Справа № 638/1883/20 Номер провадження 22-ц/814/2323/22Головуючий у 1-й інстанції Аркатова К.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
05 грудня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.
за участю секретаря: Боштенка В. Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції за допомогою он-лайн сервісу відеозв?язку EasyCon цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2021 року у складі судді Аркатової К. В.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання грошового зобов?язання припиненим та стягнення безпідставно набутих коштів,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання грошового зобов?язання припиненим та стягнення безпідставно набутих коштів.
Позов мотивовано тим, що 18 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 014/1742/82/89588, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 15 300 доларів США строком користування до 18 липня 2017 року включно, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 13,5% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.
У забезпечення виконання зобов'язання позичальника ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором 18 липня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 014/1742/82/89588/2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після смерті чоловіка позивач продовжила погашати заборгованість за кредитним договором.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014/1742/82/89588 від 18 липня 2007 року, що знаходиться в матеріалах цивільної справи № 645/4476/18, провадження № 2/645/288/19, яка розглядалась в Фрунзенському районному суді м. Харкова, за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позивачу стало відомо, що всупереч статті 1218 ЦК України, після 02.09.2008, банк продовжував нараховувати відсотки за користування кредитними коштами. При цьому, станом на дату смерті позичальника заборгованість за кредитним договором № 014/1742/82/89588 від 18 липня 2007 року становила 13798,90 доларів США, натомість позивачем було погашено заборгованості на загальну суму 18 620,60 доларів США, внаслідок чого виникла переплата (безпідставно набуте майно).
Вважає, що правові підстави набуття відповідачем 4 821,70 доларів США (сума пепреплати) відсутні, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України. Незважаючи на вказане, АТ «Райффайзен Банк Аваль» факт виконання грошового зобов'язання не визнає та продовжує нарахування заборгованості.
Посилаючись на викладене, просила суд визнати грошове зобов'язання ОСОБА_1 як правонаступника померлого ОСОБА_2 перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору № 014/1742/82/89588, укладеному 18 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов'язками є АТ «Райффайзен Банк Аваль», - припиненим виконанням, проведеним належним чином; стягнути з АТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 4 821,70 доларів США, що за курсом 24,9196 відповідно до службового розпорядження НБУ від 31.01.2020 складає 120 154,84 грн безпідставно набутих коштів.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано грошове зобов'язання ОСОБА_1 , як правонаступника померлого ОСОБА_2 перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору № 014/1742/82/89588, укладеному 18 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов'язками є АТ «Райффайзен Банк Аваль», припиненим виконанням, проведеним належним чином.
Стягнуто з АТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 4 821,70 доларів США, що за курсом 24,9196 відповідно до службового розпорядження НБУ від 31.01.2020 року складає 120 154,84 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з АТ «Райффайзен Банк Аваль» в дохід держави витрати зі сплати судового збору в усім 1 348,63 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог та безпідставністю доводів відповідача у справі.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника відповідача, який не прибув в судове засідання з поважних причин, про що подав відповідну заяву, яка була проігнорована судом, що призвело до порушення судом принципу змагальності сторін.
Вказує, що розрахунок заборгованості, на який послався в своєму рішенні суд, не може використовуватися як доказ, адже був додатком до позовної заяви в іншій справі, яка не була розглянута по суті та відповідно судом не було не надано оцінку вказаному розрахунку.
Зазначає, що позивач не надала суду належних та допустимих доказі того що саме вона, а не треті особи, сплачували кошти на погашення заборгованості після смерті ОСОБА_2 .
Вважає, що сам факт наявності статусу спадкоємця недостатній для підтвердження численних фактів погашення кредиту після смерті позичальника.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Бидюков Д. В. просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.03.2022 № 14/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено територіальну підсудність судових справ Харківського апеляційного суду Полтавському апеляційному суду.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі встановлено, що 18 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», укладено кредитний договір № 014/1742/82/89588, за умовами якого позичальнику ОСОБА_2 було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 15 300 доларів США 00 центів, що останній зобов'язався повернути до 18 липня 2017 року включно та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 13,5% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.
Забезпечувальним зобов'язанням за даними кредитним договором був договір поруки № 014/1742/82/89588/2, укладений 18 липня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, внаслідок чого відкрилася спадщина, до складу якої відповідно до статті 1218 ЦК України увійшли всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно статті 1216, частини першої статті 1282 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, правовідносини, які допускають правонаступництво в порядку спадкування, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника, і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.
У справі, яка переглядається, встановлено, що після смерті боржника ОСОБА_2 його спадкоємець за законом, яка прийняла спадщину, - ОСОБА_1 виконала зобов'язання з погашення кредитної заборгованості, сплативши банку 18 620,60 доларів США, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами.
При цьому сума переплати, яку банк одержав від ОСОБА_1 без достатньої правової підстави, склала 4 821,70 доларів США, що підлягають поверненню позивачу згідно статті 1212 ЦК України.
Не заперечуючи по суті розмір заборгованості за кредитним договором № 014/1742/82/89588 на час відкриття спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 боржника ОСОБА_2 - 13 798,90 доларів США, та суму внесених у погашення цієї заборгованості коштів - 18 620,60 доларів США, банк не визнає лише факт виконання зобов'язання саме ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність належних доказів, що підтверджують особу платника, а відтак вважає, що обов'язок з повернення зайво сплачених коштів перед позивачем не виник.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
У зобов'язальних правовідносинах стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як відповідна правова підстава зобов'язання в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена.
Згідно пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Стаття 527 ЦК України встановлює, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до приписів статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Разом з цим можливість покладення виконання обов'язку на іншу особу може бути реалізовано за умови дотримання сторонами зобов'язання вимог статті 521 ЦК України, яка передбачає, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 189 ЦПК України).
Встановивши факт належного виконання зобов'язання спадкодавця ОСОБА_2 сплатою суми заборгованості за кредитом, що виникла на момент переходу обов'язків померлої особи (боржника) до його спадкоємців, - 13 798,90 доларів США та продовження після цього банком приймати виконання за припиненим зобов'язанням, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що одержані понад суму заборгованості грошові кошти є безпідставно набутим майном, яке підлягає поверненню спадкоємцю померлого боржника, яка виконала зобов'язання - ОСОБА_1 .
Приймаючи виконання, банк не вимагав підтвердження особи платника, позаяк за повідомленням банку на виконання ухвали Харківського апеляційного суду від 06.10.2021 про витребування доказів лише 19 оригіналів платіжних документів щодо погашення заборгованості за кредитом за періоди 13.01.2016-12.02.2016 та 13.02.2019-04.09.2019, що були віднайдені підрозділом архіву для направлення до апеляційного суду, на загальну суму 1 000 доларів США у графі призначення платежу містять інформацію щодо платника ОСОБА_1 , тому заперечуючи проти поданих позивачем копій квитанцій, що відповідають випискам по рахунку ОСОБА_2 (а. с. 50-81, 112-215), відповідач мав надати суду належні докази виконання зобов'язання іншою особою та переведення на цю особу обов'язку боржника, що по справі не встановлено і суду не доведено.
Згідно статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Грошові кошти в іноземній валюті, як законний засіб платежу, визначений умовами кредитного договору, є майном у розумінні статей 179, 190, 192 ЦК України, та підлягають поверненню позивачеві у розмірі їх вартості до національної валюти на момент розгляду справи судом.
Таким чином, по справі встановлено відповідність рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, наявним доказам та нормам матеріального і процесуального права та відсутність підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваного рішення суду - без змін, як законного та обґрунтованого.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. В. Прядкіна