Справа № 463/11904/21 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.
Провадження № 22-ц/811/1562/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
13 грудня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
секретаря Юзефович Ю.І.
з участю позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2022 року у складі судді Жовніра Г.Б. у справі з позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Львівгаз» про визнання протиправними дій та зобов'язання провести перерахунок оплати, -
встановив:
У жовтні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача АТ «Львівгаз», в якому просила визнати протиправними дії АТ «Львівгаз про відмову у проведенні перерахунку оплати за спожитий газ та зобов'язати відповідача провести перерахунок оплати за спожитий газ з 23,6 куб м. на 10,5 куб.м. з часу нарахування.
Вимоги обґрунтовувала тим, що як мешканець та власник квартири АДРЕСА_1 є споживачем природного газу, що надається у квартиру відповідачем для користування газовою плитою та водонагрівачем. Оскільки в квартирі відсутній лічильник газу, оплата нею за спожитий газ проводиться відповідно до норм, передбачених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 за №2494, тобто за 10,5 м.куб. на одну особу на місяць.
Однак, у зв'язку із прийняттям Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2016, відповідачем повідомлено про необхідність встановлення за кошти відповідача газового лічильника, а у випадку відмови від встановлення доведено до відома, що об'єм спожитого природного газу буде визначатися за граничними об'ємами споживання в обсязі споживання 23,6 куб.м. на одну особу на місяць.
Після цього, протягом 2017 року працівники відповідача декілька разів приходили до неї до дому з метою встановлення газового лічильника в приміщенні кухні. Проте, з визначеним місцем встановлення газового лічильника вона не погоджувалася, оскільки недостатня відстань між стіною та меблями кухні не дозволяла встановити лічильник без руйнування її майна, а саме предметів кухонної мебелі. Вона просила працівників відповідача надати їй технічні умови встановлення газового лічильника, а також віднайти технічну можливість його встановлення в іншому місці без пошкодження її майна. Однак, усі її прохання були залишені без уваги.
Натомість, працівниками відповідача складено акти від 29.09.2017 та 06.11.2017 про ненадання нею згоди на встановлення лічильника та недопуск працівників відповідача у квартиру, а в подальшому розпочато нарахування оплати послуг газопостачання виходячи із обсягу споживання 23,6 м.куб. на одну особу на місяць.
Вважає такі дії відповідача не правомірними, а нарахування в зазначеному об'ємі газоспоживання безпідставним. Просила позовні вимоги задовольнити.
Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Львівгаз» про визнання протиправними дій по відмові у проведенні перерахунку оплати за спожитий газ та зобов'язання відповідача провести перерахунок оплати за спожитий газ з 23,6 куб м. на 10,5 куб.м. з часу нарахування.
Не погоджуючись з даним рішенням, таке в апеляційному порядку оскаржила позивачка ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та наявним у справі письмовим доказам.
В обґрунтування вимог покликається на те, що відповідачем не прийнято жодних заходів щодо надання технічних умов та можливості встановлення лічильника в будь-якому іншому місці, натомість оплата за спожитий природній газ стала нараховуватись як за 23,6 куб. м., тобто у граничному розмірі, передбаченому Кодексом газорозподільних систем, як для споживача, який відмовляється від встановлення газового лічильника.
Крім того не враховано, що позивачка є інвалідом ІІ групи загального захворювання, часто хворіє і тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, була відсутня в квартирі і фізично не могла користуватись природнім газом, проте відповідачем оплата за спожитий газ нараховувалась в повному об'ємі.
Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2022 року та прийняти нове, яким її позовні вимоги задовольнити.
16 серпня 2022 року від АТ «Львівгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона відповідача висловилась у заперечення доводів скарги. Вважає рішення законним та обґрунтованим, судом першої інстанції всебічно та повно досліджено обставини справи, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_3 на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника відповідача ОСОБА_2 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції врахував, що АТ «Львівгаз» дотримано вимоги Кодексу ГРМ, а його дії з приводу визначення об'єму спожитого природного газу у разі відмови споживача від встановлення лічильника газу за граничними об'ємами споживання у розрахунку 23,6 куб. м. є правомірними, з огляду на те, що 01 грудня 2017 року АТ «Львівгаз» прийнято рішення, що фактичний об'єм спожитого газу мешканцями квартири АДРЕСА_1 визначається за граничними нормами споживання визначеними у додатку №15 Кодексу ГРС.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є споживачем природного газу, послуги з постачання якого надаються відповідачем за місцем її проживання у квартирі АДРЕСА_1 .
При цьому встановлено, що по даний час в квартирі прилад обліку - лічильник газу споживання не встановлено, облік споживання газу розраховується за нормами споживання газу з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв, встановлених у квартирі споживача.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із змісту листів відповідача від 31.01.2018 (а.с.10) та від 27.07.2021 (а.с.12), у квартирі позивачки в експлуатації наявні: плита газова та водонагрівача, облік споживання газу позивачем розраховувався за нормами споживання газу 10,5 м.куб. на одну особу на місяць, а з 01.12.2017 збільшено до 23,6 м.куб. газу на одну особу на місяць.
Така зміна режиму та обсягу нарахування послуг газопостачання зумовлена внаслідок відмови позивачки у доступі представників відповідача до об'єкта споживача для встановлення за рахунок відповідача лічильника газу споживачу, що зафіксовано двома актами від 29.09.2017 та від 06.11.2017.
Зокрема, згідно із Актом від 29.09.2017 складеного працівниками відповідача (а.с.3), позивачка ОСОБА_1 відмовила у наданні згоди на встановлення лічильника газу в приміщенні квартири АДРЕСА_1 . На звороті акту зазначено пояснення позивачки щодо відмови у наданні згоди на встановлення лічильника, що на її думку полягає у відсутності технічної можливості встановлення лічильника через недостатню відстань між стіною та кухонними меблями, а також не наданням працівниками відповідача технічних умов на встановлення лічильника.
Іншим актом № 003035 від 06.11.2017 (а.с.5) працівниками відповідача повторно зафіксовано створення абонентом перешкод у встановленні безкоштовного побутового газового лічильника у квартирі АДРЕСА_1 .
Із змістом обох актів позивач належним чином ознайомлена.
Частинами 1 та 2статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.
Відповідно до ч. 1ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Порядок та підстави забезпечення населення приладами обліку природного газу регулюються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Законом України «Про ринок природного газу», Главою 5 розділу XI Кодексу ГРС, Типовим договором розподілу природного газу, затвердженоюпостановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.
Відповідно до п.1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» - суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення , що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема для підігріву води та приготування їжі - до 01 січня 2016 року.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу. Даний обов'язок кореспондується з обов'язками визначеними уст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до абз.1 ч.3 ст.18 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу, побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із субєктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, у тому числі умови забезпечення комерційного приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів та обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі та ринку природного газу, визначено Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015р. за № 1379/27824.
Відповідно до ст. 1 Кодексу ГРС оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Згідно з п. 3 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРМ, його дія поширюється на операторів ГРМ, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів ( у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.
Відповідно до абз. 7 п.3 глави 4розд. IX Кодексу ГРМ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин 06.11.2017) якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 15 до цього Кодексу.
Додаток 15 до Кодексу ГРС встановлює граничні об'єми споживання природного газу населенням у разі порушення вимог Кодексу ГРС, а саме граничний обсяг споживання, у разі наявності газової плити та водонагрівача, встановлено на рівні 23,6 куб. м.
Відповідно до абз.4 п.4 гл.5 розділу ХІ Кодексу ГРМ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин 06.11.2017) акт про порушення щодо відмови побутового споживача (фізичної особи) в доступі до власного об'єкта вважається дійсним, якщо його підписали представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення їх осіб.
Відповідно до п.8, 11 гл.5 розділу ХІ Кодексу ГРМ акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення.
Відповідно до п. 6 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі відмови в доступі до об'єкта споживача, внаслідок чого Оператор ГРМ не здійснив за власний рахунок встановлення лічильника газу споживачу, який не забезпечений лічильником газу (розраховується за нормами споживання), визначення об'єму спожитого природного газу здійснюється за граничними об'ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв, починаючи з дати, наступної після дати недопуску, визначеної в акті про порушення.
Таким чином, для застосування такої санкції, як визначення фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт правопорушення - відмова споживача, який не забезпечений лічильником природного газу, від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ.
Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що АТ «Львівгаз» дотримано вимоги Кодексу ГРМ, а його дії з приводу визначення об'єму спожитого природного газу у разі відмови споживача від встановлення лічильника газу за граничними об'ємами споживання у розрахунку 23,6 куб. м. є правомірними, з огляду на те, що 01 грудня 2017 року АТ «Львівгаз» прийнято рішення про те, що фактичний об'єм спожитого газу мешканцями квартири АДРЕСА_1 визначається за граничними нормами споживання визначеними у додатку №15 Кодексу ГРС. Дане рішення стороною позивача не оскаржувалося в судовому порядку.
Нарахування спожитого газу за граничними об'ємами споживання відповідачем здійснено саме як застосування санкції за порушення правил обліку та споживання природного газу, що виразилось у відмові від встановлення приладу обліку спожитого газу (лічильника).
Наведене підтверджується правопою позицією, викладеною Верховним Судом у справі №524/7445/16-ц від 16.01.2019.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 грудня 2022 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк