номер провадження справи 12/32/22-9/69/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2022 Справа № 908/1107/22
м.Запоріжжя
За позовом: Приватного акціонерного товариства “АПК-ІНВЕСТ” (юридична адреса: 85325, Донецька область, Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, буд. 1А, поштова адреса: 49000, м. Дніпро, вул. В'ячеслава Липинського, буд. 4, 5 поверх)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Віват” (69063, м.Запоріжжя, вул. Ілліча (Благовіщенська), буд. 30)
про стягнення 290407,30 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від позивача: Астапова Ю.Є.;
від відповідача: Черкашин І.І.
СУТЬ СПОРУ:
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “АПК-ІНВЕСТ” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Віват” суми 221041,96 грн. основного боргу за договором поставки № 8102/Д-21 від 18.11.2021, суми 10807,79 грн. пені, суми 746,75 грн. - 3% річних, суми 6105,81 грн. інфляційних витрат, суми 44208,41 грн. штрафу за п. 7.5. договору, суми 7496,58 грн. штрафу за п. 7.6. договору, всього - загальної суми 290407,30 грн.
Ухвалою суду від 25.07.2022 (суддя Смірнов О.Г.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1107/22 (номер провадження 12/32/22), визнано справу малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
01.08.2022 до суду від відповідача, а 08.08.2022 від позивача надійшли заяви із запереченнями проти розгляду справи № 908/1107/22 в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до яких сторони просили здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області № П-282/22 від 08.08.2022, враховуючи відрядження судді Смірнова О.Г. до Господарського суду Київської області для здійснення правосуддя з 08.08.2022, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/1107/22.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2022 справу № 908/1107/22 визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 12.08.2022 справа прийнята до провадження (розгляду) суддею Боєвою О.С., присвоєний номер провадження 12/32/22-9/69/22, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.09.2022. Ухвалою суду від 08.09.2022 підготовче засідання відкладено на 29.09.2022. Ухвалою суду від 29.09.2022 закрито підготовче провадження у справі № 908/1107/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2022.
У зв'язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України ухвалою суду від 10.10.2022 судове засідання з розгляду справи по суті, що було призначене на 18.10.2022 перенесено на іншу дату. В ухвалі зазначено, що дата, час та місце проведення судового засідання будуть повідомлені судом додатково, відповідною ухвалою суду. Ухвалою суду від 03.11.2022 судове засідання з розгляду справи № 908/1107/22 по суті призначено на 10.11.2022. Ухвалою суду від 10.11.2022 розгляд справи відкладено на 22.11.2022. В судовому засіданні 22.11.2022 оголошено перерву до 01.12.2022.
01.12.2022 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позові, зазначивши зокрема про наступне. Відповідач в порушення умов договору поставки № 8102/Д-21 від 18.11.2021 не виконав зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за товарними накладними в період з 26.04.2022 по 28.06.2022, на загальну суму 221041,96 грн. Згідно з п. 5.3 договору встановлено строк для оплати товару протягом трьох банківських днів з дня отримання товару. За несвоєчасну оплату товару позивачем нараховано відповідачу суму 10807,79 грн. пені (п. 7.6 договору), а також штраф у розмірі 44208,41 грн. (п. 7.5 договору) та штраф у розмірі 7496,58 грн. (п. 7.6 договору) за прострочення платежу. Згідно з ч. 2 ст. 625 ГПК України за період прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу до сплати суму 746,75 грн. - 3% річних та суму 6105,81 грн. інфляційних витрат. Позов обґрунтовано ст.ст. 525, 526, 546, 610, 611, 625, 627, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 199, 216, 217, 230-232 ГК України та умовами договору поставки.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши зокрема про наступне. Позивачем не враховано оплати, які відбувались до зазначеного у позові періоду поставки за цим же договором, за доданими до відзиву (в копіях) платіжними дорученнями. Також відповідач зазначив, що згідно з листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №202402.0-7.1 спрощено процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та визначено, що військова агресія рф проти України «обставини з 24 лютого 2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами». Вторгнення на територію України озброєних формувань, екстремістські налаштованих осіб та військова агресія з боку Російської Федерації повинна бути розцінена як форс-мажорна обставина, що характеризується надзвичайністю та невідворотністю, яка знаходиться поза межами контролю сторін та яку сторони не могли передбачити або запобігти. Форс-мажорна обставина, що сталась внаслідок окупації територій України знаходиться в причинному зв'язку із неможливістю здійснення розрахунків контрагентами відповідача, що знаходяться в частині окупованої території Запорізької та Херсонської областей. В період з 01.03.2022 по 04.08.2022 загальна сума заборгованості контрагентів перед відповідачем складає 2103945,42 грн. (перелік додається). В контексті ч.1 ст. 212 ЦК України форс-мажорна обставина для сторін договору розглядається саме як відкладальна обставина щодо виконання договірних правовідносин. В п. 8.4 договору передбачено, що якщо форс-мажорні обставини та (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають виконанню цього договору, то виконання цього договору зупиняється на строк, протягом якого воно є неможливим. Отже форс-мажорні обставини є певною відстрочкою у виконанні договірних зобов'язань до моменту їх закінчення, в даний період до моменту припинення/скасування воєнного стану. З огляду на це відповідач звільняється від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань з оплати товару та має право їх виконати після припинення дії форс-мажорних обставин, тому відповідач вважає, що вимоги про стягнення основної суми боргу є передчасними. Щодо розміру штрафних санкцій, відповідач також зазначив про необхідність дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора з огляду на пропорційність наслідкам правопорушення, такі санкції не можуть розглядатись кредитором як спосіб отримання доходів, тягар відповідних виплат боржника може бути невиправдано обтяжливим та приводити до явно нерозумних та несправедливих наслідків. На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні заявленого до нього позову у повному обсязі.
Позивач надав відповідь на відзив, зазначивши, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань і, відповідно, стороною має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання. Відповідачем доказів, які б підтверджували факт впливу форс-мажору на його спроможність щодо оплати отриманого товару надано не було і відповідно вимоги щодо стягнення з нього вартості поставленого товару та нарахованих позивачем штрафних санкцій за порушення умов договору є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та умовам договору. ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ» вважає доводи відповідача з приводу відстрочки виконання договірних зобов'язань до моменту закінчення воєнного стану в Україні неспроможними, оскільки не вбачає доказів, які б підтверджували, що наразі відповідач не має змоги здійснити плату основного боргу. Настання та/або дія форс-мажорних обставин не може бути підставою для звільнення покупця від обов'язку оплатити вартість поставленого товару (п. 8.5 договору). Заявлені у позовній заяві штрафні санкції розраховані у чіткій відповідності до умов укладеного договору та не є для позивача способом отримання доходів, як зазначив відповідач у відзиві, а є справедливою мірою відповідальності з огляду на те, що прострочення з оплати отриманого відповідачем товару становить вже понад чотири місяці. Відповідач неправомірно користується чужими грошовими коштами, натомість саме позивач несе тягар негативних наслідків пов'язаних з неотриманням вчасно належних йому грошових коштів за поставлений товар та з їх фактичним знеціненням. Позивач також здійснює свою господарську діяльність у край важких умовах воєнного стану в Україні та має місцезнаходження у Донецькій області, тобто в зоні активних бойових дій. Крім того, заявляючи про надмірний розмір штрафних санкцій відповідач власний контррозрахунок не надав.
В письмовому поясненні, яке надійшло до суду 17.11.2022, позивач зазначив, що текст відзиву на позовну заяву не відповідає тексту відзиву, який отримав позивач, а саме: у відзиві надісланому позивачу відсутні відомості та документи про нібито здійснені відповідачем оплати товару, які позивач не врахував. Відповідач у відзиві посилається на оплати за платіжними дорученнями, які відбувались у січні-лютому 2020 року, що не відповідає періоду поставки товару, заборгованість за який заявлена до стягнення в позові, умовам договору поставки щодо строків здійснення оплати, а також фактичним обставинам в період договірних відносин сторін, що виображені у наданому позивачем акті звірки взаємних розрахунків за весь період співпраці з контрагентом. Різний зміст двох відзивів на позов свідчить про зловживання відповідачем в особі свого представника процесуальними правами, навмисне введення суду та позивача в оману щодо фактичних обставин справи та відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України є підставою для притягнення винної особи до відповідальності, встановленої законом. На підставі викладеного, ч. 1 ст.131, п. 4 ч. 1 ст. 132, ч. 1 ст. 135 ГПК України позивач просив суд винести ухвалу, якою застосувати до адвоката Черкашина І.І. штраф як захід процесуального примусу за зловживання процесуальними правами.
За змістом ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, в т.ч., подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяви, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4, 5 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
На вимогу суду, 01.12.2022 відповідачем було надано письмове пояснення (додаткові пояснення по справі в порядку ст. 42 ГПК України), в якому представник відповідача - адвокат Черкашин І.І., зокрема, зазначив, що жодних умисних дій, направлених на перешкоджання господарському процесу в рамках даної справи, ним не вчинялось. Розбіжності в тесті відзиву, на які вказує позивач, у разі їх наявності, могли виникнути у зв'язку із технічною помилкою. Відповідач не заперечує проти надання будь-яких додаткових документів або пояснень у зв'язку із цим з боку позивача. При цьому відповідач знову зазначив, що позивачем не враховані оплати, які відбувались за цим же договором до зазначеного у позові періоду поставки товару за накладними (копії неврахованих платіжних доручень надані в матеріали справи). Посилання позивача, що ті платежі були зараховані в рахунок інших поставок не підтверджується матеріалами справи. Акт звірки, на який посилається позивач, не підписаний відповідачем.
У судовому засіданні представник відповідача в усній формі також надав відповідні пояснення.
Суд зазначає, що вирішення питання щодо застосування заходів процесуального примусу та надання у зв'язку із цим оцінки діям чи бездіяльності учасників судового процесу є прерогативою суду та не залежить від заявлення про це учасниками справи. З огляду на надані представником відповідача пояснення, про які зазначено вище, підстав для застосування заходів процесуального примусу до представника відповідача суд не вбачає.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Між Приватним акціонерним товариством «АПК-ІНВЕСТ» (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ВІВАТ» (Покупець, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 8102/Д-21 від 18.11.2021 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставляти (передавати у власність) Покупцеві окремими партіями охолоджені: напівфабрикати м'ясні, субпродукти свинячі, м'ясо свиней (свинини) вітчизняного походження у півтушках відповідної категорії та ступеню термічної обробки; окремими партіями заморожені: напівфабрикати м'ясні, блоки із м'яса, субпродукти свинячі, кістки свинячі, м'ясо свиней (свинини) вітчизняного походження у півтушках відповідної категорії та ступеню термічної обробки, м'ясна маса, кістний залишок (надалі - Товар), а Покупець зобов'язався приймати Товар та своєчасно сплачувати його вартість (п.1.1 Договору).
Найменування, асортимент, ціна та загальна вартість Товару встановлюється Сторонами на підставі узгоджених Заявок у видаткових накладних (які містять всі необхідні відомості щодо відповідної партії Товару, передбачені ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України та у розумінні вказаної статті є специфікаціями), які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.3).
В пунктах 2.6, 2.7, 2.9 Договору передбачено, що зобов'язання Постачальника з поставки вважається виконаним у момент передачі Товару Покупцю. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі Товару в місці поставки. Моментом передачі Товару є момент оформлення відповідних супровідних документів на Товар, з зазначенням в цих документах дати фактичного отримання Товару. У випадку відсутності в примірниках супровідних документів Постачальника дати отримання товару, вказаної Покупцем, днем передачі Товару ввижається день оформлення супровідних документів на Товар, відповідно до вказаної дати документу.
Згідно з п.п. 5.3 - 5.5 Договору Покупець здійснює оплату Товару в розмірі 100% вартості Товару за видатковими накладними, складеними на підставі наданих Покупцем заявок, протягом 3 банківських днів з дня отримання Товару. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на рахунок Постачальника. Платежі за цим Договором здійснюються Покупцем на рахунок Постачальника, зазначений в розділі 12 цього Договору, в безготівковій формі виключно на підставі видаткових накладних.
Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 Договору він вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін, набирає чинності з 01.01.2022 і діє до 31.12.2024 включно. Підписання Договору та договірних документів здійснюється Сторонами або у письмовій формі з проставленням печаток сторін, або у вигляді електронних документів з використанням кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки.
Вказаний Договір підписаний сторонами у вигляді електронного документу, про що свідчить інформація про його підписання з використанням кваліфікованих електронних підписів керівників та кваліфікованих електронних печаток юридичних осіб.
Як свідчать матеріали справи, позивач в період з 26.04.2022 по 28.06.2022 на підставі Договору поставив відповідачу Товар на загальну суму 221041,96 грн., що підтверджується копіями наступних товарних накладних:
- № 903 ДНЗ від 26.04.2022 на суму 48000,00 грн. з ПДВ;
- № 1028 ДНЗ від 18.05.2022 на суму 36096,00 грн. з ПДВ;
- № 1104 ДНЗ від 30.05.2022 на суму 16896,00 грн. з ПДВ;
- № 15143 МК від 02.06.2022 на суму 9459,12 грн. з ПДВ;
- № 1164 ДНЗ від 06.06.2022 на суму 7901,57 грн. з ПДВ;
- № 15367 МК від 06.06.2022 на суму 13802,40 грн. з ПДВ;
- № 1179 ДНЗ від 08.06.2022 на суму 7901,57 грн. з ПДВ;
- № 15438 МК від 08.06.2022 на суму 13802,40 грн. з ПДВ;
- № 1217 ДНЗ від 15.06.2022 на суму 5198,40 грн. з ПДВ;
- № 15823 МК від 15.06.2022 на суму 13802,40 грн. з ПДВ;
- № 1249 ДНЗ від 20.06.2022 на суму 15862,08 грн. з ПДВ;
- № 1270 ДНЗ від 22.06.2022 на суму 12201,60 грн. з ПДВ;
- № 16321 МК від 22.06.2022 на суму 10200,00 грн. з ПДВ;
- № 1328 ДНЗ від 28.06.2022 на суму 10981,44 грн. з ПДВ.
Всі вищезазначені товарні накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками.
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 221041,96 грн., суми 10807,79 грн. пені, суми 746,75 грн. - 3% річних, суми 6105,81 грн. інфляційних витрат, суми 44208,41 грн. штрафу за п. 7.5. договору, суми 7496,58 грн. штрафу за п. 7.6. договору, за яким відкрито провадження у даній справі.
Проаналізувавши норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За змістом ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом вище, відповідач в період з 26.04.2022 по 28.06.2022 на підставі Договору поставки № 8102/Д-21 від 18.11.2021 отримав від позивача товар за товарними накладними на загальну суму 221041,96 грн. Відповідач факт отримання товару за вищевказаними товарними накладними не заперечив.
Враховуючи встановлений в п. 5.3 договору строк оплати, відповідач повинен був здійснити оплату протягом трьох банківських днів з дня отримання Товару за кожною накладною.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).
Згідно з положеннями статей 73, 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено про неврахування позивачем раніше здійснених відповідачем оплат згідно з доданими до відзиву копіями платіжних доручень, в яких у призначенні платежу вказано договір № 8102/Д-21 від 18.11.2021, а саме надано копії наступних платіжних доручень: № 1778 від 11.01.2022 на суму 11976,00 грн., №1792 від 26.01.2022 на суму 22695,60 грн., №1819 від 18.02.2022 на суму 22501,44 грн., №1821 від 21.02.2022 на суму 10368,00 грн., № 1827 від 23.02.2022 на суму 13902,00 грн.
Враховуючи дати вказаних платіжних доручень, оплати були здійснені до поставки товару за товарними накладними за період з 26.04.2022 по 28.06.2022. Із наданих відповідачем копій платіжних доручень не вбачається, що ці оплати здійснювались в рахунок майбутніх поставок в якості передплати.
Відповідачем не надано суду відповідних доказів на підтвердження своїх тверджень в частині здійснення часткових оплат саме за той товар, який отриманий за спірними накладними.
При цьому, за змістом п. 5.3 Договору Покупець здійснює оплату товару за видатковими накладними після отримання товару. В пункті 5.5 Договору визначено, що платежі здійснюються виключно на підставі видаткових накладних; платежі, здійснені Покупцем не на підставі видаткової накладної Постачальника не вважаються належним виконанням Покупцем своїх зобов'язань з оплати товару за цим Договором.
Доказів, які б свідчили про виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару, в тому числі частково, суду не надано.
Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 221041,96 грн. заборгованості суд вважає доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання відповідача у відзиві на передчасність вимог позивача про стягнення суми основного боргу внаслідок настання форс-мажорних обставин у зв'язку із військовою агресією проти України та введення в Україні воєнного стану та наявність у зв'язку із цим підстав для відстрочення виконання договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару до моменту припинення/скасування воєнного стану, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній час. Так, згідно з Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до змісту ч.2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, але не виключно: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години.
Торгово-Промисловою палатою України Листом вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтверджено, що обставини - військова агресія Російської Федерації проти України, з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що в даному випадку наявність дії форс-мажорних обставин на території України (обставин непереборної сили), починаючи з 24.02.2022 та по теперішній час є загальновідомою обставиною, що не потребує доказування.
Проте, за змістом статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України обставини щодо наявності непоборної сили є підставою для звільнення від відповідальності.
В пункті п. 8.1 Договору поставки також передбачено, що внаслідок дії форс-мажорних обставин сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним законодавством України відповідальності за повне чи часткове порушення умов Договору.
Згідно ж з п. 8.5 Договору настання та/або дія форс-мажорних обставин не може бути підставою для звільнення Покупця від обов'язку сплатити вартість поставленого Товару.
Отже чинним законодавством та умовами Договору передбачено звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором, а не відстрочення виконання обов'язку в натурі.
В тому числі не є підставою для відстрочення виконання договірних зобов'язань й зазначення відповідачем про наявну перед відповідачем заборгованість його контрагентів та неможливість здійснення розрахунків із ними через їх знаходження на тимчасово окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей. Водночас, крім власного переліку заборгованості контрагентів відповідачем не надано доказів на підтвердження існування відповідних правовідносин з контрагентами.
Відповідно до ст. ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємство створюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Також слід зазначити, що поставки позивачем товару та його отримання відповідачем відбувались в період з 26.04.2022 по 28.06.2022, тобто вже після введення воєнного стану в Україні та під час дії форс-мажорних обставин. Всі суб'єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні, а отже позивач виконуючи свої зобов'язання за договором мав правомірні очікування на оплату відповідачем отриманого ним товару в установлений договором строк.
Разом із тим, як встановлено судом вище, дія форс-мажорних обставин є підставою для звільнення особи, яка порушила зобов'язання від відповідальності за порушення зобов'язання на підставі норм чинного законодавства.
За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом 7.5 Договору передбачено, що за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати та/чи отримання Товару, Покупець виплачує Постачальнику за вимогою останнього штраф у розмірі 20% від вартості відповідної партії товару. Під односторонньою відмовою від оплати та/чи отримання Товару сторони розуміють відповідне письмове повідомлення Покупця, та/або нездійснення оплати та/чи отримання Товару протягом 3 (трьох) днів з моменту настання терміну оплати та/чи отримання Товару (повної партії або її частини).
Згідно з п. 7.6 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату поставленого Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Крім того, за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику штраф в наступному розмірі:
- за прострочення платежу від одного до десяти календарних днів - 0,5 відсотка від вартості поставленого та неоплаченого товару;
- за прострочення платежу від десяти до тридцяти календарних днів - 1 відсоток від вартості поставленого та неоплаченого товару;
- за прострочення платежу понад тридцять календарних днів - 5 відсотків від вартості поставленого та неоплаченого товару.
На підставі вказаних умов договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 10807,79 грн. пені, яка згідно з викладеним у ній розрахунком, нарахована за загальний період з 30.04.2022 по 13.07.2022 включно, а також штраф за прострочення платежу у розмірі 44208,41 грн. (п. 7.5 договору) та штраф у розмірі 7496,58 грн. (п. 7.6 договору).
Введений на території України з 24.02.22 воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставини, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України та, відповідно, є підставою для звільнення в період дії зазначених форс-мажорних обставин від відповідальності за порушення зобов'язання в силу закону, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу судом відмовляється.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що притягнення особи до подвійної відповідальності за одне й те саме господарське правопорушення, обраховане за один і той самий факт прострочення, у вигляді стягнення двох штрафів у різному розмірі суперечить положенням статті 61 Конституції України.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018 у справі № 908/1661/17, принцип свободи договору, передбачений статтями 3, 627 ЦК України, не є абсолютним. Зокрема, свобода укладення договору обмежена урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Також, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України однією з засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відтак, свобода укладення договору також є обмеженою зазначеними критерієм, а невідповідність таким критеріям умов укладеного договору повинна враховуватись судами з метою захисту прав та законних інтересів обох сторін з метою забезпечення дотримання принципів, передбачених частиною 3 статті 2 ГПК України.
В даному випадку нарахування позивачем штрафу одночасно на підставі пунктів 7.5 та 7.6 договору у різних розмірах є подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, оскільки відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов'язання з оплати вартості отриманого ним товару.
Таким чином нарахування штрафу за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару на підставі різних пунктів договору є подвійним стягненням штрафу за порушення строків оплати, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивачем окрім того заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 746,75 грн. - 3% річних за загальний період з 30.04.2022 по 13.07.2022 та суми 6105,81 грн. інфляційних витрат за загальний період травень - червень 2022.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, зазначені проценти входять до складу основного боргу.
Факт порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань з оплати отриманого товару є доведеним, підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційний втрат, суд встановив, що їх здійснено правильно, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом у заявлених позивачем розмірах.
На підставі всього вищевикладеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Віват” (69063, м.Запоріжжя, вул. Ілліча (Благовіщенська), буд. 30; код ЄДРПОУ 34829467) на користь Приватного акціонерного товариства “АПК-ІНВЕСТ” (85325, Донецька область, Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, буд. 1А; код ЄДРПОУ 34626750) суму 221041 (двісті двадцять одна тисяча сорок одна) грн. 96 коп. основного боргу, суму 746 (сімсот сорок шість) грн. 75 коп. - 3% річних, суму 6105 (шість тисяч сто п'ять) грн. 81 коп. інфляційних втрат та суму 3418 (три тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 42 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2022.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва