2/754/3886/22
Справа № 754/4079/22
Іменем України
16 грудня 2022 року Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Гринчак О.І., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У травні 2022 року ОСОБА_1 , в особі предстаника - адвоката Рижого А.В., звернувся до Київського апеляційного суду для визначення підсудності за позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12.05.2022 визначено Деснянський районний суд м. Києва для забезпечення розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
07.06.2022 вищевказана справа надійшла на адресу Деснянського районного суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2022 справу передано судді Гринчак О.І.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 08.06.2022 позовну заяву залишено без руху та визначено десятиденний строк для усунення недоліків, оскільки позивачем не виконано вимогч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме не надано доказів на підтвердження сплати судового збору.
Відповідно до супровідного листа від 09.06.2022 копію зазначеної вище ухвали направлено на електронну пошту представника позивача, яка вказана в позовній заяві.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа документ доставлено на електронну скриньку 09.06.2022.
28.09.2022 копію ухвали від 08.06.2022 повторно направлено на електронну пошту представника позивача. Довідкою про доставку електронного листа підтверджується, що документ доставлено на електронну скриньку 28.09.2022.
Крім того, супровідним листом від 07.10.2022 позивачу було направлено ухвалу суду від 08.06.2022 на адресу, яка вказана в позовній заяві: АДРЕСА_1 .
Поштове відправлення повернулось на адресу суду у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19.06.2001 ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19.06.2001, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів.
Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Оскільки зазначені в ухвалі недоліки позивач в установлений строк не усунув, а тому позовна заява вважається неподаною та підлягає поверненню.
При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 185, 259-261, 353, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, в загальному порядку, передбаченому законом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Деснянського
районного суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК