Єдиний унікальний номер 741/1355/21
Провадження № 2/741/174/22
м. Носівка 29 листопада 2022 року
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Киреєва О.В.,
з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.
та відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . У цьому житловому будинку зареєстрований відповідач, який фактично з 25 жовтня 2003 року не проживає за вказаною адресою, не сплачує комунальні платежі, не бере участі в утриманні житла, будинком не цікавиться та до будинку не з'являється. Вона (позивач) не чинить відповідачу перешкод в користуванні жилим приміщенням. У зв'язку із тим, що відповідач зареєстрований у належному їй житловому будинку, але фактично не проживає, у неї виникають проблеми зі оплатою комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються на відповідача.
Картавцева просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
У судове засідання позивач не з'явилася, подала до суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила їх задовольнити, розгляд справи проводити без її участі.
У судовому засіданні відповідач позов не визнав повністю, просив відмовити у його задоволенні, надав суду пояснення, суть яких зводиться до того, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить його матері ОСОБА_1 , але він (відповідач) вважає, що має право на частину у цьому будинку, оскільки будинок будувався його батьком. Він (відповідач) протягом останніх 19 років не проживає у вказаному будинку, своїх речей у ньому не має, після одруження став проживати в будинку дружини. Мати не виганяла його (відповідача) з будинку та не чинить перешкод у користуванні цим будинком, замки не змінювала. Він (відповідач) не бажає у добровільному порядку виписуватися з будинку, хоче, щоб мати йому сплатила кошти за частину в будинку.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності позивача за наявними у ній доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дали суду показання, суть яких зводиться до того, що вони проживають по сусідству з ОСОБА_5 . ОСОБА_6 є сином ОСОБА_7 , у 2003 році після одруження став постійно проживати в будинку дружини. ОСОБА_8 за місцем реєстрації не проживає. ОСОБА_7 не виганяла сина ОСОБА_8 з будинку, не чинить йому перешкод у користуванні будинком, не міняла замки в будинку.
Вислухавши пояснення відповідача, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 грудня 1999 року (а.с. 9).
З матеріалів справи (а.с. 10-13) вбачається, що у житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не проживає в будинку АДРЕСА_1 з 25 жовтня 2003 року, фактично проживає в АДРЕСА_2 , що підтверджується поясненнями відповідача, показаннями свідків та обставинами, викладеними у позовній заяві.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» встановлено, що при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Суд приймає до уваги той факт, що на час розгляду справи в суді відповідач не ставить питання ні про вселення, ні про зобов'язання позивача не чинити перешкод в користуванні жилим приміщенням.
Таким чином, оцінюючи у сукупності докази по справі, суд знаходить достовірно встановленим, що відповідач вибув на постійне проживання в інше житлове приміщення, не проживає у будинку АДРЕСА_1 більше шести місяців, а тому втратив право користуватися цим житловим приміщенням з дня вибуття.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в сумі 908 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 4).
Зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 391 ЦК України, ст.ст. 71, 72 ЖК України ст.ст. 141, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не встановлено, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , таким, що втратив право користуватися житловим будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП не встановлено, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати по сплаті судового в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Киреєв