Постанова
Іменем України
12 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 521/10197/18
провадження № 61-13237св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Серек-Басан Юрієм Валерійовичем, на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому з урахуванням уточнень, просив:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 02 грудня 2016 року серії та номер 79п/М16/16, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Грані» та ОСОБА_2 ;
- визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
- витребувати у ОСОБА_2 на його користь зазначену квартиру.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 28 липня 2014 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім» (далі - ТОВ «Одеський торговий дім») укладений договір про відступлення права вимоги № 79/М16/12, відповідно до умов якого останнє передало йому право вимоги, а також усі обов'язки, що належать товариству за договором купівлі-продажу майнових прав від 20 грудня 2012 року № 79/М16/12, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю «Грані» (далі - ТОВ «Грані»).
Відповідно до пункту 2.1 договору про відступлення права вимоги від 28 липня 2014 року новий пайовик сплатив первісному пайовику суму у розмірі 460 000,00 гривень на його поточний рахунок.
Після виконання ним обов'язків за договором про відступлення права вимоги між ним та ТОВ «Одеський торговий дім» укладено угоду № 1 до договору купівлі-продажу 20 грудня 2012 року № 79/м 16/10, а 28 липня 2014 року - між ним та ТОВ «Грані» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 79/м 16/10 (нова редакція).
Зазначав, що, виконавши умови договору про відступлення права вимоги та сплативши у повному обсязі ТОВ «Одеський торговий дім» кошти, він отримав майнове право на новозбудоване майно, а саме: житлову квартиру будівельний АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу майнових прав від 28 липня 2014 року № 79/м16/10 (нова редакція).
Проте згодом він дізнався, що ТОВ «Грані», яке здійснювало будівництво багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 02 грудня 2016 року серії та номер 79п/М16/16 продало ОСОБА_2 майнові права на квартиру будівельний АДРЕСА_4 , які належали йому (позивачу).
Вважає, що на момент укладення 02 грудня 2016 року з ОСОБА_2 договору купівлі-продажу майнових прав ТОВ «Грані» не було власником спірної квартири та майнових прав на неї й не мало права відчужувати її на користь третіх осіб, тому вказаний правочин укладено із порушенням вимог закону, зокрема статті 658 ЦК України, який має бути визнаний судом недійсним.
Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем виникнення у нього права власності чи права користування спірною квартирою, а, відтак, він не може вимагати від відповідача визнання за ним такого права і витребування майна, яке йому не належить.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2019 року змінено в частині мотивування, в іншій частині залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що у матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких можливо встановити факт набуття чинності договором купівлі-продажу майнових прав від 28 липня 2014 року № 79/М16/10, укладеного між ТОВ «Грані» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), а також факту здійснення останнім оплати за відступлене йому право вимоги майнових прав саме на спірну квартиру.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
04 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Серек-Басан Ю. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389, пунктами 2, 5 частини першої та пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
Рішення суду першої інстанції у справі ухвалене упередженим та необ'єктивним суддею, у задоволенні заяви про відвід головуючому було відмовлено безпідставно. Справу розглянуто судом за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. До суду першої інстанції двічі подавалися сфальсифіковані документи, зокрема копія угоди до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 липня 2014 року № 79/м16/10, підпис від імені ОСОБА_1 на вказаній угоді підроблено; у заяві про розгляд справи без участі ОСОБА_1 підроблений підпис від імені позивача. З вказаних підстав ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів і на теперішній час триває досудове розслідування.
Суди першої та апеляційної інстанції у своїх рішеннях, встановлюючи обставини, що мають значення для справи, посилалися на докази, які не відповідають критеріям допустимості.
Відмінності у номерах договорів, а саме посилання в угоді від 28 липня 2014 року № 1 та у договорі купівлі-продажу майнових прав від 28 липня 2014 року № 79/м1б/10 на договір про відступлення права вимоги від 28 липня 2014 року № 79/м 16/10 та на договір купівлі-продажу майнових прав від 20 грудня 2012 року № 79/м 16/10 є лише описками.
Відсутність у довідці, наданій на підтвердження факту виконання ТОВ «Одеський торговий дім» умов договору купівлі-продажу майнових прав від 20 грудня 2012 року, будівельного номеру квартири та зазначення більшої площи квартири, ніж у договорі, не спростовує факту виконання ТОВ «Одеський торговий дім» умов цього договору.
Доводи інших учасників справи
Представник ОСОБА_3 - адвокат Чайковський О. І. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Малиновського районного суду міста Одеси цивільну справу № 521/10197/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім», про визнання договору купівлі-продажу майнових прав недійсним, визнання права власності, витребування на користь позивача квартири.
Зупинено дію рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року до закінчення касаційного провадження.
Обставини справи
Суди встановили, що 20 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Блек сі партнерс» (первісний пайовик) та ТОВ «Одеський торговий дім» (новий пайовик) був укладений договір про відступлення права вимоги № 79/М16/12, за умовами якого первісний пайовик передає, а новий пайовик приймає на себе право вимоги, а також усі обов'язки, що належать первісному пайовику за договором купівлі-продажу майнових прав від 15 березня 2012 року № 79/М16/12, укладеним між первісним пайовиком та ТОВ «Грані». Об'єкт будівництва - нерухомість в 2-секційному 16-поверховому житловому будинку з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями і підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 . Новозбудоване майно - квартира номер АДРЕСА_4 , площею 87,3 кв. м, розташована на 4 поверсі об'єкта будівництва.
За пунктом 1.1 зазначеного договору первісний пайовик передає, а новий пайовик приймає на себе право вимоги, а також усі обов'язки, що належать первісному пайовику, і стає пайовиком за основним договором (договором майнових прав від 15 березня 2012 року № 79/М16/12, укладеним між ТОВ «Грані» та ТОВ «Блек сі партнерс» та угодою № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 14 грудня 2012 року № 79/М16/12).
Новий пайовик одержує право (замість первісного пайовика) вимагати від підприємства належного виконання всіх зобов'язань за основним договором та набуває (замість первісного пайовика) усі обов'язки за основним договором, після виконання новим пайовиком пунктів 2.1, 2.2. (пункт 1.2 договору)
Відповідно до пункту 2.1 цього договору новий пайовик сплачує за домовленістю сторін первісному пайовику суму у розмірі 450 000,00 грн. У разі невиконання новим пайовиком обов'язку зі сплати грошових коштів за відступлення права вимоги, зазначений договір вважається розірваним (пункт 4.3 договору).
Відповідно до пункту 4.4. цього договору новий пайовик самостійно і за свій рахунок оформлює, після отримання акту прийому-передачі новозбудованого майна, технічний паспорт на новозбудоване майно і документ про право власності на нього.
12 березня 2012 року між ТОВ «Грані» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 79/М16/12, відповідно до якого продавець зобов'язується передати покупцю безумовне майнове право на новозбудоване нерухоме майно - житлове приміщення, загальною площею 87,3 кв. м, будівельний номер квартири АДРЕСА_5 в межах пров. Союзного та АДРЕСА_6 (об'єкт купівлі-продажу), а покупець зобов'язується прийняти об'єкт купівлі-продажу та здійснити оплату на умовах цього договору.
Додатком № 1 до договору від 12 березня 2012 року № 79/М16/12 сторонами узгоджено графік платежів, відповідно до якого покупець оплачує вартість майнових прав одним платежем у розмірі 443 000,00 грн в день підписання договору.
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 12 березня 2012 року та довідкою від 12 березня 2012 року, виданою ТОВ «Грані», ОСОБА_3 оплатив вартість майнових прав на користь ТОВ «Грані» у розмірі та у строк, визначений договором № 79/М16/12 та додатком № 1 до нього.
В подальшому 02 грудня 2016 року між ТОВ «Грані», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підписано тристоронню угоду до договору від 12 березня 2012 року № 79/М16/12, згідно з пунктом 1 якої сторони домовились про заміну сторони у договорі, зокрема всі права та обов'язки покупця перейшли від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 .
Пунктом 2 угоди від 02 грудня 2016 року до договору від 12 березня 2012 року № 79/М16/12 передбачено укладання між ТОВ «Грані» та ОСОБА_2 нового договору купівлі-продажу майнових прав від 02 грудня 2016 року№ 79п/М16/16, за яким ОСОБА_2 (покупець) одержує безумовне право вимагати від ТОВ «Грані» (продавець) виконання всіх зобов'язань за договором купівлі-продажу майнових прав від 12 березня 2012 року № 79/М16/12.
Пунктом 3 угоди від 02 грудня 2016 року до договору від 12 березня 2012 року № 79/М16/12 сторони дійшли згоди про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 12 березня 2012 року № 79/М16/12, укладеного між ТОВ «Грані» та ОСОБА_3 , за умови виконання ТОВ «Грані» пунктів 1 та 2 угоди від 02 грудня 2016 року.
На виконання угоди від 02 грудня 2016 року між ТОВ «Грані» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого продавець зобов'язується передати покупцю безумовне майнове право на новозбудоване нерухоме майно, а саме: житлове приміщення, загальною площею 87,3 кв. м, будівельний номер квартири АДРЕСА_4 , розташоване на 4 поверсі, та кладову АДРЕСА_7 у межах АДРЕСА_6 та АДРЕСА_8 (об'єкт купівлі-продажу), а покупець зобов'язується прийняти об'єкт купівлі-продажу та здійснити оплату на умовах цього договору.
07 грудня 2016 року між ТОВ «Грані» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) підписаний акт приймання-передачі квартири за договором купівлі-продажу майнових прав від 02 грудня 2016 року. Ключі від квартири передані покупцю. Підписанням цього акту сторони підтвердили належне виконання обов'язків одного перед іншим.
17 лютого 2017 року на підставі вказаних договору купівлі-продажу майнових прав та акту приймання-передачі квартири за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_9 .
В подальшому,27 липня 2018 року ОСОБА_2 зазначене житлове приміщення подарував ОСОБА_3 на підставі договору дарування.
Також суди встановили, що 28 липня 2014 року між TOB «Одеський торговий дім» та ОСОБА_1 укладений договір про відступлення права вимоги № 79/М16/12, за умовами якого ОСОБА_1 приймає на себе право вимоги, а також усі обов'язки, що належать ТОВ «Одеський торговий дім» за договором купівлі-продажу майнових прав від 20 грудня 2012 року № 79/М16/12, укладеним між ТОВ «Одеський торговий дім» та ТОВ «Грані».
У цей же день (28 липня 2014 року) між ТОВ «Грані», ТОВ «Одеський торговий дім» та ОСОБА_1 підписано додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 20 грудня 2012 року, предметом якої фактично є заміна сторони в зобов'язанні з ТОВ «Одеський торговий дім» на ОСОБА_1 .
Також 28 липня 2014 року між ТОВ «Грані» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 79/М16/10, за умовами якого продавець зобов'язується передати покупцю безумовне майнове право на новозбудоване нерухоме майно-житлове приміщення, загальною площею 87,3 кв. м, будівельний номер квартири АДРЕСА_10 (об'єкт купівлі-продажу).
Пунктом 4.1. цього договору передбачено, що продавець зобов'язується передати покупцю об'єкт купівлі-продажу після повного виконання покупцем за договором про відступлення права вимоги від 28 липня 2014 року№ 79/М16/10) обов'язку зі сплати за договором, про відступлення права вимоги від 28 липня 2014 року № 79/М16/10.
23 вересня 2014 року між ТОВ «Грані» та ОСОБА_1 укладено угоду до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 липня 2014 року № 79/М16/10, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 28 липня 2014 року № 79/М16/10 та про повернення сплачених коштів
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач вказував, що на момент укладення 02 грудня 2016 року з ОСОБА_2 оспорюваного договору купівлі-продажу майнових прав ТОВ «Грані» не було власником спірної квартири та майнових прав на неї, а тому не мало права відчужувати її на користь третіх осіб. Посилаючись на те, що зазначений правочин укладений із порушенням статті 658 ЦК України, просив визнати його недійсним у судовому порядку та витребувати у відповідача спірне майно на свою користь.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року є посилання заявника на пункт 4 частини другої статті 389, пункти 2, 5 частини першої та пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до статі 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).
У постановах від 12 листопада 2014 року № 6-129цс14 та від 10 лютого 2016 року № 6-2124цс15 у справах за позовами про визнання права власності на новостворене нерухоме майно Верховний Суд України зазначав, що захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі статті 392 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20) вказала, що у тих випадках, коли об'єкт нерухомості вже збудований та прийнятий в експлуатацію, проте покупцем не отримані правовстановлюючі документи у зв'язку із порушенням продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, взятих на себе договірних зобов'язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та у разі невизнання продавцем права покупця на цю збудовану квартиру може мати місце звернення до суду з вимогою про визнання за покупцем права власності на проінвестоване (оплачене) ним майно відповідно до положень статті 392 ЦК України.
У справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що 28 липня 2014 року між ТОВ «Грані» та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 79/М16/10, згідно з яким продавець зобов'язався передати покупцю безумовне майнове право на новозбудоване нерухоме майно-житлове приміщення будівельний номер квартири АДРЕСА_11 .
23 вересня 2014 року ТОВ «Грані» та ОСОБА_1 уклали угоду про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 28 липня 2014 року № 79/М16/10 та про повернення сплачених коштів.
Вказана угода від 24 червня 2014 року є чинною, відомостей щодо її оспорення матеріали справи не містять.
За таких обставин, встановивши, що позивач не довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції, з яким фактично погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.
Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують.
Зазначені заявником обставини не вказують на необ'єктивність чи упередженість судді суду першої інстанції, тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з цього приводу. ОСОБА_1 скористався правом заявити відвід головуючому судді Мирончук Ю. В., подавши до суду відповідну заяву, у задоволенні якої відмовлено.
Посилання в касаційній скарзі на розгляд справи судом першої інстанції за відсутності позивача, не повідомленого належним чином, є необґрунтованими, оскільки вказані обставини перевірялись апеляційним судом та їм надана належна оцінка. ОСОБА_1 було подано заяву про розгляд справи без його участі та участі його представників.
Факт підробки його підпису у вказаній заяві, як і в угоді від 23 вересня 2014 року про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 28 липня 2014 року, позивачем не доведено.
Заявник та його представники у повній мірі користувалися наданими їм процесуальним законом правами, в тому числі щодо подання заяв і клопотань, які вирішувались судами у встановленому процесуальним законом порядку, а тому доводи касаційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.
Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Серек-Басан Юрієм Валерійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2019 року у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун