ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" грудня 2022 р. Справа№ 910/5041/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Тележинський М.М. (ордер серія АІ №1248582 від 06.07.2022);
від відповідача: Єгоров С.О. (ордер серія АІ №1248884 від 07.07.2022)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна"
на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2022
у справі №910/5041/22 (суддя Турчин С.О.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Маддокс Україна"
про стягнення 22 303 048, 24 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" про стягнення 22 303 048,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за договором поставки перерахував відповідачу 71 703 635,95 грн. оплати за дизельне паливо, на підтвердження чого надав виписки по рахунку позивача. Відповідач поставив відповідачу товар на суму 39 935 692,16 грн. на підтвердження чого позивач надав акти прийому-передачі №788 від 14.12.2021, №793 від 16.12.2021, №71 від 01.02.2022 та акти коригування №788-0КР від 31.12.2021, №793-0КР від 31.12.2021. Відповідачем здійснено часткове повернення суми передоплати в розмірі 9 464 895,54 грн.
За доводами позивача заборгованість відповідача становить 22 303 048,24 грн. (71 703 635,95 грн. (загальна сума оплати за дизельне паливо) - 39 935 692,16 грн. (сума поставленого товару) - 9 464 895,54 грн. (сума повернутої попередньої оплати)).
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що право власності на товар (паливо дизельне Євро, міжсезонне, сорт Е, екологічного класу К5 марки ДТ-Е-К5, ГОСТ 32511-2013 (відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 (для ДП-3- Євро5-В0) загальною вагою 609,201 тон (загальним об'ємом 728 832 літрів) та загальною вартістю - 22 860 096,94 з ПДВ, і ризики його випадкової втрати (псування) перейшли від відповідача до позивача - 27.02.2022, а відповідач вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки товару позивачу за договором поставки №11.21-236РН від 26.11.2021 та додатковою угодою №3 належним чином.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/5041/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Люкс Країна" до ТОВ "Маддокс Україна" задовольнити повністю та стягнути з ТОВ "Маддокс Україна" на користь ТОВ "Люкс Країна" суму неповерненої попередньої оплати по Договору поставки від 26.11.2021 №11.21-236РН в розмірі 22 303 048, 24 грн.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт вказав, що будь-яких доказів виконання умов договору поставки, та проведення митного оформлення партії товару на станції Сновськ, як то передбачено пунктом 9 додаткової угоди № 3 до договору, матеріали справи не містять. Крім того, за твердженням апелянта в порушення п. 4.3.3. договору матеріали справи підтверджують відсутність переданих позивачу супровідних документів на товар. Апелянт зазначає, що матеріали справи не підтверджують ні факт поставки товару згідно умов додаткової угоди № 3 до договору поставки, ні факт надання/передачі товару позивачу, ні факт чи момент надання позивачу супровідних документів на товар.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2022 апеляційну скаргу у справі №910/5041/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна» у справі № 910/5041/22 та призначено до розгляду.
18.10.2022 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про встановлення строку для усунення недоліків, в якому заявник, на підставі ч. 3 ст. 267 ГПК України просить суд постановити ухвалу, якою встановити Господарському суду міста Києва строк на усунення недоліків, а саме вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення за результатами розгляду заяви ТОВ «Маддокс Україна» про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі № 910/5041/22.
Стосовно даного клопотання колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ГПК України якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить нерозглянуті зауваження на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, нерозглянуті письмові зауваження щодо повноти чи правильності протоколу судового засідання, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.
В той же час, в матеріалах справи відсутнє клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5041/22, а саме про вирішення питання про розподіл судових витрат, на яке посилається відповідач, що виключає можливість задоволення відповідного клопотання заявника в силу ч. 3 ст. 267 ГПК України.
В даному контексті колегія суддів хоче зазначити, що як вбачається з відомостей, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, 03.10.2022 через канцелярію Господарського суду міста Києва, тобто після ухвалення рішення суду першої інстанції, від Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, а саме про вирішення питання про розподіл судових витрат.
У відповідності до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат призначено на 13.10.2022.
В той же час, листом Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 було витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5041/22 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2022, у зв'язку із скеруванням Господарським судом міста Києва матеріалів справи № 910/5041/22 до апеляційної інстанції (супровідний лист від 12.10.2022), розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення було зупинено на підставі п.п. 17.12 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.
А тому, оскільки у даному апеляційному провадженні переглядається рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022, а заява про ухвалення додаткового судового рішення, яка стосується судових витрат відповідача, пов'язаних з розглядом справи у суді першої інстанції, була подана після його ухвалення, суд першої інстанції ухвалою суду від 13.10.2022 зупинив розгляд даної заяви до перегляду в апеляційному порядку рішення суду від 29.09.2022, колегія суддів дійшла до висновку про недоцільність повернення судової справи до суду першої інстанції для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
09.11.2022 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
21.11.2022 через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.12.2022.
У судовому засіданні, 13.12.2022 представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати,прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" (надалі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 11.21-236РН (надалі - договір поставки, том 1 ,а.с. 30), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку, в строки та на умовах цього договору передати, а покупець прийняти і оплатити товар.
У відповідності до пп. 1.1.3 п. 1.1 договору поставки, датою поставки є момент часу, з якого відповідач вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки товару позивачу згідно умов поставки, відповідно до пункту А4 базису ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.
Найменування, кількість, номенклатура, ціна, строки, умови поставки і оплати кожної місячної партії товару та/або окремої партії товару узгоджуються сторонами в додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п. 2.2 договору).
Згідно із п.4.1 договору поставки, відвантаження товару в межах цього договору здійснюється в порядку, строки та на умовах поставки, передбачених у додаткових угодах до цього договору. Зобов'язання сторін за умовами поставки партії товару можуть конкретизуватися і змінюватися щодо базисів ІНКОТЕРМС-2010 у відповідних додаткових угодах до цього договору.
За змістом пункту 4.2 договору поставки, зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними, а право власності на товар та ризики його випадкової втрати (псування) переходять від постачальника до покупця з дати поставки, що, в залежності від умов поставки, підтверджується документами, зазначеними у відповідній додатковій угоді до цього договору, якщо інше не вказано у відповідній додатковій угоді.
Відповідно до п.4.3.3 договору поставки, постачальник зобов'язується передати покупцю/вантажоодержувачу всі необхідні і належним чином оформлені документи на товар.
Згідно із п.4.7. договору поставки за результатами поставки відповідної партії товару, сторонами підписується Акт прийому-передачі товару. Обов'язок по складанню Акту прийому-передачі товару лежить на постачальнику.
Згідно п.9.1 договору поставки цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до "31" січня 2021 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону про свій намір припинити його дію, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах, без обмежень кількості таких продовжень.
Крім того, між сторонами укладено генеральний договору надання транспортно-експедиційних послуг від 26.11.2021 року №11.21-236РН/ТЕО (том 1, а.с. 40), відповідно до якого експедитор (відповідач) зобов'язується за винагороду і за рахунок клієнта (позивача), надавати останньому транспортно-експедиційні послуги щодо організації перевезень залізничним транспортом небезпечних вантажів позивача у міжнародному та у внутрішньому сполученні, а також повернення порожніх, в тому числі, приватних або орендованих /залізничних вагонів-цистерн, в обсягах, за напрямками та за маршрутами згідно заявок позивача.
Для цілей цього договору вантажем позивача вважаються виключно - нафтопродукти та скраплений вуглеводневий газ, які придбані позивачем у ТОВ "МАДДОКС УКРАЇНА" відповідно до договору поставки №11.21-236РН від 26.11.2021 року.
На виконання умов договору поставки, між відповідачем та позивачем укладено, зокрема, додаткову угоду №3 від 04.02.2022 (а.с. 30 том1) до договору поставки №11.21-236РН від 26.11.2021.
Відповідно до п.1 додаткової угоди № 3 від 04.02.2022 до договору поставки, постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити наступні нафтопродукти: дизельне паливо (паливо дизельне Євро з вмістом сірки не більше 10 ppm - згідно з ГОСТ 32511-2013, країна походження - РФ), в кількості 900,00 метричних тон +/- 10% в опціоні постачальника; термін поставки до 28.02.2022 з можливістю поставки перехідних обсягів до 31.03.2022 року.
Товар поставляється завантаженим у залізничний транспорт на умовах поставки FCA (Інкотермс - 2010) - ст. Хоробичи УЗ, код станції 327203 (надалі - станція прикордонного переходу); станція призначення - Бахмач-Гомельський, код станції 326107; станція митного оформлення - Сновськ, код станції 326906; платник залізничного тарифу по УЗ (експедитор) - ТОВ "МАДДОКС УКРАЇНА", код платника 8258776, вантажоодержувач (експедитор) - ТОВ "МАДДОКС УКРАЇНА", код вантажоодержувача 1959.
У пункті 5 додаткової угоди №3 до договору сторони погодили, що датою поставки є дата календарного штемпеля станції прикордонного переходу на залізничній накладній. Всі витрати та ризики стосовно товару переходять від постачальника до покупця з дати поставки.
Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати (псування) товару переходять від постачальника до покупця з дати повної оплати покупцем повної оплати покупцем попередньої вартості товару, але не раніше дати митного оформлення партії товару в митний режим імпорт (випуску товару в обіг).
Попередня ціна товару, що поставляється по цій додатковій угоді складає 31270,60 грн. за одну метричну тонну без ПДВ (п.6. договору).
Згідно із п.7 додаткової угоди №3 до договору попередня вартість товару, що поставляється по цій додатковій угоді складає 28 143 540,00 грн., крім того ПДВ - 5 628 708,00 грн.
Пунктом 9 додаткової угоди №3 до договору передбачено, що факт поставки підтверджується залізничною накладною з відміткою станції митного оформлення, передача права власності на товар оформляється сторонами актом прийому-передачі товару в порядку, передбаченому договором.
Як підтверджено матеріалами позивач згідно із договором поставки перерахував відповідачу 71 703 635,95 грн. оплати за дизельне паливо, що підтверджується виписками по рахунку за 16.02.2022, з 01.12.2021 по 22.06.2022, з 01.12.2021 по 22.06.2022. (том 1, а.с. 36-38)
Згідно із наявними у матеріалах актами прийому-передачі №788 від 14.12.2021, №793 від 16.12.2021, №71 від 01.02.2022 та актами коригування №788-0КР від 31.12.2021, №793-0КР від 31.12.2021 відповідач поставив відповідачу 39 935 692,16 грн. (том 1, а.с. 31-35)
Відповідачем здійснено часткове повернення суми передоплати в розмірі 9 464 895,54 грн. (11.04.2022 у сумі 1 512 345,43 грн. та 17.06.2022 у суму 7 952 660,11 грн), що підтверджується платіжними дорученнями №256 від 11.04.2022 та №404 від 17.06.2022. (том 2, а.с. 80-81)
Спір у справі виник у зв'язку із тим, що за доводами позивача відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за додатковою угодою №3 від 04.02.2022 до договору поставки №11.21-236РН від 26.11.2021 поставку оплаченого позивачем товару не здійснив, попередню оплату у сумі 22 303 048,24 грн. (71 703 635,95 грн. (загальна сума оплати за дизельне паливо) - 39 935 692,16 грн. (сума поставленого товару) - 9 464 895,54 грн (сума повернутої попередньої оплати )) не позивачу не повернув.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що право власності на товар (паливо дизельне Євро, міжсезонне, сорт Е, екологічного класу К5 марки ДТ-Е-К5, ГОСТ 32511-2013 (відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 (для ДП-3- Євро5-В0) загальною вагою 609,201 тон (загальним об'ємом 728 832 літрів) та загальною вартістю - 22 860 096,94 з ПДВ, і ризики його випадкової втрати (псування) перейшли від відповідача до позивача - 27.02.2022, а відповідач вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки товару позивачу за договором поставки №11.21-236РН від 26.11.2021 та додатковою угодою №3 належним чином.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За змістом пункту 4.2 договору поставки, зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними, а право власності на товар та ризики його випадкової втрати (псування) переходять від постачальника до покупця з дати поставки, що, в залежності від умов поставки, підтверджується документами, зазначеними у відповідній додатковій угоді до цього договору, якщо інше не вказано у відповідній додатковій угоді.
Відповідно до п.1 додаткової угоди № 3 від 04.02.2022 до договору поставки, постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити наступні нафтопродукти: дизельне паливо (паливо дизельне Євро з вмістом сірки не більше 10 ppm - згідно з ГОСТ 32511-2013, країна походження - РФ), в кількості 900,00 метричних тон +/- 10% в опціоні постачальника; термін поставки до 28.02.2022 з можливістю поставки перехідних обсягів до 31.03.2022 року.
Товар поставляється завантаженим у залізничний транспорт на умовах поставки FCA (Інкотермс - 2010) - ст. Хоробичи УЗ, код станції 327203 (надалі - станція прикордонного переходу); станція призначення - Бахмач-Гомельський, код станції 326107; станція митного оформлення - Сновськ, код станції 326906; платник залізничного тарифу по УЗ (експедитор) - ТОВ "МАДДОКС УКРАЇНА", код платника 8258776, вантажоодержувач (експедитор) - ТОВ "МАДДОКС УКРАЇНА", код вантажоодержувача 1959.
FCA Інкотермс-2010 означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті.
Якщо покупець не вказав точного пункту, то продавець може вибрати у межах домовленого місця або зони пункт, де перевізник візьме товар під свою відповідальність. Якщо згідно з торговим звичаєм потрібна допомога продавця щодо укладення договору з перевізником (наприклад, у випадку використання залізничного або повітряного транспорту), то продавець може діяти на ризик і рахунок покупця.
Під перевізником розуміють будь-яку особу, яка за договором перевезення зобов'язується виконати або забезпечити виконання перевезення залізницею чи автомобільним шляхом, морем, повітрям, внутрішніми (судноплавними) шляхами, або сполучаючи ці способи. Якщо покупець дає вказівку продавцеві поставити вантаж якійсь особі, наприклад, експедиційному агентству, яке не є перевізником, то продавець вважається таким, що виконав своє зобов'язання по поставці товару з моменту, коли він опиниться на зберіганні в цієї особи.
Згідно із п.А4 Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.
Поставка вважається здійсненою:
а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;
б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.
Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям.
За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.
Відповідно до п.А5 Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.
У пункті 5 додаткової угоди №3 до договору сторони погодили, що датою поставки є дата календарного штемпеля станції прикордонного переходу на залізничній накладній. Всі витрати та ризики стосовно товару переходять від постачальника до покупця з дати поставки.
Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати (псування) товару переходять від постачальника до покупця з дати повної оплати покупцем повної оплати покупцем попередньої вартості товару, але не раніше дати митного оформлення партії товару в митний режим імпорт (випуску товару в обіг).
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вказав, що у відповідності до умов FCA Інкотермс-2010 та пункту 5 додаткової угоди №3 до договору, враховуючи принцип свободи договору, товар вважається поставленим відповідачем позивачу з дати проставлення на залізничній накладній штемпеля станції прикордонного переходу - ст.Хоробичи AT "Укрзалізниця".
Однак, суд першої інстанції не врахував, що п. 5 додаткової угоди № 3 передбачає, що дата календарного штемпеля станції прикордонного переходу є лише датою поставки товару, тоді як право власності на товар переходить саме з дати митного оформлення товару.
В пункті 1 додаткової угоди № 3 сторони узгодили, що станцією митного оформлення є Сновськ, код станції 326906
Пунктом 9 додаткової угоди №3 до договору передбачено, що факт поставки підтверджується залізничною накладною з відміткою станції митного оформлення, передача права власності на товар оформляється сторонами актом прийому-передачі товару в порядку, передбаченому договором.
В той же час, на дублікаті залізничної накладної СМГС БЧ №23256882 від 22.02.2022 (том 1, а.с. 168), яка надана відповідачем в якості підтвердження поставки спірного товару, відсутня відмітка станції митного оформлення - Сновськ, код станції 326906.
А тому, з огляду на п. 9 додаткової угоду № 3, дублікат залізничної накладної СМГС БЧ №23256882 від 22.02.2022 не може бути доказом факту поставки вантажу (паливо дизельне Євро, міжсезонне, сорт Е, екологічного класу К5 марки ДТ-Е-К5, ГОСТ 32511-2013 (відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 (для ДП-3- Євро5-В0) загальною вагою 609,201 тон (загальним об'ємом 728 832 літрів) та загальною вартістю - 22 860 096,94 з ПДВ).
Більше того, між сторонами не був підписаний акт приймання-передачі товару, як то передбачено п. 9 додаткової угоди № 3.
Як зазначав відповідач, ним на адресу позивача було направлено лист від 14.07.2022 (том 1, а.с.200) разом з актом прийому-передачі №254 від 27.02.2022.
В той же час, колегія суддів критично ставиться стосовно направлення даного акту, яке відбулось вже під час розгляду у суді першої інстанції.
Більше того, позивач листом № 01/157 від 21.07.2022 (а.с.82-85) надав свої заперечення проти підписання даного акту прийому передачі № 54 від 27.02.2022 з огляду на те, що вказаний в акті товар позивач фактично не отримував, а тому відповідно до умов п. 4.7 договору даний акт вважається таким, що не погоджений та не підписаний позивачем.
Колегією суддів також враховано, що додатковою угодою № 3 від 04.02.2022 постачальник був зобов'язаний здійснити всі митні формальності для імпорту товару (випуску товару в вільний обіг), сплатити будь-яке імпортне мито, ПДВ та інші податки та збори, що справляються при імпорті товару в строк не більше 4 календарних днів від дати прибуття товару на станцію митного оформлення (дата штемпеля станції митного оформлення на залізничній накладній = 1 день).
Відповідно до ст. 231.1 Податкового кодексу України платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
Стаття 231.5 Податкового кодексу України передбачає, що при реалізації пального або спирту етилового особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов'язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального або спирту етилового. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального або спирту етилового, та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального або спирту етилового суб'єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Реєстрація в Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється:
акцизної накладної при ввезенні пального або спирту етилового на митну територію України - не пізніше дня, наступного за днем оформлення належним чином митної декларації; (ст. 231.6 Податкового кодексу України).
Відповідно до ст. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
В той же час, в матеріалах справи відсутні зареєстровані податкові та акцизні накладні, які б у сукупності з іншими доказами у справі змогли підтвердити факт поставки відповідачем позивачу товару відповідно до умов додаткової угоди № 3.
А тому, з огляду на зазначене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які в розумінні положень законодавства та укладеного між сторонами договору підтверджували поставку відповідачем позивачу палива дизельного на суму 22 303 048,24 грн.
Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п.4.3.3 договору поставки, постачальник зобов'язується передати покупцю/вантажоодержувачу всі необхідні і належним чином оформлені документи на товар.
При цьому положення п.5 додаткової угоди №3 кореспондують з п.2.4 договору поставки, яким передбачено, що договором поставки та/або додатковими угодами до нього може бути передбачене відвантаження товару вантажовідправником, який не є відповідачем, і отримання товару вантажоодержувачем, який не є позивачем, а також оплата товару платником, який не є позивачем.
Частиною першою статті 693 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містять в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
У даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.
Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією, в якій просив повернути попередню оплату (том 1, а.с. 48)
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази як повернення відповідачем попередньої оплати, так і поставки товару відповідно до умов договору, а тому колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 22 303 048,24 грн.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
За таких обставин справи, враховуючи вимоги та доводи сторін, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2022 року у справі № 910/5041/22 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2022 року у справі № 910/5041/22 скасувати, ухваливши нове, яким позовні вимоги задовольнити.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 41588143) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" (код ЄДРПОУ 39237508) 22 303 048,24 грн. та 334 545,72 грн. судового збору за подачу позову.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДДОКС УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 41588143) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" (код ЄДРПОУ 39237508) 501 818,58 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/5041/22 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 14.12.2022
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко