справа № 761/2459/21
провадження № 22-ц/824/12304/2022
головуючий у суді І інстанції Фролова І.В.
6 грудня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, Державної служби України з питань праці про визнання незаконними рішення та дій органу державної влади, визнання незаконною та скасування інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння),
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці в Донецькій області, Державної служби України з питань праці про визнання незаконними рішення та дій органу державної влади, визнання незаконною та скасування інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння).
У своїй позовній заяві просив суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Держпраці в Донецькій області під час складання інформаційної довідки №4 від 15 січня 2018 року, зважаючи на викладену в довідці не перевірену інформацію беручи до уваги п.1 Постанову КМУ № 96;
- визнати неправомірними дії Державної служби України з питань праці під час розгляду звернень позивача щодо скасування інформаційної довідки №4 від 15 січня 2018 року, зважаючи на викладену в довідці не перевірену інформацію беручи до уваги п.1 Постанову КМУ № 96;
- визнати неправомірною та скасувати інформаційну довідку №4 від 15 січня 2018 року про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) зважаючи на посадові обов'язки з виконання певних видів робіт на ділянці №9 з обслуговування та ремонту шламових насосних станцій та шламопроводів ЦВП підприємства;
- зобов'язати відповідачів провести перевірку якості атестації робочих місць за умовами праці слюсаря з виготовлення вузлів та деталей технологічних трубопроводів ділянки № 9 та правильності визначення назви професії;
- скласти санітарно-гігієнічну характеристику умов праці відповідно до поданого лікарняним закладом запиту №653 від 4 жовтня 2016 року, з урахуванням посадових обов'язків, викладених у вкладиші до карти функціональних обов'язків «слюсаря з виготовлення вузлів та деталей технологічних трубопроводів» обумовлюючих умови праці та фактично виконувану роботу, враховуючи п. 1.11 наказу МОЗ №614 від 13 грудня 2004 року та з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1999 року по 2013 рік позивач перебував у трудових відносинах з ПрАТ «ММК Ілліча», цех водопостачання та водовідведення, підрозділ дільниця №9 «з експлуатації та ремонту шламових насосних станцій та шламовідводів». Позивач працював за професією «слюсар з виготовлення вузлів та деталей технологічних трубопроводів» ДКХП випуск 64 «Будівельні монтажні та ремонтно-будівельні роботи». Відповідно до вкладиша функціональних обов'язків, в обов'язки позивача входило виконання робіт з істотною зміною умов праці зважаючи на ДКХП вказаної професії, що суттєво відбивалось на умовах праці, а саме позивач здійснював трудову діяльність в умовах шкідливих та небезпечних умови праці - висота, важка фізична праця, підняття ваги, тривале перебування на ногах, робота в середовищі, яке містить сірку та її сполуки. В період роботи в цеху водопостачання підприємства стан здоров'я позивача погіршувався. За умовами праці в п.8 Карти періодичних медичних оглядів, керівництво цеху водопостачання та водовідведення у квітні 2011 року ініціювало проведення розгляду питання подальшої роботи позивача за вказаною професією на дільниці №9 в структурному підрозділі підприємства - Лікувально-Діагностичному Центрі лікарсько-консультативною комісією з проходженням обстеження стану здоров'я професійними фахівцями. За матеріалами ЛКК за участю представників ЦВП було складено протокол №20 від 20 квітня 2011 року з наданням медичної довідки №276/15 від 20 квітня 2011 року з медичними рекомендаціями. В зв'язку з подальшим погіршенням стану здоров'я позивач у 2016 року звернувся до лікарняного закладу і був направлений на консультацію до міського профпатолога. У відповідності з наявними захворюваннями у відповідності до посадової (вкладиш функційних обов'язків), що обумовлювало умови праці, враховуючи на підтвердження умов праці Карту періодичних медичних умов оглядів п.8 міським профпатологом була висунута підозра з профзахворюванні від 10 серпня 2016 року. Запит на складання санітарно-гігієнічної характеристики №653 від 4 жовтня 2016 року було направлено до Головного управління Держпраці в Донецькій області. На момент направлення запиту позивач працював у ДВНЗ Маріупольський будівельний коледж. У грудні 2017 року в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, наданням 2 групи інвалідності позивач звільнився за згодою сторін. У відповідь на запит лікарняної установи від 4 жовтня 2016 року з боку Держпраця була складена інформаційна довідка від 15 січня 2018 року. Зазначений документ містить висновки про те, що «умови праці слюсаря по виготовленню вузлів та деталей технологічних трубопроводів ОСОБА_1 … відносяться до класу 2 «Допустимі»». Позивач вважає дії відповідача під час складання інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) протиправними, а висновки, які в ній містяться, такими, що не відповідають дійсним обставинами справи, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, Державної служби України з питань праці про визнання незаконними рішення та дій органу державної влади, визнання незаконною та скасування інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) залишено без задоволення.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 4 січня 2022 року у справі № 761/2459/21 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 було відмовлено, а тому у зв'язку з відмовою у задоволення клопотанні ОСОБА_1 не погоджується з рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 серпня 2022 року та вважає таке рішення порушило право ОСОБА_1 на належне здійснення правосуддя.
Зазначає, що не отримав поштову кореспонденцію, а саме відзиви відповідачів на позовну заяву і у зв'язку з цим у позивача була втрачена можливість надати свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень. Тим самим порушивши права ОСОБА_1 , як сторони у судовому провадженні.
Стверджує, що через неотримання відзиву на позовну заяву не надав зустрічні пояснення, аргументи та міркування, що і призвело до відмови у задоволенні позовної заяви, адже суд взяв їх за основу свого рішення.
Позивач вважає дії відновідача-1 під час складання інформаційної довідки протиправними, а висновки, які в ній містяться, такими, що не відповідають дійсним обставинами справи.
Звертає увагу на те, що Інформаційна довідка № 4 від 15 січня 2018 року стала підставою для Медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії від 4 червня 2019 року № 20/472 про відсутність професійного характеру захворювання та безпосередньо вплинула на права позивача в сфері соціального захисту, право на отримання компенсаційних виплат внаслідок професійного захворювання, відповідно до порядку встановленого Постановою КМУ № 1232 від 30 листопада 2011 року.
Вказує, що неодноразово звертався до відповідача-2 із письмовими зверненнями щодо вищенаведених недоліків, які були вчиненні під час складання інформаційної довідки. Але незважаючи на надані документи, що підтверджують виконання робіт за суміщенням, а також ремонтно відновлювальні роботи директором Держпраці України відповідно до його повноважень інформаційна довідка скасована не була незважаючи на порушення з боку відповідача-1 порядку складання та викладання в довідці не перевіреної інформації.
Наголошує на тому, що запис в трудовій книжці не відповідає вимогам Постанови КМУ № 301 п.2 від 27 квітня 1993 року згідно Порядку 58 (Наказ №58 від 29 липня 1993 року) пункт ч. 14 «Прийнятий до такого то цеху ...на дільницю, виробництво із зазначенням його окремого найменування, а також роботи і присвоєного розряду. Запис №22 від 8 лютого 1999 року «Прийняття у цех водопостачання слюсарем із виготовлення вузлів та деталей технологічних трубопроводів 5 розряду». « Відсутній запис щодо ділянки виконання роботи. Інформація про ділянку міститься у вкладенні до фікційних обов'язків - ділянці № 9 при цьому роботодавцем ретельно приховується документах спеціалізація ділянки і лише в деяких Протоколах проведення досліджень умов праці ділянка № 9 з експлуатації та ремонту шламових насосних станцій та шламових водопроводів.
Зазначає, що підприємство чорної металургії відносить спеціалізацію цеху водопостачання є водопостачання і водовідведення з забезпеченням технологічних процесів пов'язаних з виготовленням продукції чорної металургії. Спеціалізацією ділянки №9 цеху водопостачання є експлуатація та ремонт. Спеціалізацію слюсаря з виготовлення вузлів та деталей технологічних трубопроводів є виготовлення, а не експлуатація та ремонт. Отже роботодавець порушив трудове законодавство України.
14 листопада 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці - Голуб П., в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з викликом сторін, суд першої інстанції правильно виходив із того, що характер справи та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Зазначає, що твердження позивача про необхідність складання на нього саме санітарно-гігієнічної характеристики, а не інформаційної довідки, є безпідставними та необгрунтованими, оскільки на момент складання оскаржуваної інформаційної довідки від 15 січня 2018 року №4 позивач був звільнений за останнім місцем роботи на посаді столяр-тесляр ДВНЗ «Маріупольський будівельний коледж» (підтверджується вкладишем до трудової книжки НОМЕР_1 ), та відповідно належав до переліку осіб (непрацюючі пенсіонери або особи, що не працюють) на яких складається виключно інформаційна довідка про умови праці працівника при підозрі в нього профільного захворювання (пункт 1.9. Порядку №614).
Звертає увагу, що ані порядком №614, ані будь-якими нормативно-правовими актами не передбачено складання санітарно-гігієнічної характеристики на непрацюючих пенсіонерів або осіб, що не працюють.
Крім того вказує на безпідставність та необґрунтованість тверджень позивача, про недотримання Міжрегіональним управлінням терміну складання санітарно-гігієнічної характеристики, оскільки як вбачається з матеріалів справи в межах правовідносин на позивача складено саме інформаційну довідку, а не санітарно-гігієнічну характеристику.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідачі Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці та Державна служба України з питань праці належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 72-73, Т. 2), до суду не з'явились, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що на момент складання інформаційної довідки від 15 січня 2018 року №4 позивач був звільнений за останнім місцем роботи на посаді столяр-тесляр ДВНЗ «Маріупольський будівельний коледж» та за своїм статусом належав до переліку осіб (непрацюючі пенсіонери або особи, що не працюють) на яких складається виключно інформаційна довідка відповідно до пункту 1.9. Порядку № 614), з огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку, що під час складання оскаржуваної інформаційної довідки від 15 січня 2018 року №4 посадові особи Міжрегіонального управління діяли на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія апеляційного суду не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з 1999 року по 2013 рік ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ "ММК Ілліча" та працював за професією "слюсар з виготовлення вузлів та деталей технологічних трубопроводів" ДКХП випуск 64 "Будівельні монтажні та ремонтно-будівельні роботи".
Відповідно до вкладиша функціональних обов'язків, вказана професія передбачає виконання складних робіт по виготовленню деталей і вузлів технологічних трубопроводів.
В 2011 році позивачу встановлено 3 групу інвалідності, а в 2017 році-2 групу інвалідності.
В той же час, як стверджує позивач, в період роботи в цеху водопостачання підприємства стан здоров'я останнього погіршувався на систематичній основі та були набуті наступні хвороби: гострий артрит коліна, суглобів, сіновіт, нефроптоз низки з права, пахова грижа з права, хвороби хребта, гонартроз суглобів, судинні захворювання, пахова грижа зліва. За умовами праці в п.8 Карти періодичних медичних оглядів, маючи на увазі тривалий лікарняний, керівництво ЦВП у квітні 2011 року ініціювало проведення розгляду питання подальшої роботи ОСОБА_1 за вказаною професією на дільниці шламового господарства в структурному підрозділі підприємства- Лікувально-Діагностичному Центрі лікарсько-консультативною комісією з проходженням обстеження стану здоров'я професійними фахівцями. Не зважаючи на наявні порушення здоров'я підозра в проф. захворюванні не висувалась, представники Фонду соціального страхування на комісію не запрошувались, акти розслідування відповідно до постанови КМУ №1112 від 25.08.2004 за формою Н-5, Н-1, НПВ не складались. За матеріалами ЛКК за участю представників ЦВП було складено протокол №20 від 20.04.11 з наданням медичної довідки №276/15 від 20.04.11 з медичними рекомендаціями. За рішенням протоколу позивач був визнаний профпридатним. Не зважаючи на втрату професії з відповідності до постанови КМУ №1317 від 03.12.2009, ініціації складання документів та направлення на МСЕК з боку фахівців ЛДЦ ПрАТ «ММК Ілліча» позивач не отримав. Групу інвалідності було надано за ініціацією лікарняного закладу за місцем проживання - МСЕК 10.09.2011. В зв'язку з подальшим погіршенням стану здоров'я позивач у 2016 році звернувся до лікарняного закладу і був направлений на консультацію до міського профнатолога. У відповідності з наявними захворюваннями у відповідності до посадової, що обумовлювало умови праці, враховуючи на підтвердження умов праці Карту періодичних медичних умов оглядів п. 8 у відповідності до постанови КМУ №1662 від 08.11.2000 міським профнатологом була висунута підозра з профзахворювання від 10.08.2016. Запит на складання санітарно - гігієнічної характеристики №653 від 04.10.2016 було направлено до Головного управління Держпраці в Донецькій області. На момент направлення запиту позивач працював у ДВНЗ Маріупольський будівельний коледж. У грудні 2017 року, в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, наданням 2 групи інвалідності позивач звільнився за згодою сторін. У відповідь на запит лікарняної установи від 04.10.2016 з боку Держпраці була складена інформаційна довідка від 15.01.2018 всупереч п.1.11 та п.1.20 Наказ МОЗ №614 від 13.12.2004. Зазначений документ містить висновки про те, що «умови праці слюсаря по виготовленню вузлів та деталей технологічних трубопроводів ОСОБА_1 ... відносяться до класу 2 "Допустимі".
Проте, позивач вважає дії відповідача під час складання інформаційної довідки №4 від 15.01.2018 про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) протиправними, а висновки, які в ній містяться такими, що не відповідають дійсним обставинами справи, внаслідок чого звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився із доводами відповідачів щодо правомірності виготовлення саме інформаційної довідки, оскільки позивач не працював на час її складення та став пенсіонером.
Однак з таким висновком погодитись у повному обсязі не можна, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми права.
Як вбачається з матеріалів справи, спір у цій справі виник саме у зв'язку з незгодою позивача з рішенням Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо складання інформаційної довідки №4 від 15 січня 2018 року про умови праці позивача та з діями Державної служби України з питань праці під час розгляду звернень позивача щодо скасування спірної інформаційної довідки.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
11 лютого 2015 року Кабінетом Міністрів України винесено постанову «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці» за № 96 (далі - Положення № 96).
Так, відповідно до п. 4 Положення № 96, на Держпраці покладені, зокрема наступні завдання: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері гігієни праці, у тому числі нагляд (контроль), зокрема, за:
- факторами виробничого середовища та виробничих операцій, наявність яких може шкодити здоров'ю працівників; виконання заходів щодо запобігання виникненню професійних захворювань; дотримання вимог санітарних норм та правил; своєчасним здійсненням профілактичних заходів, спрямованих на попередження шкідливої дії факторів виробничого середовища і трудового процесу, збереження здоров'я працівників;
забезпечення складання санітарно-гігієнічних характеристик умов праці для подальшого визначення зв'язку захворювання з умовами праці.
Таким чином, з наведеного слідує, що обов'язок, щодо забезпечення складання санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, інформаційної довідки умов праці для подальшого визначення зв'язку захворювання з умовами праці покладено на Державну службу України з питань праці та утворені в установленому порядку територіальні органи.
Підстави, процедура складання та вимоги щодо форми інформаційної довідки про умови праці (санітарно-гігієнічної характеристики умов праці), регламентовані Порядком складання та вимогами до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.12.2004 № 614 (далі Порядок №614), який прийнято на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».
Указаний порядок втратив чинність на час розгляду справи судом на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 1461 від 27 червня 2019 року. Однак до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Порядок №614.
Згідно з п.п. 1.3.-1.6. Порядку № 614 санітарно-гігієнічна характеристика умов праці складається в разі підозри в працівника професійного захворювання (отруєння) (далі - санітарно-гігієнічна характеристика) та є одним з документів, з урахуванням якого в кожному конкретному випадку вирішується питання про зв'язок хронічного захворювання (отруєння) з впливом виробничих факторів і трудового процесу (далі - виробничі фактори) з метою встановлення діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння).
До факторів виробничого середовища і трудового процесу належать шкідливі речовини, фізичні фактори - шум, інфразвук, ультразвук, неіонізуюче, іонізуюче випромінювання, мікроклімат, важкість та напруженість праці тощо відповідно до діючої гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.
За правилами пункту 1.4 Порядку № 614 санітарно-гігієнічна характеристика складається лікарем з гігієни праці закладу державної санітарно- епідеміологічної служби за місцем знаходження підприємства, де працює хворий, на запит керівника ЛПК.
На підставі п. 1.7 Порядку № 614 запит на складання санітарно-гігієнічної характеристики подається ЛПЗ протягом трьох робочих днів після встановлення у працівника діагнозу підозри на хронічне професійне захворювання (отруєння). Запит ЛПЗ надсилається головному державному санітарному лікарю адміністративної території за місцезнаходженням підприємства, де працює (працював) хворий, а копії запиту надаються до робочого органу виконавчої дирекції Фонду, території, відомства, де розташоване підприємство, на якому працює (працював) хворий, та роботодавцю (особі).
Таким чином, передумовами для отримання санітарно-гігієнічної характеристики є: встановлення у працівника діагнозу підозри на хронічне професійне захворювання (отруєння); направлення запиту головному державному санітарному лікарю адміністративної території за місцезнаходженням підприємства, де працює (працював) хворий протягом трьох робочих днів після встановлення у працівника діагнозу підозри на хронічне професійне захворювання (отруєння).
Як встановив суд, запит на складання санітарно-гігієнічної характеристики №653 було направлено до Головного управління Держпраці в Донецькій області 4 жовтня 2016 року.
Згідно з пунктом 1.10. Порядку № 614 у разі, коли працівник працював на декількох підприємствах, санітарно-гігієнічна характеристика складається закладом державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснював державний санітарно епідеміологічний нагляд за останнім підприємством, де працював працівник, з доданням при потребі інформаційних довідок від інших закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, які здійснювали державний санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємствами, де він працював раніше.
У зазначеному Порядку встановлено, що на робочі місця осіб, які працюють складається санітарно-гігієнічна характеристика умов праці, а на непрацюючих пенсіонерів та осіб, що не працюють, відповідно до п. 1.9 Порядку складається Інформаційна довідка про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання на підставі даних про умови праці на їх робочих місцях, при збережені останніх на підприємстві, де вони раніше працювали, отриманих на підставі даних закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, наукових досліджень (розробок), характеристики виробничих факторів на аналогічних виробництвах. Обстеження підприємства для складання такої Інформаційної довідки, у разі необхідності, проводиться за участю представника робочих органів виконавчої дирекції зазначеного фонду.
На момент направлення запиту позивач працював у ДВНЗ Маріупольський будівельний коледж та звільнився за згодою сторін у грудні 2017 року в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, наданням 2 групи інвалідності.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, оскільки позивач на час направлення запиту працював, тому мав право на отримання складеної санітарно-гігієнічної характеристики, а не інформаційної довідки.
При цьому термін складання санітарно-гігієнічної характеристики не повинен перевищувати 45 днів, що передбачено було п. 1.20 Порядку №614.
Таким чином, санітарно-гігієнічна характеристика мала бути складена через 45 днів у листопаді 2016 року, тобто майже за рік до звільнення позивача з останнього місця роботи.
Разом з тим, було встановлено, що у відповідь на запит лікарняної установи від 4 жовтня 2016 року з боку Держпраці була складена інформаційна довідка від 15 січня 2018 року.
Таким чином, складення інформаційної довідки від 15 січня 2018 року з обґрунтуванням відповідачем того, що на час її складання позивач не працював, на переконання апеляційного суду не відповідає встановленому Порядку №614.
Як убачається із матеріалів справи, відповідачі обґрунтовували відсутність порушень щодо строків складання інформаційної довідки лише тим, що жодних вимог щодо терміну їх складання Порядок №614 не містить. При цьому не указали причин нескладення протягом 45 днів санітарно-гігієнічної характеристики у той час, коли позивач ще працював.
У пункті 1.26 Порядку № 614 закріплено, що у разі незгоди з санітарно-гігієнічною характеристикою заявник має право оскаржити її у вищому закладі державної санітарно-епідеміологічної служби або в судовому порядку.
Крім того, позивачем заявлено також доводи щодо недостовірності інформації, яка внесене до спірної інформаційної довідки.
Таким чином позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії Головного управління Держпраці в Донецькій області під час складання інформаційної довідки №4 від 15 січня 2018 року; визнання неправомірними дії Державної служби України з питань праці під час розгляду звернень позивача щодо скасування інформаційної довідки №4 від 15 січня 2018 року; визнання неправомірною та скасування інформаційної довідки №4 від 15 січня 2018 року про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно помилковий висновок суду в цій частині скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення цих вимог.
З урахуванням наведеного також підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці розглянути запит Комунального закладу Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6 міста Маріуполя» №653 від 4 жовтня 2016 року, оскільки Інформаційна довідка про умови праці (санітарно-гігієнічна характеристика умов праці) є одним із документів, з урахуванням якого в кожному конкретному випадку вирішується питання про зв'язок хронічного захворювання (отруєння) з впливом виробничих факторів і трудового процесу.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що задоволення вимоги позивача у такий спосіб не є виходом за межі позову, а відповідатиме способу захисту порушеного права.
В той же час суд апеляційної інстанції не встановив підстав для задоволення вимог позову в частині зобов'язання відповідачів провести перевірку якості атестації робочих місць за умовами праці слюсаря з виготовлення вузлів та деталей технологічних трубопроводів ділянки № 9 та правильності визначення назви професії.
Так, відповідно до змісту позовних вимог позивач в обгрунтування наведеної вимоги посилається лише на наявність у Держпраці повноважень щодо здійснення контролю за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, що закріплене у п. 8 ст. 4 Положення Про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96. Однак жодних обставин, за яких відповідача має бути зобов'язано провести перевірку якості проведення атестації робочих місць за умовами праці саме у судовому порядку, позивачем не наведено.
Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1, 6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При зверненні до суду із позовом підлягав сплаті судовий збір у розмірі 4 540 грн (908 грн х 5 немайнових вимог).
Позивач судовий збір при зверненні до суду не сплачував, оскільки звільнений від його сплати на підставі Закону України «Про судовий збір».
Згідно з п/п 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - ставка судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється в розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 6 810 грн (4 540 х 150%).
Враховуючи викладене, а також те, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідачів на користь держави належить стягнути 3 632 (три тисячі шістсот тридцять дві) грн, а саме по 1 816 (тисячу вісімсот шістнадцять) грн з кожного грн судового збору за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376,381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Визнати неправомірними дії Головного управління Держпраці в Донецькій області під час складання інформаційної довідки №4 від 15 січня 2018 року.
Визнати неправомірними дії Державної служби України з питань праці під час розгляду звернень позивача щодо скасування інформаційної довідки №4 від 15 січня 2018 року.
Визнати неправомірною та скасувати інформаційну довідку №4 від 15 січня 2018 року про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння).
Зобов'язати Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці розглянути запит Комунального закладу Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6 міста Маріуполя» №653 від 4 жовтня 2016 року у відповідності до вимог Закону та наданих документів.
В решті позову відмовити.
Стягнути із Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (ЄДРПОУ 43866127) та Державної служби України з питань праці (ЄДРПОУ 39472148) в дохід Держави судовий збір у розмірі 3 632 (три тисячі шістсот тридцять дві) грн, а саме по 1 816 (тисячу вісімсот шістнадцять) грн з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба