Провадження № 22-ц/803/6975/22 Справа № 932/776/21 Категорія 27 Суддя у 1-й інстанції - Кондрашов І. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
16 грудня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У січні 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що 08 вересня 2017 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі анкети-заяви відповідачу видано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 30 грудня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 16 906,42 грн., з яких: 11 990,34 грн. заборгованість за кредитом, 4 866,08 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 50 грн. штраф, яку АТ «Акцент-Банк» просило стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2022 року позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 200,02 грн.
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти у розмірі 9 200,02 грн., що в добровільному порядку не повернуті, тому заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, а тому позов в іншій частині задоволенню не підлягає.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимог, АТ «Акцент-Банк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду в оскарженій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції не врахував, що така складова заборгованості є тілом кредиту (коштами, які фактично отримав відповідач). Відмовляючи у стягненні заборгованості заборгованості по процентам за користування кредитом, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що відповідач не заперечував факт укладення кредитного договору, ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що свідчать про його згоду з усіма умовами кредитного договору.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині вимог про стягнення простроченої суми кредиту та заборгованості по процентам за користування кредитом, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду не подав.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підтвердження позовних вимог АТ «Акцент-Банк» надано копію анкети-заяви № б/н від 08 вересня 2017 року, відповідно до якої ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Зазначена вище анкета-заява не містить умов щодо розміру тіла кредиту (кредитного ліміту), строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом.
Анкета-заява містить текст про ознайомлення споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем.
Долучений до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms, яким передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом процентів, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов'язки сторін договору надання банківських послуг, - відповідачем не підписаний.
Згідно з приведеним банком розрахунком, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 30 грудня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 16 906,42 грн., з яких: 11 990,34 грн. заборгованість за кредитом, 4 866,08 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 50 грн. штраф.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вважав встановленим факт отримання кредитних коштів відповідачем, про що свідчить наданий банком розрахунок і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернути фактично отримані грошові кошти у розмірі 9 200,02 грн. Відмовляючи у стягненні простроченої суми тіла кредиту та заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив із безпідставності заявлених вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не можуть вважатися частиною кредитного договору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У анкеті-заяві позичальника від 08 вересня 2017 року можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін та процентна ставка не зазначені.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість по простроченому тіла кредиту та процентам за користування кредитом.
Так, позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором посилається на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», як невід'ємну частину договору.
Однак, матеріали справи не містять підтвердження, що саме з цим Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» ознайомився відповідач та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом (08 вересня 2017 року) кредитор мав можливість додати до позовної заяви Умови та правила у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді можливість використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи підстави для збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, та порядок нарахування процентів.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, надані банком Умови та Правила надання банківських послуг у ПАТ "Акцент-Банку", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ОСОБА_1 і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
З урахуванням наданого АТ "Акцент-Банк" розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 08 вересня 2017 року, колегія суддів вважає, що підлягає стягненню лише заборгованість по тілу кредиту по кредитному договору, що становить 9 200,02 грн.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.
На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по простроченому тілу кредиту та процентам за користування кредитом.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду в оскаржуваній частині, є безпідставними та такими, що зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Разом з цим, доводи апеляційної скарги про узгодження сторонами всіх умов кредитування, зокрема строку повернення кредитних коштів, не заслуговують на увагу, не підписані відповідачем.
Колегія суддів не приймає до уваги аргументи апеляційної скарги щодо безпідставності застосування судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки вказана постанова є чинною, викладені у ній висновки стосуються спірних відносин, а тому, вони підлягали врахуванню у даній справі.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду в оскарженій частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
О.В. Лаченкова