Ухвала
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 185/12084/15-ц
провадження № 61-9290ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним,
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» (далі - ТОВ «Схід Фінанс»), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», банк), про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 08 вересня 2022 року засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року у вищевказаній справі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, з посиланням на те, що процесуальний строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст ухвали її представник отримав лише 09 серпня 2022 року, що підтверджується копією конверта суду першої інстанції про направлення оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, зокрема подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших поважних причин такого пропуску та наданням доказів на їх підтвердження. Крім того, наведені у касаційній скарзі причини пропуску строку на касаційне оскарження, Судом визнано неповажними.
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, яку обґрунтовує тим, що апеляційний суд не направив копію повного тексту постанови ані їй, ані її представнику, повний текст постанови представник заявника отримав лише 09 серпня 2022 року за його заявою від 16 липня 2022 року, що підтверджується копією конверта суду першої інстанції та трекінгом з сайту Акціонерного товариства «Укрпошта». Крім того, її представник є внутрішньо переміщеною особою, а сама ОСОБА_1 з 19 жовтня 2021 року безперервно знаходиться за межами України, що підтверджується доданими до заяви копією паспорта громадянина України про виїзд за кордон з відмітками про перетин державних кордонів, копіями документів про її працевлаштування в Угорщині. Зазначені обставини у сукупності, на думку заявниці, свідчать про те, що строк на касаційне оскарження пропущено нею з поважних причин.
Вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження, оцінивши наведені заявником доводи поважності причин пропуску строку, Верховний Суд керувався наступним.
У статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК Україникасаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 272 ЦПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня.
Оскільки на виконання вимог ухвали ОСОБА_1 не надано доказів порушення апеляційним судом порядку вручення судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України, тому Верховний Суд не може прийняти до уваги посилання на те, що копію повного тексту постанови її представник отримав 09 серпня 2022 року за його заявою до суду першої інстанції від 16 липня 2022 року.
Суд також відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо її безперервного перебування закордоном з 19 жовтня 2021 року, оскільки її інтереси в апеляційній інстанції представляв ОСОБА_2 , про що свідчить, зокрема, ухвала Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2022 року, якою задоволено заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відтак, ОСОБА_1 та її представник були обізнані про судове засідання 19 травня 2022 року, разом із цим заявницею не надано логічного пояснення, які об'єктивні перешкоди заважали ОСОБА_1 або її представнику звернутись із заявою про видачу копії судового рішення раніше 16 липня 2022 року.
Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 щодо неможливості подання нею касаційної скарги в передбачений законодавством процесуальний строк у зв'язку із введенням воєнного стану, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому законами України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, від 21 квітня 2022 року № 02212-ІХ та від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, від 15 серпня 2022 року № 2500-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні Укази Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022 та від 17 травня 2022 року № 341/2022, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, а потім з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Велика Палата Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) зробила наступний висновок: введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Враховуючи те, що останній день перебігу процесуального строку на звернення до суду з касаційною скаргою в цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку заявником за умови надання нею до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.
Заява ОСОБА_1 не містить обґрунтування того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск нею строку на звернення до суду з касаційною скаргою, посилання на те, що її представник є внутрішньо переміщеною особою не підтверджені належними доказами.
Статтею 12 ЦПК України передбачено рівність учасників справи у користуванні своїми правами та здійсненні ними процесуальних обов'язків.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша стаття 44 ЦПК України).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини.
Отже, наведені заявником у заяві підстави про поновлення строку на касаційне оскарження не дають підстав для висновку, що строк на касаційне оскарження рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року, пропущено з поважних причин.
Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року необхідно відмовити на підставі пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України.
Керуючись пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак