ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
іменем України
23.11.2022 Справа № 905/743/22
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Чекан Ю.І.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремікс".
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крамагросвіт".
Про стягнення 333028,71 грн.
Представники учасників справи:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамагросвіт" (далі - відповідач) про стягнення 333028,71 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №14 від 03.01.2020, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 219595,6 грн основної заборгованості, 21875,9 грн пені, 47316,61 грн інфляційних втрат та 44240,6 грн 20% річних.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав заву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду подав заяву в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі з урахуванням сплаченої суми заборгованості у розмірі 50000 грн відповідно до платіжного доручення №16745 від 13.10.2022. Просив розглянути справу без його участі.
До суду подано заяву в якій представник позивача зазначив, що після звернення з позовом до суду відповідачем було сплачено частину заборгованості в розмірі 50000 грн. Відповідно до ст.534 Цивільного кодексу України, просить розподілити вказані кошти в порядку черговості та закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 44240,60 грн 20% річних, пені у розмірі 5759,40 грн. Вирішити питання про повернення судового збору з цих позовних вимог.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
03.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамагросвіт» (далі - покупець) укладено договір поставки №14 (далі - договір), згідно з п.1.1. якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначеними цим договором виготовити і поставити покупцю кормові добавки, заміни молочних кормів, вітамінно-мінеральні суміші (премікси), білково-вітамінні добавки, комбікорм (далі - товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначеними цим договором, прийняти та оплатити товар (а.с.6).
Відповідно до п.2.1 договору, ціна товару встановлюється в національній валюті України, є договірною і вказується постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних.
Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати поставки товару. У платіжному дорученні покупець вказує реквізити цього договору та реквізити рахунку-фактури постачальника (п.п.7.1,7.3 договору).
Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2020. У разі, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення стоку дії договору не заявить у письмовій формі про свій намір розірвати або змінити його, строк дії договору автоматично продовжується на 1 (один) календарний рік (п.12.9 договору).
На виконання умов договору поставки, позивачем поставлений відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №2497 від 30.09.2021 на суму 319295,60 грн (а.с.8).
Вказаний товар прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень.
Відповідно до платіжного доручення №2646 від 28.01.2022, відповідачем було частково сплачені кошти за поставлений товар, в розмірі 100000 грн (а.с.9 -10).
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, відповідач взяті зобов'язання щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар відповідач не виконав, у зв'язку з чим станом на дату пред'явлення позову до суду, заборгованість відповідача перед позивачем складала 219295,60 грн.
В той же час, позивач просить стягнути з відповідача 219595,6 грн як основної заборгованості.
Після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, відповідачем частково сплачена заборгованість в розмірі 50000 грн, а отже з відповідача підлягає стягненню основна заборгованість в розмірі 169295,60 грн.
За змістом п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що відповідач частково сплатив заборгованість після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження в частині вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 50000 грн.
Щодо заявленої позивачем заяви про розподіл сплачених відповідачем коштів у розмірі 50000 грн в порядку черговості відповідно до ст.534 Цивільного кодексу України та закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 44240,60 грн 20% річних та пені у розмірі 5759,40 грн, суд зазначає наступне.
Алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), яка визначає правила виконання грошового зобов'язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:
- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов'язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);
- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;
- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.
Можливість застосування положень статті 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.
Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.
Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 №22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, від 26.12.2019 у справі №911/2630/18.
Виходячи з викладеного, враховуючи, що відповідачем у платіжному дорученні №16745 від 13.10.2022 на суму 50000 грн в призначенні платежу чітко вказано: «Часткова сплата заборгованості за премікс, комбікорм згідно рах.№2238 від 29.09.2021 в т.ч.ПДВ 20%-8333,33 грн», суд відмовляє у задоволенні клопотанні позивача про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 4240,60 грн 20% річних та пені в сумі 5759,40 грн.
Також, позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, просив стягнути 20% річних в розмірі 44240,60 грн та інфляційні втрати за період з жовтня 2021 року по липень 2022 року в сумі 47316,61 грн, а також пеню в сумі 21875,90 грн.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши самостійно розрахунок інфляційних втрат, суд задовольняє вимоги в цій частині повністю, на суму 47316,61 грн.
Сторони в п. 8.5 договору погодили, у разі якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, то він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення по оплаті.
Вірними періодами нарахування 20% річних та сума, на яку може бути відповідне нарахування, виходячи з заявлених позивачем періодів та дати здійснення відповідачем часткової оплати є:
з 15.10.2021 по 27.01.2022 (105 днів) на суму 319295,6 грн;
з 30.01.2022 по 01.09.2022 (215 днів) на суму 219265,6 грн.
Здійснивши самостійно розрахунок 20% річних, суд задовольняє вимоги в цій частині частково, на суму 44205,25 грн.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторони в п.8.4 договору погодили, що за кожен день прострочення платежу понад строк, передбачений п.7.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу за весь період такого прострочення.
Вірними періодами нарахування пені та сума, на яку може бути відповідне нарахування, виходячи з заявлених позивачем періодів та дати здійснення відповідачем часткової оплати є:
з 15.10.2021 по 27.01.2022 на суму 319295,6 грн;
з 29.01.2022 по 15.03.2022 на суму 219265,6 грн.
Здійснивши самостійно розрахунок пені, суд вважає вимоги в цій частини такими, що підлягають задоволенню частково, на суму 21693,43 грн.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо розподілу судових витрат.
Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач заявив вимоги майнового характеру про стягнення з відповідача 333028,71 грн.
Відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору в цій справі складає 4995,43 грн.
В той же час, позивачем до позовної заяви додане платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 4667,29 грн.
Враховуючи, що обґрунтована сума заборгованості, інфляційних втрат, 20% річних та пені, яка підлягала стягненню з відповідача станом на дату подання позову до суду складала 332510,89 грн, розмір судового збору в справі який покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог складає: 4987,66 грн на відповідача та 7,77 грн на позивача.
Таким чином, виходячи з фактично сплаченої позивачем суми судового збору, на користь позивача за рахунок відповідача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 4659,52грн, а 328,14 грн підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамагросвіт" (84313, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, 1 ідентифікаційний код юридичної особи - 38491636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (39701, Полтавська область, Кременчуцький р-н, с.Піщане, вул.Польовий стан, б.1, ідентифікаційний код юридичної особи - 30748505) заборгованість у розмірі 169295 (сто шістдесят дев'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн 60 коп., 20% річних у розмірі 44205 (сорок чотири тисячі двісті п'ять) грн 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 47316 (сорок сім тисяч триста шістнадцять) грн 61 коп., пеню у розмірі 21693 (двадцять одна тисяча шістсот дев'яносто три) грн 43 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4659 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн 52 коп.
Закрити провадження у справі щодо вимоги про стягнення 50000 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамагросвіт" (84313, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, 1 ідентифікаційний код юридичної особи - 38491636) на користь Державного бюджету України 328 (триста двадцять вісім) грн. 14 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.12.2022.
Суддя О.В. Говорун