13 грудня 2022 року
м. Рівне
Справа № 569/25090/21
Провадження № 22-ц/4815/1097/22
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Бучко Т.М.
Рішення суду першої інстанції
(вступна і резолютивна частини)
проголошено:
24 травня 2022 року у м. Рівне
Рівненської області
Час проголошення судового рішення: не зазначено
Повний текст рішення складено: не зазначено
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Гордійчук С.О., Вейтас І.В.
секретар судового засідання: Крижов В.С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Комунальне підприємство "Рівненський обласний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука" Рівненської обласної ради;
представники учасників справи:
позивача - ОСОБА_2 ;
відповідача - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ;
за участю: представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 травня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука” Рівненської обласної ради про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Комунального підприємства “Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука” Рівненської обласної ради (далі - КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука"), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ № 510-к від 5 листопада 2021 року “Про припинення трудового договору”, поновити її на посаді молодшої медичної сестри КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука" з 11 листопада 2021 року та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Мотивуючи вимоги, позивач покликається на те, що 10 листопада 2021 року згідно з наказом № 510-к від 05 листопада 2021 року звільнена з посади молодшої медичної сестри в зв'язку з скороченням штату працівників. З текстом наказу про можливе наступне звільнення її не було ознайомлено за два місяці, що передували розірванню трудового договору.
Вважає, що рішення про скорочення штатної чисельності не було погоджено з профспілковим комітетом у передбаченому законом порядку. Не проводилися збори профспілки, а його рішення належним чином не оголошувалося шляхом розміщення на дошці оголошень підприємства або через доведення до відома працівників.
Їй не була запропонована аналогічна чи інші прирівняна до неї посада за їх наявності, не дотримано процедуру офіційної пропозиції робітнику інших вакантних посад.
При визначенні працівників, яких було залишено на роботі, не враховано наявність у неї вищої професійної компетенції, а саме загального трудового стажу та стажу роботи у КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука" відносно працівників, які були залишені роботодавцем на тих самих посадах. З відповідачем перебуває у безперервних трудових відносинах з 18 травня 2016 року по день звільнення, маючи на день звільнення загальний трудовий стаж 41 рік 4 місяці та 4 дні. До настання пенсійного віку з дня звільнення їй залишилося два роки шість місяців. Не враховано і те, що в її сім'ї немає інших працівників з самостійним заробітком, адже вона проживає самостійно лише за рахунок заробітної плати, яку отримувала.
Кількість посад в результаті скорочення практично не змінилася, оскільки були залишені посади молодшої медичної сестри та інші прирівняні посади в тій само кількості.
Роботодавцем під час скорочення та після його завершення приймалися на посаду працівники, які раніше не працювали в КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука". На посадах залишилися працівники, які не мали таких, як вона, передбачених законом пільг.
Рішення про її звільнення приймалося не уповноваженою на те особою. Наказ № 510-к підписувався в.о.головного лікаря М. Решотою, який є заступником головного лікаря з економічних питань, та до переліку посадових обов'язків якого не входить питання прийняття на роботу та звільнення працівників. Згідно з рішенням Рівненського міського суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 569/18475/21 головного лікаря Р. Шустика поновлено на посаді з 04 вересня 2021 року та допущено до негайного виконання. ОСОБА_5 своєчасно пред'явив вказане рішення відповідачу, а тому з 04 вересня 2021 року його поновлено на посаді, в зв'язку з чим заступник головного лікаря М. Решота не був такою особою, до компетенції котрої входило припинення трудових договорів з працівниками.
При звільненні з нею не було проведено повний розрахунок, а саме не виплачена заробітна плата, вихідна допомогу, компенсація за невикористану відпустку та кошти за перебування на лікарняному.
11 лютого 2022 року позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій додатково просить поновити її на посаді реєстратора медичного або рівнозначній посаді КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука" Рівненської обласної ради з 11 листопада 2021 року.
Рішенням Рівненського міського суду від 24 травня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука” про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У поданій апеляційній скарзі позивач вказувала про незаконність та необґрунтованість судового рішення, що полягало у порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому просила скасувати його та задовольнити позов повністю.
На її обґрунтування зазначалося про визнання відповідачем того, що в порівняльній таблиці, яка є додатком до протоколу № 1 від 01 вересня 2021 року, помилково не зазначено про наявність у позивача такої переваги на залишення на роботі, як те, що їй залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Вважає, що судом не витребувано копії всіх наказів щодо молодших медичних сестер і прирівняних посад про прийняття на посаду, звільнення з посади, зміни умов праці (переведення) в період з 31.08.2021 та до часу вирішення справи судом; прізвища та ім'я по батькові працівників, які залишилися працювати в КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука" на посадах "Молодша медична сестра" та прирівняних до цієї посади працівників, які працювали на вказаних посадах станом на 31.08.2021 з зазначенням їх посад.
Посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №800/538/17 щодо застосування п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, стверджувала, що суд, встановивши право позивача на переважне залишення на роботі, помилково зазначив, що таке право повинно застосовуватись не відносно всіх вакантних посад, на яких вона може працювати, а тільки посад, які існують у структурному підрозділі відповідача - "Відділенні функціональної діагностики".
Звертала увагу на те, що ОСОБА_1 не було запропоновано жодної з 44, 5 ставок працівників, на яких могла залишитись працювати після скорочення штатного розпису.
У поданому відзиві відповідач, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Як з'ясовано, 18 травня 2016 року ОСОБА_1 прийнята по посаду молодшої медичної сестри Відділення функціональної діагностики Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру імені Віктора Поліщука на підставі наказу № 150-к від 18 травня 2016 року (03 січня 2019 року реорганізовано шляхом перетворення в КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука”), що сторонами не заперечується і підтверджується записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , заповненої 7 серпня 1980 року.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.7 Статуту КП “РОКЛДЦ ім. Поліщука”, затвердженого 11 березня 2021 року рішенням Рівненської обласної ради, відповідач за своїм статусом є закладом охорони здоров'я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає первинну, вторинну (спеціалізовану) та/або третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, послуги, будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим статутом; є неприбутковою організацією і фінансується за рахунок бюджетних коштів та інших джерел, не заборонених законом.
Листом № 615/01-15 від 03 червня 2021 року КП “РОКЛДЦ ім. Поліщука” повідомило профспілковий комітет про заплановане в серпні 2021 року скорочення чисельності та штату працівників підприємства, надавши одночасно обґрунтування необхідності скорочення чисельності та штату працівників щодо кількості і категорій працівників, що підлягають звільненню.
За обґрунтуванням необхідності скорочення чисельності та штату працівників КП “РОКЛДЦ ім. Поліщука” уповноважений орган прийняв рішення про скорочення 30 штатних одиниць молодшого медичного персоналу, 50 штатних одиниць середнього медичного персоналу, 10 штатних одиниць лікарського персоналу, 55 штатних одиниць іншого персоналу.
З наказу № 83-од від 16 серпня 2021 року видно, що у зв'язку з запланованими змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності та штату працівників КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука" до підпорядкованого персоналу доведено інформацію щодо запланованого вивільнення, інформацію про перелік категорій працівників, які мають обмеження щодо звільнення або у яких наявна підстава для переважного права на залишення на роботі при звільненні у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників. Запропоновано працівникам, які мають обмеження щодо звільнення або у яких наявна підстава для переважного права на залишення на роботі при звільненні у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, надати у Відділ правового та кадрового забезпечення підтверджуючі документи до 26 серпня 2021 року, у разі неможливості надати такий документ необхідно повідомити керівника відповідною заявою із зазначенням причин неможливості реалізації свого права.
Наказом № 85-од від 31 серпня 2021 року внесено зміни до структури та штатного розпису КП "РОКЛДЦ ім.Поліщука", які вводяться в дію з 11 листопада 2021 року. Внесення змін до структури та штатного розпису відповідача погоджено Постійною комісією з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства Рівненської обласної ради, про що свідчать відповідні рекомендації постійної комісії № 2 від 31 серпня 2021 року.
На виконання цього наказу видано наказ № 86-од "Про попередження про можливе майбутнє вивільнення працівників у зв'язку зі скороченням чисельності та штату". В переліку працівників, які письмово повідомляються про можливе майбутнє вивільнення у зв'язку зі скороченням чисельності та штату з 10 листопада 2021 року, зазначена ОСОБА_1 (0, 75 молодша медична сестра Відділення функціональної діагностики на постійній посаді; 0, 25 реєстратор медичний Відділення спортивної медицини на заміщуваній посаді).
31 серпня 2021 року наказом КП “РОКЛДЦ ім. Поліщука” створено комісію з метою визначення серед посад працівників, які скорочуються, осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення.
Рішенням комісії з визначення серед посад працівників, які скорочуються, осіб, що мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення за скороченням, по Відділенню функціональної діагностики роботодавцю запропоновано кандидатів на звільнення, в т.ч. числі ОСОБА_1 , про що свідчить протокол № 1 від 01 вересня 2021 року.
03 вересня 2021 року позивача попереджено про заплановане вивільнення з посади 0,75 ставки молодшої медичної сестри Відділення функціональної діагностики. Одночасно в попередженні № 852/01-15 від 02 вересня 2021 року позивачу повідомлено про наявність вакантних посад, які можуть бути їй запропоновані для подальшого працевлаштування, з переліком яких можна ознайомитися у Відділі правового та кадрового забезпечення КП “РОКЛДЦ ім. Поліщука”. Від ознайомлення з попередженням ОСОБА_1 відмовилася в присутності свідків, про що складено відповідний акт (а.с. 50).
Розірвання трудових договорів за пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку з скороченням чисельності або штату працівників) з працівниками КП “РОКЛДЦ ім. Поліщука” згідно зі списком, в якому, серед інших, зазначена і позивач, погоджено первинною профспілковою організацією роботодавця, що сторонами не заперечується.
10 листопада 2021 року ОСОБА_1 запропоновано ознайомитись з тимчасово вакантними посадами, від чого вона відмовилася, що засвідчено відповідним актом від того ж дня (а.с. 89).
Наказом № 510-к від 10 листопада 2021 року позивача звільнено з посади молодшої медичної сестри Відділення функціональної діагностики КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука" на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Вважаючи, що її суб'єктивне право на працю порушене відповідачем внаслідок незаконного припинення трудових відносин між сторонами, у грудні 2021 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки увільнення ОСОБА_1 було здійснене з додержанням положень законодавства про працю, в т.ч. її попереджено за два місяці про майбутнє вивільнення, а первинною профспілковою організацією надано згоду на припинення трудових відносин у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників. Ураховано, що роботодавець самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
При цьому з'ясовано однакову продуктивність праці у всіх молодших сестер Відділення функціональної діагностики.
Щодо переважного права позивача на залишення на роботі, то такої обставини не встановлено, адже нею не надано доказів про відсутність у сім'ї інших працівників із самостійним заробітком. Також взято до уваги, що в порівняльній таблиці, яка містить інформацію про наявність у молодших сестер Відділення функціональної діагностики переваг на залишення на роботі, помилково зазначено про відсутність такої обставини, хоча ОСОБА_1 залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Однак з урахуванням того, що інший працівник - молодша медична сестра Відділення функціональної діагностики ОСОБА_6 мала більше підстав для залишення на роботі при скороченні штату працівників, тому факт, на якому наполягала позивач, залишено без уваги.
Так само не встановлено судом і тієї обставини, що ОСОБА_1 має тривалий безперервний стаж роботи, що також вважала переважною підставою для залишення на роботі, позаяк її стаж роботи порівняно з іншими працівниками Відділення функціональної діагностики є найменшим.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до частини третьої статті 64, частини другої статті 65 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. При цьому саме втручання в господарську чи іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
З правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2019 року у справі №367/3870/16-ц, видно, що при вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі працівника, звільненого у зв'язку із скороченням чисельності і штату працівників, суд зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, оскільки вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).
Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
При звільненні за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України необхідним є додержання порядку вивільнення працівників, встановленого статтями 40, 42, 492 КЗпП України.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Порядок вивільнення працівників регламентовано статтею 492 КЗпП України. Так, згідно з частинами першою-третьою цієї статті про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Водночас звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України можливе, якщо роботодавець вжив усіх заходів щодо переведення працівника на іншу посаду шляхом запропонування працівнику, який (яка) звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а також у випадках, коли неможливо перевести такого працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення. При цьому акцентується увага на необхідності запропонувати працівнику всі наявні вакансії.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов'язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Слід враховувати, що обов'язок з доведення виконання вимог щодо порядку вивільнення покладається саме на роботодавця. Покладення такого обов'язку на працівника, як на слабшу у зазначених правовідносинах сторону, зокрема, й з врахуванням того, що у нього відсутні документи, що стали підставою для вивільнення, суперечитиме принципам справедливості та верховенства права.
Обов'язок роботодавця полягав у необхідності запропонувати працівнику, який підлягає скороченню, вакантну посаду або роботу за відповідною професією чи спеціальністю, іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. В разі відсутності такої - повинен запропонувати іншу роботу, що відповідає необхідним критеріям.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.
Між тим, вільної посади, яка відповідала б фаховому рівню, професійному досвіду та кваліфікації позивача за тієї умови, що інші працівники мали переваги на залишення на роботі, у роботодавця на час дії попередження про наступне вивільнення працівника у наявності не було.
Щодо доводів апеляційної скарги про визнання відповідачем того, що в порівняльній таблиці, яка є додатком до протоколу № 01 від 01 вересня 2021 року, помилково не зазначено про наявність у позивача такої переваги на залишення на роботі, як те, що їй залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, то судом попередньої інстанції зроблено детальні і вичерпні висновки про неможливість застосування цієї обставини як єдиної та виняткової для поновлення на роботі.
Не можна погодитися і з аргументами заявника про невитребування судом копій всіх наказів щодо молодших медичних сестер і прирівняних посад про прийняття на посаду, звільнення з посади, зміни умов праці (переведення) в період з 31.08.2021 та до часу вирішення справи судом; прізвища та ім'я по батькові працівників, які залишилися працювати в КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука" на посадах "Молодша медична сестра" та прирівняних до цієї посади працівників, які працювали на вказаних посадах станом на 31.08.2021 з зазначенням їх посад. Так, наявні у матеріалах справи письмові докази, в т.ч. і акти від 02 вересня 2021 року №852/01-15 та від 10 вересня 2021 року, вказують про відмову ОСОБА_1 ознайомитися з списком вакантних посад, які пропонувалися роботодавцем при попередженні про наступне увільнення. Цим обставинам судом було дано відповідну правову оцінку.
Не заслуговують на увагу покликання автора апеляційної скарги про необхідність застосування позиції Великої Палати Верховного Суду, що висловлена у постанові від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17, оскільки судом ураховано зазначені правові висновки.
Решта аргументів заявника, зокрема про те, що ОСОБА_1 не було запропоновано жодної з 44, 5 ставок працівників, на яких могла залишитись працювати після скорочення штатного розпису, правильно спростовано судом першої інстанції, про що зроблено відповідні висновки в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частин першої-другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Оскільки підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу не встановлено, а увільнення ОСОБА_1 відбулося з додержанням положень законодавства про працю, тому не підлягала до задоволення і похідна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягали норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано залишив її вимоги без задоволення.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
У справі "Рябих проти Росії" (заява №52854/99, рішення від 24 липня 2003 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення мають використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень.
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 367- 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 травня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий С.В.Хилевич
Судді: С.О. Гордійчук
І.В.Вейтас
Повний текст постанови складено: 13.12.2022