоди перебування (не перебування) у відпустках без збереження заробітної плати, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Так, згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З наданої позивачем трудової книжки встановлено, що, починаючи з 15.08.1981, позивач безперервно працювала на різних посадах учителя в Мелітопольській середній школі №8, Мелітопольській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №15 Мелітопольської міської ради Запорізької області, зокрема, станом на 05.04.2019 працювала на посаді вчитель закладу загальної середньої освіти історії Мелітопольської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №15 Мелітопольської міської ради Запорізької області.
Факт досягнення позивачем пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, відповідачем не оспорюється.
Крім того, судом досліджено рішення відповідача про призначення пенсії позивачу, відповідно до якого підтверджується наявність у позивача страхового стажу роботи (44 років 2 місяців 15 дні) на час призначення пенсії за віком, а також неотримання до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, надані до матеріалів справи письмові докази підтверджують, що позивач має необхідний спеціальний страховий стаж роботи на посаді, передбаченій пунктом “е” статті 55 Закону №1788-XII, за останньою посадою працювала у комунальному закладі освіти та вийшла на пенсію за віком саме з цієї посади, не отримувала до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії, атому має право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-ІV.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв не у спосіб передбачений законами та Конституцією України, у зв'язку з чим порушене право позивача на отримання спірної грошової допомоги підлягає поновленню шляхом зобов'язання Управління призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-ІV.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, у відповідності із положеннями пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, у відповідності із положеннями пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 19.12.2022.
Суддя М.О. Семененко