Справа № 127/9918/14-ц
Провадження № 22-з/801/186/22
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції
Доповідач:Денишенко Т. О.
14 грудня 2022 рокуСправа № 127/9918/14-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Денишенко Т.О.,
суддів Голоти Л. О., Рибчинського В.П.,
за участі секретаря судового засідання Михайленко А. В., заявника, представника від-повідача ОСОБА_1 адвоката Ковальчука Є. М., представника стягувача Това-риства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» адвоката Омельчука І. М., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спроще-ного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду заяву ОСОБА_1 , його представника адвоката Ковальчука Євгена Миколайовича про ухвалення додаткового рішення з відшкодування судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 334504,12 гривень у цивільній справі за позовом
Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до
ОСОБА_1 , за участі стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю
«Вердикт Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором,
09 листопада 2022 року Вінницьким апеляційним судом ухвалена постанова, якою частково задоволена апеляційна скарга ОСОБА_1 , скасоване заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2014 року, ухвалене нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства ( далі - ПАТ ) «Родовід Банк» задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» як правонаступника ПАТ «Родовід Банк», заборгованість за кредитним договором від 04 лютого 2008 року № 57/АА - 011.08.2 у сумі 36721,86 долар США, що становить суму простроченої заборгованості за кредитом, та 145687,41 гривень, які складаються з: 101757,68 гривень - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 42325,14 гривень - сума 3% річних від суми простроченого кредиту; 1604,59 гривні - сума 3% річних від суми прострочених про-центів по кредиту, 1746,61 гривень судового збору, сплаченого у дохід держави при поданні у суд позовної заяви. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стяг-нуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги на заочне рішення суду першої інстанції, у розмірі 2861,08 гривні.
17 листопада 2022 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 та його представника адвоката Ковальчука Є. М. про ухвалення додаткового рішення у справі з відшкодування судових витрат на оплату професійної правничої допомоги. Дана заява направлена суду поштовим зв'язком 14 листопада 2022 року. Ураховуючи складення апеляційним судом 11 листопада 2022 року повного тексту постанови від 09 листопада 2022 року, належить констатувати своєчасність подання стороною від-повідача заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на прав-ничу допомогу. Ця заява обґрунтована тим, що апеляційним судом не було вирішене питання відносно понесених ОСОБА_1 судових витрат на правничу допо-могу адвоката Ковальчука Є. М. 09 листопада 2022 року Адвокатським бюро «Ко-вальчук Євген» та довірителем ОСОБА_1 складений акт про надання прав-ничої допомоги до договору від 15 липня 2021 року № 18-ф, виставлений також рахунок на оплату цієї допомоги згідно з цим актом у сумі 334504,12 гривні.
Стягувач ТОВ «Вердикт Капітал» в особі генерального директора Іжаковського О. В. скористався визначеним цивільним процесуальним законом правом, забезпече-ним ухвалою апеляційного суду від 28 листопада 2022 року, та подав в електронній формі клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, яке надійшло у суд апеляційної інстанції 02 грудня 2022 року. У зазначеному клопотанні наголошується, що заявлені витрати на правничу допомогу не відповідають критерію їх реальності у зв'язку з відсутністю факту їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності, зважаючи на мінімальну аргументованість, зокрема, апеляційної скарги на заочне судове рішення. Керівник ТОВ «Вердикт Капітал» вважає, що витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу у сумі 334504,12 гривні є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, затраченим ним часом на на-дання таких послуг. Крім того, заявниками не надано будь-якого платіжного доку-менту як доказу щодо фактичного понесення таких витрат. При цьому представник стягувача/позивача просить постановити окрему ухвалу щодо зловживання адвокатом Ковальчуком Є. М. процесуальними правами, неналежного виконання ним своїх професійних обов'язків, що полягає у наданні до суду неправдивої інформації та на-правити таку ухвалу до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокату-ри, аргументуючи це тим, що заявлена сума судових витрат є наслідком недобросо-вісної поведінки адвоката, направленої на збагачення за рахунок кредитора, що є неприпустимим при наданні правничих послуг.
У судове засідання апеляційного суду сам заявник ОСОБА_1 , представник позивача ПАТ «Родовід Банк» не з'явилися. Від повноважного представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кібця Р. Р. 09 грудня 2022 року до апеляційного суду в електронній формі надійшло вкладення щодо процедури ліквідації та продажу активів АТ «Родовід Банк», правонаступником якого вказане ТОВ «Вердикт Капітал», та заява з клопотанням проведення судового засідання 14 грудня 2022 року о 13.00 годині без участі представника АТ «Родовід Банк» у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану. З наданих документів убачається, що з 22 квітня 2022 року визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації АТ «Родовід Банк» здійснюються Фондом безпосе-редньо.
Заслухавши думку представників заявника ОСОБА_1 адвоката Коваль-чука Є. М., стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» адвоката Омельчука І. М., які вважають можливим розглянути справу у відсутності осіб, котрі не з'явилися у судове засі-дання, беручи до уваги, що усі учасники справи завчасно повідомлені про місце, день та час розгляду справи, керуючись нормами статті 372 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду ухвалила здійснити розгляд заяви про ухвалення додаткового рі-шення у справі у відсутності заявника ОСОБА_1 та представника стягувача АТ «Родовід Банк».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по заяві з питання ухвалення додаткового рішення представника ОСОБА_1 адвоката Ковальчука Є. М., заперечення на заяву представника стягувача адвоката Омельчука І. М., який вважає необхідним у задоволенні заяви відмовити повністю, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у ній докази у їх сукупності з вирішуваного клопотання, апеляційний суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 та його представника адвоката Ковальчука Є. М. є частково обґрунтованою і доведеною, через що вона підлягає частковому задоволенню.
Згідно з нормами статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішене питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заява про ухвалення додаткового рішення може бути подана до закінчення строку на виконання рішення. Додаткове судове рішення ухвалюється у тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи у судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову у прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Як дійсно убачається з матеріалів справи, постановою Вінницького апеляційного суду від 09 листопада 2022 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена част-ково, заочне рішення суду першої інстанції скасоване, ухвалене нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Крім того, вирішене питання про розподіл судових витрат, а саме сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги судового збору.
Тобто питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 , апеляційним судом не вирішувалося.
Однією з основних засад ( принципів ) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення ( пункт дванадцятий частини третьої статті другої ЦПК України ). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат ( стаття 134 ЦПК України ); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами ( стаття 137 ЦПК України ) 3) розподіл судових витрат між сторонами ( стаття 141 ЦПК України ).
Убачається доцільним підкреслити, що згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Таке зауваження суд визнав доцільним викласти у цьому рішенні, оскільки йдеться про спір, вирішений у 2014 році, коли цивільний процесуальний закон не передбачав попереднього визначення суми судових витрат.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Як безумовно слідує із матеріалів цієї справи відповідач ОСОБА_1 ско-ристався правничою допомогою під час її розгляду та поніс у зв'язку із цим певні вит-рати.
Частинами першою - третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на прав-ничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво у суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підл-ягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої до-помоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг ), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас за змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг ); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг ); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та вико-наних робіт; 4) ціною позову та ( або ) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розпо-ділу між сторонами ( частина п'ята статті 137 ЦПК України ). У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на профе-сійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмір-ності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну пра-вову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Положення частин першої та другої статті 137 ЦПК України кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема, пунктом чотирнадцятим Рекомендацій Коміте-ту Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до пра-восуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна у принципі отримувати від сторони, що програла відшко-дування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понес-ла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» пред-ставництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає у забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта у цивільному, господарському, адміністративному та конститу-ційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кри-мінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, пра-вового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх від-новленню у разі порушення. Видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання пра-вової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід ді-яльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого са-моврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного су-дочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами ( стаття 19 ).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару ( фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, поря-док його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання прав-ничої допомоги. При встановленні розміру гонорару ураховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Го-норар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час ( стаття 30 Зако-ну ).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» ( Заява № 71660/11 ), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» ( Заява № 72277/ 01 ), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia ( зая-ва 58442/00 ) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої в Україні 17 липня 1997 року, суд відшкодо-вує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та ма-ють розумну суму.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спо-ру з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг резуль-тат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають зна-чення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та враховувати, що розмір від-шкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, про що неодноразово вказувалося Верховним Судом.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється су-дом на підставі поданих сторонами доказів ( договорів, рахунків тощо ). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухва-лення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зро-била про це відповідну заяву. Витрати за надану професійну правничу допомогу у ра-зі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено ( пункт перший час-тини другої статті 137 ЦПК України ). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19; Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Каса-ційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 ( провадження № 61-21442св19 ), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц ( провадження № 61-21197св19 ), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 ( провадження № 61-44217св18 ).
Визначаючись із розподілом витрат на правничу допомогу у цій справі, апеля-ційний суд ураховує, що ОСОБА_1 скористався професійною правничою допо-могою, уклавши 15 липня 2021 року відповідний договір № 18-ф із Адвокатським бю-ро «Ковальчук Євген». Пунктом шостим даного договору сторони обумовили, що ви-конання доручення за цим договором може здійснювати адвокат Ковальчук Є. М. Додатковою угодою від 31 грудня 2021 року № 2 до договору про надання правничої допомоги від 15 липня 2021 року № 18-ф сторони виклали у новій редакції пункт тре-тій договору щодо використання встановлених розцінок при визначенні гонорару за кожен із видів послуг.
09 листопада 2022 року Адвокатське бюро «Ковальчук Євген» та ОСОБА_1 склали акт приймання виконаних робіт по договору про надання правничої допо-моги, згідно з яким адвокатом були надані такі послуги: надання консультації з правових питань вартістю 6000,00 гривень за три години роботи; підбір законодавчих актів, судових рішень ( судової практики ) задля обґрунтування та роз'яснень вартіс-тю 3000,00 гривень; складання заяви про перегляд заочного рішення - 10000,00 гри-вень; відправлення заяви про перегляд заочного рішення - 46,60 гривень; складання клопотання про застосування строків позовної давності - 7000,00 гривень; участь у су-довому засіданні суду першої інстанції 19 листопада 2021 року під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення - 5000,00 гривень; складання апеляційної скарги - 25000,00 гривень; направлення апеляційної скарги - 35,00 гривень; складання клопо-тання про відвід судді - 7000,00 гривень; участь у судових засіданнях суду апеляцій-ної інстанції - 21000,00 гривень за три судових засідання по 7000,00 гривень кожне; а також розрахований гонорар успіху у розмірі 40% від суми, на яку зменшено судом заявлену до клієнта суму, що становить 250422,52 гривні.
На оплату згідно акту приймання виконаних робіт Адвокатським бюро «Коваль-чук Євген» виставлений рахунок від 09 листопада 2022 року за надані послуги на загальну суму 334504,12 гривні.
Проаналізувавши надані довірителю адвокатом Ковальчуком Є. М. послуги (без гонорару успіху), колегія суддів дійшла висновку, що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи ( наданих послуг ) не відповідає критерію розумності, є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом по-слуг, адже вони поглинаються здійсненням адвокатом аналогічних по суті дій у суді першої та апеляційної інстанцій. Так апеляційна скарга на заочне рішення суду пер-шої інстанції є фактично дубльованою ( із певними змінами що-до звертання до суду апеляційної інстанції ) із заяви про перегляд заочного рішення разом із клопотанням про застосування строків позовної давності. Подане апеляційному суду клопотання про відвід судді за своїм обсягом є невеликим, не навантажене правовим обґрунтуван-ням, а його складання не потребувало значних зусиль та тривалого часу для його складення, особливо для фахівця у галузі права. Щодо визначення вартості участі ад-воката у судових засіданнях, то теж варто відзначити її неспівмірність як послуги ви-конаному обсягу роботи, зокрема, у суді апеляційної інстанції, оскільки із призначе-них чотирьох судових засідань, два із них були відкладені з різних об'єктивних підстав. В одному із засідань вирішувалося лише питання про відвід судді, що вхо-дила до складу колегії, а у судовому засіданні 09 листопада 2022 року тривалістю до 30 хвилин справа була розглянута. Відповідно визначення вартості зазначених послуг у 21000,00 гривень, як і вартості одного судового засідання у суді першої інстанції у 5000,00 гривень, вочевидь є невиправданим та необґрунтованим.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав на часткове задоволення клопотання сторони стягувача зменшити розмір понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у судах першої та апе-ляційної інстанцій ( без урахування гонорару успіху ) з 84081,60 гривні до 20000,00 гривень.
Разом із тим, зважаючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рі-шення суду першої інстанції задоволена частково з ухваленням нового судового рі-шення про часткове задоволення позову, відповідно до норм статті 141 ЦПК України на користь відповідача підлягають стягненню витрати у пропорційному співвідно-шенні до задоволеної частини вимог, що становитиме 10440,00 гривень.
Щодо визначення умовами договору про надання правничої допомоги від 15 липня 2021 року № 18-ф та додаткової угоди № 2 до цього договору від 31 грудня 2021 року сплати адвокату певного гонорару успіху, то слід зазначити, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися та узгоджені між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішу-ючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність ( пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19 ). Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді «гонорару успіху» саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.
Як уже зазначалося, положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розум-ність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Па-лати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, прова-дження № 14-382цс19.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» ( Iatridis v. Greece, заява № 31107/96 ) ( щодо справедливої сатисфакції ) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише че-рез те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними ( § 55 ). Таким чином зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату «гонорару успіху», не є обов'язко-вими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення та-ких витрат на іншу сторону справи, оскільки у такому випадку суд, застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої, п'ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.
Однак вищенаведене не означає, що такі зобов'язання між адвокатом та клієнтом не є обов'язковими для сторін договору про надання правничої допомоги у разі якщо такий договір є дійсним. Такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 520/10409/18.
Тобто колегія суддів апеляційного суду ураховує, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат ( відшкодування їх за рахунок іншої сторони ) у формі «гонорару успіху», суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов'язки, і погодженого ними розміру гонорару ( у даному випадку обрахованого ними у відсотковому співвідношенні від суми неза-доволених позовних вимог, а саме від суми, на яку судом буде зменшено заявлену у справі до клієнта суму до стягнення по тілу кредиту, відсотках, пені, штрафу, інших платежах тощо ), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов'язаним із розглядом справи, які визначені адвокатським бюро та оцінені судом, зокрема, з точки зору складності цієї справи та розумної необ-хідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених заявником на фактично надані реальні та неминучі послуги з правничої допомоги, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін - відмови позивачеві у позові, кореспондується з витратами, які має право відшко-дувати на свою користь заявник за рахунок позивача, у даному випадку уже право-наступника, як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху.
Отже колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що за результатами розподілу судових витрат у цій справі витрати ОСОБА_1 у формі «гонорару успіху» не можуть бути стягнуті з позивача у розмірі, який на понад 290 відсотків перевищує вартість фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі витрати вочевидь не відповідають критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, а також принципам справед-ливості, пропорційності та верховенства права.
Апеляційний суд звертає увагу, що судові витрати, які за своєю суттю є додат-ковою оплатою за успішне завершення справи у суді ( «гонорар успіху» ) до оплати фактично наданих послуг, про яку сторони договору про надання правничої допомоги домовилися у цьому правочині, не можуть покладатися на сторону, на яку судові витрати іншої сторони мають бути віднесені відповідно до процесуальних норм з розподілу судових витрат. Такий висновок стосується навіть й того випадку, якщо судом зменшується розмір гонорару, визначеного на власний розсуд сторонами дого-вору, без одночасної оцінки відповідності його розміру всім критеріям судових витрат на правничу допомогу, унормованих главою 8 «Судові витрати» ЦПК України, у їх сукупності. Тобто не буде правомірним просте зменшення судом таких судових вит-рат у спосіб визначення іншого ( меншого ) відсотку від того, який обумовлений у до-говорі про надання правничої допомоги щодо базового його ( відсотку ) нарахування.
Враховуючи наведене та визначені нормами ЦПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причинно пов'язаних з роз-глядом справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що не ствер-джуючи про нульову кореляцію ( відсутність зв'язку між двома змінними, які порів-нюються ) витрат у формі «гонорару успіху» фактично понесеним ОСОБА_1 витратам, розумним, об'єктивним та справедливим у даному випадку буде віднесення на позивача витрат у формі «гонорару успіху» в розмірі 5000,00 гривень. Такий роз-мір зазначених витрат відповідатиме і фактичним витратам на правову допомогу, які заявник планував понести у суді, виходячи із обсягу запланованої правової допомоги та складності справи, і фактично понесеним витратам відповідно до актів наданих послуг, і витратам, які за оцінкою суду підлягають віднесенню на позивача, виходячи з оцінки самим заявником та адвокатом, з яким він мав домовленість щодо певного результату розгляду справи з точки зору її складності, розумної необхідності і реальності понесених судових витрат.
Таким чином, на користь заявника підлягають стягненню судові витрати на про-фесійну правничу допомогу у загальній сумі 15440,00 гривень, з яких: 10400, 00 гри-вень - витрати на професійну правничу допомогу ( пропорційно розміру задоволених вимог ), безпосередньо пов'язані з розглядом справи, та 5000,00 гривень - витрати у формі «гонорару успіху», опосередковано пов'язані з розглядом справи, втім які за оцінкою колегії суддів апеляційного суду саме у такій сумі знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку ( у пов'язаності ) з розглядом справи.
Щодо вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» про необхідність постановлення окремої ухвали стосовно адвоката Ковальчука Є. М. за зловживання процесуальними правами, то колегією суддів апеляційного суду дана вимога до уваги не береться, оскільки суд не знаходить відповідних законних підстав для вчинення зазначеної процесуальної дії, передбаченої положеннями статті 262 ЦПК України. Представником ОСОБА_1 адвокатом Ковальчуком Є. М. не вчинено дій, які б свідчили про зловживання ним процесуальними правами сторони у справі.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись нормами статей 137, 141, 262, 270, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду -
Заяву ОСОБА_1 , його представника адвоката Ко-вальчука Євгена Миколайовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , 15440,00 гривень ( п'ят-надцять тисяч чотириста сорок гривень 00 коп. ) витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
В іншій частині вимог заяви відмовити.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складений 15 грудня 2022 року.
Суддя-доповідач Т. О. Денишенко
Судді Л. О. Голота
В. П. Рибчинський