Ухвала
Іменем України
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 542/1525/17
провадження № 61-11436ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В. В. (далі -ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 квітня 2008 року № 11320937000 у розмірі 309 555,88 грн та судові витрати у справі.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2018 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», заборгованість за кредитним договором від 16 квітня 2008 року № 11320937000 у розмірі 309 555,88 грн та судовий збір у розмірі 4 643,34 грн.
17 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку звернувся з апеляційною скаргою на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2018 року, разом з якою подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для сплати судового збору та подання вмотивованого клопотання про поновлення пропущеного строку. Суд визнав обставини, зазначені в поданому клопотанні про поновлення процесуального строку, неповажними.
На виконання вимог ухвали суду, 17 жовтня 2022 року скаржник подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій зазначив, що ані відповідач, ані члени його сім'ї судові повістки не отримували, а заяви написані від імені відповідача, містять підроблений підпис, у зв'язку з чим відповідач звернувся до відділу поліції з заявою про порушення кримінального правопорушення.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що рішення суду першої інстанції постановлено 28 вересня 2018 року, апеляційна скарга подана 17 вересня 2022 року, тобто після спливу одного року з моменту проголошення оскаржуваного судового рішення, а доказів на підтвердження обставин, які перешкоджали б йому своєчасно подати апеляційну скаргу, представник апелянта не надав.
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на розгляд до апеляційного суду.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що апеляційний суд помилково вважав, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскаржуване рішення ухвалено за його відсутності, про наявність такого дізнався 22 серпня 2022 року. Разом із цим, зазначає, що наявні у матеріалах справи заяви про проведення розгляду без участі відповідача, що містять його особистий підпис ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Як свідчить тлумачення частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17 (провадження № 61-678св20) зазначено, що «виходячи з аналізу частини другої статті 358 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми. ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення. Сама по собі відсутність рішення суду від 06 лютого 2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень до жовтня 2019 року не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, та не було перешкодою для отримання відповідачем або його представником безпосередньо в суді інформації стан відомого їм судового провадження».
Апеляційний суд вирішуючи питання про відкриття провадження перевірив доводи заявника, на які він посилався як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Зокрема судом встановлено, що ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб при виконавчому комітеті Новосанжарської селищної ради.
Кореспонденція по даній справі, судом першої інстанції направлялася рекомендованими листами з повідомленням за встановленою адресою місця реєстрації відповідача. Направлені судом судові повістки та процесуальні документи по справі згідно рекомендованих повідомлень вручені під підпис ОСОБА_1 . Копія оскаржуваного рішення вручена відповідачу - 10 жовтня 2018 року.
ОСОБА_1 , вказував, що не отримував судові повістки та рішення суду, не подавав жодних заяв у справі (зокрема, про розгляд справи за його відсутності), проте на доведення цих тверджень належних доказів суду апеляційної інстанції не надав.
Апеляційним судом правомірно враховано, що внесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_1 про факт підроблення документів, не є належним доказом підробки документів наявних в матеріалах справи, відтак вважав, що заявник отримав рішення суду першої інстанції 10 жовтня 2018 року.
Доводи касаційної скарги не спростовують викладених в оскаржуваному судовому рішенні висновків з огляду на таке.
Питання про поновлення строку для вчинення процесуальної дії вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії»).
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Обов'язок доказування і подання доказів визначено статтею 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.
Ураховуючи те, що апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надано належних доказів обставин, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, а переоцінка наданих суду апеляційної інстанції доказів не належить до компетенції суду касаційної інстанції, Верховний Суд вважає, що відповідні доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак