Ухвала
Іменем України
25 жовтня 2007 року
Справа № 2-16/680-2007А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Градової О.Г.,
Котлярової О.Л.,
секретарі судового засідання Запорожець Т.О., Суровикіна М.С.
за участю представників сторін:
позивача: Лазарєв С.О., дов. б/н від 18.05.07,
відповідача: Кравцова К.М., дов. № 7205/а/10-0 від 12.10.07,
Чурочкін А.Б., дов. № 3291/9/10-0 від 14.05.07,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 05 липня 2007 року по справі № 2-16/680-2007А
за позовом Приватного підприємства Фірма "Шарм" (вул. Ломоносова, 13,Ялта,98622)
до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,98600)
про скасування податкових повідомлень-рішень
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 липня 2007 року у справі № 2-16/680-2007А позов Приватного підприємства Фірми «Шарм» до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.
Постановлено скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим № 0002292301/2 від 26 жовтня 2006 року про визнання суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій з податку на прибуток в частині донарахування податку на прибуток в сумі 9500 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 4850 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0002282301/2 від 26 жовтня 2007 року про визначення суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 4136,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 2068,50 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0002302301/2 про визначення суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій з податку на землю в сумі 12960,70 грн. В задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 003282301/2 від 26 жовтня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 887 грн., та про визначення суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість 1330,5 грн., № 0002292301/2 від 26 жовтня 2006 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 7836 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 3918 грн., № 0002282301/2 від 26 жовтня 2006 року в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 2485 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 1229 грн. відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 липня 2007 року в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 000022922301/2, № 0003382301/2 та 0002302301/2 від 26 жовтня 2006 року скасувати, прийняти нову постанову, якою в позові Приватному підприємству Фірмі «Шарм» відмовити.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
15 жовтня 2007 року суддів Волкова К.В. та Фенько Т.П. було замінено на суддів Заплава Л.М. та Котлярову О.Л. на підставі розпорядження керівництва суду.
У судовому засіданні 15 жовтня 2007 року представники відповідача підтримали свою апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній. Представник позивача заперечував проти її задоволення, вказуючи на законність та обґрунтованість постанови господарського суду Автономної Республіки Крим.
У судовому засідання оголошувалась перерва. 25 жовтня 2007 року у зв'язку з хворобою судді Заплава Л.М. її було замінено на суддю Градову О.Г. на підставі розпорядження керівництва суду.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим була проведена комплексна планова документальна перевірка з питання дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства Приватним підприємством фірма «Шарм»за період з 01 жовтня 2004 року по 31 березня 2006 року. В результаті перевірки було складено відповідний акт 03 липня 2006 року № 1575\23-0\20710519\101.
В результаті перевірки та на підставі вищевказаного акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення: № 0002292301/0 від 14 липня 2006 року про визначення суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 26 104 грн., № 0002282301/0 від 14 липня 2006 року про визначення суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 9 891,50 грн., № 000230230/0 від 14 липня 2006 року про визначення суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій з податку на землю в сумі 12 960,70.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в апеляційному порядку до Державної подтакової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим, а потім до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим.
Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової адміністрації в АРК від 19 жовтня 2006 року № 2326\10\25-007 вищевказані податкові повідомлення - рішення частково скасовані. Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим після закінчення процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань в Державній податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим прийняті податкові повідомлення-рішення від 26 жовтня 2006 року:
- № 0002292301\2 про визначення суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 26 104 грн.;
- № 0002302301\2 про визначення суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій з податку на землю в сумі 12 960,70 грн.;
- № 0002282301\2 про визначення суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 9 891,50 грн.;
- № 0003282301\2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 887,00 грн., визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 887,00 грн., застосування штрафних санкцій в сумі 443,5 грн.
Що стосується підстав донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування фінансових санкцій, колегія суддів зазанаж наступне.
Між Приватним підприємством Фірма «Шарм»та Відкритим акціонерним товариством ПТК «Кримспецбуд»були укладені договори про надання комунальних послуг від 01 липня 2003 року № 12 , терміном дії до 31 грудня 2004 року та від 01 січня 2005 року №0101\5, терміном дії до 31 грудня 2005 року.
Згідно з умовами договорів, позивач здійснює оплату комунальних послуг згідно виставленим Відкритим акціонерним товариством «Кримспецбуд»рахункам не пізніше 5-ти банківських днів з моменту виписки рахунку. В ході перевірки з боку позивача відповідачу були надані первинні документи, які укладались між позивачем та Відкритим акціонерним товариством ПТК «Кримспецбуд», рахунки, акти виконаних робіт, акти звірки взаєморозрахунків, платіжні документи, податкові накладні. Вказані документи відображені в акті перевірки та були досліджені в ході розгляду справи.
Проте, відповідачем вказані документи не були враховані як докази понесених позивачем валових витрат, в результаті чого з нього було знято суми податку на додану вартість, що були сплачені при сплаті комунальних платежів, з податкового кредиту підприємства.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з врахуванням обмежень установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено колегією суддів, позивачем було надано до перевірки усі необхідні первинні бухгалтерські та інші документи, в тому числі податкові накладні, які оформлені відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року, що підтверджує правомірність віднесення витрат по вказаним договорам до складу валових витрат.
Що стосується порушень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для таких дій відповідача є виключення останнім з валових витрат по сплаті відкритому акціонерному товариству «Кримспецбуд»комунальних послуг, про що зазначено в акті перевірки "Валові витрати". Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Оскільки здійснені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю, то згідно із підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні послуг, що підтверджують правомірність віднесення витрат до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість за цими накладними відповідно до складу податкового кредиту. Таке право позивача на податковий кредит підтверджено належно оформленими податковими накладними, які згідно з підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами. Отже, наявність належно оформлених податкових накладних підтверджує право позивача на віднесення сум податку на додану вартість за цими накладними до складу податкового кредиту, а тому зменшення відповідачем податкового кредиту за цей період та визначення у зв'язку з цим позивачеві сум податкового зобов'язання не відповідає вимогам закону.
Колегія суддів критично ставиться до посилань відповідача на пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»згідно з якою для товарів (послуг), придбання (поставка) яких контролюється приладами обліку, факт отримання (поставки) таких товарів (послуг) засвідчується даними обліку, оскільки розрахунки за договором надання комунальних послуг між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Кримспецбуд»не встановлювались в залежності від показань приладів обліку. Крім того, відповідачем не встановлено наявність приладів обліку, що належать позивачу, які б фіксували обсяг послуг при їх постачанні від Закритого акціонерного товариства «Кримспецбуд».
Також, в акті перевірки на арк. 20 зазначено, що позивачем у порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових доходів від продажу товарів, послуг у першому кварталі 2005 року не включені доходи у сумі 50,7 грн., що привело до донарахування податку на прибуток у сумі 7836 грн., та застосуванню фінансових санкцій у сумі 3918 грн. Однак, позивач не довів вказані доводи, а тому колегія суддів погоджується з постановою суду, в задоволенні позовних вимог частково.
Також, в акті перевірки зазначено, що у лютому 2005 року позивач двічі включив в податковий період суму податку на додану вартість по податковий накладній № 573 від 29 листопада 2004 року наданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Будкомплект» в розмірі 291 грн., а також у травні 2005 року позивач двічі включив в податковий період суму податку на додану вартість по податковий накладній № 3416 від 29 листопада 2004 року наданою Товариству з обмеженою відповідальністю «Будкомплект»в розмірі 2166,80 грн. Вказані порушення є підставою для нарахування податку на додану вартість у сумі 2458 грн., та застосуванню фінансових санкцій у сумі 1229 грн. Позивачем не було спростовано ций факт, а відтак, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову позовних вимог в цій частині.
Що стосується донарахування позивачу податку на землю, то судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з акту перевірки згідно з договором купівлі-продажу позивачем придбано цілісний майновий комплекс, загальною площею 5992 кв.м., що розташований за адресою м. Ялта, смт Гаспра, вул. Південоберіжне шоссе,11, а також 10 жовтня 2003 року позивачем згідно договору купівлі-продажу було придбано нежиле приміщення, загальною площею 195,5 м . Відповідач в акті перевірки робить висновок про те, що позивач був зобов'язаний з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно надавати розрахунки по земельному податку. На підставі вказаних обставин позивачу було донараховано земельний податок та застосовані фінансові санкції.
Однак, з такою думкою відповідача колегія суддів погодитися не може, враховуючи наступне.
Умови передачі землі у власність або користування визначаються Земельним кодексом України.
Відповідно до положень пункту 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 125 Кодексу право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди І його державної реєстрації.
Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається в залежності від грошової оцінки земель.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, в тому числі орендар (ст. 5 Закону). Відповідно до ст. 15 цього Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Стаття 13 Закону України "Про плату за землю" встановлює, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідно до статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей І документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Складовою частиною державного земельного кадастру є державний реєстр земель, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок. Такі документи та відомості в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, випливає, що діюче законодавство не передбачає обов'язок позивача надавати розрахунки в відповідачу з моменту оформлення права власності на нерухомість. Закон України «Про плату за землю»встановлює коло суб'єктів що є платниками податку на землю. Крім того, Законом визначені випадки, коли виникає обов'язок по нарахуванню і сплаті податку: з моменту отримання документів, що встановлюють право, на право користування земельною ділянкою. Земельним Кодексом України визначено, що документом, підтверджуючим право користування земельною ділянкою для юридичних осіб є або державний акт про право постійного користування землею або договір оренди земельної ділянки.
Враховуючи те, що в перевіряємий період у позивача були відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки, висновки відповідача щодо нарахування земельного податку та застосування фінансових санкцій є помилковими.
Колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставності визначення інспекцією податкового зобов'язання із земельного податку та прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.
Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 липня 2007 року у справі № 2-16/680-2007 А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді О.Г. Градова
О.Л. Котлярова