15 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/6025/22 пров. № А/857/14862/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Большакової О.О.,
за участі секретаря судового засідання - Гранат В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Львів) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року(суддя -Валюх В.М., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанов,-
ОСОБА_1 у вересні 2022 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Львів) (далі - Луцький ВДВС у Луцькому районі), в якому просив скасувати постанови Луцького ВДВС у Луцькому районі від 11.08.2022 ВП №69613078 про відкриття виконавчого провадження, від 12.08.2022 ВП №69613078 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, від 12.08.2022 ВП №69613078 про стягнення виконавчого збору, від 12.08.2022 ВП №69613078 про арешт коштів боржника. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що зазначена постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною, оскільки стягувач Департамент МВ ЛМР пропустив встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Крім того, виконавчий документ (постанова Департаменту МВ ЛМР від 29.10.2021 №2128544) не відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), позаяк не містить усіх необхідних реквізитів.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскільки постанова №32128544 набрала законної сили 10.05.2022, про що свідчить відмітка на виконавчому документі, то дана постанова могла бути пред'явлена до виконання до 10.08.2022. Виконавче провадження зареєстроване передане державному виконавцю для виконання 10.08.2022.
Позивач та третя особа правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що постановою Департаменту МВ ЛМР від 29.10.2021 DMV №2128544 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00грн (а.с.97).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.02.2022 (набрало законної сили 01.03.2022) у справі №161/21544/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту МВ ЛМР про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення позовну заяву залишено без задоволення, а постанову Департаменту МВ ЛМР від 29.10.2021 DMV №2128544 - без змін (а. с. 103-106).
ОСОБА_1 24.03.2022 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.02.2022 у справі №161/21544/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту МВ ЛМР про скасування постанови (а.с. 108-109).
Департамент МВ ЛМР 10.08.2022 звернувся до Луцького ВДВС у Луцькому районі із заявою (вих.№27-43/5/2022 від 10.08.2022) про примусове виконання постанови від 29.10.2021 DMV №2128544 та стягнення штрафу в подвійному розмірі 680,00грн (а.с.40-42), додавши примірник вказаної постанови, у якій зазначено дату набрання чинності (10.05.2022) та вказано строк пред'явлення до виконання (три місяці) (а. с. 43-44).
Постановою державного виконавця Луцького ВДВС у Луцькому районі Паламарчук Х.О. від 11.08.2022 відкрито виконавче провадження ВП №69613078 з виконання постанови №2128544, виданої 29.10.2021 Департаментом МВ ЛМР про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 680,00грн (а.с.56).
Крім того, 12.08.2022 державний виконавець Луцького ВДВС у Луцькому районі ПаламарчукХ.О. у виконавчому провадженні №69613078 винесла такі постанови: - про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника ОСОБА_1 170,00грн мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 63); - про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 68,00грн (а. с. 65); - про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 918,00грн (а.с.67).
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Департамент МВ ЛМР, звернувшись із заявою про примусове виконання постанови від 29.10.2021 DMV №2128544 лише 10.08.2022, пропустив встановлений частиною першою статті 12 Закону№1404-VIII тримісячний строк для пред'явлення виконавчого документа, що в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII є підставою для повернення вказаного виконавчого документу стягувачу.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
За приписами частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За правилами частин першої, другої статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до частини п'ятої статі 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частинами другою, четвертою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно із частиною другою статті 42 Закону №1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Відповідно до частин першої - третьої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
За змістом частини другої статті 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 299 КУпАП визначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш, як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше, як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно із частинами першою - третьою статті 300-1 КУпАП у разі сплати відповідальною особою, зазначеною у частині першій статті 14-2цього Кодексу, або громадянином (резидентом) України, який ввіз на територію України транспортний засіб, зареєстрований за межами України, 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), до вручення такої постанови або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили така постанова вважається виконаною. Постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), також вважається виконаною у разі сплати штрафу за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності, залишеним уповноваженою посадовою особою на місці вчинення правопорушення на лобовому склі транспортного засобу, у тому числі шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня вчинення відповідного правопорушення. У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частинах першій та другій статті 14-2цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню. У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.
Відповідно до частин першої, другої статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що оскільки постанова №32128544 набрала законної сили 10.05.2022, про що свідчить відмітка на виконавчому документі, то дана постанова могла бути пред'явлена до виконання до 10.08.2022.
Згідно з матеріалами справи, позивач оскаржує постанову від 11.08.2022 ВП №69613078 про відкриття виконавчого провадження з тієї підстави, що стягувач Департамент МВ ЛМР пропустив встановлений частиною першою статті 12 Закону №1404-VIII тримісячний строк пред'явлення виконавчого документа (постанови Департаменту МВ ЛМР від 29.10.2021 DMV №2128544) до виконання.
Апеляційний суд наголошує, що в даній справі слід врахувати те, що постанова Департаменту МВ ЛМР від 29.10.2021 DMV №2128544 у справі про адміністративне правопорушення була оскаржена позивачем в судовому порядку 25.11.2021, про що вказано у рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.02.2022 у справі №161/21544/21 (а. с.103).
З аналізу вищенаведених норм КУпАП, а саме стосовно особливостей набрання законної сили постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, строків їх добровільного та примусового виконання, та у зв'язку із оскарженням постанови Департаменту МВ ЛМР від 29.10.2021 DMV №2128544 в судовому порядку, були зупинені строки для добровільної сплати штрафу та звернення вказаної постанови до примусового виконання.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.02.2022 у справі №161/21544/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту МВ ЛМР про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (яким позовну заяву залишено без задоволення, а постанову Департаменту МВ ЛМР від 29.10.2021 DMV №2128544 - без змін) не було оскаржено у встановлений законом десятиденний строк та набрало законної сили 01.03.2022, про що зроблено відповідну відмітку у тексті рішення суду (а. с. 106).
Колегія суддів вважає, що саме з 01.03.2022 (дата набрання законної сили рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.02.2022 у справі №161/21544/21, яким постанову Департаменту МВ ЛМР від 29.10.2021 DMV №2128544 залишено без змін) розпочався 30-денний строк для добровільної сплати позивачем штрафу за постановою Департаменту МВ ЛМР від 29.10.2021 DMV №2128544 та після закінчення цього строку з 01.04.2022 вказана постанова підлягала примусовому виконанню (шляхом стягнення подвійного розміру штрафу).
Таким чином, в розумінні частини першої статті 12 Закону №1404-VIII, постанова Департаменту МВ ЛМР від 29.10.2021 DMV №2128544 (як виконавчий документ) могла бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців, в строк до 01.07.2022.
Однак, із заявою про примусове виконання постанови від 29.10.2021 DMV №2128544 Департамент МВ ЛМР звернувся лише 10.08.2022 (а.с.40), тобто, з пропуском встановленого частиною першою статті 12 Закону №1404-VIII тримісячного строку для пред'явлення виконавчого документа.
Також слід зауважити, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.02.2022 у справі №161/21544/21 було оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 лише 24.03.2022, про що вказано у тексті ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022 (а.с.109), тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи, що апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.02.2022 у справі №161/21544/21 не було подано у строк, визначений частиною четвертою статті 286 КАС України, тому вказане судове рішення, відповідно до частини першої статті 255, частини першої статті 272 КАС України набрало законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження - 01.03.2022, про що також є відмітка у тексті рішення суду (а.с. 106).
Подання апеляційної скарги з пропуском строку на апеляційне оскарження не впливає на набрання законної сили оскаржуваним рішенням суду першої інстанції. У разі подання апеляційної скарги з пропуском строку, суд апеляційної інстанції може поновити строк на апеляційне оскарження та зупинити дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Проте, строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.02.2022 у справі №161/21544/21 поновлено не було, як і не було зупинено дію вказаного судового рішення.
З огляду на це, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.02.2022 у справі №161/21544/21 набрало законної сили не 10.05.2022, а 01.03.2022.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що постанова №32128544 набрала законної сили 10.05.2022, про що свідчить відмітка на виконавчому документі, а тому постанова могла бути пред'явлена до виконання до 10.08.2022
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Департамент МВ ЛМР, звернувшись із заявою про примусове виконання постанови від 29.10.2021 DMV №2128544 лише 10.08.2022, пропустив встановлений частиною першою статті 12 Закону №1404-VIII тримісячний строк для пред'явлення виконавчого документа, що в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII є підставою для повернення вказаного виконавчого документу стягувачу.
Таким чином, постановою державного виконавця Луцького ВДВС у Луцькому районі Паламарчук Х.О. від 11.08.2022 виконавче провадження ВП №69613078 з виконання зазначеного виконавчого документа було відкрито помилково.
Також суд першої інстанції вірно зазначив, що державні виконавці в силу Закону №1404-VIII не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку чи отримання правопорушником повідомлення про залишення скарги без задоволення. Станом на 11.08.2022, констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону №1404-VIII, державний виконавець не мала правових підстав для повернення постанови Департаменту МВ ЛМР від 29.10.2021 DMV №2128544 без прийняття до виконання та була зобов'язана винести постанову про відкриття виконавчого провадження. За таких обставин відсутні підстави для висновку про протиправність оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2022 ВП №69613078, а також похідні позовні вимоги про скасування постанов від 12.08.2022 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника.
Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року в справі №140/6025/22- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів в касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
О. О. Большакова
Повне судове рішення складено 15 грудня 2022 року