15 грудня 2022 р. № 400/846/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5,Київ,Київ,01601, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалеєвська, 14,Миколаїв,54001,
про:стягнення 28 766,10 грн.,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області з вимогами стягнути з відповідача на його користь 28766 гривень недоплаченої суддівської винагороди за січень 2022 року та недоплаченої матеріальної допомоги до відпустки.
Свою позицію обґрунтував тим, що він працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Миколаєва. Відповідно до ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривень. Виходячи з вищевказаних норм законів, належна йому суддівська винагорода має становити за січень 2022 року 106434,90 гривень, виходячи з розрахунку 2481 гривень*30*1,1+30%, а матеріальна допомога 81873 гривні, виходячи з розрахунку 2481 грн*30*1,1. Однак у січні 2022, ДСА України та ТУ ДСА виділено кошторисні призначення та сплачено позивачу суддівську винагороду із застосуванням розміру прожиткового мінімуму 2102 гривень, встановленого абзацом 5 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік», внаслідок чого недоотримано 16259,10 гривень суддівської винагороди та 12507,00 матеріального допомоги.
Відповідач ТУ ДСА в Миколаївській області надав відзив в якому позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію відповідач обґрунтував наступним. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.2 та ч.3 ст.95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Положенням ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України визначено, що виключено Законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Положення статтей 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Згідно з ст.23 БК України, будь-які зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються Законом про Державний бюджету України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України. ДСА України здійснює функцію головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів. Частиною першою ст.48 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежів тільки в межах бюджетних асигнувань. Відповідно до ст.135 Закону, суддівська винагорода регулюються цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актам
28.11.2022 ухвалою суду завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, оскільки від позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
За таких обставин, суд розгляну справу 15.12.2022 в порядку письмового провадження.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
Указом Президента України «Про призначення суддів» №302/2013 від 23.05.13 ОСОБА_1 призначено суддею Свердловського міського суду Луганської області.
Указом Президента України «Про переведення суддів» № 81/2015 від 14.02.15 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Ленінського районного суду м. Миколаєва.
Указом Президента України «Про призначення суддів» №760/2019 від 17.10.2019 призначено на посаду судді Ленінського районного суду м. Миколаєва безстроково.
В січні 2022 ОСОБА_1 отримав суддівську винагороду обраховану з розміру посадового окладу в 69366 гривень.
Відповідно до ст.130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
Відповідно до абзацу четвертого частини першої ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - працездатних осіб - 2481 гривень.
Одночасно з цим, абзацом п'ятим частини першої ст.7 Закону, також передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
В січні 2022, посадовий оклад позивача обрахований виходячи з прожиткового мінімуму 2102 гривень (2102*30*1,1=69366), але не думку позивача, посадовий оклад повинен бути розрахований виходячи з прожиткового мінімуму 2481 гривень (2481*30*1,1=81873).
Таким чином, для правильного вирішення цій справі необхідно з'ясувати, чи правомірне відповідачі застосовали під час обрахунку суддівської винагороди позивача за січень 2022 року, саме розмір прожиткового мінімуму - 2102 гривень.
Вирішую цей спір, суд виходить з наступного.
По-перше, 28.09.2021 Миколаївський окружний адміністративний суд звернувся з поданням в порядку ст.290 КАС України до Верховного Суду по аналогічній справі №400/7865/21 для відкриття провадження у зразковій справі та отримання відповіді на питання: Чи правомірне нарахування суддівської винагороди за 2021 рік, виходячи не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, як передбачено ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 2270 гривень, а виходячи зі спеціальної розрахункової величини «прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» в розмірі - 2102 гривень? https://reyestr.court.gov.ua/Review/99970838
Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2021 відмовлено у відкритті провадження у зразковій справі за поданням судді Миколаївського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом справи №400/7865/21 як зразкової, з мотивів не доцільності. https://reyestr.court.gov.ua/Review/100370854#
По-друге, Верховним Судом в касаційному порядку переглядались рішення у адміністративних справах №340/1916/20, №400/2031/21 та №360/503/21 в аналогічних спорах.
У постановах по всім цим справам, Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення позову, а направив справи на новий розгляд.
По-третє, під час дослідження судом причин обрахування позивачу у січні 2022 року посадового окладу виходячи з розміру прожиткового мінімуму - 2102 гривень, встановлено, що саме такій розмір передбачений Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».
Тобто, причина обрання відповідачами саме цього розміру прожиткового мінімуму, є не самовільні дії, а пряма вказівка Закону.
По-четверте, обидві відповідачі визначили посадовий оклад позивача у січні 2022 року, виходячи з прямої, чіткої та зрозумілої норми Закону, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, застосовується прожитковий мінімум - 2102 гривень.
У цьому випадку законодавець не припустився будь-якої двозначності у цьому питанні. А за таких обставин, у відповідачів не було жодних підстав для невиконання припису Закону.
По-п'яте, Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» в частині визначення прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривень, Конституційним Судом України неконституційним не визнаний.
По-шосте, відповідно до ч.4 ст.7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акту, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
На теперішній час, подання Верховного Суду про неконституційність Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» в частині визначення прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 року, не вносилось.
По-сьоме, відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
По-восьме, відповідно до ст.130 Конституції України, розмір суддівської винагороди встановлюються Законом.
Тобто, Конституція України прямо вказує, що розмір суддівської винагороди повинен бути встановлений Законом, тобто це є відповідною компетенцію та повноваженнями законодавця.
Законодавець це питання вирішив на користь розміру прожитковий мінімум - 2102 гривень.
Оскільки, зазначена норма не визнана неконституційною, суд повинен її застосовувати, та не може обирати самостійно з Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» будь яку іншу цифру, більш сприятливу для позивача.
Якщо погодитися з логікою позивача, у такому випадку, розмір суддівської винагороди буде встановлюватися не Законом, а судовими рішеннями, ухваленими власне самими суддями, що вочевидь суперечить Конституції України.
Конституції України не наділяє повноваженнями суди визначати розмір власної суддівської винагороди.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що розмір посадового окладу позивача за січень 2022 року у 69366 гривень прямо передбачений Законом, який не визнаний неконституційним, відсутня подання Верховного Суду до Конституційного Суду про визнання його неконституційним, немає жодних підстав для визнання протиправними дій з відповідачів та стягнення з них на користь позивача будь-яких сум.
В задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5,Київ,Київ,01601 26255795) Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалеєвська, 14,Миколаїв,54001 26299835) відмовити повністю.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 15.12.2022