ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
03.10.2007 р. № 8/37
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ автозапчастин»
До відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень
За участю представників сторін:
Від позивача : Нестеришин Т.С. -пред. за дор. від 21.09.2007 р. № 7
Від відповідача : Бабіч Я.М. -дор. № 3916/9/23-714 від 11.09.2007р., Старченко Р.П. -дор. № 3121/9/26-310 від 31.07.2007р., Денисенко Н.О. -дор. № 4639/9/10-007 від 18.09.2006р.
В судовому засіданні був присутній представник Податкової міліції Пина Р.Г.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ автозапчастин»з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Деснянському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень №0000012307/0 від 06.03.2007 року, №0000012307/1 від 05.04.2007 року та №0000012307/2 від 20.06.2007 року, якими відповідачем визначено позивачу податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій)) з податку на додану вартість в сумі 807500 грн., в тому числі за основним платежем 538333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 269167 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0000012307/0 від 06.03.2007 року, №0000012307/1 від 05.04.2007 року та №0000012307/2 від 20.06.2007 року є протиправними та незаконними, оскільки позивач при віднесені сплаченого ним своєму контрагенту податку на додану вартість, нарахованого на ціну робіт до складу податкового кредиту у звітних податкових періодах діяв в межах чинного законодавства. Крім того, податкові накладні оформлені на момент їх видачі зареєстрованим в органах державної податкової служби платником податку на додану вартість, складені належним чином та є дійсними, несплата контрагентом позивача податку на додану вартість до бюджету не є підставою для застосування до позивача заходів відповідальності.
Відповідач проти задоволення позову заперечував. У наданих суду запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначає, що прийняті ним податкові повідомлення-рішення є законними, висновки, викладені в акті перевірки №1290/23-7/32733108 від 26.02.2007 року відповідають дійсності, позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту сплачені ним суми податку на додану вартість, оскільки такі суми не підтверджені податковими накладними. Податкові накладні від 17.11.2004 року, 14.12.2004 року, 22.12.2004 року, 24.12.2004 року, 30.01.2005 року складені особою, яка на момент проведення відповідачем перевірки у 2007 році, не мала статусу платника податку, а тому оформлені нею податкові накладні не можуть підтверджувати право позивача на податковий кредит.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.
Державною податковою інспекцією в Деснянську районі міста Києва проведено перевірку ТОВ «Світ автозапчастин»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.09.2006 року, результати якої оформлені актом від 26.02.2007 року №1290/23-7/32733108.
В акті перевірки на сторінках 11-15, відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог законодавства при віднесенні ним до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 455000 грн. у грудні 2004 року та 83333 грн. у січні 2005 року, сплачені останнім Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест»за договором підряду №135 від 01.11.2004 року.
Такі висновки зроблені відповідачем на підставі того, що постановою Деснянського районного суду міста Києва від 23.01.2007 року у справі №2-а-46/2007 визнано недійсними: статут ТОВ «ФК «Дніпро-Інвест»з моменту реєстрації (03.03.2003 року), свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «ФК «Дніпро-Інвест»№04052436Ю0030058 з 19.05.2003 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ФК «Дніпро-Інвест» в якості платника податку на додану вартість №03919684 з моменту видачі -з 08.09.2003 року.
Посилаючись на п.п. 9.1., 9.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.п. 7.2.4., п. 7.2., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 5, 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року, відповідачем в акті перевірки зазначається, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 455000 грн. у грудні 2004 року та 83333 грн. у січні 2005 року, сплачені останнім Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест»за договором підряду №135 від 01.11.2004 року.
На підставі акта перевірки №1290/23-7/32733108 від 26.02.2007 року, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000012307/0 від 06.03.2007 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) з податку на додану вартість в сумі 807500 грн., в тому числі за основним платежем 538333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 269167 грн.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням №0000012307/0 від 06.03.2007 року, позивач оскаржив його до Державної податкової інспекції в Деснянському районі міста Києва. За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою інспекцією в Деснянському районі міста Києва оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишене в силі, а скарга позивача -без задоволення, а також прийняте нове податкове повідомлення-рішення №0000012307/1 від 05.04.2007 року, тотожне податковому повідомленню-рішенню №0000012307/0 від 06.03.2007 року.
Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач продовжив процедуру їх адміністративного оскарження. За результатами його скарги до Державної податкової адміністрації в місті Києві, податкові повідомлення рішення №0000012307/0 від 06.03.2007 року та №0000012307/1 від 05.04.2007 року залишені без змін, скарга позивача - без задоволення, а також прийняте нове податкове повідомлення-рішення №0000012307/2 від 20.06.2007 року, тотожне податковим повідомленням-рішенням №0000012307/0 від 06.03.2007 року та №0000012307/1 від 05.04.2007 року.
07.08.2007 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень відповідача.
Сторонами у справі не заперечується факт виконання ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест»робіт за договором підряду №135 від 01.11.2004 року, сплата позивачем коштів за виконані ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест»будівельні роботи, в тому числі й сплату позивачем податку на додану вартість, нарахованого на ціну виконаних робіт, правильність складення податкових накладних в грудні 2004 -січні 2005 років. Заперечення в позивача викликає висновок відповідача про те, що внаслідок визнання недійсними статуту, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест»постановою Деснянського районного суду міста Києва від 23.01.2007 року у справі №2-а-46/2007, навіть після здійснення позивачем сплати коштів (в тому числі й податку на додану вартість) за договором підряду, видачі податкових накладних та виникнення права на податковий кредит, оскільки вказаною постановою суду від 23.01.2007 року, визнане недійсним з моменту його видачі - з 08.09.2003 року -свідоцтво платника податку на додану вартість його контрагента ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест», а тому усі видані ним податкові накладні не відповідають вимогам законодавства, оскільки видані неплатником податку на додану вартість.
Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
П.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
П.п. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Тотожне за змістом положення міститься у п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.2004 р. № 165.
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.2004 р. №165).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку і яким присвоєно індивідуальні податкові номери платників податку на додану вартість у порядку, передбаченому статтею 9 Закону (п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.2004 р. №165).
Платником податку, відповідно до п. 1.3. Закону України «Про податок на додану вартість»є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до ст. 2, п.п. 10.1., 10.2. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку на додану вартість, які зареєстровані як платники податку та яким присвоєно індивідуальний податковий номер.
З аналізу зазначених норм законодавства, п. 1.6, ст. 1, п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 67 Конституції України, ст. ст. 4, 9 Закону України «Про систему оподаткування», вбачається, що особою, відповідальною за сплату податку на додану вартість є особа, яка зобов'язана сплачувати суми такого податку до бюджету у випадку настання підстав та умов такої сплати відповідно до закону.
На момент виникнення податкових зобов'язань, складання та видачі податкових накладних ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест»позивачу від 17.11.2004 року, 14.12.2004 року, 22.12.2004 року, 24.12.2004 року, 30.01.2005 року на загальну суму 538333 грн., ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест»було внесене до ЄДРПОУ і було платником податку на додану вартість, зареєстрованим в органах державної податкової служби, йому було присвоєно індивідуальний податковий номер.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відповідачем відповідно до ч 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено того, що позивачу було відомо про те, що відомості про ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест», включені до ЄДРПОУ є недостовірними не доведено і судом цього не встановлено.
Реєстрація осіб, як платників податку на додану вартість, встановлена ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість».
Так, згідно п. 9.3. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.
Відповідно до п. 9 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000 року, при реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних.
Згідно з п. 14 наказу ДПА України № 79 від 01.03.2000 року, у випадку подання особою, що реєструється як платник ПДВ, недостовірних даних, орган державної податкової служби зобов'язаний в 10-денний термін видати письмову відмову у видачі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Тобто, реєстрація юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в реєстрі платників податку на додану вартість свідчить про державне визнання (легалізацію) особи, виникнення в неї правосуб'єктності (при реєстрації, як юридичної особи) та державне визнання її як особи, що має право на нарахування та сплату податку на додану вартість, видачу податкових накладних, отримання бюджетного відшкодування тощо.
Користуючись даними і ЄДРПОУ і реєстру платників податку на додану вартість, позивач добросовісно уклав договір підряду № 135 від 01.11.2004 року з ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест», сплатив вартість виконаних останнім робіт за договором, в тому числі й податок на додану вартість в розмірі 538333 грн., отримав податкові накладні від 17.11.2004 року, 14.12.2004 року, 22.12.2004 року, 24.12.2004 року, 30.01.2005 року на вказану суму та на підставі цих накладних відніс у податкових деклараціях за грудень 2004 року та січень 2005 року суму сплаченого податку на додану вартість в розмірі 538333 грн. до складу податкового кредиту звітних періодів.
Слід зазначити, що постанова Деснянського районного суду міста Києва від 23.01.2007 року у справі №2-а-46/2007, яка була підставою для висновків відповідача про порушення позивачем правил оподаткування, скасована ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 26.06.2007 року №2-8а-2/07. Станом на момент прийняття цієї постанови установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест»є дійсними та чинними.
Посилання відповідача на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 20.06.2007 року у справі №2а-302/2007, якою визнано недійсними всі первинні фінансово-бухгалтерські документи ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест», підписані від імені його директора Сочіяна С.Б., в тому числі податкові накладні та акти виконаних робіт, виписані на виконання договору №135 від 01.11.2004 року є безпідставними, оскільки зазначена постанова суду постановлена судом 20.06.2007 року, тобто після проведення відповідачем перевірки позивача, складення акту перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Тому, постанова Деснянського районного суду міста Києва від 20.06.2007 року у справі №2а-302/2007 є неналежним доказом в розумінні ст. ст. 70, 138 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить інформацію про предмет доказування і не має значення для вирішення справи (предмету доказування). За таких обставин вказана постанова суду не може бути прийнята судом до розгляду як доказ при вирішені цього спору, оскільки вона не стосується предмету доказування.
З тих же підстав судом не приймається як доказ у справі постанова про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є, по-суті, заходами відповідальності до позивача - платника податків за вчинене, на думку відповідача, позивачем порушення в сфері оподаткування (нарахування та сплати податків).
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Одними з видів адміністративно-господарських санкцій, є адміністративно-господарський штраф та стягнення зборів (обов'язкових платежів) (абзаци третій, четвертий ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Статтею 242 Господарського кодексу України передбачено, що у разі порушення суб'єктом господарювання встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету.
Тобто, фактично, в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, відповідачем застосовано до позивача такі види адміністративно-господарських санкцій, як стягнення зборів (обов'язкових платежів) (сума податкового зобов'язання за основним платежем 538333 грн.) та адміністративно-господарський штраф (сума штрафних (фінансових) санкцій 269167 грн.).
Відповідно до ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції є одним з видів господарських санкцій, що застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення правил здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
До складу господарського правопорушення входять: протиправна поведінка, дія або бездіяльність особи; наявність збитків (в податкових відносинах -несплата чи несвоєчасна сплата в бюджет обов'язкових платежів); причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та збитками; вина особи, яка завдала збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.
В процесі здійснення відповідачем перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.09.2006 року, результати якої оформлені актом від 26.02.2007 року №1290/23-7/32733108 відповідачем не було встановлено вини позивача за неперерахування його контрагентом -ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест»до бюджету податку на додану вартість, в тому числі й тієї його суми, що була сплачена позивачем в складі вартості оплати виконаних ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест»будівельних робіт за договором підряду №135 від 01.11.2004 року.
Не було встановлено і в судовому засіданні в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, вини позивача в несплаті ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест»до бюджету податку на додану вартість, належного до сплати останнім.
Ч. 1 ст. 19 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Законодавством, що діяло і діє на момент виникнення та існування спірних правовідносин та на момент розгляду цього адміністративного позову, не передбачено і не встановлено обов'язок позивача, як платника податку на додану вартість, нести відповідальність за неперерахування його контрагентом (ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест») податку на додану вартість до бюджету, оскільки таку відповідальність може нести виключно такий контрагент (п. 1.3., ст. 1, п. 10.1., 10.2. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»).
В судовому засіданні встановлено, що свої обов'язки щодо нарахування та сплати податку не додану вартість у господарських відносинах з ТОВ «Фінансова компанія «Дніпро-Інвест»позивач здійснював у відповідності з вимогами законодавства, не порушуючи права та інтереси третіх осіб, зокрема держави. Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Віднесені платником податку у встановленому законом порядку в момент виникнення права на податковий кредит (п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість») суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду є достатньою підставою для зменшення платником податків свого податкового зобов'язання або виникнення права на бюджетне відшкодування, навіть у випадку визнання в подальшому установчих документів та свідоцтва платника податку його контрагента недійсними, окрім випадків умисних дій платника податків та його контрагента з уникнення оподаткування та слати податків.
Отже, в діях позивача відсутній склад податкового правопорушення.
Ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Податкові повідомлення-рішення відповідача №0000012307/0 від 06.03.2007 року, №0000012307/1 від 05.04.2007 року та №0000012307/2 від 20.06.2007 року зазначеним вимогам не відповідають.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем у встановленому законодавством порядку не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Світ автозапчастин»є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а саме, необхідно скасувати податкові повідомлення - рішення №0000012307/0 від 06.03.2007 року, №0000012307/1 від 05.04.2007 року та №0000012307/2 від 20.06.2007 року, якими відповідачем визначено позивачу податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій)) з податку на додану вартість в сумі 807500 грн., в тому числі за основним платежем 538333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 269167 грн..
Відповідно до вимог ч. ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з відповідного місцевого державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПостановиВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Деснянському районі міста Києва №0000012307/0 від 6 березня 2007 року повністю.
3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Деснянському районі міста Києва №0000012307/1 від 5 квітня 2007 року повністю.
4. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Деснянському районі міста Києва №0000012307/2 від 20 червня 2007 року повністю.
5. Судові витрати присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ автозапчастин»за рахунок місцевого державного бюджету.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання постанови: 05.10.2007 р.