Номер провадження: 22-ц/813/5358/22
Справа № 522/6461/20
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
22.11.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д.,
Дришлюка А.І.,
при секретарі: Павлючук Ю.В.,
переглянув у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гайдай Яніни Федорівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2021 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
21 квітня 2020 року ПАТ «МТБ Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 21.09.2018 між ПАТ «МТБ БАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №03785/FO, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді строкового кредиту в сумі 1 075 000 грн на споживчі потреби, на строк з 21 вересня 2018 року по 20 вересня 2019 року включно та можливістю продовження кінцевого терміну погашення кредиту за умов відсутності порушень позичальником термінів та строків повернення кредиту та сплати процентів до 12 вересня 2025 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків: у розмірі 2% річних за період користування кредитом з 21.09.2018 по 20.08.2021 включно та 10% річних за період користування кредитом з 21.08.2021 і до закінчення строку дії договору.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором №03785/FO від 21.09.2018 між банком та ОСОБА_1 21 вересня 2018 укладено договір поруки №08970-СО, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Посилались на те, що свої зобов'язання банк виконав та надав відповідачу кредитні кошти. У свою чергу, відповідачі порушили зобов'язання за кредитним договором і договором поруки, у зв'язку з чим у станом на 10.04.2020 у них виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої становить 1 056 301,16 грн. На даний час відповідачі ухиляються від добровільного виконання зобов'язань за кредитним договором. На підставі чого банк звернувся до суду із вказаним позовом та просив суд задовольнити його вимоги в повному обсязі з наведених у позовній заяві правових підстав.
Відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, у якому вона позов ПАТ «МТБ БАНК» не визнала, посилаючись на те, що до позивача із заявою про видачу їй кредиту не зверталася та кредитних коштів не отримувала.
Представником позивача до суду подано відповідь на відзив, яким позивач заперечує проти викладених у відзиві на позовну заяву обставин, посилаючись на те, що ОСОБА_2 виступаючи фінансовим поручителем по зобов'язанням ОСОБА_1 за кредитним договором №00393/FO від 25.01.2008, у зв'язку із виникненням заборгованості за кредитним договором №00393/FO від 25.01.2008, з метою погашення заборгованості звернулась до ПАТ «МТБ БАНК» Анкетою-заявою від 03.09.2018 про надання їй кредиту в сумі 1 075 000,00 грн, відкрила особовий поточний рахунок у ПАТ «МТБ БАНК», 21.09.2018 уклала з банком кредитний договір №03785/FO та отримала кредитні кошти в сумі 1 075 000 грн на свій поточний рахунок, які спрямувала на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №00393/FO від 25.01.2008, підписавши платіжне доручення №1200928 від 21.09.2018.
У судове засідання сторони не з'явились, представник позивача надала до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, розглядати справу за її відсутності.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Поважність причин неявки суду не повідомили.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2021 року позов задоволено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі адвокат Гайдай Я.Ф. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Справи розглядаються без участі учасників провадження за наявності повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та за відсутності заяви (заяв) про відкладення розгляду справи.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Сторони про розгляд справи сповіщались належним чином та завчасно. Відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судові повістки надсилались на наявні в матеріалах справи адреси, однак поштова кореспонденція поверталась до суду із відміткою «адресат відсутній».
Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
При цьому, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
У частинах 1 та 2 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За змістом статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що 25 січня 2008 року ВАТ «Морський Транспортний Банк», правонаступником якого на даний час є ПАТ «МТБ БАНК», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №00393/FO, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 з 25 січня 2008 року по 24 січня 2028 року включно кредитні кошти у сумі 809 788,52 доларів США на споживчі потреби, включаючи придбання земельної ділянки у сумі 750 000 доларів США, а також у сумі 59 788,52 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом у розмірі 12,61% річних за фактичний період користування кредитом та сплатою інших платежів, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією кредитного договору №00393/FO від 25.01.2008.
У забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №00393/FO від 25.01.2008 між банком та ОСОБА_2 25.01.2008 укладено договір поруки №03274rО, за яким ОСОБА_2 відповідає перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку невиконання боржником будь-якого зобов'язання, поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора, на протязі п'яти днів, що підтверджується копією договору поруки №03274rО від 25.01.2008. Таким чином, ОСОБА_2 виступала фінансовим поручителем по зобов'язанням ОСОБА_1 за кредитним договором №00393/FO від 25.01.2008.
03 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «МТБ БАНК» з анкетою-заявою позичальника та Заявою на отримання кредиту, якими просила надати їй кредит в сумі 1 075 000 грн, надавши довідку про її доходи в ТОВ «ТЕК-5», що підтверджується копіями анкети-заяви позичальника від 03.09.2018, заяви на отримання кредиту від 03.09.2018 та довідки про доходи ОСОБА_2 в ТОВ «ТЕК-5».
Заявою від 18.09.2018 ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «МТБ БАНК» для відкриття особового поточного рахунку у гривні, та уклала з банком договір банківського рахунку та надання послуг дистанційного банківського обслуговування №ТС-1105641/11/118231.
18 вересня 2018 року ОСОБА_2 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «МТБ БАНК». Відповідно до пункту 1.1. договору банківського рахунку від 18.09.2018, банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, і надає комплекс послуг, в тому числі, і тих, які пов'язані з переказом грошових коштів з (на) рахунку (-ок) клієнта.
21 вересня 2018 року між ПАТ «МТБ БАНК» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №03785/FO, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді строкового кредиту в сумі 1 075 000 грн на споживчі потреби, на строк з 21 вересня 2018 року по 20 вересня 2019 року включно та можливістю продовження кінцевого терміну погашення кредиту за умов відсутності порушень позичальником термінів та строків повернення кредиту та сплати процентів до 12 вересня 2025 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків: у розмірі 2% річних за період користування кредитом з 21.09.2018 по 20.08.2021р. включно; 10% річних за період користування кредитом з 21.08.2021 і до закінчення строку дії договору.
Своїм підписом в кредитному договорі відповідач засвідчила, що ознайомлена та погоджується з умовами кредитного договору.
За умовами пунктів 2.2. та 2.3. кредитного договору №03785/FO від 21.09.2018, видача кредиту відбувається шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів у національній валюті України у гривні № НОМЕР_1 у банку.
21 вересня 2018 року з позичкового рахунку № НОМЕР_2 ПАТ «МТБ БАНК» перерахував на рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , кредитні кошти в сумі 1 075 000 грн, що підтверджується випискою з рахунку № НОМЕР_2 .
Підписанням платіжного доручення №1200928 від 21.09.2018 ОСОБА_2 переказала грошові кошти в сумі 1 075 000 грн з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_3 , який був відкритий ОСОБА_1 в ПАТ «МТБ БАНК» для зарахування коштів на погашення його заборгованості за умовами пункту 1.2. кредитного договору №00393/FO від 25.01.2008.
Перерахування коштів в сумі 1 075 000 грн з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_3 підтверджується також випискою з поточного рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 (980) за період з 01.09.2018 по 02.09.2019.
Таким чином, суд встановив, що кредитні кошти в сумі 1 075 000 грн ОСОБА_2 готівкою не отримувались, а були перераховані нею за платіжним дорученням №1200928 від 21.09.2018 на власний банківський рахунок, з якого вона за власним розсудом спрямувала отримані нею кредитні кошти на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №00393/FO від 25.01.2008, фінансовим поручителем якого вона виступала за договором поруки №03274rО від 25.01.2008.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що на час звернення до суду, внаслідок порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту у строки визначені умовами договору, виникла заборгованість по кредиту, яка в повному обсязі відповідачами на час розгляду справи не погашена, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі, що існує на час ухвалення рішення.
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Відповідач ОСОБА_2 не зверталась до позивача із заявою про видачу їй кредитних коштів, факт видачі кредиту не підтверджено належними доказами, заяву про приєднання до договору про видачу та обслуговування особистої платіжної картки не підписувала. Вимоги є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.
В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.
Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».
Позивачем під час розгляду справи було доведено належними та достовірними доказами факт укладення спірного договору, законність нарахування заборгованості за тілом кредиту, пені, процентів, а відповідачами в свою чергу не було оспорено факту укладення кредитного договору та не спростовано наданий банком розрахунок заборгованості.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених по справі обставин, не мають наслідком задоволення скарги, а отже на увагу суду не заслуговують.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11Конвенції (див. вищепункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв'язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим, на підставі положеньст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
Підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу адвоката Гайдай Яніни Федорівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 02 грудня 2022 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік