ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
15.10.2007 р. № 2/26
За позовом Державного підприємства «Укррезерв»
До Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва
Про скасування податкових повідомлень-рішень
Головуючий суддя Келеберда В.І.
Судді Ковзель П.О.
Добрянська Я.І.
Секретар Мельникова Л.В.
Представники сторін:
Від позивача: Танцюра М.В. -пред. за довірен.
Від відповідача: Олійниченко І.В., Силенко В.С., Стадников Ю.М., Кравченко Ю.М. -пред. за довірен.
Від прокуратури: не з'явився
Обставини справи:
Позов заявлено про скасування податкових рішень-повідомлень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 18.01.07р. № 0000062301/0 (№ 0000062301/1, № 0000062301/2) на суму 43 162 377 грн.
В попередньому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та зазначив, що відповідачем при здійсненні перевірки застосовано Закон України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти»в редакції від 15.12.05р. помилково, оскільки на час здійснення позивачем господарської операції зазначений Закон діяв в редакції від 16.06.05р. По-друге, закупівля послуг позивачем відбувалась в межах, визначених його Статутом, а відповідачем перевірено види господарської діяльності позивача на підставі даних, які вносяться до ЄДРПОУ. По-третє, фактичне отримання позивачем послуг за договором комісії здійснювалось на протязі серпня-вересня 2005 року, а складання актів про виконання доручення та податкових накладних - пізніше, а тому у позивача виникло право на збільшення податкового кредиту.
Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на положення Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств»та віднесення позивачем у ІІІ кварталі 2005 року до складу валових витрат частину комісійної винагороди та завищення сум податкового кредиту за договором комісії. До того ж зазначили, що позивачем укладено договір комісії із пов'язаною особою, що порушує норми Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти», а придбання послуг по переробці сировини через посередника не відповідає видам діяльності позивача.
В попередньому судовому засіданні представники відповідача заявили клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи -Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків, посилаючись на фактичне здійснення перевірки службовцями СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, а після його обговорення в засіданні, заявили нове клопотання про виклик свідків.
Ухвалою про закінчення підготовчого провадження від 10.09.07р. суд вирішив викликати в судове засідання в якості свідків начальника відділу податкового супроводження підприємств по роботі з великими платниками податків Козодоєву Г.Г. та заступника начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами управління контрольно-перевірочної роботи Єрмілову Г.Ю.
12.09.07р. до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 18.01.07р. № 0000062301/0 (№ 0000062301/1, № 0000062301/2) на суму 43 162 377 грн. та податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 18.01.07р. № 0000072301/0 (№ 0000072301/1, № 0000072301/2) на суму 52 038 900 грн. та податкові повідомлення-рішення від 26.03.07р. № 0000652307/1 (№ 0000652307/2) про нарахування штрафних санкцій у розмірі 17 346 300 грн. В обґрунтування поданої заяви про збільшення вимог позивач посилався на прийняття даних податкових повідомлень-рішень відповідачем на підставі одного акту перевірки від 29.12.06р. № 899/1520/13677856.
Відповідно до ст.51 КАС України позивач наділений правом збільшити розмір позовних вимог в будь-який час до закінчення судового розгляду. Враховуючи, що подана заява відповідає вимогам ст.ст. 105-107 КАС України, судом прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог.
13.09.07р. до суду надійшла заява Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва про вступ у розгляд справи з метою представництва інтересів держави в особі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.
19.09.07р. відповідач звернувся до суду із клопотанням про призначення колегіального розгляду справи.
Ухвалою суду від 19.09.07р. було відкладено розгляд справи.
Розпорядженням Голови суду від 19.09.07р. призначено наступний склад суду: головуючий -Келеберда В.І., судді -Ковзель П.О., Добрянська Я.І.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечили, представник прокуратури підтримав позицію, викладену відповідачем.
В судовому засіданні 11.10.07р. було допитано свідка Козодоєву Г.Г. - начальника відділу податкового супроводження підприємств по роботі з великими платниками податків. В своїх поясненнях суду свідок зазначила, що перевірка здійснювалась виключно з питань дослідження схеми проходження цукру-сирцю по всьому ланцюгу операцій з його придбання, переробки і реалізації готової продукції в рамках виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.05р. № 274-р «Деякі заходи щодо стабілізації ринку продовольства». Всі питання та виявлені порушення зафіксовано в акті перевірки, а в зв'язку із давністю перевірки та передачі особової справи ДП «Укррезерв»на облік до іншого району, будь-яку додаткову інформацію свідок повідомити суду не змогла.
В судовому засіданні 12.10.07р. відповідач заявив клопотання про залучення інших свідків -посадових осіб ДП «Укрспецпостач»для надання пояснень щодо підтвердження їх фактичних витрат за договором комісії № 1304 від 09.08.05р.
Представник позивача заперечив проти залучення свідків, посилаючись на те, що предметом спору не є понесені витрати за договором комісії.
Представник прокуратури підтримала позицію відповідача.
Суд, порадившись на місці, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про виклик посадових осіб ДП «Укрспецпостач»в якості свідків у даній справі, в зв'язку з тим, що предметом адміністративного позову не є здійснення господарських операцій позивача за укладеним договором комісії, а можливість взяти пояснення у посадових осіб комісіонера була у відповідача при проведенні позапланової перевірки, яка і призначалася виключно з питань дослідження операцій проходження цукру-сирцю. Крім того, за інформацією відповідача, на день розгляду справи в суді керівний склад ДП «Укрспецпостач» змінився.
В судовому засіданні 15.10.07р. представник позивача надав заяву про залучення доказів у справі, що підтверджують отримання послуг за договором комісії.
Судом задоволено заяву позивача, а докази залучено до справи відповідно до ст. 79 КАС України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
За період з 01.07.2005р. по 30.06.06р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено виїзну позапланову перевірку діяльності позивача з питань дослідження схеми проходження цукру-сирцю по всьому ланцюгу операцій з його придбання, переробки і реалізації готової продукції та повноти нарахування та сплати податків до бюджету за даними операціями. За результатами вказаної перевірки було складено акт від 29.12.06р. № 899/1520/13677856 та встановлено наступні порушення: 1) п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 1-21 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», в результаті чого було занижено податок на прибуток за ІІІ-й квартал 2005 року на суму 34 692 600 грн. та 2) п.4.7 статті 4, п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у серпні 2005 року на суму 11 731 667 грн., у вересні 2005 року на суму 17 033 873 грн. та у лютому 2006 року на суму 9 378 грн.
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі зазначеного акту перевірки направило на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 18.01.07р. № 0000062301/0 (№ 0000062301/1, № 0000062301/2) на суму податкового зобов'язання 43 162 377 грн. (податок на додану вартість -28 774 918 грн. та штрафні санкції -14 387 459 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 18.01.07р. № 0000072301/0 (№ 0000072301/1, № 0000072301/2) на суму 52 038 900 грн. (податок на прибуток -34 692 600 грн. та штрафні санкції -17 346 300 грн.).
26 січня 2007р. позивач звернувся із скаргою до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП. Скарга позивача була залишена без задоволення. Рішенням відповідача від 26.03.07р. позивачу донараховано штрафні санкції з податку на прибуток та надіслано податкове повідомлення-рішення від 26.03.07р. № 0000652307/1 (№ 0000652307/2) про нарахування штрафних санкцій у розмірі 17 346 300 грн.
В квітні та червні 2007р. позивач звернувся зі скаргами до ДПА України в порядку апеляційного узгодження податкових зобов'язань. Рішеннями ДПА України скаргу залишено без задоволення за тих самих підстав, що зазначені відповідачем, а саме: порушення позивачем Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість»та «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
ДП «Укррезерв»створене згідно з наказом Державного Комітету України з державного матеріального резерву від 20.05.03р. № 104, є державним підприємством, заснованим на загальнодержавній власності, і входить до сфери управління Держкомрезерву України (п. 1.1. Статуту підприємства позивача).
Відповідач зазначає, що оскільки майно підприємства позивача є державною власністю та закріплено за ним на праві повного господарського відання (п. 5.2. Статуту), то при вчиненні правочину, пов'язаного із закупівлею товарів, робіт та послуг, підлягає застосуванню Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», яким встановлено правові та економічні засади здійснення процедур закупівель.
Виходячи з наведеного в ході перевірки податковими органами було встановлено порушення позивачем процедури придбання послуг по переробці сировини. При цьому податковими органами було застосовано Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»зі змінами і доповненнями в редакції від 15.12.2005р. № 3205-ІV. В зазначеній редакції Закону визначено зокрема, що розпорядниками державних коштів є державні підприємства, в яких державна частка акцій перевищує 50%, а під державними коштами розуміється кошти державних, казенних, комунальних підприємств та господарських товариств, в яких державна частка акцій перевищує 50%, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг.
Проте суд не може погодитись із позицією відповідача виходячи із наступного.
Договір комісії було укладено сторонами 9 серпня 2005 року. На момент вчинення правочину сторонами був чинним Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»зі змінами і доповненнями в редакції від 16.06.05р. № 2664-ІV, відповідно до якої розпорядниками державних коштів визначено органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші органи, установи, організації, визначені Конституцією України та законодавством України, а також установи чи організації, створені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань та здійснення платежів. Державними коштами Закон визначає - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, що забезпечують діяльність цих органів. Тобто, на момент укладення договору комісії підприємство позивача не підпадало під визначення суб'єктів, на яких розповсюджувалась дія Закону.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Оскільки позивач укладав договір комісії під час дії Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»зі змінами і доповненнями в редакції від 16.06.05р. № 2664-ІV, то на виникнення, використання та припинення прав і обов'язків сторін за договором комісії поширюється дія зазначеного Закону України зі змінами і доповненнями в редакції від 16.06.05р. № 2664-ІV.
Зазначена позиція також підтверджується Міжвідомчою комісією з питань державних закупівель, якою надано роз'яснення від 10.04.07р. щодо застосування положень Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти». Зазначеним роз'ясненням вказано, якщо процедура закупівлі була розпочата замовником до дати набрання чинності зазначеного Закону, то вона діє до свого завершення відповідно до встановленого на день початку процедури порядку.
Отже, позивач правомірно уклав з ДП «Укрспецпостач»договір комісії № 1304 від 09.08.05р.
Посилання відповідача на те, що придбання послуг по переробці сировини підприємством позивача не відповідає його видам діяльності, зазначеним у довідки ЄДРПОУ, також визнаються судом як безпідставні з огляду на наступне.
В п. 2.7. акту перевірки № 899/1520/13677856 вказано про види діяльності ДП «Укррезерв»відповідно до довідки органу статистики № 8978 від 15.07.03р. В п. 2.10. акту перевірки надано перелік документів позивача, які були використані при здійсненні перевірки. Зокрема зазначається, що статутні та реєстраційні документи були охоплені суцільним порядком.
Судом оглянуто Статут позивача. В Розділі 3 Статуту визначено мету та предмет діяльності підприємства, яких визначено у кількості 73 видів діяльності, зокрема переробка цінностей матеріального резерву на власних потужностях так із залученням інших підприємств; закупівля та реалізація продукції та сировини; оптова і роздрібна торгівля; заготівля, виробництво, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції тощо.
Відповідно до умов укладеного договору комісії позивач, як комітент, доручив ДП «Укрспецпостач», як комісіонеру, забезпечити здійснення переробки цукру-сирцю тростинного в цукор-пісок за кошти комітента. Сировина для переробки належить позивачу.
Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.04р. № 67 (втратив чинність на підставі наказу ДК України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.04.07р. № 54) затверджено форми реєстраційних карток з метою забезпечення виконання законодавчих актів щодо державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Наказом затверджено форму № 2 реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації. Як вбачається із наведеної форми № 2, реєстраційна картка обмежена кількістю внесення видів діяльності юридичної особи, а передбачає надання інформації тільки стосовно основних її видів діяльності.
Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном (ст. 74 ГК України).
Таким чином, суд приходить до висновку, що податковими органами зроблено висновок про невідповідність вчиненого позивачем правочину видам діяльності підприємства на підставі неповних даних, викладених у довідці органу статистики, яка, до того ж, датована 2003 роком, а період перевірки охоплював 2005-2006 роки.
Згідно ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст. 1013 ЦК України).
Пунктом 4 договору комісії № 1304 від 09.08.05р. визначено строки виконання та зазначено, що комісіонер зобов'язаний вчинити юридичні дії, передбачені п.1 договору («Загальні положення»), до 31.10.05р. В пункті 7 договору визначено дію договору -до 31.10.05р., а в частині виконання зобов'язань -до повного розрахунку між сторонами.
Відповідно до п.п.1.5. договору комісії, сторони узгодили, що розмір винагороди комісіонера визначається додатковою угодою.
Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (ст. 1022 ЦК України).
Актами №1 від 14.09.05 р., №2 від 05.09.05р., №3 від 14.09.05р., №4 від 13.09.05р., №5 від 14.09.05р., №6 від 14.09.05р., №7 від 20.09.05р., №8 від 21.10.05р. та №9 від 03.02.06р. комісіонер відзвітувався перед позивачем по переробленим партіям щодо кожного заводу окремо. Зазначені акти є проміжними звітами комісіонера, в яких зазначена вартість виконаних ДП «Укрспецпостач»робіт за окремими партіями, що перероблялись на кожному цукровому заводі. 30.03.06р. комісіонером було надано загальний звіт.
Як вбачається з наведених доказів, переробка однієї тонни цукру-сирцю тростинного згідно договору № 1304 від 09.08.05 року становить 1755,70 грн. за тонну (в тому числі ПДВ). Загальна вартість виконаних робіт обрахована комісіонером виходячи з наступного розрахунку: 110 037, 976 тонн х 1755, 70 грн./тонну = 193 193 674, 48 грн. (в тому числі ПДВ (20%) 32 198 945, 75 грн.).
Виходячи з наведеного розрахунку, сторонами за договором комісії визначений розмір комісійної винагороди у сумі 193 193 674, 48 грн.
В актах виконання доручення, які за своїм змістом є актами приймання-передачі виконаних робіт, зазначено, що комісіонер передає комітенту копії актів приймання робіт із третіми особами за контрактами на підрядні роботи по переробці цукру-сирцю тростинного у цукор-пісок білий.
В акті перевірки повноти нарахування і сплати податків зазначено, що на підставі банківських виписок, ДП «Укррезерв»перерахувало ДП «Укрспецпостач»авансові платежі у розмірі 193 090 000 грн.
До матеріалів справи залучено копії податкових накладних ДП «Укрспецпостач», з яких вбачається, що розмір комісійної винагороди складає 193 193 674, 48 грн.; загальна сума фактичних витрат, понесених ДП «Укрспецпостач»за період з вересня 2005 року по лютий 2006 року дорівнює 26 565 481, 79 грн. (в тому числі ПДВ).
Відповідач зазначає, що в податковому обліку ДП «Укррезерв»до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2005 року віднесено фактично перераховані суми комісійної винагороди у розмірі 160 908 333, 33 грн., проте будь-які документальні докази, що таку винагороду було сплачено за фактично надані послуги, у позивача відсутні. На підставі наведеного відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Наведена норма передбачає, що до валових витрат відносяться лише ті витрати, які були понесенні платником податків у зв'язку зі здійсненням ним господарської діяльності.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Як вбачається з наведеної норми, необхідною умовою господарської діяльності є отримання доходу.
Відповідно до п. 1.21 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доходи - це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що отримані позивачем від реалізації переробленого цукру-сирцю грошові кошти є доходом в розумінні п. 1.21 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а отже придбання послуг по переробці сировини, з огляду на положення п. 1.32 ст. 1 вказаного закону, визнається судом господарською діяльністю.
Відповідно до пп.5.3.9 п. 5.3. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).
Фактичність надання послуги ДП «Укрспецпостач»позивачу підтверджується наступним, а саме: укладання договору комісії № 1304; укладання ДП «Укрспецпостач»контрактів із заводами-переробниками; підписанням між ДП «Укррезерв»та ДП «Укрспецпостач»актів про виконання доручення за договором комісії № 1304 з додаванням актів приймання робіт по контрактам (вчиненим правочинам) та копій документів, що підтверджують якість цукру; податковими накладними ДП «Укрспецпостач», що свідчать про сплату за надані послуги; прибутковими накладними ДП «Укррезерв», що свідчать про отримання цукру після переробки; видатковими накладними ДП «Укррезерв», що свідчать про продаж цукру третім особам та отримання від всієї операції прибутку тощо.
Статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено підставі здійснення планових і позапланових перевірок. З аналізу зазначеної норми вбачається, що органи податкової служби наділені правом перевіряти відомості, отримані від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби. Проте ні відповідачем, ні особами, які здійснювали перевірку, не було витребувано відповідної інформації від комісіонера.
Згідно вимог, встановлених ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли на підставі укладення договору комісії, є такими, що відповідають законодавчим актам, а вчинення ДП «Укрспецпостач»правочинів з заводами-переробниками, відповідно до ст. 1011 ЦК України, визнається юридичним фактом, що підтверджує фактичне надання послуги позивачу.
Відповідно до пп.5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Пунктом 1.20.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Згідно з пунктом 1.20.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при визначені податковим органом звичайної ціни слід враховувати інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.
Однак, при зауваженні на те, що ціна за договором комісії завищена, в акті перевірки не зазначено методику порівняння цін.
Оскільки договором комісії № 1304 передбачено надання ДП «Укрспецпостач»не лише послуг по переробці, а й всі витрати комісіонера, понесені ним у зв'язку з виконанням договору та угод, укладених з третіми особами, за якими комісіонер виконує комісійне доручення (переробка, транспортування, зберігання та інше), то такі витрати підлягають відшкодуванню комітентом на умовах, визначених у договорі (п. 1.5. договору).
Враховуючи, що судом визнається факт здійснення господарської діяльності за операціями з придбання послуг по переробці сировини та її відповідність видам діяльності підприємства, то суд вважає правомірним віднесення позивачем таких витрат до складу валових.
Що стосується порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість», то слід зазначити наступне.
Перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість у серпні 2005 року у розмірі 11 731 667 грн., у вересні 2005 року у розмірі 17 033 873 грн. та у лютому 2006 року у розмірі 9378 грн.
Відповідно до вимог п. 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Згідно п.4.7 зазначеного Закону, у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.
В листі Державної податкової адміністрації України від 20.05.04р. «Про податок на додану вартість [щодо виникнення права платника податку на податковий кредит]») також просліджується позиція, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
До матеріалів справи залучено завірені копії податкових накладних ДП «Укрспецпостач», якими підтверджується факт включення зобов'язання з податку на додану вартість у відповідних періодах. Відповідно до пп.7.2.6. п.7.2.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.
Крім того, позивачем надано прибуткові накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, якими засвідчено факт передачі цукру-піску позивачу та його подальша реалізація за період серпень 2005 року, а тому заперечення відповідача щодо формування податкового кредиту в момент здійснення передплат за послуги по переробці цукру-сирцю не можуть бути прийняті судом як доведені обставини. Таким чином, суд вбачає правомірність підстав, якими обгрунтована позиція позивача щодо включення до складу податкового кредиту суми 11 731 667 грн. у серпні 2005 року.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), з метою подальшого використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що підприємство позивача має належним чином оформлені податкові накладні, підтверджений факт оплати за послуги, в матеріалах справи наявні належним чином оформленні акти приймання-передачі цукру-піску та акти виконаних послуг; документально просліджується факт, що надані послуги в подальшому використовувалися в операціях, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість (продаж цукру-піску через торгівельну мережу).
Таким чином, висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість є помилковим.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про безпідставність нарахування відповідачем податкового зобов'язання у сумі 28 774 918 грн., то покладення відповідальності на позивача у вигляді нарахування штрафних санкцій у розмірі 14 387 459 грн. визнається судом таким, що суперечить діючому законодавству.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, а тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ч.3 ст. 160 КАС України, а також ст.ст. 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Задовольнити позов.
Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 18.01.2007 року № 0000062301/0 (№0000062301/1, № 0000062301/2) на суму 43162377грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 18.01.2007 № 0000072301/0 (№ 0000072301/1, № 0000072301/2) на суму 52038900 грн. та податкове повідомлення-рішення від 26.03.2007 № 0000652307/1 (№0000652307/2) на суму 17346300 грн.
Стягнути з місцевого бюджету на користь позивача ДП «Укррезерв» (код ЄДРПОУ 13677856, р/р 26004111195980 в КБ «Фінанси і кредит»в м.Києві, МФО 300131, ІПН 136778526657) суму судових витрат у розмірі 3 грн. 40 коп.
На постанову може бути подана апеляційна скарга в порядку ст..186 КАС України шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня оголошення та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому 254 КАС України.
Головуючий суддя В.І. Келеберда
Судді П.О. Ковзель
Я.І. Добрянська