ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" грудня 2022 р. Справа№ 920/1022/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Владимиренко С.В.
за участю:
секретаря судового засідання Звершховської І.А.,
від позивача: Литвиненко В.О.;
від відповідача: Алфімов В.В.;
розглянувши апеляційну скаргу
фізичної особи-підприємця Ничика Віктора Володимировича
на рішення Господарського суду Сумської області від 05.10.2022 (повний текст складено 17.10.2022)
у справі № 920/1022/21 (суддя Джепа Ю.А.)
за позовом Роменського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Роменський агролісгосп»
до фізичної особи-підприємця Ничика Віктора Володимировича
про стягнення 28 377,23 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У вересні 2021 року Роменське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Роменський агролісгосп» (далі - Роменське ДАП «Роменський агролісгосп») звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця Ничика Віктора Володимировича (далі - ФОП Ничик В.В.) 28 377,23 грн заборгованості за договором поставки товару №38 від 04.04.2019, а також 2 270,00 грн витрат зі сплати судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог Роменське ДАП «Роменський агролісгосп» вказує про порушення ФОП Ничиком В.В. умов договору поставки товару №38 від 04.04.2019 в частині оплати поставленого товару.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.10.2022 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ФОП Ничика В.В. на користь Роменського ДАП «Роменський агролісгосп» заборгованість за поставлений товар за договором поставки товару від 04.04.2019 №38 в сумі 28 377,23 грн та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн.
Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами у розумінні ст. ст. 76-78 ГПК України, а тому підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Сумської області від 05.10.2022, ФОП Ничик В.В. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги ФОП Ничик В.В. вказує, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для
справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції
визнав встановленими; невідповідності викладених у рішенні суду першої
інстанції висновків обставинам справи та з грубим порушенням норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Скаржник вказує, що товар за товарно-транспортними накладними (згідно з наведеним переліком) не отримував, ці товарно-транспортні накладні не підписував, а також нікого не уповноважував на прийняття товару за договором та підписання товарно-транспортних накладних. Вважає, що відсутність відтиску печатки на товарно-транспортних накладних є свідченням неприйняття ним (ФОП Ничиком В.В.) участі у здійсненні господарських операцій за цими накладними. Зазначає, що він фізично не міг отримати зазначений у більшості товарно-транспортних накладних товар, оскільки в цей час перебував за кордоном, що підтверджується відмітками в його закордонному паспорті РР247647 від 22.11.2016, витяг з якого було досліджено в судовому засіданні господарського суду першої інстанції.
Апелянт вказує про наявність у товарно-транспортних накладних недоліків щодо їх оформлення, відсутність у матеріалах справи доказів понесення пов'язаних з доставкою вантажу від складу постачальника до складу покупця транспортних витрат, доказів понесених витрат з розвантаження продукції та інших витрат, пов'язаних з розвантаженням, та доказів оплати таких витрат ФОП Ничиком В.В. (покупцем), як це передбачено п. 8.1 договору; зазначає про відсутність в матеріалах справи передбачених п. 2.3 договору актів виконаних робіт з надання послуг доставки товару та його розвантаження в пункті доставки.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Владимиренко С.В., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2022 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1022/21 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ФОП Ничика В.В. на рішення Господарського суду Сумської області від 05.10.2022 до надходження матеріалів справи №920/1022/21.
15.11.2022 матеріали справи №920/2408/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Ничика В.В. на рішення Господарського суду Сумської області від 05.10.2022 у справі №920/1022/21. Розгляд справи призначено на 12.12.2022. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 заяву ФОП Ничика В.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 12.12.2022 о 12:00 год, в режимі відеоконференції задоволено. Попереджено інших учасників судового процесу, що судове засідання відбудеться у приміщенні Північного апеляційного господарського суду. Доручено Роменському міськрайонному суду Сумської області забезпечити проведення судового засідання у справі №920/1022/21 в режимі відеоконференції в приміщенні вказаного суду 12.12.2022.
У судовому засіданні 12.12.2022 оголошено перерву до 13.12.2022.
Позиції учасників справи.
Роменське ДАП «Роменський агролісгосп» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
04.04.2019 Роменське ДАП «Роменський агролісгосп» (постачальник) та ФОП Ничик В.В. (покупець) уклали договір поставки товару №38 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого Роменське ДАП «Роменський агролісгосп» зобов'язується передати у власність ФОП Ничика В.В. товар (пиломатеріали, лісоматеріали), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором, згідно зі специфікаціями (додатками), які є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно з розділом 2 договору «Строки та умови поставки» товар поставляється ФОП Ничику В.В. окремими партіями в кількості і асортименті згідно з накладною, виписаною Роменським ДАП «Роменський агролісгосп» (п. 2.1). Продукція відвантажується покупцю на умовах франко-нижній склад (п. 2.2). Документи на товар, які позивач повинен передати відповідачу на момент прийому товару за кількістю та якістю: рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна (якщо послуги - акт) (п. 2.3). Дата поставки товару визначається датою, вказаною у видатковій накладній (п. 2.4).
У розділі 4 «Ціна» договору сторони погодили, що товар, який поставляє постачальник, оплачується покупцем за цінами, що визначені прейскурантом цін на момент відвантаження, що діють у постачальника, або протоколом погодження вільної оптової ціни на лісопродукцію або у специфікації позивача та товарно-транспортній накладній (п. 4.1). Ціни можуть змінюватись у зв'язку зі збільшенням витрат на виробництво продукції. Загальна вартість договору визначається сумарною вартістю поставленого товару відповідно до підписаних видаткових накладних (п. 4.2).
Відповідно до п. п. 5.1-5.2 договору поставка кожної окремої партії продукції здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати. Форма розрахунків: готівка або безготівковий розрахунок.
Згідно з п. 6.1 договору товар вважається прийнятим за кількістю - згідно з об'єктом, зазначеним у товарно-транспортній накладній; за якістю - згідно із сертифікатом якості або іншим документом.
Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (п. 9.2 договору).
За умовами п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання.
З квітня 2019 року по грудень 2019 року на виконання умов договору Роменське ДАП «Роменський агролісгосп» поставило ФОП Ничику В.В. лісопродукцію на загальну суму 463 689,44 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) (т. 1, а. с. 28-66):
від 04.04.2019 №334690 на суму 12 871,46 грн та №334691 на суму 11 369,89 грн;
від 15.04.2019 №343387 на суму 7 514,60 грн;
від 16.04.2019 №343386 на суму 12 835,01 грн;
від 26.04.2019 №343462 на суму 13 433,14 грн;
від 26.04.2019 №343463 на суму 11 710,29 грн;
від 07.05.2019 №343473 на суму 9 790,89 грн;
від 08.05.2019 №343474 на суму 15 297,24 грн;
від 21.05.2019 №375009 на суму 11 483,51 грн;
від 23.05.2019 №375061 на суму 13 260,02 грн;
від 24.05.2019 №375022 на суму 11 323,54 грн;
від 30.05.2019 №375062 на суму 8 026,64 грн;
від 10.06.2019 №375080 на суму 10 902,50 грн та №376098 на суму 10 142,40 грн;
від 19.06.2019 №375158 на суму 9 185,62 грн;
від 25.06.2019 №375190 на суму 9 852,91 грн;
від 27.06.2019 №375204 на суму 11 624,61 грн та №375211 на суму 5 873,32 грн;
від 09.07.2019 №341304 на суму 15 315,13 грн;
від 17.07.2019 №341479 на суму 13 180,51 грн та №341485 на суму 13 774,80 грн;
від 03.09.2019 №363578 на суму 11 931,76 грн;
від 04.09.2019 №363576 на суму 10 504,18 грн, №363579 на суму 10 632,56 грн та №363580 на суму 9 057,94 грн;
від 26.09.2019 №343256 на суму 13 651,38 грн та №343257 на суму 14 109,96 грн;
від 22.10.2019 №364218 на суму 8 969,30 грн;
від 30.10.2019 №364233 на суму 25 479,98 грн;
від 31.10.2019 №364246 на суму 4 736,83 грн;
від 01.11.2019 №357899 на суму 11 395,80 грн;
від 12.11.2019 №357944 на суму 12 183,33 грн та №357947 на суму 9 907,17 грн; №357948 на суму 15 394,82 грн;
від 12.12.2019 №326247 на суму 14 806,04 грн та №326249 на суму 8 772,19 грн;
від 13.12.2019 №326246 на суму 14 899,73 грн;
від 25.12.2019 №326110 на суму 13 568,55 грн;
від 26.12.2019 №326124 на суму 14 793,89 грн.
Після кожної операції із постачання ФОП Ничику В.В. лісопродукції відповідно до зазначених ТТН, Роменське ДАП «Роменський агролісгосп» складало податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме (т. 1, а.с. 198-260):
від 04.04.2019 №19 (на суму ТТН №№334690, 334691 від 04.04.2019);
від 16.04.2019 №20 (на суму ТТН №343387 від 15.04.2019, №343386 від 16.04.2019);
від 26.04.2019 №31 (на суму ТТН №№343462, 343463 від 26.04.2019);
від 07.05.2019 №2 (на суму ТТН №343473 від 07.05.2019);
від 08.05.2019 №3 (на суму ТТН №343474 від 08.05.2019);
від 21.05.2019 №17 (на суму ТТН №375009 від 21.05.2019);
від 23.05.2019 №17 (на суму ТТН №375061 від 23.05.2019);
від 24.05.2019 №19 (на суму ТТН №375022 від 24.05.2019);
від 30.05.2019 №27 (на суму ТТН №375062 від 30.05.2019);
від 10.06.2019 №6 (на суму ТТН №№375080, 375098 від 10.06.2019);
від 19.06.2019 №18 (на суму ТТН №375158 від 19.06.2019);
від 25.06.2019 №24 (на суму ТТН №375190 від 25.06.2019);
від 27.06.2019 №28 (на суму ТТН №№375204, 375211 від 27.06.2019);
від 08.07.2019 №10 (на суму ТТН №341304 від 09.07.2019);
від 17.07.2019 №20 (на суму ТТН №№341479, 341485 від 17.07.2019);
від 03.09.2019 №2 (на суму ТТН №363578 від 03.09.2019);
від 04.09.2019 №5 (на суму ТТН №№363576, 363579, 363580 від 04.09.2019);
від 26.09.2019 №35 (на суму ТТН №№343256, 343257 від 26.09.2019);
від 30.10.2019 №43 (на суму ТТН №364218 від 22.10.2019);
від 20.09.2019 №34 (на суму ТТН №364233 від 30.10.2019);
від 22.10.2019 №29 (на суму ТТН №364233 від 30.10.2019);
від 29.10.2019 №41 (на суму ТТН №364233 від 30.10.2019);
від 31.10.2019 №44 (на суму ТТН №364246 від 31.10.2019);
від 01.11.2019 №4 (на суму ТТН №357899 від 01.11.2019);
від 12.11.2019 №20 (на суму ТТН №357944 від 12.11.2019);
від 12.11.2019 №19 (на суму ТТН №№357947, 357948 від 12.11.2019);
від 12.12.2019 №12 (на суму ТТН №№326247, 326249 від 12.12.2019);
від 13.12.2019 №14 (на суму ТТН №326246 від 13.12.2019);
від 25.12.2019 №26 (на суму ТТН №326110 від 25.12.2019);
від 26.12.2019 №28 (на суму ТТН №326124 від 26.12.2019).
Роменське ДАП «Роменський агролісгосп» виставило ФОП Ничику В.В. рахунки на оплату товару (т. 1 а.с. 142-161):
від 04.04.2019 №124 на суму 24 241,35 грн;
від 11.04.2019 №128 на суму 20 349,61 грн;
від 26.04.2019 №198 на суму 15 000,00 грн та №200 на суму 10 143,43 грн;
від 08.05.2019 №205 на суму 9 790,89 грн;
від 13.05.2019 №240 на суму 26 780,75 грн;
від 14.05.2019 №243 на суму 11 323,54 грн;
від 29.05.2019 №253 на суму 9 000,00 грн;
від 06.06.2019 №260 на суму 12 286,64 грн;
від 11.06.2019 №263 на суму 21 044,90 грн;
від 19.06.2019 №298 на суму 9 185,62 грн;
від 27.06.2019 №302 на суму 27 350,84 грн;
від 08.07.2019 №329 на суму 15 315,13 грн;
від 18.07.2019 №345 на суму 25 650,13 грн;
від 26.09.2019 №473 на суму 27 761,34 грн;
від 29.10.2019 №572 на суму 25 295,42 грн;
від 15.11.2019 №712 на суму 37 485,38 грн;
від 07.11.2019 №803 на суму 25 101,93 грн;
від 18.12.2019 №817 на суму 14 806,04 грн та №818 на суму 14 899,73 грн;
від 25.12.2019 №824 на суму 13 568,55 грн;
від 26.12.2019 №825 на суму 14 793,89 грн.
ФОП Ничик В.В. поставлену йому Роменським ДАП «Роменський агролісгосп» оплатив:
платіжними дорученнями (т. 1 а. с. 67-80, 86-89, 91):
№4072 від 05.04.2019 в сумі 24 241,35 грн згідно рахунка від 04.04.2019 №124;
№4075 від 12.04.2019 в сумі 20 349,61 грн згідно рахунка від 11.04.2019 №128;
№4096 від 26.04.2019 в сумі 15 000,00 грн згідно рахунка від 26.04.2019 №198;
№4106 від 03.05.2019 в сумі 10 143,43 грн згідно рахунка від 26.04.2019 №200;
№4109 від 08.05.2019 в сумі 9 790,89 грн згідно рахунка від 08.05.2019 №205;
№4140 від 29.05.2019 в сумі 26 780,75 грн згідно рахунка від 13.05.2019 №240;
№4141 від 29.05.2020 в сумі 11 323,54 грн згідно рахунка від 14.05.2019 №243;
№4142 від 29.05.2019 в сумі 9 000,00 грн згідно рахунка від 29.05.2019 №253;
№4159 від 06.06.2019 в сумі 12 286,64 грн згідно рахунка від 06.06.2019 №260;
№4169 від 14.06.2019 в сумі 21 044,90 грн згідно рахунка від 11.06.2019 №263;
№4179 від 19.06.2019 в сумі 9 185,62 грн згідно рахунка від 19.06.2019 №298;
№4195 від 27.06.2019 в сумі 27 350,84 грн згідно рахунка від 27.06.2019 №302;
№4217 від 08.07.2019 в сумі 15 315,13 грн згідно рахунка від 08.07.2019 №329;
№4266 від 06.08.2019 в сумі 26 955,31 грн згідно рахунка від 18.07.2019 №345;
№4381 від 27.09.2019 в сумі 27 761,34 грн згідно рахунка від 26.09.2019 №473;
№4431 від 29.10.2019 в сумі 25 295,42 грн згідно рахунка від 29.10.2019 №572;
№4483 від 27.11.2019 в сумі 37 485,38 грн згідно рахунка від 15.11.2019 №712;
№4458 від 13.11.2019 в сумі 25 101,93 грн згідно рахунка від 07.11.2019 №803;
№4513 від 27.12.2019 в сумі 14 806,04 грн згідно рахунка від 18.12.2019 №817;
№4514 від 24.12.2019 в сумі 14 899,73 грн згідно рахунка від 18.12.2019 №818;
прибутковими касовими ордерами (т. 1 а.с. 81-85, 90):
від 16.09.2019 №646 на суму 10 000,00 грн;
від 17.09.2019 №649 на суму 10 000,00 грн;
від 18.09.2019 №655 на суму 10 000,00 грн;
від 19.09.2019 №661 на суму 10 000,00 грн;
від 20.09.2019 №666 на суму 2 422,00 грн;
від 17.12.2019 №930 на суму 8 772,19 грн.
03.04.2021 Роменське ДАП «Роменський агролісгосп» направило ФОП Ничику В.В. претензію (вих. №84 від 31.03.2021) з вимогою погасити заборгованість за договором в сумі 28 377,23 грн у семиденний строк з дня отримання цієї претензії. Додатками до претензії Роменське ДАП «Роменський агролісгосп» долучило копію договору №38 від 04.04.2019 та акт звірки взаєморозрахунків за 2019 рік, в якому в т. ч. враховані вище зазначені проплати ФОП Ничика В.В. за договором.
07.04.2021 ФОП Ничик В.В. отримав направлену йому Роменським ДАП «Роменський агролісгосп» претензію, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Претензія вих. №84 від 31.03.2021 Роменського ДАП «Роменський агролісгосп» залишена ФОП Ничиком В.В. без задоволення.
Оскільки ФОП Ничик В.В. оплатив поставлений йому на суму 463 689,44 грн товар (лісопродукцію) частково (у сумі 435 312,21 грн), Роменське ДАП «Роменський агролісгосп» звернулось з позовом, у якому просило стягнути з ФОП Ничика В.В. 28 377,23 грн заборгованості.
Заперечуючи проти заявлених до нього вимог, Ничик В.В. у відзиві на позовну заяву зауважує, що вказаний у наданих позивачем товарно-транспортних накладних товар не отримував, ці товарно-транспортні накладні не підписував та не уповноважував будь-яких осіб на прийняття товару та підписання товарно-транспортних накладних. Відповідач зазначає, що на момент підписання вказаних товарно-транспортних накладних він знаходився за кордоном та не мав фізичної можливості їх підписати.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч. ч. 1, 2 ст. 206 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ст. 265 ГК України).
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Суд встановив, що Роменське ДАП «Роменський агролісгосп» поставило, а ФОП Ничик В.В. отримав поставлений йому товар без будь-яких заперечень.
Факт отримання ФОП Ничиком В.В. поставленого йому Роменським ДАП «Роменський агролісгосп» товару на загальну суму 463 689,44 грн підтверджується товарно-транспортними накладними, здійсненням ФОП Ничиком В.В. часткової оплати за договором на суму 435 312,21 грн (тобто, на 94%), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та прибутковими касовими ордерами та не спростовується чи оспорюється відповідачем.
Суд враховує наявність доказів декларування спірних господарських операцій Роменським ДАП «Роменський агролісгосп», що, у свою чергу, спростовує доводи відповідача щодо неотримання ним товару від позивача, оскільки відповідач сам також сформував як покупець податковий кредит з ПДВ за фактом поставки товару на підставі перелічених вище накладних та рахунків.
Так, за визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частинами 1 та 2 ст. 3 вказаного закону визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» в редакції, чинній у період здійснення спірної поставки товару).
Незважаючи на певні недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, рахунки на оплату поставленого товару та платіжні доручення й прибуткові касові ордери відповідно до вимог ст. ст. 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» містять відомості про господарську операцію та мають всі обов'язкові їх реквізити.
Згідно з даними Реєстру платників ПДВ позивач і відповідач є платниками ПДВ, які відповідно до положень Податкового кодексу України нараховують податкові зобов'язання та податковий кредит із податку на додану вартість.
За приписами ч. ч. 3, 8 ст. 19 ГК України обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець безумовно передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Вказані висновки сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №910/23097/17 та Верховним Судом у постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19.
Надаючи оцінку податковим накладним у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення у платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19.
Щодо посилань скаржника на постанову Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 апеляційний господарський суд зазначає, що у вказаній постанові касаційний суд вказав таке. У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки. Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Тобто, вказані у цій постанові висновки підтверджують висновок суду про те, що позивач поставив, а відповідач отримав товар за договором.
З огляду на доводи апеляційної скарги про відсутність відтиску печатки на ТТН, апеляційний господарський суд звертається до ст. 58-1 ГК України, згідно з якою суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Також апеляційний суд окремо зауважує, що всі ТТН, за якими був поставлений товар, фактично оформлені однаково, в т. ч. за відсутності печатки покупця та розшифровки підпису отримувавча (представника покупця). При цьому відповідач, за наявними у справі платіжними дорученнями і прибутковими касовими ордерами оплатив товар на 94%. ФОП Ничик В.В. окремо не виділяє ТТН, за якими він не отримував товар на спірну суму. Водночас наявні у справі податкові накладні з ПДВ (отримані судом з трьох джерел: від позивача та, на запит суду, від самого відповідача і органу податкової служби) свідчать про формування відповідачем податкового кредиту за весь час дії договору і поставки на повну суму поставки.
Щодо доводів апеляційної скарги з посиланням на п. 8.1 договору (про відсутність у матеріалах справи доказів понесення пов'язаних з доставкою вантажу від складу постачальника до складу покупця транспортних витрат, доказів понесених витрат з розвантаження продукції та інших витрат, пов'язаних з розвантаженням, та доказів оплати таких витрат ФОП Ничиком В.В. (покупцем)) апеляційний господарський суд відзначає таке.
Згідно з п. 8.1 транспортні витрати, пов'язані з доставкою вантажу від складу постачальника до складу покупця, оплачуються покупцем.
Умовами п. 2.2 договору сторони погодили, що продукція відвантажується покупцю на умовах франко-нижній склад, а тому вартість доставки лісопродукції включена в ціну договору. Відтак, позивач не повинен надавати докази, про необхідність надання яких стверджує апелянт. Наведене спростовує відповідні доводі апеляційної скарги.
Щодо посилань скаржника на відсутність у матеріалах справи передбачених п. 2.3 договору актів виконаних робіт з надання послуг з доставки товару та його розвантаження в пункті доставки, апеляційний господарський суд відзначає, що за умовами п. 2.3 договору документи на товар, які позивач повинен передати відповідачу на момент прийому товару за кількістю та якістю: рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна (якщо послуги - акт) (п. 2.3). Оскільки позивач заявив до стягнення заборгованість за поставлений відповідачу товар, а не за надані послуги (позивач взагалі не вказує у позовній заяві про надання відповідачеві якихось послуг), відповідно, необхідність у наданні таких доказів відсутня.
Апеляційний господарський суд відзначає, що чинне процесуальне законодавство покладає на сторону обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 73 ГПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
При цьому належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Оскільки ФОП Ничик В.В. отримав поставлений йому позивачем товар без будь-яких заперечень, відтак, враховуючи положення ст. 692 ЦК України, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В порушення умов договору та вимог ст. 526, 629, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, ФОП Ничик В.В. отриманий товар оплатив не в повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Господарський суд першої інстанції надав належну оцінку доводам відповідача про те, що вказаний у доданих до позову ТТН товар відповідач не отримував та не проводив за нього оплату, та вказав, що такі твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки матеріалами справи підтверджено здійснення відповідачем оплати за поставлений позивачем товар на підставі вказаних вище виставлених позивачем рахунків на оплату поставленого за договором товару. Непідписання ТТН, за умови реальної поставки товару, визнання цього факту покупцем (ч. 1 ст. 75 ГПК України) і відсутність будь-яких претензій щодо якості товару не може бути підставою для відмови від оплати поставленої частини товару (постанова Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №916/1195/21).
Враховуючи встановлені у справі обставини, ненадання відповідачем доказів сплати боргу та/або аргументованих, підтверджених доказами заперечень проти вимог позивача, а також норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 28 377,23 грн заборгованості за поставлену по договору поставки товару №38 від 04.04.2019 лісопродукцію.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ничика Віктора Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 05.10.2022 у справі №920/1022/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 05.10.2022 у справі №920/1022/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу №920/1022/21 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.12.2022.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.В. Владимиренко