09.12.2022 Справа № 756/4457/22
Справа № 756/4457/22
Провадження № 3/756/2736/22
09 грудня 2022 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха Оксана Олександрівна, розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
24.04.2022 року о 22-40 год. в м. Києві по вул. Прирічній, 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Peugeot 301, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови, хитка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник Гармаш М.Ю. у судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у діях останнього складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування зазначив, що протокол складено з порушенням діючого законодавства, а саме: при складанні протоколу співробітниками поліції ОСОБА_1 не були роз'яснені його права, зокрема право на професійну правничу допомогу; матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що поліцейські залучали двох свідків для фіксування факту відмови його підзахисного від проходження огляду для визначення стану сп'яніння; відеозапис не містить безперервної фіксації перебігу події. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Наголошував на тому, що ОСОБА_1 не відмовлявся їхати до лікаря-нарколога для проходження огляду, проте поліцейські цього не забезпечили.
Допитаний у судовому засіданні інспектор патрульної поліції ОСОБА_2 пояснив, що 24.04.2022 був на чергуванні, коли побачив транспортний засіб Peugeot 301, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . На вимоги співробітників поліції зупинити автомобіль ОСОБА_1 не реагував та здійснив спробу «відірватись» від поліцейського автомобіля, проте був заблокований іншим екіпажем. Це було таксі. Після зупинки автомобіля Peugeot 301, номерний знак НОМЕР_1 , вони побачили ОСОБА_1 , який перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння та у такому стані, що не розумів, що навколо відбувається. У салоні автомобіля знаходилась відкрита пляшка з горілкою, а також пасажир в нетверезому стані. Вони намагалися витягти ОСОБА_1 з автомобіля, проте той пручався, вчепившись за кермо. Зважаючи на стан та поведінку водія ОСОБА_1 , вони були змушені застосувати до нього кайданки, щоб той не спричинив шкоди ані собі, ані оточуючим. ОСОБА_1 не був затриманий, тому протокол затримання не складався. Водієві неодноразово було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та/або у лікаря-нарколога, проте, останній декілька разів змінював покази, та врешті відмовився. У результаті чого було прийнято рішення про складання щодо нього протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Пасажир транспортного засобу не був допитаний, оскільки знаходився у такому стані, що був не в змозі усвідомлювати те, що відбувається.
Вислухавши захисника Гармаша М.Ю., пояснення інспектора патрульної поліції ОСОБА_2., дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного.
Відповідно до ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа, у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху).
У відповідності до 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР України.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, пункт 2.5. Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог цього пункту Правил передбачено адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП.
В рішенні Європейського суду з прав людини у складі його Великої палати по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок №1103).
Зокрема, пунктом 3 Порядку №1103 передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).
Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє, цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Як роз'яснено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», із змінами і доповненнями, стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Згідно з п. п. 6, 7, 8 Порядку №1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальнихтехнічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорониздоров'я.
Аналіз вказаних положень діючого законодавства дає підстави для висновку про те, що огляд водія для визначення стану алкогольного сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів. У разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки - виявлення ознак сп'яніння проводиться лікарем у закладі охорони здоров'я в присутності поліцейського.
Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу, серед яких, є право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 (далі - Інструкція №1376).
Інструкцією №1376 встановлено порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначено порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції №1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності, а положення Інструкції №1452/735 та Порядку №1103 - підстави та правила проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, у встановленому порядку в закладі охорони здоров'я, перелік яких затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішеннях ЄСПЛ, зокрема по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
- даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №242409, в якому зазначено про факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а також про факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку в закладі охорони здоров'я, протокол сумніву у суду не викликає, оскільки складений відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП.
Доводи адвоката Гармаша М.Ю. про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом суд не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини не знайшли свого об'єктивного підтвердження під час судового розгляду та спростовуються сукупністю доказів наявних в матеріалах справи, в тому числі переглянутим відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівника поліції, з якого вбачається, що на місці події ОСОБА_1 жодного разу не зазначав про те, що він не керував транспортним засобом.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Разом з тим, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №242409 від 24.04.2022 ОСОБА_1 таким правом не скористався, протокол підписав, пояснень не надав. Не вказав заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не заявляв про невідповідність внесених даних до протоколу. Не надавав жодних пояснень чи заперечень стосовного того, що він не керував вказаним автомобілем. Даних про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції матеріали справи не містять.
У протоколі зазначено про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, положень ст. 268 КУпАП, та про вилучення у водія ОСОБА_1 водійського посвідчення НОМЕР_2 і видачу йому тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом НОМЕР_3 .
При цьому, з переглянутого відео вбачається, що співробітники поліція ознайомили ОСОБА_1 зі змістом протоколу (15:30 хв. відео), проте, останній відмовився підписувати вказаний протокол (15:54 хв. відео).
- відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського - 473583, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я (07:53 хв. та 09:50 хв. відео).
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння «запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови, хитка хода», виявлені поліцейським 24.04.2022 у ОСОБА_1 в розумінні п. 3 розділу І, п. 1 розділу ІІ Інструкції №1452/735, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується належними та допустимими вищевказаними доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
Суд критично оцінює доводи сторони захисту про те, що поліцейський всупереч Інструкції №1452/735 не залучив двох свідків для участі під час фіксування відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, що, на думку сторони захисту, свідчить про порушення встановленого порядку фіксування відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що в ході фіксування відмови ОСОБА_1 поліцейським було застосовано технічні засоби відеозапису, якими чітко зафіксовано факт відмови останнього від проходження огляду відповідно до положень ч. 2 ст. 266 КУпАП в редакції Закону №1231-IX від 16.02.2021. При цьому, не приведення підзаконних нормативно-правових актів у відповідність до положень КУпАП в редакції Закону України №1231-IX від 16.02.2021, який набрав чинності 17.03.2021, не свідчить про невідповідність дій патрульних поліцейських чинному законодавству України.
Що стосується доводів сторони захисту про фрагментарність та частковість здійснення запису перебігу події, суд приходить до висновку, що сама по собі відсутність повного та безперервного запису події з бодікамери не свідчить про недопустимість чи неналежність відеозаписів як доказів, оскільки в ході судового провадження сторона захисту не посилалася на те, що зафіксовані на відеозаписі події в дійсності не відбувались або якимось чином викривлені та спотворені.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України, поняття «кримінальне правопорушення» в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення, та кримінально-правова суть визнається не лише стосовно Кримінального кодексу, а й Кодексу про адміністративні правопорушення (Рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Kornevand Karpenko v. Ukraine).
Разом з тим, Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту.
В контексті спірних правовідносин право на юридичну допомогу не є абсолютним, його реалізація вимагає вчинення певних дій з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки чинне адміністративне процесуальне законодавство не визначає обов'язковість участі адвоката чи іншого фахівця у галузі права в розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Отримання допомоги адвоката під час розгляду справи про адміністративне правопорушення є правом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а не обов'язком органу (посадової особи), що притягає до такої відповідальності.
З урахуванням того, що під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення у суді ОСОБА_1 скористався правничою допомогою, суд приходить до висновку, що останній в повній мірі реалізував своє право на захист, передбачене нормами діючого законодавства.
Інші доводи захисника, які наведені у заяві про закриття провадження, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Аналізуючи вказані докази суд приходить до висновку, що працівники поліції діяли у межах повноважень та відповідно до вимог Інструкції, докази, що містяться в матеріалах справи, повністю узгоджуються між собою та підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що подія правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, мала місце, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доведена повністю.
Відповідно до ст. 33 КпАП України, суд, при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та ступінь його вини.
Обставини, що пом'якшують або обтяжують адміністративну відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлені.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, в порядку ст. 40-1 КУпАП з правопорушника ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 496,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 40-1, ч.1 ст. 130, 252, 268, 284 КУпАП, суддя
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її постановлення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя О.О. Тиха