Житомирський апеляційний суд
Справа №285/5315/21 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.
Категорія 66 Доповідач Борисюк Р. М.
13 грудня 2022 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря
судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №285/5315/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим приміщенням,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Михайловської А.В. у м. Новоград-Волинському,
У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс груп" (далі Товариство, позивач ТОВ ФК "Укрфінанс груп") звернулось з даним позовом, в якому просило визнати відповідача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.12.2019 позивачем набуто право власності на вищезгадану квартиру та стало відомо, що там проживають треті особи. З огляду на дану обставину вважає, що відповідачі втратили право користування вказаною квартою, оскільки позивач не надавав згоди на її користування, порядок такого користування з відповідачами не визначався, останні договір оренди житлового приміщення не укладали та не зверталися до позивача із заявою про укладання договору найму або оренди житлового приміщення. Зазначає, що у даній справі підлягають застосуванню норми ч. 1 ст. 406 ЦК України.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Товариство подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Позивач зазначає, що оскільки до нього перейшло право власності на квартиру, а підставою для встановлення особистого сервітуту відповідачів був факт наявності родинних відносин з попереднім власником квартири ОСОБА_3 , то факт зміни власника тягне за собою підставу припинення особистого сервітуту, оскільки особи, що проживають у квартирі, яка належить Позивачу, не є членами сім'ї нового власника, спільним побутом з ним не пов'язані і договір про порядок користування чужим майном з позивачем не укладали.
У зв'язку з тим, що відповідачі, які зареєстровані в квартирі, чинять позивачу перешкоди у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а тому позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві.
Окрім того, судове рішення не містить мотивів відхилення доводів ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» і не застосовано норми права, на які посилалося Товариство у позовній заяві.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Представник ТОВ «Фінансова компанія УКРФІНАНС ГРУП» адвокат Кеню Д.В. у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги із наведених в ній підстав.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи відповідачі в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що на підставі укладеного кредитного договору між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 16.10.2007 та ОСОБА_3 , останнім було отримано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 200 000 грн. (а.с.4-7).
У забезпечення вимог Кредитора 18.10.2007 між Банком та ОСОБА_3 було укладено Договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 (а.с.8-11).
На підставі Договору про відступлення прав за договорами іпотеки, серії та номер: 747, виданого 29.05.2019 та Вимоги про усунення порушень, серії та номер: б/н, виданої 03.06.2019, ТОВ ФК "Укрфінанс груп" набуло право власності на вище вказану квартиру
(а. с. 13-14).
Згідно копії інформаційної довідки відділу ведення реєстру територіальної громади Центру надання адміністративних послуг Новоград-Волинської міської ради Житомирської області № 3023 від 24.12.2019 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано місце проживання громадян: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 , виданого 10.09.2020, у зв'язку з одруженням, ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с.94).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що відповідачі у спірній квартирі не проживають, втратили до неї інтерес та мають інше постійне місце проживання. Останні зареєстровані у квартирі на відповідній правовій підставі, у зв'язку з чим набули охоронюване законом право на мирне користування майном у законний спосіб. Припинення цього права не відповідає пропорційності переслідуваній легітимній меті у контексті положень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо пропорційності заходу, вчиненого судом.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду з огляду на наступне.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно з частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Положеннями статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Право користування чужим майном передбачено у статтях 401-406 ЦК України.
Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина перша статті 402 ЦК України).
Право користування чужим майном може бути визначено й щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту. Сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено перелік речових прав, похідних від права власності: право користування (сервітут); інші речові права відповідно до закону.
Тобто під речовим правом розуміється такий правовий режим речі, який підпорядковує цю річ безпосередньому підпорядкуванню особі.
При розгляді питання про можливість припинення права користування відповідачів спірним житлом, суд першої інстанції правильно оцінив як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і встановлені обставини справи. При цьому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі не є такими, що самоправно вселились у спірну квартиру, оскільки вони зареєстровані в ній на відповідній правовій підставі у зв'язку із чим набули право на мирне користування майном у законний спосіб, а сам факт переходу квартири у власність позивача не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Отже, місцевий суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог належним чином дослідив питання дотримання балансу інтересів між захистом права власності позивача на спірну квартиру та правом відповідачів, як колишніх членів сім'ї попереднього власника на користування цим житлом, пославшись також на недоведеність обставин, якими обґрунтовуються вимоги позивача.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положення статті 88 ЦПК України передбачають, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не було надано доказів того, що відповідачі у спірній квартирі не проживають, втратили інтерес до цього житла та мають інше постійне місце проживання, в якому вони зможуть проживати у разі зобов'язання звільнити спірне приміщення.
У всякому разі, неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом (як і будь-яким нерухомим майном) через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 червня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 15 грудня 2022 року.